Рішення

від 23.05.2017 по справі 910/2808/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2808/17 23.05.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство

"Ура"

про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шабановський Б.В. за довіреністю №б/н від 14.03.2017 р.;

від відповідача: Лашин О.В. за довіреністю № б/н від 15.03.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство "Ура" про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 22.02.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.03.2017 р.

У судовому засіданні 15.03.2017 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 15.03.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 15.03.2017 р. оголошувалась перерва до 04.04.2017 р.

Ухвалою від 04.04.2017 р. витребувано від ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" відомості про реєстранта (власника) доменного імені ura-inform.com, розгляд справи відкладено на 28.04.2017р.

21.04.2017 р. від ТОВ "ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ" надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якої відомості про реєстранта (власника) доменного імені ura-inform.com, відсутні у вказаного товариства.

Ухвалою суду від 28.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.05.2017 р., витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ" інформацію про особу, яка подала заявку на реєстрацію доменного імені ura-inform.com; яка особа була власником веб-сайту (відповідає за інформаційне наповнення веб-сайту та має правомочності по інформаційному наповненню веб-сайту) за доменом ura-inform.com., станом на 03.10.2016 р.; яка особа є власником веб-сайту (відповідає за інформаційне наповнення веб-сайту та має правомочності по інформаційному наповненню веб-сайту) за доменом ura-inform.com., станом на даний час.

У судовому засіданні 11.05.2017 р. представник відповідача подав відзив на позов.

Ухвалою від 11.05.2017 р. повторно витребувано докази від Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ"; розгляд справи відкладено на 23.05.2017 р.

19.05.2017 р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

22.05.2017 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМАНТ" надійшла витребувана судом інформація.

У судовому засіданні 23.05.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 23.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл" (надалі - позивач) звернулось до суду позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство "Ура" про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії.

Звернення позивача до суду зумовило те, що 03 жовтня 2016 року в мережі Інтернет на веб-сайті http://ura-inform.com була опублікована стаття під назвою (мовою оригіналу) "В селе Петровское под Києвом строят опасный хімзавод".

У вказаній статті розміщено інформацію, яку позивач вважає недостовірною:

- "в их ... селе (мається на увазі - село Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області) решили построить химическое предприятие по исследованию вирусов и производству противомикробных препаратов";

- "в селе Петровское (мається на увазі - село Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області) под Киевом строят опасный хімзавод".

Як стверджує позивач, із подальших речень та загального змісту статті очевидно, що автор статті стверджує, ніби позивач розпочав та здійснює будівництво хімічного заводу. З огляду на це, інформація, розміщена в реченні в их... селе решили построить химическое предприятие по исследованию вирусов и производству противомикробных препаратов та в заголовку статті в селе Петровское под Киевом строят опасный химзавод , не просто є недостовірною, а й порушує право позивача на недоторканність його ділової репутації.

При цьому, на думку позивача, така інформація є недостовірною, а її поширення порочить ділову репутацію позивача, та створює хибне враження про будівництво позивачем небезпечного підприємства.

Позивач стверджує, що інформацію, яку він вважає недостовірною, було поширено саме відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство "Ура".

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина друга цієї статті встановлює способи захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За приписами ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

З огляду на викладене, у даному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл" просить суд:

1) визнати недостовірною інформацію відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл", поширену 03 жовтня 2016 року у статті під назвою (мовою оригіналу) "В селе Петровское под Києвом строят опасный хімзавод" на веб-сайті http://ura-inform.com у всесвітній мережі Інтернет, а саме (мовою оригіналу):

- "в их... селе (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - "Петрівське") Києво-Святошинського району Київської області) решили построить химическое предприятие по исследованию вирусов и производству противомикробных препаратов";

- "в селе Петровское под Киевом (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - "Петрівське") Києво-Святошинського району Київської області) строят опасный хімзавод".

2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентство "УРА" упродовж 3 (трьох) календарних днів із дня вступу цього рішення в законну силу спростувати недостовірну інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл" шляхом розміщення на головній сторінці сайту http://ura- inform.com під заголовком "СПРОСТУВАННЯ" повідомлення такого змісту:

"Інформація, поширена 03 жовтня 2016 року нашим виданням у статті під назвою "В селе Петровское под Києвом строят опасный хімзавод", а саме:

- "в их... селе (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - "Петрівське") Києво-Святошинського району Київської області) решили построить химическое предприятие по исследованию вирусов и производству противомикробных препаратов";

- "в селе Петровское (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - Петрівське ) Києво-Святошинського району Київської області) под Києвом строят опасный хімзавод",

є недостовірною. Насправді у селі Святопетрівське (попередня назва - "Петрівське") Києво-Святошинського району Київської області не будується хімічний завод, і, тим паче, хімічний завод не будує Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл", та шляхом залишення цього повідомлення на головній сторінці сайту http://ura-inform.com щонайменше на 30 днів.

Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, з таких підстав:

- матеріалами справи не доведено, що саме відповідач є власником веб-сайту http://ura-inform.com, на якому розміщено спірну статтю, в якій, на думку позивача, викладено неправдиву та недостовірну інформацію;

- у будь-якому випадку, спірна інформація не підлягає спростуванню, оскільки являється оціночним судженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частинами 1, 2 ст. 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України (далі - ГК України) дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 7 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити:

- чи мало місце поширення відповідачем інформації;

- чи стосувалася поширена інформація позивача;

- чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності;

- чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як зазначено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Матеріалами справи підтверджується факт поширення спірної інформації - статті від 03 жовтня 2016 року під назвою (мовою оригіналу) "В селе Петровское под Києвом строят опасный хімзавод" в мережі Інтернет на веб-сайті http://ura-inform.com.

Судом також встановлено, що автор спірної статті не вказаний.

У статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що:

- веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

- власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

- власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею;

- доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів і ресурсів в Інтернеті.

Разом з тим, кожен комп'ютер при підключенні до Інтернету має свою власну унікальну адресу-число, яке складається з чотирьох байтів (ІР- адреса). Оскільки запам'ятовування десятків чи навіть сотень знаків є важким і недоцільним, для спрощення у користування було вирішено ввести спеціальні назви - домени та доменні ім'я. Доменна Система Імен влаштована таким чином, що дозволяє призначати декілька доменних імен одній IP-адресі, що дає можливість декільком веб-сайтам функціонувати на одній ІР-адресі.

Згідно визначень, що містяться у статті 1 Закону України "Про телекомунікації", домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовується адміністратором; доменне ім'я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою.

У Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2002 року № 327/225, міститься визначення, згідно з яким веб-сайт - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет;

Власником сайту є особа, на яку зареєстроване відповідне доменне ім'я. Доменне ім'я, зареєстроване у відповідному домені, використовується для позначення відповідного сайту. Для того, щоб сайт був позначений конкретним доменним ім'ям, спочатку необхідно зареєструвати доменне ім'я у відповідному домені.

Таким чином, виникають правовідносини з реєстрації доменного імені, суб'єктами яких є: реєстрант, реєстратор та адміністратор адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені:

реєстрант - особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені. Це і є особа, якій належить доменне ім'я, а отже і сайт, для позначення якого воно використовується;

реєстратор - суб'єкт господарювання, який надає реєстранту послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування і функціонування доменного імені;

адміністратор - адміністратор публічного домену, в якому відбувається делегування.

Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, а отже, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім'я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту з відповідним доменним ім'ям.

З урахуванням приписів п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1, належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

У матеріалах справи міститься відповідь ТОВ "Адамант" про те, що доменне ім'я ura-inform.com зареєстровано ТОВ "Адамант" 14.06.2006 р. за заявкою юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентств "Ура" (реєстрант).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що власником сайту http://ura-inform.com являється відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське рейтингове агентств "Ура".

Заперечення відповідача щодо недоведеності належності йому вказаного веб-сайту, оскільки у реєстраційних відомостях відсутній код ЄДРПОУ саме відповідача, не приймаються судом до уваги, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні інші юридичні особи у формі Товариства з обмеженою відповідальністю під назвою "Українське рейтингове агентств "Ура".

З огляду на вищенаведене, суд вважає обґрунтованими та доведеними твердження позивача про те, що інформація в мережі Інтернет на веб-сайті http://ura-inform.com у статті від 03 жовтня 2016 року під назвою (мовою оригіналу) "В селе Петровское под Києвом строят опасный хімзавод", була поширена саме відповідачем.

За змістом п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", підставою для задоволення позову у справах зазначеної категорії є сукупність всіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

А отже, за відсутності однієї з наведених обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Як зазначає позивач, село Петрівське Києво-Святошинського району Київської області було перейменоване Постановою Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від 04.02.2016 року на село Святопетрівське. З огляду на це, у статті йдеться про населений пункт, який зараз має офіційну назву "село Святопетрівське".

Позивач стверджує, не приймав рішення будувати і не будує хімічний завод (чи хімічне підприємство) в селі Святопетрівське (попередня назва - "Петрівське") Києво-Святошинського району Київської області. Інформація про те, що в селі Святопетрівське (попередня назва - "Петрівське") Києво-Святошинського району Київської області позивач вирішив будувати/будує хімічне підприємство із дослідження вірусів та виробництва протимікробних препаратів, є недостовірною.

Дослідивши матеріали справи та спірну статтю, суд погоджується з доводами позивача про недостовірність поширеної відповідачем інформації.

Так, будівництво будь-яких об'єктів, у тому числі, хімічного заводу, може бути підтверджено відповідними доказами (певні дозволи, декларації про початок будівництва тощо).

Натомість, такі докази у матеріалах справи відсутні.

Відтак, за результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено наступне:

- відповідачем було здійснено поширення інформації, тобто доведення її до відома невизначеному колу осіб шляхом розміщення 03 жовтня 2016 року статті під назвою "В селе Петровское под Києвом строят опасный хімзавод" на веб-сайті http://ura-inform.com у мережі Інтернет у відкритому доступі;

- поширена інформація стосується юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Фарма Інтернешнл", тобто позивача;

- поширена інформація являється недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом;

- поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача, а саме, право на недоторканність ділової репутації, оскільки у спірній статті йдеться про будівництво небезпечного об'єкту.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається, зокрема, на те, що спірна інформація містить оціночні судження, оскільки "автор статті висловлює оціночні судження, що ті слова, які наведені як пряма мова говорить голос - це пряма мова невідомої особи. Тобто, у вказаній статті немає фактичних суджень, які б робились її автором, а відповідальність за зміст висловлювань, що наведені як пряма мова, повинна нести особа, яка їх зробила".

Проте, такі доводи відповідача не відповідають дійсності та не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

По-перше, у самій назві статті - "В селе Петровское под Києвом строят опасный хімзавод", відсутні посилання на мову якоїсь невідомої особи, така назва містить у собі виключно твердження автора статті.

По-друге, визначення поняття оціночних суджень міститься у статті 30 Закону України "Про інформацію".

За приписами вказаної статті, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Проте, висловлювання, наведені у спірній статті, не підпадають під визначення оціночних суджень, оскільки містять у собі фактичні дані (про будівництво небезпечного хімічного заводу), не мають ознак використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири) тощо.

Крім того, суд вважає за необхідне у контексті даної справи звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини у подібних правовідносинах.

Так, у рішенні від 28 .03.2013 р. у справі "Новая Газета и Бородянский против России" ЄСПЛ відзначив особливу роль професії журналіста у суспільстві разом; визнав і право журналіста на оцінночні судження, але із застереженням, що вони повинні базуватися на хоча б мінімальному наборі фактів, тому що в протилежному випадку таке судження буде зловживанням свободою слова. ЄСПЛ виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом 3) посилання на незалежне дослідження.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктами 24 і 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація, у разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недостовірною інформацію відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Фарма Інтернешнл (01103, м. Київ, вул. Верхньогірська, буд. 11/1; код ЄДРПОУ 36689863), поширену 03 жовтня 2016 року у статті під назвою (мовою оригіналу) В селе Петровское под Киевом строят опасный химзавод на веб-сайті http://ura-inform.com у всесвітній мережі Інтернет, а саме (мовою оригіналу):

в их... селе (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - Петрівське ) Києво-Святошинського району Київської області) решили построить химическое предприятие по исследованию вирусов и производству противомикробных препаратов ;

в селе Петровское под Киевом (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - Петрівське ) Києво-Святошинського району Київської області) строят опасный химзавод .

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Українське рейтингове агентство УРА (04119, м. Київ, вул. Деревлянська, будинок 13-Б; код ЄДРПОУ 33493309) упродовж 3 (трьох) календарних днів із дня вступу цього рішення в законну силу спростувати недостовірну інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Фарма Інтернешнл (01103, м. Київ, вул. Верхньогірська, буд. 11/1; код ЄДРПОУ 36689863) шляхом розміщення на головній сторінці сайту http://ura- inform.com підзаголовком СПРОСТУВАННЯ повідомлення такого змісту:

Інформація, поширена 03 жовтня 2016 року нашим виданням у статті під назвою В селе Петровское под Києвом строят опасный химзавод , а саме:

в их... селе (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - Петрівське ) Києво-Святошинського району Київської області) решили построить химическое предприятие по исследованию вирусов и производству противомикробных препаратов ;

в селе Петровское под Киевом (мається на увазі - село Святопетрівське (попередня назва - Петрівське ) Києво-Святошинського району Київської області) строят опасный химзавод ,

є недостовірною. Насправді у селі Святопетрівське (попередня назва - Петрівське ) Києво-Святошинського району Київської області не будується хімічний завод, і, тим паче, хімічний завод не будує Товариство з обмеженою відповідальністю Євро Фарма Інтернешнл .

та шляхом залишення цього повідомлення на головній сторінці сайту http://ura-inform.com щонайменше на 30 днів.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українське рейтингове агентство УРА (04119, м. Київ, вул. Деревлянська, будинок 13-Б; код ЄДРПОУ 33493309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Фарма Інтернешнл (01103, м. Київ, вул. Верхньогірська, буд. 11/1; код ЄДРПОУ 36689863) 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.05.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна