Рішення

від 25.05.2017 по справі 915/1068/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року Справа № 915/1068/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2- договір про надання правової допомоги №1707/2015 від 17.07.2015 (у судовому засіданні 24.05.2017),

представника відповідачів: ОСОБА_3, дов. б/н від 24.04.2017 (у судовому засіданні 24.05.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИДОРБУД

(53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Івана Богуна, буд. 6-Б;

54017, м.Миколаїв, вул.Соборна, 12-Б, бізнес - центр «Україна» , офіс 312),

до відповідачів:

1. Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, 2-А).

2. Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Южноукраїнська ДЕД (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, 2-А,

55300, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, смт.Арбузинка, Автомобільна дорога Миколаїв-Ульянівка 106-600 км),

про : зобов'язання повернути майно та стягнення 16228,00 грн. збитків.

Згідно заяви про зміну і доповнення правових підстав позову (позовна заява) б/н від 20.01.2017: зобов'язання повернути майно та стягнення 16228,00 грн. збитків; у випадку неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно зобов'язати відповідача відшкодувати його вартість на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог (вх.№7172/17 від 18.05.2017) зобов'язання повернути безпідставно набуте майно (9700 кг емульсії бітумної полімерної вартістю 87494,00 грн.; 1000 кг бутанолу вартістю 48920,00 грн.; 20000 кг солі повареної технічної вартістю 18108,07 грн.; 2069,20 кг емульгатора Road Chem 236 вартістю 191295,65 грн.) та стягнення 16228,00 грн. збитків; у випадку неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно - зобов'язання відповідача відшкодувати його вартість на момент розгляду судом справи про повернення майна, -

в с т а н о в и в :

05.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю СУМИДОРБУД звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Южноукраїнська ДЕД про зобов'язання повернути майно та стягнення 16228,00 грн. збитків.

20.01.2017 від позивача до суду надійшла заява про зміну і доповнення правових підстав позову (позовна заява) б/н від 20.01.2017, згідно з якої позивач просить зобов'язати відповідача повернути майно та стягнути 16228,00 грн. збитків, а у випадку неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно зобов'язати відповідача відшкодувати його вартість на момент розгляду судом справи про повернення майна.

18.05.2017 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№7172/17 від 18.05.2017), згідно до якої просить зобов'язати відповідача повернути безпідставно набуте майно (9700 кг емульсії бітумної полімерної вартістю 87494,00 грн.; 1000 кг бутанолу вартістю 48920,00 грн.; 20000 кг солі повареної технічної вартістю 18108,07 грн.; 2069,20 кг емульгатора Road Chem 236 вартістю 191295,65 грн.) та стягнути 16228,00 грн. збитків; у випадку неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно - зобов'язати відповідача відшкодувати його вартість на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача б/н від 20.01.2017 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.№7172/17 від 18.05.2017).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між Філією Южноукраїнська ДЕД ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та ТОВ СУМИДОРБУД було укладено 3 договори поставки матеріалів та обладнання: 03.06.2012 - Договір №03/06-12 на постачання (згідно специфікацій до договору) кислоти гідрохлоридної, емульгатору Road Chem 236, кальцію хлористого технічного, бітумно-насосної станції, емульсії бітумної полімерної; 22.03.2013 - Договір №22/03-13 на постачання солі повареної технічної; 01.04.2013 - Договір №01/04-13 поставки (згідно специфікацій до договору) бутанолу, уайт-спіріту, емульгатора Road Chem 236, насосу НМШ 2/40-1,6/16, кислоти гідрохлоридної, кальцію хлористого технічного.

Постачальником - ТОВ СУМИДОРБУД умови укладених договорів було виконано у повному обсязі згідно погоджених сторонами договору специфікацій. Проте, відповідач свої зобов'язання за укладеними договорами в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим. ТОВ СУМИДОРБУД у квітні 2016 року звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості за цими договорами поставки (справа №915/403/16). 16.06.2016 господарський суд прийняв рішення по справі №915/403/16, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ СУМИДОРБУД було відмовлено, а Договір №22/03-13 від 22.03.2013, Договір №01/04-13 від 01.04.2013, Договір №03/06-12 від 03.06.2012, укладені між ТОВ СУМИДОРБУД» та Філією Южноукраїнська ДЕД ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України судом було визнано недійсними. У відповідності до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони. Господарські договори, згідно яких відповідачу було поставлено зазначений у судовому рішенні перелік товарів, суд визнав недійсними внаслідок їх укладення з боку відповідача не уповноваженою на те особою. Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочинів. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частина 2 ст.216 ЦК України передбачає відшкодування збитків іншій стороні у зв'язку із укладенням недійсного правочину. ТОВ СУМИДОРБУД на виконання укладених договорів поставки здійснило перевезення товарів і обладнання і понесло відповідні транспортні витрати, сплативши виставлені перевізниками рахунки. Транспортні витрати ТОВ СУМИДОРБУД є прямими збитками підприємства, понесеними внаслідок визнання укладених правочинів недійсними з вини відповідача. Збитки підлягають відшкодуванню відповідачем. Частина понесених витрат позивача підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (послуг), рахунками-фактурами і податковими накладними перевізника, що додаються до позовної заяви. Загальна сума підтверджених бухгалтерськими документами транспортних витрат на доставку товарів і обладнання відповідачу складає 16228,00 грн. Отримане відповідачем за договорами №22/03-13 від 22.03.2012, №01/04-13 від 01.04.2013 і №03/06-12 від 03.06.2012 підлягає поверненню також на підставі положень статей 1212 та 1213 ЦК України як безпідставно набуте майно. Положення зазначених статей Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

01.11.2016 від ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.31-33), в якому він проти позову заперечує та зазначає наступне. Підставою позовних вимог позивач визначив рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2016 по справі №915/403/16, якою господарський суд визнав недійсними: Договір №22/03-13 від 22.03.2013, Договір №01/04-13 від 01.04.2013, Договір №03/06-12 від 03.06.2012, укладені між ТОВ СУМИДОРБУД та Філією Южноукраїнська ДЕД ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . Посилаючись на зазначене рішення та ст.216 ЦК України позивач вимагає повернення товарів, ніби-то переданих ним Южноукраїнській філії, та відшкодування збитків. Господарський суд Миколаївської області в рішенні від 16.06.2016 по справі №915/403/16 визнаючи недійсними договори встановив, що представник відповідача начальник філії ОСОБА_4, підписуючи Договір №22/03-13 від 22.03.2013, Договір №01/04-13 від 01.04.2013, Договір №03/06-12 від 03.06.2012 перевищив надані йому повноваження на укладення договорів. Відповідач вказує, що Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку, що начальник Філії Южноукраїнська ДЕД ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України при укладенні Договору №22/03-13, Договору №01/04-13, Договору №03/06-12 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання зазначених договорів від імені ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . Також, в рішенні від 16.06.2016 суд встановив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази існування письмового погодження директором ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на укладення Договору №22/03-13 від 22.03.2013, Договору №01/04-13 від 01.04.2013, Договору №03/06-12 від 03.06.2012 чи подальшого їх схвалення. Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять доводів, які б свідчили про зміст порушеного права позивача та взагалі про наявність такого порушення з боку відповідача . Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Виходячи з аналізу правових норм, угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. Господарський суд Миколаївської області в рішенні від 16.06.2016 по справі №915/403/16 встановив, що ДП Миколаївський облавтодор не схвалювало укладення договорів №22/03-13 від 22.03.2013, №01/04-13 від 01.04.2013 та №03/06-12 від 03.06.2012, а відтак зазначені договори не створюють для відповідача цивільних прав і обов'язків, в тому числі пов'язаних із наслідками визнання цих договорів недійсними. Відповідно до ст.527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

01.11.2016 від ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшла заява про застосування позовної давності б/н від 01.11.2016 (а.с.39), в якій зазначає, що оскільки позивачем заявлено вимоги про повернення майна ніби-то переданого ним у 2012-2013 роках, відповідач заявляє про застосування до правовідносин сторін позовної давності та просить відмовити в позові в повному обсязі.

07.02.2017 від позивача надійшли пояснення щодо правової позиції позивача з питань повернення безпідставно отриманого майна (а.с.93-95), в яких він зазначив, що системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст. 202, ч.1, 2 ст.205, ч.1 ст.207, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України. Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст.11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Відповідач набув майно спочатку за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його використання у своїй господарській діяльності як предмет договору. За таких обставин, ураховуючи, що укладені між сторонами договори було визнані недійсними, а ст.236 ЦК України встановлено, що правочин, визнаний судом недійсним, є таким з моменту його укладення, то застосування положень ст.ст.1212 і 1213 ЦК України є цілком правомірним у вирішенні спору між ТОВ СУМИДОБУД і ДП Миколаївський облавтодор .

13.12.2016 та 13.02.2017 до суду від ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України надійшли додаткові пояснення по справі (а.с.52-54, 101-103).

20.03.2017 від позивача надійшли письмові пояснення щодо застосування строків позовної давності (а.с.192-193), в яких позивач вказує на дотримання ним строків позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

18.05.2017 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що ст.257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у 3 роки. Згідно ч.1. ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Одною із умов договорів постачання, укладених між сторонами і визнаних судом недійсними внаслідок перевищення своїх повноважень представником відповідача при їх підписанні, було відтермінування обов'язку оплатити отриманий товар на 40 календарних днів. На виконання своїх договірних зобов'язань відповідач періодично здійснював платежі на користь постачальника ТОВ СУМИДОРБУД за отриманий від нього товар згідно виставлених йому рахунків. При цьому платежі здійснювались нерегулярно, без дотримання встановлених договорами термінів і часто без дотримання відповідності суми виставленого постачальником рахунку за поставлений товар сумі фактичного платежу за нього. Внаслідок цього окремі рахунки за отриманий товар залишились неоплаченими, окремі рахунки були оплачені частково, а по окремим була здійснена навіть переплата (згідно накладних №15 і №16 за Договором № 01/04-13). Останній платіж відповідачем було здійснено 13.11.2013 за платіжним дорученням №287 - було оплачено 42088,17 грн. за емульгатор і уайт-спірит згідно рахунку №12 від 24.05.2013. Відповідач також вчиняв інші дії, які свідчать про визнання ним свого боргу. Зокрема, підписано акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ СУМИДОРБУД . Згідно цього документу станом на 01.05.2013 дебіторська заборгованість перед ТОВ СУМИДОРБУД визнавалась відповідачем у розмірі 240947,29 грн. по конкретних рахунках, виставлених до оплати постачальником. Враховуючи ту обставину, що розрахунки за Філію Южноукраїнська ДЕД по укладених з ТОВ СУМИДОРБУД договорах поставки частково було оплачено самою філією, частково - Дочірнім підприємством Миколаївоблавтодор , а також те, що ТОВ СУМИДОРБУД вже двічі зверталося до суду з позовним заявами для захисту своїх прав та інтересів, по окремих поставках товару за договорами №03/06-12, № 22/03-13 та № 01/04-13 могла виникнути ситуація, коли на день останнього звернення до суду по ним вже сплинув строк позовної давності. Керуючись положеннями ст.53 ГПК України, позивач просить визнати причини пропуску встановленого законом строку позовної давності по окремих поставках поважними і відновити пропущений строк.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові, заяві про зміну і доповнення правових підстав позову (позовна заява) б/н від 20.01.2017, в уточненнях позовних вимог, у запереченнях проти позову та у додаткових письмових поясненнях.

Ухвалою суду від 13.02.2017 до участі у справі в якості іншого відповідача судом було залучено Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» .

Ухвалою суду від 03.04.2017 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 25.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

22.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю СУМИДОРБУД (надалі - постачальник) та філією Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі - покупець) було укладено Договір №22/03-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві сіль поварену зернову (технічну), узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим заявкам, які погоджені з постачальником. Кількість солі повареної зернової (технічної) для постачання за цим договором визначається відповідно до заявок покупця (відповідно п.1.1. Договору №22/03-13) (а.с.105-108).

Згідно п.4.1. Договору №22/03-13, загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення та перевезення залізницею) складає: 1000000,00 грн. в т. ч. ПДВ.

Відповідно до п.4.3. Договору №22/03-13, покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання п.5.2. Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від постачальника. При затримці виконання п.5.2., відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

У відповідності до п.5.2 Договору №22/03-13, постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до діючого Податкового кодексу України; товарно-транспортну накладну (за потреби); залізничну накладну (за потреби).

Договір №22/03-13 підписано директором ТОВ СУМИДОРБУД та начальником філії Южноукраїнська ДЕД ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та скріплено печатками сторін (а.с.108).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору №22/03-13, через представника філії Южноукраїнська ДЕД ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №25 від 22.03.2013 (а.с.140), по видатковій накладній №4 від 22.03.2013 (а.с.109) позивач передав, а філія Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України - прийняла 20 тон солі повареної зернової (технічної) на суму 10399,99 грн. (з ПДВ). До накладної також включена вартість транспортних послуг з перевезення солі у сумі 7708,08 грн. (з ПДВ). Загальна сума накладної становить 18108,07 грн. (з ПДВ).

01.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю СУМИДОРБУД (надалі - постачальник) та філією Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі - покупець) було укладено Договір №01/04-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар, узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим перелікам (специфікаціям), які погоджені з постачальником (у відповідності до п.1.1. Договору №01/04-13) (а.с.111-114).

Згідно п.1.2. Договору №01/04-13, асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума угоди визначається в переліках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п.4.1. Договору №01/04-13, загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення та перевезення залізницею) складає: 1000000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 4.3. Договору №01/04-13, встановлено, що покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання п.5.2. Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від постачальника. При затримці виконання п.5.2., відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

Відповідно до п.5.2. Договору №01/04-13, постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до діючого Податкового кодексу України; товарно-транспортну накладну (за потреби); залізничну накладну (за потреби).

Договір №01/04-13 підписано директором ТОВ СУМИДОРБУД та начальником філії Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та скріплено печатками сторін (а.с.114).

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору №01/04-13 ним були поставлені наступні товари:

- по видатковій накладній №12 від 24.05.2013 - 0,630 тон бутанолу, 0,500 тон уайт-спіриту, 0,382 тон емульгатора Road Chem 236 на загальну суму 73817,60 грн. (а.с.115);

- по видатковій накладній №14 від 19.06.2013 - 0,764 тон емульгатора Road Chem 236, 0,400 тон уайт-спіриту на загальну суму 75196,00 грн. (а.с.117);

- по видатковій накладній №15 від 19.07.2013 - 0,400 тони уайт-спіриту, 0,382 тон емульгатора Road Chem 236 та один насос НМШ 2/40-1,6/16 на загальну суму 49398,00 грн. (а.с.119);

- по видатковій накладній №16 від 19.08.2013 - 0,300 тони уайт-спіриту, 0,382 тон емульгатора Road Chem 236, 0,400 тон кислоти гідрохлорідної на загальну суму 43126,01 грн. (а.с.131);

- по видатковій накладній №18 від 28.10.2013 - 0,150 тон уайт-спіриту, 0,191 тон емульгатора Road Chem 236, 0,200 тлн кислоти гідрохлорідної на загальну суму 21563,00 грн.(а.с.133);

03.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю СУМИДОРБУД (надалі - постачальник) та філією Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (надалі - покупець) було укладено Договір №03/06-12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар, узгодженими партіями, а покупець зобов'язується його оплатити та прийняти в кількості відповідно поданим перелікам (специфікаціям), які погоджені з постачальником (у відповідності до п.1.1 Договору №03/06-12) (а.с.120-123).

Відповідно до п.1.2. Договору №03/06-12, асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума угоди визначаються в переліках (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.4.1. Договору №03/06-12, загальна вартість договору (в тому числі з урахуванням вартості автоперевезення та перевезення залізницею) складає: 1000000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

У відповідності до п.4.3. Договору №03/06-12, покупець здійснює оплату товару відповідно виставленого рахунку з відтермінуванням платежів протягом 40-ка календарних днів після отримання товару та виконання п.5.2. Договору. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок-фактура від постачальника. При затримці виконання п.5.2., відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

Відповідно до п.5.2. Договору №03/06-12, постачальник зобов'язаний надати покупцеві такі документи на товар, що постачається: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до діючого Податкового кодексу України; товарно-транспортну накладну (за потреби); залізничну накладну (за потреби).

Договір №03/06-12 підписано директором ТОВ СУМИДОРБУД та начальником філії Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та скріплено печатками сторін (а.с.123).

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору №03/06-12 ним були поставлені наступні товари:

- через представника ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності філії Южноукраїнська ДЕД №29 від 02.04.2013 (а.с.139), згідно видаткової накладної №7 від 02.04.2013 відбулась поставка 0,382 тон емульгатора Road Chem 236 на загальну суму 33998,00 грн. (а.с.124).

-, через представника ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності філії №44 від 20.04.2013 (а.с.138), згідно видаткової накладної №10 від 30.04.2013 відбулась поставка 0,382 тон емульгатора Road Chem 236 на загальну суму 33998,00 грн. (а.с.126)

- за видатковою накладною №11 від 30.04.2013 позивач передав, а філія Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України - прийняла 0,5 тон уайт-спіриту на загальну суму 9000,00 грн. (а.с.127).

- за видатковою накладною №20 від 18.11.2012 позивач передав, а філія Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України - прийняла 0,3 тони кальцію хлористого технічного на загальну суму 2520,00 грн.(а.с.128).

Зазначений асортимент товару був узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях до Договорів №03/06-12 від 03.06.2012 та №01/04-13 від 01.04.2013: №03/06-12-1 від 02.04.2013 на суму 33998,00 грн., №03/06-12-1 від 30.04.2013 на суму 33998,00 грн., №03/06-12-1 від 30.04.2013 на суму 9000,00 грн., №01/04-13-1 від 24.05.2013 на суму 73817,60 грн., №01/04-13-1 від 19.06.2013 на суму 75196,00 грн., №01/04-13-1 від 19.07.2013 на суму 49398,00 грн., №01/04-13-1 від 19.08.2013 на суму 43126,01 грн., №01/04-13-1 від 28.10.2013 на суму 21563,00 грн., №01/04-13-1 від 18.11.2013 на суму 2520,00 грн. (а.с.162-170), які підписані директором ТОВ СУМИДОРБУД та начальником філії Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та скріплені печатками.

В підтвердження часткового погашення заборгованості перед позивачем були надані банківські виписки, а саме: №12 за 04.07.2012 на суму 31021,21 грн. (сплачено Філією Южноукраїнська ДЕД за рахунком №СФ-Д-00008 від 01.06.2012); б/н за 10.07.2013 на суму 42088,17 грн. (сплачено ДП Миколаївський облавтодор за рахунком №12 від 24.05.2013); б/н за 26.07.2013 на суму 25000,00 грн.(сплачено Філією Южноукраїнська ДЕД за рахунком №12 від 24.05.2013); б/н за 04.09.2013 на суму 8400,00 грн. (сплачено Філією Южноукраїнська ДЕД за рахунком №16 від 19.08.2013); б/н за 18.10.2013 на суму 35000,00 грн. (сплачено Філією Южноукраїнська ДЕД за рахунком №15 від 19.07.2013); б/н за 07.11.2013 на суму 50000,00 грн. (сплачено Філією Южноукраїнська ДЕД за рахунком №15 від 19.07.2013); б/н за 13.11.2013 на суму 40000,00 грн. (сплачено Філією Южноукраїнська ДЕД за рахунком №16 від 19.08.2013) (а.с.175-181).

Заборгованість Філії Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України перед ТОВ СУМИДОРБУД зафіксована у наданому позивачем акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2013, в якому дебіторська заборгованість перед ТОВ СУМИДОРБУД визнавалась відповідачем у розмірі 240947,29 грн. по конкретних рахунках, виставлених до оплати постачальником, підписаний головним бухгалтером та скріплений печаткою Філії Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (а.с.149).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2016 по справі №915/403/16 були визнані недійсними укладені між ТОВ СУМИДОРБУД та Філією Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України Договір №22/03-13 від 22.03.2013, Договір № 01/04-13 від 01.04.2013 та Договір №03/06-12 від 03.06.2012 з підстав, передбачених ч.2 ст.203 ЦК України, ч.1 ст.215 ЦК України, як підписані представником Філії Южноукраїнська ДЕД з перевищенням наданих йому повноваження на укладення договорів. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Філії Южноукраїнська ДЕД грошових коштів за поставлені на підставі вказаних договорів товар судом було відмовлено, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про повернення безпідставно набутого майна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституцією України, ст.1 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. (Такої правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові №6-88цс13). Вказана правова позиція міститься також в Постановах Вищого господарського суду України у справі №915/880/15 від 17.02.2016, 915/914/15 від 14.03.2016 та №915/1293/15 від 31.03.2016.

У даному випадку, на момент подання позову, Договори №22/03-13 від 22.03.2013, №01/04-13 від 01.04.2013 та №03/06-12 від 03.06.2012, на підставі яких відповідачу-2 поставлявся товар, визнані судом недійсними.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правова підстава збереження відповідачем-2 несплаченого товару, поставленого по Договорах №22/03-13 від 22.03.2013, № 01/04-13 від 01.04.2013 та №03/06-12 від 03.06.2012, враховуючи визнання вказаних договорів у судовому порядку недійсними з дати укладання, відсутня.

За вказаних обставин, положення ст.1212 ЦК України можуть бути застосовані до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем-2.

Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог від 18.05.2017 (а.с.227), в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути безпідставно набуте майно, зазначений наступний перелік майна та його вартість:

- 9700 кг емульсії бітумної полімерної вартістю 87494,0 грн.;

- 1000 кг бутанолу вартістю 48920,0 грн.;

- 20000 кг солі повареної технічної вартістю 18108,07 грн.;

- 2069,20 кг емульгатора Road Chem 236 вартістю 191295,65 грн.

Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №996-ХІV) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою, згідно зі змістом договору поставки відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікації, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

Згідно Розрахунку заборгованості (а.с.229), в якості доказу отримання відповідачем 9700 кг емульсії бітумної полімерної вартістю 87494,0 грн. позивач вказує на накладну №10 до договору №03/06-12 від 03.06.2012. Однак, оригінал наданої суду видаткової накладної №10 від 30.04.2013 по договору №03/06-12 від 03.06.2012 (а.с.126) не містить відомостей щодо поставки відповідачу-1 9700 кг емульсії бітумної полімерної вартістю 87494,0 грн.

В якості доказу отримання відповідачем 1000 кг бутанолу вартістю 48920,0 грн. позивач вказує на накладну №9 до договору №03/06-12 від 03.06.2012. Однак, оригіналу або копії вказаної накладної позивачем суду не надано.

В якості доказів отримання відповідачем 20000 кг солі повареної технічної вартістю 18108,07 грн. позивач вказує на накладну №4 до договору №22/03-13 від 22.03.2013 (а.с.109), товарно-транспортну накладну від 22.02.2013 (а.с.141) та довіреність №25 від 22.03.2013, які містять відомості про поставку відповідачу-2 20000 кг солі повареної технічної вартістю 10399,99 (без ПДВ). Решту суми накладної становлять транспортні послуги (7708,08 (з ПДВ). Таким чином, належними та допустимими доказами позивач підтвердив поставку 20000 кг солі повареної технічної вартістю 10399,99 (з ПДВ).

В якості доказів отримання відповідачем 2069,20 кг емульгатора Road Chem 236 вартістю 191295,65 грн. позивач вказує на накладні №6, №7 та №10 до договору №03/06-12 від 03.06.2012 та накладну №14 до договору №01/04-13 від 01.04.2013.

Однак, оригіналу або копії накладної №6 позивачем суду не надано.

Стосовно поставки товару по накладним №7 від 02.04.2013 (а.с.124) та №10 від 30.04.2013 (а.с.126) до договору №03/06-12 від 03.06.2012, то кожна з вказаних накладних містять відомості щодо поставки відповідачу-2 емульгатора Road Chem 236 у кількості 0,382 т на суму 33998,0 грн. (з ПДВ) та посилання на довіреності, за якими це товар отримувався представником відповідача-2 на підставі довіреностей №29 від 02.04.2013 та №44 від 20.04.2013 (а.с.138, 139). В матеріалах справи також містяться оригінали Специфікацій від 02.04.2013 та 30.04.2012 (а.с.162, 163) та товарно-транспортних накладних від 02.04.2013 і 30.04.2013 (а.с.142, 144), що підтверджують перевезення даного товару.

Що стосується накладної №14 від 19.06.2013 до договору №01/04-13 від 01.04.2013, то вона містить відомості про поставку відповідачу-2 0,764 тон емульгатора, підпис та прізвище особи, яка його отримала, печатку відокремленого підрозділу . Тобто за своєю формою зазначена накладна відповідає приписам Закону №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Довіреності на отримання даного товару або товарно-транспортної накладної суду не надано. В той же час, складена та підписана сторонами договору Специфікація від 19.06.2013 (а.с.163) свідчить про погодження сторонами поставки даного товару. У своїй сукупності вказані документи можуть вважатись належними доказами передачі відповідачу-2 0,764 тон емульгатора.

Таким чином, належними та допустимими доказами позивач підтвердив поставку 1528 кг емульгатора на суму 135992,0 грн. (з ПДВ) та 20000 кг солі повареної технічної вартістю 10399,99 (з ПДВ).

Зазначені товари не були оплачені з боку відповідачів, що останніми не заперечуються.

Заперечення відповідачів з приводу того, що договори укладені начальником Філії Южноукраїнська ДЕД з перевищенням наданих йому повноважень без письмового погодження директором ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України чи подальшого їх схвалення, не створюють для відповідача цивільних прав і обов'язків, в тому числі, пов'язаних із наслідками визнання цих договорів недійсними, судом відхиляються, оскільки заявлені позивачем вимоги в порядку ст..ст.1212, 1213 ЦК України не стосуються наслідків недійсності договорів, а ґрунтуються на відсутності правових підстав для утримання товарів поставлених на виконання Договорів №22/03-13 від 22.03.2013, № 01/04-13 від 01.04.2013 та №03/06-12 від 03.06.2012, у зв'язку з визнанням останніх недійсними в установленому порядку.

Вимога про відшкодування вартості безпідставно набутого майна не є обґрунтованою, оскільки доказів відсутності витребуваного позивачем майна не надано. Крім того, позовні вимоги не можуть заявлятись альтернативно.

Слід також зазначити, що вимоги про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно заявлені позивачем до відповідача-1, в той час, як товар поставлявся відповідачу-2 та отримувався останнім, про що свідчать підписи посадових осіб Філії Южноукраїнська ДЕД та печатка підрозділу на видаткових накладних, специфікаціях та довіреностях.

За вказаних обставин, саме Дочірнє підприємство Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Южноукраїнська ДЕД має бути зобов'язано повернути безпідставно набутий товар.

В задоволенні позовних вимог до Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України слід відмовити.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді транспортних витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.ст.224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

ТОВ СУМИДОРБУД на виконання укладених договорів поставки здійснило перевезення товарів і обладнання і понесло відповідні транспортні витрати, сплативши виставлені перевізниками рахунки. Транспортні витрати ТОВ СУМИДОРБУД є прямими збитками підприємства, понесеними внаслідок визнання укладених правочинів недійсними з вини відповідача. Збитки підлягають відшкодуванню відповідачем. Частина понесених витрат позивача підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (послуг), рахунками-фактурами і податковими накладними перевізника, що додаються до позовної заяви. Загальна сума транспортних витрат на доставку товарів і обладнання відповідачу складає 16228,00 грн.

Вивчивши надані позивачем докази, суд встановив, що акти здачі-прийняття робіт (послуг), рахунки-фактури і податкові накладні не містять посилання на виконання робіт з перевезення вантажів саме на виконання Договорів №22/03-13 від 22.03.2013, № 01/04-13 від 01.04.2013 та №03/06-12 від 03.06.2012.

Відсутність такої ідентифікації виключає можливість визнати понесені позивачем витрати у сумі 16228,00 грн. як збитки спричинені останньому внаслідок визнання Договорів №22/03-13 від 22.03.2013, № 01/04-13 від 01.04.2013 та №03/06-12 від 03.06.2012 недійсними.

За вказаних обставин, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

01.11.2017 відповідачем у справі подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності (а.с.39).

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 (із змінами та доповненнями) за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз.3 п.11 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» , а також в судовій практиці (постанова ВГСУ від 26.04.11 року по справі № 15/256/10).

Пунктом 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» , позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, про порушення свого права позивач міг довідатися та довідався з моменту винесення Господарським судом Миколаївської області рішення від 16.06.2016 у справі №915/403/16 про визнання недійсними укладених між ТОВ СУМИДОРБУД та Філією Южноукраїнська ДЕД Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України Договорів №22/03-13 від 22.03.2013, № 01/04-13 від 01.04.2013 та №03/06-12 від 03.06.2012 та відмову у стягненні грошових коштів за поставлений по вказаним договорам товар.

Саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду з вимогами про повернення безпідставно набутого майна, яке було ним реалізовано шляхом подання позову 04.10.2016, тобто у межах трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимовами про повернення безпідставно набутого майна.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Южноукраїнська ДЕД .

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82 1 ,84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Дочірнє підприємство Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Южноукраїнська ДЕД (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 26174163) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю СУМИДОРБУД (юр. адреса:53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Івана Богуна, буд. 6-Б; пошт. адреса: 54017, м.Миколаїв, вул.Соборна, 12-Б, бізнес - центр «Україна» , офіс 312, код ЄДРПОУ 37845654) безпідставно набуте майно, а саме: 20000 кг солі повареної технічної вартістю 10399,99 грн. (з ПДВ) та 1528 кг емульгатора Road Chem 236 вартістю 135992,0 грн. (з ПДВ).

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Южноукраїнська ДЕД (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 26174163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИДОРБУД (юр. адреса:53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул.Івана Богуна, буд. 6-Б; пошт. адреса: 54017, м.Миколаїв, вул.Соборна, 12-Б, бізнес - центр «Україна» , офіс 312, код ЄДРПОУ 37845654) 2195,88 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. В задоволенні позовних вимог до Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 30 травня 2017 року .

Суддя М.В. Мавродієва