Рішення

від 30.05.2017 по справі 925/511/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа № 925/511/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Косів Л.Т. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ Медікал" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 345 961,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 345 961,63 грн. з них: 209 435,50 грн. основного боргу, 92 296,27 грн. пені, 8 229,00 грн. 3 % річних, 36 000, 86 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки № 07/12-01 від 07.12.2015, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 04.05.2017 та від 18.05.2017 надіслані відповідачу за адресами, вказаними в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

07.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Лізоформ Медікал" (далі- Постачальник) в особі директора Дмитріва Ігоря Андрійовича та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі-Покупець) було укладено договір № 07/12-01 (а.с. 11-13) у відповідності до якого Постачальник зобов'язався поставити товар, зазначений у Специфікації, а Покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених у даному договорі ( п. 1.1. договору).

Асортимент, кількість і ціна Товару узгоджуються Сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору ( п. 1.2. договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до "31" грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань згідно даного Договору (п. 8.1. договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.1 договору Постачальник здійснює поставку Товару на адресу Покупця на умовах DDP ( доставка товару Постачальником у пункт, визначений Покупцем) відповідно до правил ІНКОТЕРМС у діючий редакції протягом 7 днів з моменту надходження заявки Покупця.

Товар поставляється в кількості й асортименті, погоджених сторонами в заявці на Товар ( п. 2.2. договору).

Постачальник поставляє Товар на адресу Покупця за цінами, вираженими в національній валюті України , погодженими Стонами ( п. 2.3. договору).

Право власності на Товар і всі ризики, витрати, псування або загибелі Товару, переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання накладної на Товар ( п. 2.4. договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору поставки відповідачу було поставлено товар на загальну суму 209 435,50 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 23301 від 08 грудня 2015 року на суму 15 750,00 грн. (а.с.14);

- № 23220 від 08 грудня 2015 року на суму 1 100,00 грн. (а.с. 15);

- № 23221 від 08 грудня 2015 року на суму 1 020,00 грн. (а.с.16);

- № 23302 від 08 грудня 2015 року на суму 7 500,00 грн. (а.с.17);

- № 23380 від 08 грудня 2015 року на суму 3 577,00 грн. (а.с.18);

- № 23685 від 10 грудня 2015 року на суму 14 560,00 грн. (а.с.19);

- № 23585 від 10 грудня 2015 року на суму 3 600,00 грн. (а.с.20);

- № 23586 від 10 грудня 2015 року на суму 3 600,00 грн. (а.с.21);

- № 23587 від 10 грудня 2015 року на суму 2 520,00 грн. (а.с.22);

- № 23589 від 10 грудня 2015 року на суму 3 120,00 грн. (а.с.23);

- № 23593 від 10 грудня 2015 року на суму 8 800,00 грн. (а.с.24);

- № 23596 від 10 грудня 2015 року на суму 3 000,00 грн. (а.с.25);

- № 24021 від 14 грудня 2015 року на суму 8 138,50 грн. (а.с.26);

- № 24022 від 14 грудня 2015 року на суму 7 650,00 грн. (а.с.27);

- № 24023 від 14 грудня 2015 року на суму 4 480,00 грн. (а.с.28);

- № 24590 від 21 грудня 2015 року на суму 31 750,00 грн. (а.с.29);

- № 25 040 від 24 грудня 2015 року на суму 10 290,00 грн. (а.с. 30);

- № 25044 від 24 грудня 2015 року на суму 12 420,00 грн. (а.с.31);

- № 25045 від 24 грудня 2015 року на суму 13 700,00 грн. (а.с.32);

- № 25049 від 24 грудня 2015 року на суму 10 100,00 грн. (а.с.33);

- № 25038 від 24 грудня 2015 року на суму 8 160,00 грн. (а.с.34);

- № 25039 від 24 грудня 2015 року на суму 3 900,00 грн. (а.с.35);

- № 25041 від 24 грудня 2015 року на суму 3 300,00 грн. (а.с.36);

- № 25042 від 24 грудня 2015 року на суму 4 900,00 грн. (а.с.37);

- № 25043 від 24 грудня 2015 року на суму 7 620,00 грн. (а.с.38);

- № 25046 від 24 грудня 2015 року на суму 6651,00 грн. (а.с.39);

- № 25047 від 24 грудня 2015 року на суму 850,00 грн. (а.с.40);

- № 25048 від 24 грудня 2015 року на суму 7 379,00грн. (а.с.41).

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі або передачі товаро-супровідних документів на нього.

За доводами представника позивача, інших відносин, ніж оформлені договором поставки № 07/12-01 від 07.12.2015 між сторонами немає, а тому всі накладні стосуються виконання саме цього договору.

Згідно з п. 4.2. договору Покупець здійснює оплату кожної поставленої партії Товару згідно рахунку - фактури шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 15 календарних днів з моменту поставки партії Товару.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк проведення повного розрахунку за весь отриманий товар на час прийняття рішення по справі для відповідача вже є таким, що настав, доказів сплати боргу у справу не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 209 435,50 грн. основного боргу за товар.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 92 296,27 грн. за відповідні періоди по кожній несплаченій видатковій накладній за прострочення розрахунків за товар, посилаючись на пункт 5.2. договору, у відповідності до якого у випадку несвоєчасної оплати Покупцем поставленого Товару, останній сплачує Постачальникові пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми за поставлений Товар, за кожний день невиконання своїх зобов'язань.

Така умова договору відповідає ст. 549 ЦК України, у відповідності до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми ростроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 92 296,27 грн., за калькулятором програми "Ліга-Закон" встановив неправильність її нарахування. За належним розрахунком сума пені за вказаний період становить лише 92 241,56 грн.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача, загальний розмір інфляційних на суму боргу по всіх видаткових накладних становить 36 000,86 грн., а 3 % річних - 8229,00 грн.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних та 3 % річних за калькулятором програми "Ліга-Закон", встановив неправильність їх нарахування. За належним розрахунком сума інфляційних втрат становить лише 35 952,46 грн., а 3 % річних - 8 228,26 грн.

Доказів проведення розрахунку за пенею, інфляційними втратами та 3% річних відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 35 952,46 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 8 228,26 грн. та пені в розмірі 92 241,56 грн.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 209 435,50 грн. боргу за товар, 92 241,56 грн. пені, 8 228,26 грн. як 3% річних, 35 952,46 грн. інфляційних на підставі умов договору поставки № 07/12-01 від 07.12.2015. В решті вимог у позові слід відмовити через помилкові розрахунки.

Згідно ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 5 189,43 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізоформ Медікал" (ідентифікаційний код 36257034, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 31 каб. 314) -- 209 435,50 грн. боргу за товар, 92 241,56 грн. пені, 8 228,26 грн. як 3% річних, 35 952,46 грн. інфляційних на підставі умов договору поставки № 07/12-01 від 07.12.2015 та 5189,43 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позов відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 02 червня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських