КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" червня 2017 р. Справа№ 910/3727/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Прокопенко Б.О. - представник за довіреністю б/н від 14.03.2017;
від відповідача: Безносик А.О. - представник за довіреністю № 225-КМР-1194 від 10.04.2017;
від третьої особи: Ткаченко О.О. - представник за довіреністю № 05703-5025 від 22.03.2017;
розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017
у справі № 910/3727/17 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ"
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання поновленим договору оренди земельних ділянок та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" (надалі - позивач, ТОВ "ПРОМІНЬ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач), про:
- визнання поновленим (продовженим) на той самий строк договір оренди земельних ділянок, укладений між Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 35, ідентифікаційний код: 30630920), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 19 грудня 2006 року за № 75-6-00314 у книзі записів державної реєстрації договорів;
- визнання укладеною Угоди про внесення змін до Договору оренди земельних ділянок від 19.12.2006 р. за №75-6-00314, укладеного між Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код: 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 35, ідентифікаційний код: 30630920), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 19 грудня 2006 року за № 75-6-00314 у книзі записів державної реєстрації договорів, у редакції, наданій позивачем у позовній заяві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 (дата підписання повного тексту рішення - 18.04.2017) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М., та призначено до розгляду на 01.06.2017.
18.05.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду від ТОВ Промінь надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу у даній справі.
В судовому засідання 01.06.2017 представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу. А також подав клопотання в порядку ст. 101 ГПК про долучення до матеріалів справи копію клопотання поданого до відповідача про поновлення дії договору з відміткою останнього про отримання такого клопотання. При цьому заявник зазначив, що в матеріалах справи міститься вказане клопотання, однак помилково було долучено копію такого клопотання без відмітки Київської міської ради про отримання листа. А тому, з урахуванням того, що фактично в матеріалах справи міститься копія вказаного клопотання (оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні) просив суд долучити вказану копію до матеріалів справи. Суд апеляційної інстанції з урахуванням того, що даний доказ не є новим, а його копія без відмітки про отримання відповідачем наявна в матеріалах справи, дійшов висновку про необхідність задоволення поданого клопотання позивача та долучення належної копії до матеріалів справи в порядку ст. 36 ГПК.
В судовому засідання 01.06.2017 представник третьої особи апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові. Окрім цього подав письмові пояснення у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, додаткових письмові пояснення, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради №434/2895 від 24.11.2005 передано Товариству з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ земельні ділянки загальною площею 0,47 га для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування, в тому числі: - ділянку №1 площею 0,39 га - в короткострокову оренду на 5 років; ділянку №2 площею 0,08 га - в короткострокову оренду на 5 років.
На підставі рішення Київської міської ради № 434/2895 від 24.11.2005 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2006 у справі №25/712 між сторонами укладено договір оренди земельних ділянок, що зареєстрований 19.12.2006 за № 75-6-00314, за умовами якого відповідач передає, а позивач - приймає в оренду земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва; - розмір - 817 (вісімсот сімнадцять) м2, в межах червоних ліній - 8000000000:75:171:0030 та 3 885 (три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) м2 - 8000000000:75:171:0014; - цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування (кафе).
Відповідно до пункту 3.1. договору, останній укладено на 5 років, а пунктом 4.2. договору передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.
В подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року у справі № 910/16406/15 визнано договір оренди земельної ділянки від 19 грудня 2006 року № 75-6-00314, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОМІНЬ , поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 24.11.2006 у справі № 25/712 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року у справі № 910/16406/15 на підставі ст. 35 ГПК України мають преюдиційне значення, а тому повторного доведення не потребують. В цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта з посиланням на принцип правової певності.
При цьому, щодо доводів апелянта про те, що договір (дію якого було поновлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року у справі № 910/16406/15) діє до 03.02.2021 (абзац 8, аркуш апеляційної скарги 7), суд апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи суперечать матеріалам справи, зокрема інформації, яка міститься у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2016 № 70511475 (а.с. 35-36), відповідно до якого строком дії договору зазначено 19.12.2016. А тому доводи апелянта в цій частині суперечать матеріалам справи.
На виконання вказаного судового рішення договір оренди земельних ділянок було зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31864609 від 13 жовтня 2016 року), строк дії права оренди визначено до 19 грудня 2016 року.
Як було встановлено судом першої інстанції, до закінчення строку дії договору позивач повідомив орендодавця в установлений строк про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк, а саме заявою від 22 листопада 2016 року із долученням проекту відповідної додаткової угоди (КОП-0965 від 22.11.2016). Після закінчення строку дії договору, позивач продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою, належно виконуючи умови договору та сплачуючи при цьому орендну плату, що підтверджується копіями платіжних доручень та довідкою Державної податкової інспекції у Святошинському районі від 22.11.2016 (копії в матеріалах справи).
Крім цього, після закінчення дії договору, керуючись частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , позивач 06 лютого 2017 року звернувся до відповідача із листом-пропозицією від 02.02.2017 №02/02 та відповідним проектом додаткової угоди до договору підписати проект угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19 грудня 2006 року за № 75-6-00314, із долученням підписаного зі сторони орендаря проекту такої угоди. При цьому позивач у зв'язку з належним виконанням умов договору оренди, продовженням користування земельною ділянкою, відсутності з боку відповідача заперечення у поновленні договору оренди протягом 1 місяця після закінчення його дії, на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" просив визнати поновленим договір оренди на той самий строк і на тих саме умовах та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди в редакції позивача.
Однак, Київська міська рада звернення позивача залишила без відповіді та без виконання, жодних заперечень у поновленні договору оренди на той самий строк і на тих саме умовах протягом 1 місяця після закінченні дії договору не направляла, доказів направлення заперечень у місячний строк після закінчення дії договору ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надала.
Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.
Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
В постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15 (правові висновки в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права), суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.
Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: на підставі ч.ч.1-5 ст. 33 та на підставі ч.6 ст. 33 Цього Закону.
Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 наведеного Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
При цьому, незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, обов'язково незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.
Тобто, норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди) та момент її направлення контрагенту за договором.
Відповідно до пункту 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011). Так, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
За змістом статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
При цьому, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. (Аналогічна правова позиція була викладена Верховним судом України у своїх постановах від 25.02.2015 та 15.04.2015 у справах №6-10цс15 та №6-55цс15).
Відтак, враховуючи, що позивач продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, не повертав її Київській міський раді, та протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди поновив свою дію на підставі ст. 33 ЗУ Про оренду землі .
При цьому суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта щодо того, що позивач в порушення норм чинного законодавства не звернувся за три місяці до закінчення дії договору з відповідним клопотання про поновлення дії договору, оскільки в даному випадку поновлення дії договору відбулося на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі у зв'язку з відсутністю заперечень відповідача про поновлення дії договору.
Щодо доводі апелянта, що редакція запропонованої позивачем додаткової угоди вносить зміни в договір оренди, зокрема в частині орендної плати (був розмір менший ніж 3%) за земельну ділянку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Згідно з пунктом 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Таким чином, позовні вимоги про встановлення річної орендної плати за земельну ділянку у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки - є приведенням положення договору у відповідність чинному законодавству та не можуть розглядатися як зміна істотних умов договору, крім того, збільшення розміру орендної плати не порушує прав апелянта.
А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ТОВ Промінь є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 32-34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за розгляд справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/3727/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі № 910/3727/17 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/3727/17 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.06.2017 |
Оприлюднено | 07.06.2017 |
Номер документу | 66903395 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні