Постанова

від 10.04.2017 по справі 910/19450/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року Справа № 910/19450/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 (головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Агрикова О.В.) у справі№ 910/19450/15 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" простягнення 8208520,56 грн,

за участю представників позивачаКоротун О.М., відповідача-1не з'явились, відповідача-2нез'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 у справі №910/19450/15 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2016 у справі №910/19450/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача-1 на користь позивача заборгованість в розмірі 6.500.000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення прострочених процентів у сумі 1708520,56 грн. за користування кредитом за період з 01.06.2014 по 30.06.2015, в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема Положення про організацію операціійної діяльності в банках України, затверджене Постановою правління НБУ № 254 від 18.06.2003 та ст. 111-12 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, в т.ч. з урахуванням вимог Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", проте в судове засідання представники відповідачів не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідачів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" (позичальник) був укладений кредитний договір №008/2283-Кл (кредитний договір), за умовами якого Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії. Дата повернення кредиту - 25.08.2015

На виконання умов кредитного договору позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" грошові кошти у сумі 6.500.000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №185_51 від 31.03.2014.

Однак відповідач-2 (ТОВ "Ресурсдонвугілля") належним чином покладені на нього зобов'язання не виконав, суму кредиту не повернув та не здійснив сплату процентів за користування кредитними коштами.

Позивач в поясненнях зазначив, що у зв'язку із захопленням невідомими особами головного офісу банку за адресою: м. Донецьк, просп. Миру, 5-Б, а також з огляду на непередання уповноваженій особі Фонду усієї бухгалтерської документації існують об'єктивні перешкоди у наданні позивачем оригіналів чи копій кредитного договору та договору переведення боргу відносно зобов'язань ТОВ "Ресурсдонвугілля" за кредитним договором. У зв'язку зі втратою всіх документів Банку в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, фактичні дані, на підставі яких Банк обґрунтовує свої вимоги, отримані ним з САБ (система автоматичного банку) ПАТ "КБ "УФС".

Як вбачається з матеріалів справи, меморіальним ордером №185_51 від 31.03.2014 з призначенням платежу: перенесення простроченої позичкової заборгованості на підставі договору №008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013 (з усіма змінами та доповненнями) на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, Банк переніс на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" прострочену позичкову заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" на суму 6.500.000,00 грн., яка виникла на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсдонвугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажінвест" до кредитного договору на відкриття кредитної лінії №008/2283-Кл від 19.09.2013.

Таким чином, у спірних правовідносинах ТОВ "Монтажінвест" замінив боржника (ТОВ "Ресурсдонвугілля") та до відповідача-1 перейшли права та обов'язки, зокрема, щодо виконання зобов'язань на суму 6.500.000,00 грн. за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013.

Судами також встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень відповідач-1 сплатив грошові кошти в сумі 453397,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №40я007 від 04.04.2014; №50я002 від 06.05.2014; №60я001 від 06.06.2014 та №70я004 від 04.07.2014 з призначенням платежу - сплата відсотків за кредитом по договору №008/2283-Кл від 19.09.2013.

Згідно з платіжними дорученнями №40я007 від 04.04.2014, №50я002 від 06.05.2014, №60я001 від 06.06.2014 та №70я004 від 04.07.2014 з призначенням платежу "сплата відсотків по кредиту по договору №008/2283-Кл від 19.09.2013" ТОВ "Монтажінвест" сплачувало відсотки за користування кредитними коштами та загалом сплатило 453397,28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 №491 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2014 №69 у Банку було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 15.08.2014 по 15.11.2014.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Керівники Банку не виконали свої обов'язки та не передали уповноваженій особі Фонду бухгалтерську та іншу документацію.

10.11.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ".

13.11.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 включно (а.с.12 том 1).

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.11.2015 №201 продовжено строки здійснення ліквідаційної процедури Банку на два роки по 12.11.2017 включно та продовжено повноваження ліквідатора Банку Оберемка Романа Анатолійовича, визначені ст.ст. 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Предметом даного спору є вимоги Банку про стягнення з відповідача 6.500.000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитним договором №008/2283-Кл від 31.03.2014 та 1.708.520,56 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.06.2014 по 30.06.2015.

Обґрунтовуючи підстави позову, Банк посилається на настання терміну повернення кредиту 25.08.2015 та невиконання ТОВ "Монтажінвест" як новим боржником своїх зобов'язань за договором про переведення боргу від 31.03.2014 та за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що жодних зобов'язань з погашенню за відповідача-2 (боржника) кредитних коштів за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013 відповідач на себе не приймав, пославшись на ненадання позивачем оригіналів та копій кредитного договору №008/2283-Кл на відкриття кредитної лінії від 19.09.2013 та договору від 31.03.2014 про переведення боргу на відповідача-1. При цьому суд першої інстанції зазначив, що факт сплати відповідачем-2 процентів за користування кредитом боржником (відповідачем-1) не свідчить про наявність у відповідача-1 перед позивачем грошового зобов'язання щодо сплати боргу за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд, у свою чергу, виходив з того, що 31.03.2014 заборгованість відповідача-2 (позичальника) за кредитом у сумі 6.500.000,00 грн., строк повернення якої настав 25.08.2015, була переведена на відповідача-1, що підтверджується меморіальним ордером від 31.03.2014 №185_51, а тому відповідач-1 з 31.03.2015 є боржником Банку за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013, а саме в межах суми 6.500.000,00 грн. При цьому суд зазначив, що чинним законодавством України, зокрема, Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003, передбачено накопичення первинної інформації відносно суті вчинених банками операцій за настання форс-мажорних обставин або в разі ліквідації банку, дотримуючись приписів яких Банком було надано документи резервного накопичення інформації у електронній формі, яка підтверджує проведення господарської операції з видачі кредитних коштів та переведення боргу за кредитом на відповідача-1. Позивачем не було надано договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між боржником за кредитним договором (ТОВ "Ресурсдонвугілля") та ТОВ "Монтажінвест", що унеможливлює визначення обсягу зобов'язань щодо сплати відсотків по заборгованості за кредитним договором № 008/2283-Кл від 19.09.2013, які міг взяти на себе відповідач-1, та тип нарахування процентної ставки за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 №280 затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (Інструкція №280).

Згідно з п. п. 1-3 Інструкції №280 план рахунків бухгалтерського обліку банків України (План рахунків) - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Пункт 11 вказаної Інструкції №280 передбачає, що у класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами). Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування, фізичними особами.

Згідно з Інструкцією №280 рахунки 2067, 2068 та 2069 (чотири перші цифри рахунку) є рахунками простроченої заборгованості за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, рахунками нарахованих доходів за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання, та рахунками прострочених нарахованих доходів за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання.

Як встановлено апеляційним судом, внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу ПАТ "КБ УФС" (САБ) є вимогою Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 №559/7880 (далі - Положення №254).

Відповідно до акта про проведення перевірки організації захисту електронних банківських документів з використанням засобів захисту інформації Національного банку України у ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" від 10.09.2014, що затверджений начальником Центральної розрахункової палати Національного банку України, під час перевірки недоліків в діяльності банку щодо організації захисту електронних банківських документів не виявлено, вимоги нормативно-правових актів Національного банку України виконуються.

Згідно з п. п. 3.4, 3.8 Положення №254 ідентифікація операції передбачає її докладний опис, який має містити потрібну інформацію для різних підрозділів банку та внутрішнього аудиту, а саме: тип операції (міжбанківські розрахунки, операції з клієнтами банку, розрахунки за власними операціями тощо), номер та дату договору, конкретні строки (початок та завершення) операції згідно з договором, дані про контрагента, зміст операції (кредит, депозит, тип процентної ставки тощо) та інше. Під час контролю за виконанням укладених договорів працівники бек-офісу перевіряють: наявність усіх документів за відповідною операцією та своєчасність їх подання до відповідного підрозділу банку; відповідність операції прийнятим банком операційним процедурам, установленим лімітам (будь-які відхилення від установлених процедур і лімітів мають бути додатково узгоджені з керівництвом банку); пояснення щодо будь-яких одноразових відхилень від установлених процедур і лімітів.

Пунктом 9.5 зазначеного Положення встановлено, що інформаційне забезпечення операційної діяльності повинно відповідати, зокрема таким вимогам: реалізація правила "Двох рук" (операція не може бути ініційована та виконана одним користувачем системи); неможливість ігнорування інформації, що надійшла з будь-якого іншого джерела; надійність та здатність до швидкого відновлення робочого процесу в разі виникнення технічних або програмних збоїв; наявність резервного накопичення та зберігання всієї інформації для забезпечення відновлення роботи банку внаслідок виникнення форс-мажорних обставин або в разі ліквідації банку; автоматизація роботи з архівами системи; можливість ознайомлення з будь-якою потрібною інформацією протягом терміну її зберігання, у тому числі в розрізі структурних підрозділів банку (філій, відділень тощо).

Зважаючи на викладене, чинним законодавством України передбачено накопичення первинної інформації відносно суті вчинених банками операцій за настання форс-мажорних обставин або в разі ліквідації банку.

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 Положення №254 підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Пункт 4.6 Положення №254 передбачає, що меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення тощо.

Також згідно з п. 5.1 вказаного Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Пункт 5.5 Положення №254 передбачає, що форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити певні обов'язкові реквізити.

Банківські виписки є первинними документами згідно із Узагальнюючою податковою консультацією щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт укладення між позивачем та відповідачем-2 (ТОВ "Ресурсдонвугілля") кредитного договору №008/2283-Кл від 19.09.2013 підтверджується перерахуванням Банком грошових коштів у сумі 6.500.000,00 грн. відповідачу-2, що підтверджується довідкою про рух коштів за вказаним кредитним договором.

31.03.2014 частина заборгованості за кредитом у сумі 6.500.000,00 грн. була переведена на відповідача-1, що підтверджується меморіальним ордером від 31.03.2014 № 185_51, у якому в призначені платежу вказано, що відбулося перенесення простроченої позичкової заборгованості на підставі договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між ТОВ "Ресурсдонвугілля" та ТОВ "Монтажінвест".

Судом апеляційної інстанції достеменно встановлені та відповідачем-2 не спростовані факти переведення на нього з 31.03.2014 боргу позичальника (відповідача-2) за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013 та подальшого порушення Товариством зобов'язання з повернення суми кредиту (6500000,00 грн.), термін оплати якої настав 25.08.2015, у зв'язку з чим відповідач-1 повинен сплатити вказану прострочену заборгованість.

При цьому суд вірно зазначив, що існування між Банком та ТОВ "Монтажінвест" господарських правовідносин підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013 станом на 01.07.2015, довідкою про рух коштів по рахунках ТОВ "Монтажінвест" від 15.07.2015, копією меморіального ордеру № 185_51 від 31.03.2014, інформацією з програмного комплексу Банку "Scrooge" щодо суми кредиту, процентної ставки та дати повернення кредиту, виписками з поточного рахунку відповідача--1 та ТОВ "Монтажінвест" щодо видачі і повернення кредитних коштів, тому ТОВ "Монтажінвест" з 31.03.2015 є боржником Банку за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013, а саме в межах суми 6.500.000,00 грн.

Відтак, з огляду на об'єктивну неможливість надати оригінали кредитного договору від 19.09.2013 №008/2283-КЛ та договору про переведення боргу від 31.03.2014, який було укладено між позивачем та відповідачем-1, у зв'язку зі втратою всіх документів Банку в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, Банк надав документи резервного накопичення інформації у електронній формі, яка підтверджує проведення господарських операцій з видачі кредитних коштів та переведення боргу за кредитом на відповідача-1.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції з наданого позивачем витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №49137870 від 10.03.2016, майновим поручителем ТОВ "Ресурсдонвугілля" перед ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013 у розмірі зобов'язання - 6.500.000,00 грн. виступало ПАТ "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (запис №13928909 від 30.09.2013). Вказаний витяг містить й інформацію про те, що 31.03.2014 відбулась заміна боржника у зобов'язанні з ТОВ "Ресурсдонвугілля" на ТОВ "Монтажінвест", розмір зобов'язання 6.500.000,00 грн., строк виконання 25.08.2015.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Монтажінвест" 1.708.520,56 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 01.06.2014 по 30.06.2015, з огляду на таке.

Згідно зі ст.ст. 520, 521 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Зважаючи на те, що ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не було надано договору про переведення боргу від 31.03.2014, укладеного між позичальником (ТОВ "Ресурсдонвугілля") та ТОВ "Монтажінвест", апеляційний суд дійшов правильного висновку про неможливість достовірно визначити загальний обсяг боргових зобов'язань відповідача-2, які взяв на себе відповідач-1, зокрема, щодо входження чи невходження до цього обсягу відсотків за кредитом, типу нарахування процентної ставки за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2013 тощо.

Адже меморіальний ордер від 31.03.2014 №185_51 підтверджує обмежений обсяг переведеного боргу (в межах 6,5 млн. простроченого основного боргу за кредитом), існуючого виключно станом на 31.03.2014, та до суми якого об'єктивно не могли включатися проценти за користування кредитом, нараховані в майбутньому (з 01.06.2014), які просить стягнути позивач.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено належними доказами того, що з 31.03.2014 на відповідача було переведено в повному обсязі боргові зобов'язання позичальника за кредитним договором №008/2283-Кл від 19.09.2015.

Колегія суддів враховує, що вказані фактичні обставини визнаються позивачем у поданій касаційній скарзі, що свідчить про обґрунтованість відмови в задоволені позовних вимог про стягнення 1.708.520,56 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правильним висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 6.500.000,00 грн. Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що рішення місцевого суду слід скасувати, а позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 за клопотанням позивача було відстрочено сплату ним судового збору за подання касаційної скарги до прийняття постанови у даній справі, та враховуючи його несплату станом на 10.04.2017, колегія суддів вбачає підстави для стягнення з скаржника 87.696,00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі №910/19450/15 - без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", від імені та в інтересах якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", у дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 87.696 (вісімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. за подання касаційної скарги у справі №910/19450/15.

Видачу наказу із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко