Рішення

від 30.05.2017 по справі 914/606/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017р.                                                                       Справа № 914/606/17

За позовом: Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Комунального підприємства “Дрогобицька лазня”, м.Дрогобич, Львівська область

про стягнення 38078,92 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область до Комунального підприємства «Дрогобицька лазня», м. Дрогобич, Львівська область про стягнення 38078,92 грн., в т.ч.: 30307,90 грн. пені, 4548,03 грн. інфляційних нарахувань, 3223,89 грн.- 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2017р.

Для всебічного, повного та об”єктивного вирішення спору, з'ясування всіх обставин справи, 18.04.2017р. та 16.05.2017р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 30.05.2017р. представник позивача не з'явився. Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни передбачені договором про постачання теплової енергії №163 від 02.01.2009р. та несвоєчасною оплатою відповідачем наданих послуг з теплопостачання, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 42911,54 грн., яка встановлена та стягнута за рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2013р. У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань та несвоєчасною оплатою наданих послуг з теплопостачання, позивач просить суд стягнути з відповідача 30307, 90 грн. пені нарахованої на підставі п.7.2.3 договору, 4548,03 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в розмірі 3223,89 грн. нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, проте згідно заяви від 18.04.2017р. вих. №8 позов визнав повністю та просить суд розглядати справу за його відсутності.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, створивши у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

02.01.2009р. між Комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» (за договором - енергопостачальна організація, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Дрогобицька лазня» (за договором – споживач, відповідач у справі) укладено договір №163 про постачання теплової енергії.

Відповідно до розділу 1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві теплову енергію в обсягах, що передбачені проектними тепловими навантаженнями даної будівлі чи споруди або на замовлення споживача з врахуванням кількості споживачів гарячої води, а споживач зобов'язується сплачувати за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що зазначені в цьому договорі. Обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати за спожиту теплову енергію в обсягах і в терміни, що передбачені договором встановлений в п.3.2.3 договору.

Згідно з п.п. 6.3, 6.4 договору, оплата наданих послуг теплопостачання здійснюється споживачем помісячно згідно виставлених рахунків шляхом перерахування коштів на банківський рахунок енергопостачальної організації за поточний місяць до 5-го числа наступного календарного місяця. Рахунок споживач зобов'язаний отримати в енергопостачальній організації з власної ініціативи, а його неотримання не впливає на зобов'язання по оплаті вказаних послуг.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2013р. по справі №914/2/13 (суддя Щигельська О.І.) стягнуто з комунального підприємства «Дрогобицька лазня» (відповідач - по справі) на користь комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» (позивач - по справі) 402911,54 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію за період з січня 1997 року по грудень 2012 року. Рішення набрало законної сили 01.03.2013р.

В силу ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

За несвоєчасну оплату наданих послуг п.7.2.3 договору передбачена відповідальність споживача. Так, споживач сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу у відповідності до Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо сплати за надані послуги з теплопостачання за договором №163 про постачання теплової енергії, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за період з 06.08.2011р. по 05.02.2013р. в сумі 30307,90 грн.

Згідно п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши самостійно перерахунок пені у відповідності до чинного законодавства, суд встановив, що розмір пені за несвоєчасне виконання розрахунків становить 1243,64 грн. та підлягає до задоволення.

Крім того, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 4548,03 грн. за період з 01.02.2010р. по 01.01.2013р. та 3 % річних в сумі 3223,89 грн. за період з 06.02.2010р. по 05.02.2013р.

Згідно п. 3.1 та 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, та сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способам захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Так, перевіривши нарахування прострочки виконання грошового зобов'язання та здійснивши перерахунок інфляційних втрат у відповідності до чинного законодавства, суд встановив, що сума інфляційних втрат як і 3 % річних є більшими ніж вказав та просить стягнути позивач. Однак, у відповідності до норм господарсько-процесуального законодавства, суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі без заявленого клопотання відповідно до ч.1 п.2. ст. 83 ГПК України. Відтак, задоволенню підлягають нараховані позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 4548,03 грн. та 3 % річних в сумі 3223,89 грн.

В силу ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Разом з тим, суд зазначає, що заяв чи клопотань зі сторони відповідача про сплив позовної давності не надходило. Заявою від 12.04.2017р. відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

У відповідності до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку позов задоволити частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 218 ГПК України, ст.ст.11, 267, 509, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 78, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобицька лазня», Львівська область, м. Дрогобич, вул. Б. Лепкого, 9/1 (код ЄДРПОУ 13821589) на користь Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, 1 А (код ЄДРПОУ 05445563) – 1243,64 грн. – пені, 4548,03 грн. - інфляційних втрат, 3223,89 грн. - 3 % річних, 377,60 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 02.06.2017р.

Суддя Мороз Н.В.