Постанова

від 29.05.2017 по справі 809/564/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа № 809/564/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Цугорки Н.І.,

представника позивача Тепак Л.П.,

представника відповідача Карпаш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису №09-18-0100/114-93 від 24.02.2017, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №09-18-021/116 від 09.03.2017,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" звернулося в суд із адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису №09-18-0100/114-93 від 24.02.2017, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №09-18-021/116 від 09.03.2017.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки щодо недодержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є необґрунтованими, внаслідок чого припис за № 09-18-0100/114-93 від 24.02.2017 та постанова про накладення штрафу №09-18-021/116 від 09.03.2017, винесені за результатами перевірки, підлягають до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові. Суду пояснила, що порушення висвітлені в акті перевірки за № 09-01-0100/114 від 24.02.2017 не відповідають дійсності. Так, управління Держпраці в Івано-Франківській області стверджує, що цивільно - правові угоди укладені з громадянкою ОСОБА_3, мають ознаки трудових договорів, а тому з нею належним чином не оформлені трудові відносини, що є порушенням ст.21 Кодексу законів про працю України. Однак, дані твердження не відповідають дійсності, про що також зазначено директором Товариства в акті перевірки. Укладені угоди не зобов'язують ОСОБА_3 бути присутньою на Товаристві у визначений робочий час та дотримуватися правил внутрішнього розпорядку. Надані ОСОБА_3 послуги з прибирання та поточних ремонтів мали одноразовий характер, притаманний саме цивільно - правовим угодам. Вищевказане не було взято відповідачем до уваги, внаслідок чого безпідставно винесено припис та рішення про накладення штрафу. Тільки після прийняття змін до штату та введення нових посад, 20.02.2017 ОСОБА_3 прийнято на роботу згідно трудового договору. Не відповідають дійсності посилання відповідача і про те що, ОСОБА_3 зверталася із скаргою щодо відповідача про порушенням ним трудового законодавства. В порушення ч. 4 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідно до якої строк здійснення позапланового заходу щодо суб'єктів малого підприємництва не може перевищувати двох робочих днів, перевірка проводилася три дні. Позов просила задовольнити повністю.

Представник відповідача адміністративний позов не визнала з підстав, зазначених у поданому запереченні. Суду пояснила, що у відповідності до п.п. 2, 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Під час проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" було досліджені цивільно - правові угоди, укладені з ОСОБА_3 які містять ознаки трудового договору, оскільки виконувана нею робота мала тривалий характер за посадою маляра, двірника та прибиральника. В даному випадку позивачем здійснено фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, чим порушено ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. За вищевказане правопорушення, у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено оскаржувані рішення, які прийняті з урахуванням всіх обставин та на підставі норм чинного законодавства. В задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Судом встановлено, що відповідно до направлення за № 04-13/15-10/1074 від 16.02.2017, управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, проведено позапланову перевірку додержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.10).

Підставою для проведення вказаної перевірки, як зазначає відповідач, слугувало звернення фізичної особи ОСОБА_3 на урядову гарячу лінію органу Держпраці (а.с. 79).

Позапланові перевірки за зверненням фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється за наявності згоди Держпраці України.

Враховуючи наказ управління Держпраці в Івано-Франківській області від 16.02.2017 №198, та згоду Департаменту з питань праці Держпраці за № 1631/4.3/4.2-ДП-17 від 15.02.2017, позапланова перевірка позивача відповідачем проведена.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, які зафіксовані в акті за № 09-18-0100/114 від 24.02.2017. Одночасно складено протокол про адміністративне правопорушення за № 09-18-0100/105 від 24.02.2017 та припис за №09-18-0100/114-93 від 24.02.2017, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення до 03.03.2017 (а.с. 15 - 16).

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 09.03.2017 винесено постанову №09-18-021/116 про накладення штрафу за порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в розмірі 3200 грн. (а.с. 17, 53).

Позивач звертався до відповідача з заявою щодо визнання протиправним висновків акту № 09-18-0100/114 від 24.02.2017 та скасування за припису №09-18-0100/114-93 від 24.02.2017, однак управлінням Держпраці в Івано-Франківській області залишені вказані рішення без змін (а.с. 25-28).

Щодо правомірності винесення відповідачем припису №09-18-0100/114-93 від 24.02.2017 та постанови про накладення штрафу №09-18-021/116 від 09.03.2017 суд зазначає наступне.

У судовому засіданні встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" та громадянкою ОСОБА_3 укладені цивільно - правові угоди від 24.10.2016, від 25.07.2016, від 04.05.2016 відповідно до яких остання надає послуги з прибирання та ремонту (а.с. 81 - 82, 88 - 89, 91-98).

Пунктом 3.1. вказаних договорів встановлено, що за надання передбачених послуг виплачується сума коштів, яка зазначається в завданнях та актах виконаних послуг, що відповідає складності поставленої замовником.

Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час проведення перевірки дійшло до висновку, що вищевказані цивільно - правові угоди містять ознаки притаманні трудовим відносинам. При цьому, згодом ОСОБА_3 прийнято на роботу згідно строкового договору на посаду прибиральника. Таким чином, на думку відповідача, допуск працівника ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору є порушенням ч.ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Приписом за № 09-18-0100/114-93 від 24.02.2017 зобов'язано позивача усунути порушення вказаних норм Кодексу законів про працю України.

У відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

В графі акту перевірки за № 09-18-0100/114 від "Опис пояснень, зауважень або заперечень" директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" внесено запис про те, що з ОСОБА_3 укладено цивільно - правові угоди і у трудових відносинах остання з Товариством не перебуває.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату .

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з цивільно-правових угод, укладених позивачем з ОСОБА_3, їх предметом є кінцевий результат праці, оскільки ОСОБА_3, виконувала разові роботи, які виконавець повинен передати замовнику. За трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов'язаний виконувати будь-яку роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_3, виконувала послуги на свій ризик, самостійно організовувала надання послуг, не підлягала під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, пільги, компенсації, заохоченнями за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни до неї не застосовувалися. Оплата праці за надані послуги не мала систематичного характеру, як це передбачено трудовим договором, була разовою, що підтверджується відповідними завданнями визначеними позивачем та проводилася згідно актів виконаних (наданих) послуг від 30.10.2016, від 18.11.2016, від 30.11.2016, від 29.12.2016, від 25.07.2016, від 18.08.2016, від 31.08.2016, від 19.09.2016, від 30.09.2016, від 17.10.2016, від 17.05.2016, від 31.05.2016, від 13.06.2016, від 30.06.2016, від 19.07.2016 (а.с. 84 -87, 91 - 96, 100 - 104).

Крім того, судом встановлено, що 20.02.2017 позивачем подано до органів Державної фіскальної служби повідомлення про прийняття працівника на роботу. Того ж дня між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" укладено строковий трудовий договір згідно наказу 1/17 від 20.02.2017. (а.с. 13).

Згідно ч. 11 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Станом на момент проведення перевірки відповідачем, порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" ч.ч. 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України не встановлено, так як ОСОБА_3 працевлаштована в позивача з 20.02.2017, а тому в даному випадку припис № 09-18-0100/114-93 від 24.02.2017 прийнятий відповідачем протиправно.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судом не здобуто, а відповідачем не надано доказів на підтвердження трудових відносин між позивачем та ОСОБА_3 до 20.02.2017, та враховуючи те, що укладені цивільно - правові угоди жодним чином не місять ознак трудових договорів, то порушення позивачем ч.ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, зафіксовані в акті перевірки за № 09-18-0100/114, є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з рішення Тисменицького районного суду від 23.03.2017 у справі за № 352/416/17 провадження по справі відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Дане Рішення набрало законної сили 04.04.2017 (а.с. 30).

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відсутність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" ч. 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України підтверджується вищезгаданим рішенням Тисменицького районного суду, а відтак не потребує додаткового дослідження та доказування.

Враховуючи відсутність вищезазначених порушень, які зафіксовані в приписі управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-18-0100/114-93 від 24.02.2017, прийнята на підставі нього постанова про накладення штрафу за № 09-18-021/116 від 09.03.2017 підлягає до скасування.

Також суд вважає, що відповідачем до початку перевірки позивача не з'ясовано достовірності підстави для її проведення - звернення ОСОБА_3 на урядову гарячу лінію та ненадано відповідної правової оцінки такій підставі позапланової перевірки з врахуванням письмової заяви ОСОБА_3, що надійшла 16.02.2017.

Крім того, відповідачем під час позапланової перевірки недотримано строків її проведення, визначених ч. 4 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", після з'ясування належності позивача до суб'єктів малого підприємництва.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису №09-18-0100/114-93 від 24.02.2017, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №09-18-021/116 від 09.03.2017 підлягає до задоволення.

У відповідності до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" 3200 грн. сплаченого ним судового збору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати припис управління Держпраці в Івано-Франківській області № 09-18-0100/114-93 від 24.02.2017 та постанову про накладення штрафу № 09-18-021/116 від 09.03.2017.

Стягнути з Управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції" (код ЄДРПОУ 37322457) 3200 (три тисячі двісті) грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Постанова складена в повному обсязі 06.06.2017.