Постанова

від 23.05.2017 по справі 820/7105/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2017 р. справа № 820/7105/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представники позивача - Оробінський С.П., Кравець В.М.,

представника відповідача - Коваленко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Жнива" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Жнива" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 0002202200 від 22.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Агрофірма Жнива зареєстровано 03.08.2005 року в Харківському районному управлінні юстиції в Харківській області, згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 03.08.2005 року № 14711020000000840.

ТОВ Агрофірма Жнива відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.07.2014 року № 20018374, виданого Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, зареєстровано платником ПДВ з 30.08.2005 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 червня 2014 року по справі № 757/27094/16-к було надано дозвіл на проведення в межах кримінального провадження № 22014000000000162 від 28.05.2015 позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ Агрофірма Жнива з питань дотримання вимог податкового законодавства з метою документального підтвердження господарських відносин, надання та отримання товарів і послуг ДП Документ (код ЄДРПОУ 32735236), асоціацією фермерських господарств Таврія (код ЄДРПОУ 22749307), ТОВ Сідрейл (код ЄДРПОУ 38450144), ТОВ Маркон Холод (код ЄДРПОУ 37559263), ТОВ Транс-порт Україна (ЄДРПОУ 38441674), ТОВ Торгова Аграрна компанія (ЄДРПОУ 37469662), ТОВ Террафест (ЄДРПОУ 38777198), ТОВ Тавр-Плюс ЄДРПОУ 35715610), фермерським господарством Прогрес (ЄДРПОУ 30901722), ТОВ Ексітос (ЄДРПОУ 36856801), ТОВ Геокс Агро (ЄДРПОУ 37554129), ТОВ Бізнес Проджект 39869661), ТОВ Морівськ (код ЄДРПОУ 37864808), виробничо-комерційного підприємства Гиргис (ЄДРПОУ 30239638), ТОВ Лотівка Еліт (ЄДРПОУ 32678215), ТОВ Аверік (код ЄДРПОУ 37606281), ТОВ Катеринопільський елеватор , ТОВ Олбрізсервіс , ТОВ Чорноморський шовковий шлях , ТОВ СП Укрсоя , ДП Лита-Агро , СФГ Колос фермера - Ціолковського, ТОВ СП Нібулон, іншим контрагентам, підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку зазначених підприємств за період з 01.08.2014р. по дату винесення ухвали.

На виконання вказаної ухвали Печерського районного суду м. Києва наказом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області № 136 від 01.08.2016 р. призначено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ АФ Жнива з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2014 р. по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2014 року по 30.09.2016 року, в результаті чого складено акт перевірки № 1226/20-23-14-03-08/335613954 від 17.08.2016 року

Так, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення ТОВ АФ Жнива :

-п. 209.1, п. 209.2, п. 209.7, пп. 209.15.2 п. 209.15, пп. 209.17.14 п. 209.17 ст. 209, п. 200.2, ст..200 Податкового кодексу, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 180993 грн.;

-п. 209.2, п.209.7 ст.209 Податкового кодексу, оскільки підприємством безпідставно застосовано пільгу зі сплати ПДВ в загальній сумі 139067 грн.;

-п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу в результаті чого порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-п. 240.1 ст. 240, п. 242.1 ст. 242, п. 249.1, п 249.2, п. 249.6 Податкового кодексу, у зв'язку з чим підприємством занижено суму екологічного податку на загальну суму 3065,92 грн.;

-п. 46.1 ст. 46, п.п. 250.2.1, п.п. 250.2.3 п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством не подано податкову декларацію з екологічного податку за 3 квартал 2014 року, 4 квартал 2014 року, 1 квартал 2015 року, 2 квартал 2015 року, 3 квартал 2015 року, 4 квартал 2015 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.09.2016 року № 0000941403, № 0000951403.

Позивач, не погодившись із вищезазначеними рішеннями відповідача, звернувся до ГУ ДФС у Харківській області зі скаргою

Рішенням від 09.12.2016 року № 6829/10/20-40-10-01-14, скаргу ТОВ АФ Жнива задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000951403 від 09.09.2016 року в загальному розмірі 4856,16 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000941403 від 09.09.2016 року в частині застосування штрафної санкції відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу у сумі 139067,00 грн. та штрафної санкції відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу в сумі 3080,00 грн., в іншій частині зазначене рішення залишено без змін.

З огляду на вказані обставини, Харківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002202200 від 22.12.2016 року.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішення суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст.1 ПК України).

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За нормою ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування, що не заперечується сторонами по справі та узгоджується з вимогами ст. 209 Податкового кодексу України (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.209.1 ст. 209 ПК України (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена: а) за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 50 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 50 відсотків; б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків; в) за операціями з продукцією тваринництва підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 20 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 80 відсотків.

Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарське підприємство надає покупцю податкову накладну в порядку, встановленому цим розділом.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 209.7 ст.209 ПК України передбачено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином, сільськогосподарське підприємство, у якого частка операцій з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, має право обрати спеціальний режим оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком.

Сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування здійснює оподаткування операцій з продажу (постачання) сільськогосподарської продукції за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється, зокрема, на: вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД): вирощування зернових культур на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування бобових культур, які підлягатимуть сушінню, лущінню на зерно для продовольчого споживання, на корм, на насіння; вирощування картоплі для продовольчого споживання, технічних цілей, на насіння; вирощування фабричного цукрового буряку; вирощування тютюну і махорки, первинне оброблення листя (збирання, сушіння, сортування тощо), вирощування розсади; вирощування насіння та плодів олійних культур (арахісу, сої, соняшнику, кользи, рапсу, рижію тощо) для продовольчого споживання, технічних цілей, а також на насіння; вирощування однорічних і багаторічних трав на зелений корм, випас, сіно, сінаж і силос; вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо); вирощування баштанних кормових культур вирощування зернових і зернобобових, а також їх сумішей на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос; одержування насіння цукрового буряку та насіння кормових культур (включаючи трави); вирощування та первинне оброблення (замочування) прядивних культур; вирощування ефіроолійних культур; вирощування лікарських однорічних і багаторічних трав'янистих, напівчагарникових, ліано- та деревоподібних культур; вирощування садивного матеріалу ефіроолійних та лікарських культур; вирощування коренеплодів і бульбоплодів з високим вмістом крохмалю або інуліну (топінамбуру, батату тощо); вирощування шишок хмелю, цикорію (п.209.17.1 ст.209 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Ставка податку залежить від характеру (виду) операції: як - то постачання товарів/послуг на митній території України, експорт чи імпорт товару.

Тобто, розмір ставки та пільги з податку на додану вартість залежать від об'єкта оподаткування, а не від бази оподаткування.

За своїм економіко - юридичним змістом база оподаткування являє собою вартісну, фізичну або іншу характеристику об'єкта оподаткування. У даному разі база оподаткування ПДВ є вартісною характеристикою усієї операції, яка статтею 185 Податкового кодексу України визнана об'єктом оподаткування. Наведене виключає можливість виникнення декількох баз оподаткування за однією операцією.

До бази оподаткування усієї операції застосовується єдина ставка ПДВ, яка визначається в залежності від виду господарської операції.

З приводу висновків податкового органу щодо неможливості підтвердити проведену реалізацію ТОВ Агрофірма Жнива підприємству ДП Документ льону, в результаті чого, на думку контролюючого органу, ТОВ Агрофірма Жнива порушено п.209.1., п.209.2., п.209.7. ст.209 Податкового Кодексу України та безпідставно піднесено до складу податкових зобов'язань скороченої декларації з ПДВ на суму 101 649 грн., в результаті чого ТОВ Агрофірма Жнива безпідставно занижено податкові зобов'язання загальної декларації з ПДВ на суму 101 649 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ Агрофірма Жнива (постачальник) та ДП Документ (покупець) укладено договір № 1711-л від 17.11.2014 року, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити в порядку та на умовах визначених цим договором льон врожаю 2014 року у кількості та по ціні згідно з умовами цього договору.

Так, відповідно до умов п. п. 2-6 вказаного договору, кількість товару - 70 тн +_ 1,0%, ціна товару 5900 грн. за 1 тн. з ПДВ, тара та пакування: насіння льону насипом, умови поставки: поставка товару здійснюється транспортом покупця, місце навантаження товару: Харківська область, Харківський р-н, с. Яковлівка. Завантаження здійснюється силами постачальника. Покупець приймає товар по кількості в момент передачі товару на складі покупця. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються згідно рахунку у безготівковому порядку. Оплата товару здійснюється по факту навантаження товару.

На виконання умов вказаного договору, позивачем виписано видаткові накладні № РН-0000040 від 01.12.2014 року, № РН-0000039 від 19.11.2014 року, довіреності на отримання ТМЦ, ТТН № 028305 від 19.11.2014 року, № 028306 від 19.11.2014 року, № 0112 від 01.12.2014 року, податкові накладні від 17.11.2014 року № 9/2, від 28.11.2014 року № 12/2, від 01.12.2014 року № ?, від 19.11.2014 року № 10/2 (а.с. 71-84).

Транспортування зібраного льону з поля на ток здійснено тракторами ТОВ Агрофірма Жнива , що підтверджується дорожніми листами тракторів (а.с. 144-159).

Завантаження льону здійснювалось транспортом постачальника - ТОВ Агрофірма Жнива , який був наданий підприємству у користування СТОВ Данилевського - 1 згідно договору позички від 01.07.2014 року, реальність виконання якого підтверджується актом приймання - передачі від 01.07. 2014 року (а.с. 80-81).

Товар доставлявся на вантажний термінал ТОВ Блек Сі Шіппінг Сервіс ЛТД по вул. В. Стуса, 2-6 в м. Одеса.

Так, автомобілі з товаром (держ. номери: ВН 3702 СН та ВН 6051 ВК; вибули з с. Яковлівка, Харківського району Харківської області - 19.11.2014 р. ) та автомобіль ( держ. номер: ВН 7628 ВІ; вибув з с. Яковлівка, Харківського району, Харківської області - 01.12.2014 р. ) прибули до Одеси 22.11.2014 р. та 03.12.2014 р. відповідно, що підтверджується прибутковим ордером по вантажному терміналу (з номерами машин товаром) та прибутковим ордером № 000005114 від 22.11.14 та видатковий ордер № 000005167 від 03.12.2014 р. В подальшому отримувач здійснив відвантаження товару - насіння льону кінцевому покупцю, про, що свідчать видаткові ордери: № 000003788 від 08.12.2014 р., № 000003818 від 23.12.2014 р. (а.с. 172-175), зауважень щодо яких у контролюючого органу не виникло.

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим під час перевірки встановлено, що відповідно до наданої платником податків перевіряючим форми № 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2014 року засіяна площа льону становить 42,5 га, зібрано врожай льону у кількості 2 068 ц (врожайність 48,7 ц/га при середній врожайності по області 10-25 ц/га), що свідчить про штучне завищення врожайності льону (а.с. 15).

Однак, суд зазначає, що відповідно до даних Підсумків збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду форми № 29-сг та форми 4- сг на 1 грудня 2014 року, посівна площа ТОВ Агрофірма Жнива , яка задіяна під льон, складає саме 142,5 га (а.с. 65-71), що спростовує вищезазначену позицію контролюючого органу та вказує на відсутність штучного завищення врожайності льону.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на лист Відділу Агропромислового розвитку Харківської районної адміністрації від 06.12.2014 року щодо відсутності у 2014 році збору ТОВ Агрофірма Жнива льону (а.с. 115), оскільки вказаний документ не відноситься до категорії матеріалів первинної документації підприємства у контексті розуміння вимог чинного законодавства, а відтак судом до уваги не приймається.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що згідно п. 1.5. Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень № 29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 200_ року" (річна) та № 29-сг (меліорація) "Збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 200_ року" (річна)", затвердженої наказом Держкомстат, від 27.08.2008, № 296, заповнення форм № 29-сг і № 29-сг (меліорація) проводиться на підставі первинних облікових документів та регістрів журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.

Відтак, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів та регістрів журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку. Тому, в разі невідповідності даних, викладених у статистичної звітності, первинним бухгалтерським документам та журналам, пріоритет щодо достовірності інформації повинен віддаватися первинним бухгалтерським документам, які були надані позивачем в повному обсязі за 2014 рік.

Таким чином, інформація Відділу Агропромислового розвитку Харківської районної адміністрації від 06.12.2014 року щодо середньої урожайності по ТОВ АФ Жнива за 2014 рік не може бути єдиною підставою для визначення відсутності збирання урожаю льону позивачем, а повинна визначатися з урахуванням первинних бухгалтерських документів.

З приводу твердження відповідача про відсутність на балансі підприємства причепів для транспортування льону в 2014 році (а.с. 15), то як вбачається з матеріалів справи наказами № 15/1 від 02.07.2014 року та № 21/1 від 26.08.2014 року ТОВ Агрофірма Жнива уповноважено відповідальних осіб видавати причеп бортовий (реєстраційний номер 2637 ХЮ рік випуску 1993) для перевезення сільськогосподарської продукції (а.с. 142-143), зауважень до чого у контролюючого органу не виникло.

Щодо висновку контролюючого органу з приводу того, що розмір земельних ділянок ТОВ Агрофірма Жнива складає 933,6872 га згідно наданого позивачем податкового розрахунку сільськогосподарського податку за 2014 рік, а відтак визначена платником податків у податковій звітності площа земельних ділянок не відповідає зазначеним у формі № 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2014 року (1 014,5 га).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АФ Жнива подавало 3 розрахунки: Податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку (загальну) - з площею земельних ділянок (ріллі) 1612, 2011 га, а також дві декларації по відповідним сільським радам, на території яких знаходяться земельні ділянки: по Яковлівській сільській раді Харківського району (код КОАТУ: 6325185500)- податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку - з площею земельних ділянок (ріллі) 978, 8500 га та по Бабаївській селищній раді Харківського району (код КОАТУ: 6325155300) - податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку - з площею земельних ділянок (ріллі) 633, 3511 га. (а.с. 135-141), що також було встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки (стор. 32 акту).

Таким чином, загальна площа земельних ділянок підприємства складає 1612, 2011 га., що було зазначено в податковій декларації з фіксованого сільськогосподарського податку (загальній) (а.с. 130-134).

При цьому, посилання податкового органу про відсутність товарно-транспортних накладних судом оцінюються критично, оскільки такий факт не може свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів, а товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Наказ Державного комітету статистики України №74 від 17.02.1998р., яким були затверджені форми подорожних листів та в якому зазначалось про обов'язковість їх застосування втратив чинність 19.03.2013р.

Отже, зазначаючи про необхідність застосування дорожніх листів, відповідач діяв без урахування чинного законодавства України.

Суд вважає необґрунтованою позицію контролюючого органу щодо по наданим до перевірки позивачем ТТН неможливо ідентифікувати водія, то суд зазначає, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Первинні документи є належними та підтверджують право на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст та обсяг господарської операції, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

В умовах дії принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

В ухвалі від 19.07.2016 № 813/595/13-а Вищий адміністративний суд України зазначив, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З приводу господарських операцій позивача з ТОВ НІКютас , то як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Агрофірма Жнива (виконавець) та ДП ТОВ НіКютас (замовник) укладено договір № 0107 від 01.07.2015 р., відповідно до умов якого виконавець зобов'язався на території сільгоспугідь замовника - ДП ТОВ НіКютас виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю, та в строки відповідно до умов договору (а.с. 176-179).

Вартість послуг оплачується виходячи із розцінки 1 га зібраної площі, та буде встановлюватись у додаткових угодах до цього договору . Додаткові угоди укладають до планового початку робіт (п. 1.2 договору).

Так відповідно до п.2 додаткової угоди до договору № 0107 від 01.07.2015 р., виконавець зобов'язався організувати регулювання механізмів та агрегатів сільськогосподарської техніки таким чином, щоб норми втрат зерна на полі при збиранні комбайном на швидкості не більше 7 км. на годину не перевищували 2 - 1,5 % за жаткою, 0,5 % за комбайном та забезпечити рівномірне розкидування соломи на полі (а.с. 180).

Реальність виконання умов вказаного договору підтверджується актом здачі - приймання робіт № ОУ-0000007, копією табелю виходу на роботу працівника ОСОБА_4, наказом (розпорядженням) на відрядження № 1-к ОСОБА_4, посвідченням про відрядження ОСОБА_4 № КУ-0000001 від 01.07.2015 року (а.с. 181-184), що спростовує твердження відповідача про відсутність доказів про відрядження працівників підприємства до іншого регіону та, відповідно, про участь таких працівників у наданні послуги по збиранню урожаю.

Поряд з цим, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що транспортування комбайну здійснено ФОП ОСОБА_5 згідно договору № 1302/15 від 13.02.2015 року, акт здачі - приймання робіт від 16.07.2015 року № 64 - автопослуга за маршрутом Козирка - Яковлівка (стор. 8 акту перевірки).

За приписами підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України визначено перелік виробничих факторів, за рахунок яких формується податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції;

б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції (01.41.0 КВЕД);

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

отримання послуг з використання сільськогосподарської техніки, крім отримання її у фінансову оренду (лізинг);

отримання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління (74.14.0 КВЕД);

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ і сільськогосподарських угідь;

розділ м'яса для товарної кондиції.

Отже, законодавцем визначено певний перелік послуг/товарів, які підприємством можуть бути віднесені до виробничих факторів, наявність яких зумовлена виключно сільськогосподарськими потребами підприємства та за рахунок яких формується податковий кредит.

Поряд з цим, умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів/послуг до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів/послуг до певної групи, а також створення/надання цих товарів/послуг у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними категоріями класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари/послуги відповідають визначеним групам та отримані/надані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів/послуг дія цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів/надання послуг є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість.

При цьому сільськогосподарськими відповідно до п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Між тим, згідно п. 209.17.14 п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу, дя спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД):

надання послуг із використанням сільськогосподарської техніки за участю обслуговуючого персоналу.

Окрім того, відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Державного комітету статистики від 23 грудня 2011 року № 396, в редакції КВЕД 2010:01.61, група 01. 61 включає допоміжну діяльність у сільському господарстві та післяурожайну діяльність.

Ця група включає допоміжні види сільськогосподарської діяльності, а також види діяльності, подібні до сільськогосподарських, але не спрямовані на виробництво продукції (збирання сільськогосподарської продукції), які виконують за винагороду або на основі контракту. Ця група також включає післяурожайну діяльність, спрямовану на підготовку сільськогосподарської продукції до первісної реалізації.

Цей клас також включає надання сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом.

Так, як вбачається з наданого позивачем витягу з реєстру платників ПДВ № 1420234500067, ТОВ АФ Жнива здійснює діяльність, передбачену КВЕД-2010: 01.61.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ДП ТОВ "НІКютас" мали реальний характер, спрямовані на здіснення позивачем господарської діяльності, яка не суперечить статутній діяльності, а відтак дана послуга підпадає під визначення вимог ст.. 209 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що податковим органом як під час проведення, так і в ході судових засідань не надано до суду належних документально підтверджених доказів неможливості надання позивачем вказаних послуг ДП ТОВ "НІКютас", що, в свою чергу, могло б свідчити про порушення підприємством вимог ст. 209 Податкового кодексу України.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу, зокрема з приводу того, що ТОВ АФ Жнива не проведено нарахування податкових зобов'язань по операціях зі списання зернових культур, з огляду на те, що вони були використані підприємством поза межами господарської діяльності, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ( в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

Порядок зберігання зерна, ведення його обліку, оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки врегульований Законом України від 04.07.2002 року №37-IV "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі - Закон України №37-IV), а також Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою Наказом Міністерства агрополітики України від 13.10.2008 року № 661 (далі - Інструкція №661).

Так відповідно до ст. 24 Закону України №37-IV зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Згідно розділу 3 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання, до таких операції відносяться, зокрема, очищення зерна, сушіння зерна.

Як зазначається у розділі 7 Інструкції № 661, то для контролю за зберіганням зерна і визначенням закономірності убутку в масі зерна на зернових складах ведеться кількісно-якісний облік зерна в розрізі культур, класів, років урожаю, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб (п. 7.1); складський облік (форма N ЗХС-37) ведеться загальний за обліковими партіями з додатком реєстру руху та залишків за власниками, що відповідає формі N ЗХС-37 (кожного дня при русі зерна). Складський облік за формою N ЗХС-37 ведеться кожною матеріально відповідальною особою за усіма обліковими партіями зерна та за тарою, що зберігаються у матеріально відповідальної особи. До форми N ЗХС-37 бухгалтерією підприємства додається додаток "Реєстр руху та залишків зерна" за власниками за формою N ЗХС-37 (з відміткою виду руху зерна - видатки, надходження, переоформлення). У звіті за формою N ЗХС-37 за кожним видом зерна і тари вказується за добу: залишок їх на початок дня, надходження та видатки за день і залишок на кінець дня (п. 7.3); у книгах кількісно-якісного обліку форми N 36 надходження зерна оприбутковується за кількістю згідно з формою N ЗХС-37 та первинними обліковими документами (п. 7.5); після повної реалізації партії доробленої продукції складається акт зачистки форми N 30, який розглядається і затверджується Держсільгоспінспекцією (п. 7.36); відходи на підставі актів на очищення і доробку (форма N 32 і форма N 34) списуються з рахунку зерна в книгах кількісно-якісного обліку за фактичною масою та якістю і оприбутковуються за місцем їх зберігання (п. 7.37); загальна маса відходів визначається зважуванням і оформляється актом форми N 34 (п. 7.40); у книгах кількісно-якісного обліку особові рахунки зачищених і перевірених інспектором Держсільгоспінспекції партій закриваються бухгалтерією після затвердження актів зачистки начальником Держсільгоспінспекції (п. 7.48).

З огляду на вищевказані норми та вкладені обставини суд зазначає, що законодавством на ТОВ АФ Жнива покладено обов'язок вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання зерна належної якості, що зумовлює здійснювати відповідні заходи, у т.ч. списання відходів за рахунок зерна на підставі актів на очищення і доробку.

В акті перевірки зазначено та не заперечувалось представниками відповідача у судовому засіданні, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, має у користуванні земельні ділянки виробничі, офісні приміщення, сільськогосподарську техніку, а отже, позивач має можливість та засоби для вирощування сільськогосподарської продукції, в тому числі і зернових культур.

Поряд з цим, представник відповідача, обґрунтовуючи свою правову позицію, зазначив, що ТОВ АФ Жнива протягом 2014-2015 років проведено списання зернових культур (овес, ячмінь, соняшник, пшениця) на відходи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, наказами від 25.07.2014 року № 7, від 07.08.2015 року № 9 утворено комісію, яка на постійній основі здійснювала обстеження органічних відходів, що утворились внаслідок очищення зернових культур та надавала свої пропозиції щодо можливості їх використання для підтримки родючості ґрунтів (а.с. 208-209).

З огляду на необхідність удобрення ґрунтів, ТОВ АФ Жнива було списано відходи, що утворились внаслідок очищення зернових культур, що підтверджується актами за формою № 82, яка затверджена Міністерством сільського господарства від 24.02.1972 р. № 269-2 (а.с. 210-216).

Можливість використання вказаних відходів у якості добрив була підтверджена актами комісії ТОВ АФ Жнива , а в подальшому вищезазначені відходи були транспортовані на поля підприємства, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (а.с. 217-230), зауважень щодо чого у податкового органу не виникло.

Окрім того, суд звертає увагу, що ГУ ДФС у Харківській області в рішенні про результати розгляду скарги також було встановлено, що відходи сільгосппродукції на земельних ділянках, що орендуються товариством, використовуються для підтримання родючості ґрунтів.

Статтею 1 ЗУ Про відходи від 05.03.1998 №187/98-ВР зазначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови. Відходи тваринного походження - загиблі тварини, відходи, що утворилися внаслідок виготовлення продукції із тваринної сировини, непридатної для споживання людиною і твариною, а також підлягають обов'язковій утилізації, крім продуктів метаболізму, що використовуються для виробництва біогазу або органічних добрив.

Відповідно до п.1.240 ст.240 ПК України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких па території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів, як вторинної сировини.

Під утилізацією відходів розуміють використання відходів як вторинних матеріальних ресурсів, а під переробленням відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів з метою підготовки їх до екологічно безпечною зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Відповідно до Закону України Про відходи утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Такі операції відповідно до змін, внесених до ПКУ Законом №4834, не оподатковуються. Даним Законом з 01.01.2013 урегульовано питання щодо несплати екологічного податку за обсяги та види (класи) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, незалежно від наявності ліцензії на збирання та заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини).

Тобто, виходячи з вищенаведеного, суд зазначає, що ТОВ АФ Жнива не позбувається від відходів очищення зернових культур, а використовує його в подальшому виробничому процесі як вторинну сировину - добрива в межах своєї сільськогосподарської діяльності, що, в свою чергу, вказує на наявність прямого зв'язку між таким використанням відходів та господарською діяльністю товариства, а тому віднесення контролюючим органом органічних відходів зернових до категорії обов'язково оподаткування в розумінні п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним та не відповідає вимогам податкового законодавства.

Поряд з цим, податковим органом, як під час проведення перевірки, так і ході судових засідань не надано до суду жодних доказів на спростування вищезазначених обставин та неможливості використання відходів від очищення зернових культур у якості добрива, тобто в межах сільськогосподарської діяльності.

Щодо висновків податкового органу про порушення ТОВ АФ Жнива вимог п. 209.1, п. 209.2, п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу щодо не включення до складу податкових зобовязань по скороченим деклараціям з ПДВ суму ПДВ по операціям з компенсації прибутку від не отриманого врожаю за рахунок розвідувальних робіт.

Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону земель", ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Відповідно до ст. 168 Земельного кодексу України (далі ЗК України) при здійсненні діяльності, пов'язаної із порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Здійснення такої діяльності можливе за умови отримання спеціального дозволу органів державного контролю за використанням та охороною земель.

Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки. Отримання таких дозволів регулюється Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 грудня 2005 року № 1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 70/10350.

Відповідно до п. 3.3 цього Порядку спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відмовляє у видачі дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЗК України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

З аналізу вищезазначеного законодавства України, що регулює право користування землею, вбачається, що визначена можливість використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.

Відповідно до ст. 125 ЗК України державній реєстрації підлягає лише право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 126 ЗК України, право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Вказаною нормою не передбачено обов'язку державної реєстрації права користування земельними ділянками для здійснення розвідувальних робіт, отриманого на підставі ст. 97 ЗК України.

Поряд з цим, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань у власному капіталі підприємства.

Водночас, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Між тим, Податковий кодекс України дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття доход (який визначається пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), а не поняття прибуток (який визначено у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868:

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Отже, виходячи з цих визначень, поняття доход не є тотожним поняттю прибуток , а наявність збитків не є підтвердженням відсутності доходу .

Таким чином, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Поряд з цим, згідно із статтею 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а)вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б)тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в)встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г)погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д)неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У статті 157 Земельного кодексу України зазначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відшкодуванню, зокрема, підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій/оформлення безтоварних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ АФ Жнива та ПрАТ Укргазвидобуток укладено угоду про проведення розвідувальних робіт № 61/2611-12/219.12 від 18.12.2012 року, предметом якої є надання ТОВ АФ Жнива у тимчасове користування частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,9000 га, яка перебуває у користуванні підприємства для проведення розвідвальних робіт свердловиною № 61 Островерхівського блоку Островерхівського ГКР, а ПрАТ Укргазвидобуток зобов'язується компенсувати усі збитки, понесені із роботами, та за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан шляхом проведення рекультивації (а.с. 187-190).

Початок робіт - після підписання за цією угодою акту приймання - передачі земельної ділянки та отримання ПрАТ Укргазвидобуток спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) (п. 4.1 договору).

Відповідно до цієї угоди ПрАТ Укргазвидобуток відшкодовує ТОВ АФ Жнива збитки у розмірі 17400,00 грн. з урахуванням ПДВ, у т.ч. недоотримані доходи у грошовій формі, на підставі розрахунків, погоджених сторонами та доданих до цієї угоди (п. 5.1 договору).

На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем залучено до матеріалів справи акт приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення - рілля, площею 2,9000 га від 18.12.2012 року, додаткові угоди № 1 від 18.12.2012 року, № 2 від 30.04.2015 року, акти визначення збитків на земельній ділянці, що відводиться ПрАТ Укргазвидобуток та підлягають відшкодуванню від 22.05.2015 року, 25.02.2015 року, 26.02.2016 року, розрахунок збитків, податкові накладні, виписані ТОВ АФ Жнива щодо компенсації збитків за потраву посівів (а.с.191-207).

Доказів того, що в результаті виконання вищезазначеного договору позивачем отримано саме вигоду (доходи) в розумінні Податкового кодексу України, відповідачем до суду не надано, як і доказів підписання ПрАТ Укргазвидобуток на користь позивача податкових накладних, а відтак висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, п. 209., 209.2, 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства та фактичних обставин справи.

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента позивача ДП Документ не є підставою для визнання всіх господарських операцій з такими контрагентом безтоварними, а договору вчиненого поза межами господарської діяльності.

У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

Винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

В той же час, на момент розгляду справи обвинувальний вирок суду, який набув законної сили у кримінальній справі щодо ДП Документ відсутній, а тому сам факт її порушення, не може бути підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Окрім того, як вбачається з додаткових пояснень відповідача, на сьогоднішній день триває розслідування по кримінальному провадженні щодо господарської діяльності ДП Документ .

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутність відповідного рішення у кримінальному провадженні не дає можливості суду встановити наявність умислу у посадових осіб контрагента щодо вчинення дій з метою порушення податкового законодавства, в тому числі при здійсненні господарських операцій з ТОВ АФ Жнива .

Додатково суд також вважає за потрібне зазначити, що відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому, оскільки пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому вказані норми регулюють порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Між тим, доказів набрання законної сили відповідним рішенням суду в кримінальній справі відповідачем не надано.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами не знайшла свого підтвердження наданими відповідачем доказами, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем, як сільськогосподарським підприємством, вимог ст. 209 Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 22.12.2016 року № 0002202200 підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Жнива" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 0002202200 від 22.12.2016.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Жнива" (62470, Харківська область, Харківський район, с. Яковлівка, вул. Зоріна, буд. 49, код ЄДРПОУ 33561394) сплачену суму судового збору в розмірі 3393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн. 62 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (61046, м. Харків, пров. Пархоменка, буд. 3, код ЄДРПОУ 39859695).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников