Ухвала

від 30.05.2017 по справі 0870/11226/12(сн/808/81/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2017 рокусправа № 0870/11226/12(СН/808/81/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Чабаненко С.В. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі №0870/11226/12(СН/808/81/16) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативна паливна компанія" до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Скай-Ленд", Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтернативна паливна компанія" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 року №0000572311 та №0000562311, прийняті відповідачем.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі №0870/11226/12, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року залишена без змін, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернативна паливна компанія - задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасовано. Справу №0870/11226/12 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. Відповідач вказує, що позивачем неправомірно застосована пільга п.п. 7.13.10 п.7.13 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств з підстав відсутності у позивача свідоцтва на вироблення біопалива протягом 2010 року, яке отримано лише 30.12.2010 року. Крім того, позивачем безпідставно включені витрати по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1, а господарські операції з контрагентом ПП Скай Ленд носять безтоварний характер.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 підтримала доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідач та треті особи, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 11.10.2012 року по 19.10.2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Альтернативна паливна компанія" з питань використання податкових пільг з податку на прибуток за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях; з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП Скай Ленд за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року; з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за період з 01.01.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої 26.10.2012 року складено в акт № 87/2211/33652444 (т.1 а.с.36-119).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 15.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000572311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 418908,75грн., з яких за основним платежем 335 413грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 83495,75грн.;

- № 0000562311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6875грн., з яки за основним платежем 5500грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1375грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, а доводи відповідача безпідставними та такими, що спростовані наданими позивачем первинними документами.

Колегія суду погоджується з такими висновками суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Акту перевірки, ТОВ "Альтернативна паливна компанія" допущені наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.13.10 п. 7.13 ст. 7, пп.пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, п. 8.2, пп.пп. 8.3.1, 8.3.6 п. 8.3, пп.8.4.1. п. 8.4 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за І квартал 2010 року - І квартал 2011 року на суму 333720грн.;

- пп.пп. 14.1.3, 14.1.27 п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.пп. 145.1.2, 145.1.5 п. 145.1 ст. 145, п.п. 146.1-146.3 ст. 146, п. 149.1. ст. 149, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року - ІІ квартал 2012 року на 1693грн.;

- п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п. 7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997: позивачем занижено суму податку на додану вартість за січень-лютий 2010 року, березень 2011 року на 5500грн.

В обґрунтування виявлених порушень з боку позивача податкового законодавства відповідач вказує на невідповідність первинних документів, а саме, що вони не підтверджують факти виконання робіт при здійсненні господарських відносин з ФОП ОСОБА_1, оскільки не містять взагалі будь-якої інформації за які саме послуги. Крім того, наявні у ТОВ "Альтернативна паливна компанія" документи стосовно взаємовідносин з ПП Скай Ленд , не можуть вважатися первинними документами, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: не місять обов'язкових реквізитів первинного документу і не підтверджують використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності, що вказує на нереальність здійснення господарських операцій. Відсутність у позивач права на пільги, передбаченої п.п. 7.13.10 п.7.13 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , оскільки свідоцтво позивачем отримано лише 30.12.2010 року, а позивач використовував пільгу протягом 2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток.

Колегія суддів не погоджується з даними доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон №334) до валових витрат належать суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закон №334 передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абз. 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сум до складу валових витрат виробництва є належним чином складені первинні документи, що відображають реальність сплачених протягом звітного періоду витрат пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) 01.01.2010 року укладено договір оренди №01/01/10, відповідно до якого позивач прийняв в платне користування нерухоме майно, а саме: ділянку по виробництву біопалива з лузги соняшника (частину нежитлового приміщення, площею 648 кв.м) , що знаходиться за адресою: 70450, Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17. Відповідно до пункту 3.1.1 договору, вартість користування майном складає 5000 грн. без ПДВ за календарний місяць (звітний). Відповідно до пункту 3.1.2 договору, вартість додаткових послуг визначається вартістю фактично спожитих послуг позивачем за звітний місяць, підтверджених документально (т. 1 а.с.12-14).

ТОВ Альтернативна паливна компанія у 2010 році здійснювалась оплата ФОП ОСОБА_1 за оренду нежитлового приміщення у фіксованій сумі - 5000грн. та інші послуги по оренді згідно договору (сума змінна), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 2/01 від 31.01.2010 року, № 2/02 від 28.02.2010 року, № 2/03 від 31.03.2010 року, № 2/04 від 30.04.2010 року, № 2/04 від 31.05.2010 року, № 2/06 від 30.06.2010 року, № 2/07 від 31.07.2010 року, № 2/08 від 31.08.2010 року, № 2/09 від 30.09.2010 року, № 2/10 від 31.10.2010 року, № 2/11 від 30.11.2010 року, № 2/12 від 31.12.2010 року (т. 1 а.с. 15-26), банківськими виписками про рух активів на банківському рахунку позивача щодо списання коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1 (т.2 33-63). Крім того, позивачем на підтвердження здійснення ним валових витрат виробництва надано суду копії: договору про постачання електричної енергії № 669 від 15.02.2007 року, укладеного між ВАТ Запоріжжяобленерго та ФОП ОСОБА_1; рахунків та платіжних вимог на оплату спожитої у 2010 році електричної енергії, виставлених ФОП ОСОБА_1; звітів по дебетових та кредитових оборотах на рахунку ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.141-199, т.2 8-32). ФОП ОСОБА_1 до суду надані заяви від 14.06.2013 року та 12.12.2016 року на підтвердження взяття в оренду ТОВ Альтернативна паливна компанія лише частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Запорізька область, Запорізький район, смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17. Решта приміщення за вказаною адресою ніким не використовувалась, а відповідно не було і споживання електричної енергії. До матеріалів справи долучено копію робочого плану складського приміщення розташованого за адресою: смт. Кушугум, вул. Колгоспна, 1/17, переписку з Держенергонаглядом (т.2 а.с.64-69).

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем підтверджено належним чином оформленими первинними документами понесені ним витрати пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП Скай Ленд .

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктами 7.2.4, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складаня податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ПП Скай Ленд (Продавець) 02.11.2009 року укладено договір купівлі-продажу №ДГ-0000116, додаткові угоди №1 від 02.11.2009 року та №2 від 03.11.2009 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (обладнання - навантажувач вилочний), а останній прийняти й оплатити (т. 1 а.с. 204-207). Виконання умов зазначеного договору підтверджується наступними копіями видаткових накладних №РН-0000410 від 02.11.2009 року, №РН-0000411 від 03.11.2009 року, податкових накладних №512 від 02.11.2009 року, №513 від 03.11.2009 року, рахунків-фактури №СФ-0000522 від 02.11.2009 року, №СФ-0000523 від 03.11.2009 року, товарно-транспортних накладних №11/02/5 від 02.11.2009 року, №11/03/5 від 03.11.2009 року, випискою банку від 23.11.2009 року (т.1 а.с. 208-216). На виконання умов зазначеного договору позивачем отримано товар - навантажувачі вилочні Cukurova cf 30c та Балканкар DV1661, за який сплачено суму в розмірі.

Так, 30.10.2009 року між позивачем та ТОВ НВО Радуга укладено договір на автопослуги №30/10, відповідно до умов якого останній зобов'язується надавати справний автотранспорт на усне замовлення ТОВ Альтернативна паливна компанія , по факту виконання виставляє акт виконаних робіт (т.1 а.с.217-218). На виконання умов зазначеного договору позивачем надані наступні копії первинних документів: банківську виписку про списання коштів від 28.01.2010 року, реєстр платіжних доручень від 28.01.2017 року, платіжне доручення №22 від 28.01.2010 року; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №АУс-0054/1 від 30.11.2009 року, 02.11.2009 року, 03.11.2009 року. ТОВ НВО Радуга надано транспортні послуги на загальну суму 3600 грн. (т.1 а.с.219-222, т.2 а.с.146-147).

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 визначено поняття товарно-транспортної документації, де це - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, що не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продаж товарно-матеріальних цінностей.

За умови допущення постачальниками товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини можуть тягти негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (як добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу валових витрат.

Отже, відповідно до Закону Про автомобільний транспорт та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач ж до зазначеної категорії суб'єктів не відноситься.

Всі первинні документи, що були надані відповідачу під час перевірки, відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів.

Щодо недоліків в первинних документах відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що придбане обладнання було використано в власних господарських цілях. Крім того, контрагенти позивача в період здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем були зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ, які мали право виписувати та надавати податкові накладні.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення позивачем спірної господарської операції підтверджується належними та допустимими доказами - первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту відповідного періоду.

Щодо зайвого нарахування позивачем амортизації, відповідно до наказу ТОВ АПК №15-ОС від 01.12.2009 року, яке здійснювалось методом прямолінейного списання з місяця, наступного за місяцем вводу в експлуатацію (дата введення в експлуатацію - 01.12.2009 року, нарахування - з січня 2010 року), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 року, нарахування амортизації проводиться щомісячно .

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Згідно з пп.пп. 8.3.1, 8.3.6 п.8.3 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України.

Відповідно до пп.8.4.1 п. 8.4. ст. 8 вказаного Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджується, що первісна (балансова) вартість: навантажувача вилочного Балканкар DV1661 дорівнює 10 250 грн. (8750 грн. - вартість без ПДВ + 1500 грн. - транспортні витрати), навантажувача вилочного Cukurova cf 30c дорівнює 20 250 грн. (18750 грн. - вартість без ПДВ + 1500 грн. - транспортні витрати).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем правомірність відображених сум амортизаційних відрахувань, які здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Щодо неправомірного використання позивачем пільги про звільнення від оподаткування прибутку виробників біопалива.

Відповідно до підпункту 7.13.10 пункту 7.13 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

Податковим органом встановлено, що у 2010 році позивач користувався податковою пільгою у частині оподаткування податком на прибуток діяльності з виробництва біопалива.

До 01 квітня 2011 року особливості оподаткування суб'єктів, що мають право використовувати зазначену пільгу були урегульовані Законом України Про оподаткування прибутку підприємств .

Так, підпунктом 7.13.10 пункту 7.13 статті 7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств було встановлено, що тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2010 року звільняється від оподаткування прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива.

В силу приписів підпункту 7.20 статті 7 даного Закону платники податку, що користуються згаданою пільгою, ведуть окремий облік доходів, які не включаються до складу валових доходів або звільняються від оподаткування згідно з нормами зазначених пунктів. При цьому: до складу валових витрат таких платників податку не включаються витрати, понесені у зв'язку із одержанням таких звільнених доходів; балансова вартість покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, які використовуються для одержання таких звільнених доходів, не бере участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості згідно із пунктом 5.9 статті 5 цього Закону; сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на відповідну групу основних фондів, що використовуються для отримання таких звільнених доходів, не враховується у зменшенні скоригованого валового доходу згідно із пунктом 3.1 статті 3 цього Закону. У разі коли основні фонди використовуються як для одержання звільнених доходів, так і для інших доходів, які підлягають включенню до складу валових доходів згідно з цим Законом на загальних підставах, скоригований валовий дохід платника податку підлягає зменшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів, що підлягає включенню до складу валових доходів згідно з цим Законом на загальних підставах, відноситься до загальної суми валових доходів з урахуванням звільнених.

Судом встановлено, що свідоцтво Національного агенства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів про належність палива до альтернативного видане позивачу 30.12.2010 (терміном дії до 30.12.2012).

Статтею 1 Закону України Про альтернативні види палива №1391-XIV від 14.01.2000 року, передбачені види альтернативного палива, а саме: тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини; біологічні види палива (біопаливо) тверде, рідке та газове паливо, виготовлене з біологічно відновлювальної сировини (біомаси), яке може використовуватись як паливо або компонент інших видів палива. Статтею 5-1 цього закону визначено, перелік твердого палива.

Згідно з абз. 1-3 статті 6 зазначеного Закону, належність палива до альтернативного підтверджується документом про ідентифікацію палива, що видається уповноваженим органом виконавчої влади в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Біологічні види палива, призначені для реалізації як товарна продукція, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до законодавства. Виробниками альтернативних видів палива вважаються суб'єкти господарювання всіх форм власності, що виготовляють тверде, рідке та газове паливо з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини.

Так, у матеріалах справи містяться Технічні умови Паливо з відходів деревини, сільськогосподарських культур гранульоване і брикетоване (ТУ У 20.1-33652444-001:2007) які зареєстровані в ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації від 14.03.2007 за № 04725906/011079, а також сертифікат якості паливних пелет з лузги соняшника № 07-1584 від 07.09.2009 року Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту.

З урахуванням вищезазначених норм та законодавства, яке було чинне на час виникнення спірних правовідносин тобто у 2010 році ТОВ Альтернативна паливна компанія займався тією ж діяльністю з виробництва тих же за своїми властивостями і хімічним складом паливних брикетів, які є біопаливом і відносяться відповідно до вимог Закону України Про альтернативні види палива до альтернативного, в той же час обов'язкова наявність свідоцтва у позивача свідоцтва на вироблення біопалива щодо отримання права на користування пільгою - відсутня.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі №0870/11226/12(СН/808/81/16) - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук