Ухвала

від 01.06.2017 по справі 200/14422/16-а(2з/200/555/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2017 рокусправа № 200/14422/16-а(2з/200/555/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання:Царьової Н.П розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Дніпровської міської ради, Комунального підприємства Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у справі № 200/14422/16-а (2аз/200/3/16) про забезпечення адміністративного позову за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, треті особи Комунальне підприємство Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство Жилсервіс-15 Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство Міські комунальні платежі Дніпропетровської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради, Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради про визнання рішення не чинним, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - Відповідач), треті особи - Комунальне підприємство Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради (далі - Третя особа-1), Комунальне підприємство Жилсервіс-15 Дніпропетровської міської ради (далі - Третя особа-2), Комунальне підприємство Міські комунальні платежі Дніпропетровської міської ради (далі - Третя особа-3), Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м. Дніпрі ради (далі - Третя особа-4), Управління праці та соціального захисту населення Соборної районної у м. Дніпрі ради (далі - Третя особа-5), в якому просила зобов'язати Дніпропетровську міську раду прийняти рішення про скасування рішення від 17.06.2016 року № 20/10 Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності .

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення набрав чинності з 01.07.2015 року Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до приписів якого виключно до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень щодо розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, в тому числі щодо визначення балансоутримувачів багатоквартирних будинків. При цьому в силу приписів ст. 13 вказаного Закону законодавцем фактично було обмежено право органів місцевого самоврядування змінювати раніше призначених виконавців послуг.

19.08.2016 року Позивачем також було подано до суду першої інстанції клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/14422/16-а (2аз/200/3/16).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року заява позивача про забезпечення позову була задоволена (суддя - Женеску Е.В.) (а.с.24-27).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 у апеляційну скаргу Комунального підприємства Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради задоволено. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2016 року у справі № 200/14422/16-а скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

06.12.2016 року Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої остання просить суд визнати повністю не чинними рішення Дніпропетровської міської ради Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська від 17.06.2016 року № 20/10 та рішення Дніпропетровської міської ради Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська від 27.07.2016 року № 32/12.

Вказана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Також 06.12.2016 року ОСОБА_2 повторно звернулась до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення адміністративного позову шляхом:

- зупинення дії рішень Дніпропетровської міської ради від 17.06.2016 року № 20/10 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" та від 27.07.2016 року № 32/12 Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська ;

- заборони посадовим особам Дніпропетровської міської ради, виконавчим органам Дніпропетровської міської ради (в тому числі виконавчому комітету, департаментам, управлінням, відділам тощо), комунальним підприємствам Дніпропетровської міської ради виконувати рішення Дніпропетровської міської ради від 17.06.2016 року № 20/10 "Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" та від 27.07.2016 року № 32/12 Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та вживати заходів, направлених на передачу житлових будинків з балансу комунального житлово-експлуатаційного підприємства Індустріального району на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-6" Дніпропетровської міської ради, з балансу комунального житлово-експлуатаційного підприємства Жовтневого району на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-15" Дніпропетровської міської ради, а також здійснювати приймання-передачу відповідно технічної документації (паспортів будинків, актів технічного стану, інвентарних справ);

- заборони Комунальному підприємству "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради та/або його посадовим особам вчиняти дії щодо укладення договорів з КП "Жилсервіс-6" Дніпропетровської міської ради та/або КП "Жилсервіс-15" Дніпропетровської міської ради, та/або виконання таких договорів, та/або дії щодо припинення дії договорів з балансоутримувачами та виконавцями послуг у Соборному (Жовтневому) та Індустріальному районах м. Дніпропетровська, визначених рішенням Дніпропетровської міської ради № 28/45 від 25.12.2013 року, а також заборони вчиняти дії щодо укладення та/або виконання договорів з банками, підприємствами, установами усіх форм власності, спрямованих на приймання платежів від споживачів за житлово-комунальні послуги на користь КП "Жилсервіс-6" Дніпропетровської міської ради та КП "Жилсервіс-15" Дніпропетровської міської ради, в тому числі заборони здійснювати перерахування на користь КП "Жилсервіс-6" Дніпропетровської міської ради та КП "Жилсервіс-15" Дніпропетровської міської ради грошових коштів, отриманих від споживачів як оплату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

- заборони посадовим особам Дніпропетровської міської ради, виконавчим огранам (в тому числі, виконавчому комітету, департаментам, управлінням, відділам, тощо), комунальним підприємствам Дніпропетровської міської ради, в тому числі КП "Жилсервіс-6" Дніпропетровської міської ради, КП "Жилсервіс-15" Дніпропетровської міської ради, КП "Міські комунальні платежі" Дніпропетровської міської ради, вчиняти дії, які можуть перешкоджати споживачам послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснювати оплату за спожиті послуги на користь балансоутримувачів, виконавців послуг, визначених балансоутримувачами житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська та виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у Жовтневому (Соборному) та Індустріальному районах м. Дніпропетровськ згідно рішення Дніпропетровської міської ради №28/45 від 25.12.2013 року.

- заборони Управлінню праці та соціального захисту населення Індустріальної районної ради, Управлінню соціального захисту населення Соборної районної у місті Дніпрі раді виконувати відшкодування житлово-комунальних послуг КП "Жилсервіс-6" Дніпропетровської міської ради та КП "Жилсервіс-15" Дніпропетровської міської ради.

Клопотання обґрунтоване тим, що вказані рішення змушують співвласників сплачувати кошти саме визначеним ними виконавцям послуг, які при цьому не вчиняють будь-яких фактичних дій з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а для відновлення порушених прав Позивача та інших співвласників необхідно буде докласти значних зусиль, адже зворотнє повернення коштів від незаконно отриманих виконавців послуг потребуватиме значних зусиль, часу та коштів (а.с.82-87).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у справі № 200/14422/16-а (2аз/200/3/16) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом, запропонованим Позивачем відповідно до поданого клопотання (суддя - Женеску Е.В.).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведені доводи Позивача щодо необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову є розумними і обґрунтованими. Зупинення дії оскаржуваних рішень міської ради, заборона їх виконання, заборона здійснювати приймання-передачу житлового фонду з балансу на баланс та заборона вчиняти дії щодо укладання, виконання, припинення дії договорів забезпечить збалансованість інтересів сторін, а також усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках та співвласників спільного майна багатоквартирного будинку, та сприятиме охороні матеріально-правових інтересів Позивача проти дій Відповідача, адже прийняття оскаржуваних рішень від моменту початку дії Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку суперечить вимогам чинного законодавства та прямо порушує права Позивача як співвласника, а також усієї громади Індустріального та Соборного районів м. Дніпра (а.с.90-94).

Відповідач - Дніпровська міська рада, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у справі № 200/14422/16-а (2аз/200/3/16) в повному обсязі та прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог Відповідач зазначив, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не було зазначено, в чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по справі, як і не зазначено мотивів, за яких суд дійшов висновку про забезпечення адміністративного саме у встановлений ним спосіб. При цьому оскаржувані рішення Дніпропетровської міської ради стосуються фактично всіх житлових будинків в Індустріальному та Соборному районах міста і не зрозуміло, яким чином порушено права Позивача відносно всіх вказаних будинків. Крім того, Позивач не розмежовує квартири приватної та комунальної форми власності, а у будинках Індустріального та Соборного районів наявні квартири як приватної, так і комунальної форми власності, і міська рада має право розпоряджатися квартирами комунальної форми власності. Більш того, Позивач як фізична особа не може звертатися до суду з такими позовними вимогами, оскільки згідно Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" від імені співвласників багатоквартирних будинків виступає управитель багатоквартирним будинком. Зауважено, що в даному випадку суд першої інстанції забезпечив адміністративний позов фактично шляхом задоволення позовних вимог, що суперечить приписам п. 17 постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 року № 2, при цьому Позивач вже звертався до суду із аналогічним клопотанням із вимогою про забезпечення адміністративного позову у такий же спосіб, у задоволенні якого Позивачу було відмовлено відповідного до судового рішення, яке набрало законної сили (а.с.96-101).

Третя особа-1 - Комунальне підприємство Жилсервіс-6 , Дніпропетровської міської ради також не погодившись з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у справі № 200/14422/16-а (2аз/200/3/16) звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу фактично мотивовано доводами, аналогічними доводам, наведеним Відповідачем у поданій ним апеляційній скарзі, та додатково зазначено, що застосовані заходи забезпечення позову фактично заблокували роботу підприємств - КП Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради, КП Жилсервіс-15 Дніпропетровської міської ради, КП Міські комунальні платежі Дніпропетровської міської ради, що суперечить приписам п. 4 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.02.2009 року (а.с.120-124).

29.03.2017р. представник Відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційних скарг, просив скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року та відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Представник Позивача проти задоволення вимог апеляційних скарг заперечував, просив залишити без змін оскаржувану ухвалу суду.

Інші особи, які беруть участь у справі, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили та просили розглянути справу без їх участі.

За таких обставин, з урахуванням думок представників Позивача, Відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі інших осіб, які беруть участь у справі.

01.06.2017р. у судовому засіданні, беручи до уваги раніше надані пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо є очевидними ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Підставами для забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що долучені до клопотання для його обґрунтування, керуючись законом.

Із аналізу ст.117 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідні підстави, згідно п. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у клопотанні особи щодо забезпечення позову.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 р. № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що як позивач, так і суд мають обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України. З цією метою обов'язковим є надання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення адміністративного позову.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.

Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Разом з тим, фактично вказавши на підстави вжиття заходів забезпечення позову, які визначені ст.117 КАС України, суд не мотивував вказаний висновок будь-якими фактичними обставинами справи, не навів доказів існування тих фактів, якими Позивач обґрунтував своє клопотання про забезпечення позову.

Визнаючи обґрунтованим клопотання Позивача про забезпечення позову, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не вказано, які саме права та інтереси Позивача порушені; не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Більш того, в порушення приписів чинного законодавства вдався до оцінки завдання оскаржуваними рішеннями шкоди членам територіальної громади за відсутності факту надання Позивачу повноважень на звернення до суду саме від імені всієї територіальної громади Індустріального та Соборного районів м. Дніпра.

Крім того, виходячи зі змісту клопотання Позивача про забезпечення позову, вимоги якого фактично зводяться до забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних ним рішень та заборони вчиняти дії щодо укладання, виконання, припинення дії договорів, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечуючи позов у спосіб, запропонований заявником, судом першої інстанції фактично вирішено вимоги позовної заяви на користь Позивача, що є неприпустимим, протирічить вимогам п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року та не відповідає меті забезпечення позову.

При цьому колегія суддів апеляційного суду критично ставиться до посилань суду першої інстанції, як на підставу для задоволення поданого клопотання, на те, що оскаржувані рішення суперечать вимогам чинного законодавства та прямо порушують права Позивача як співвласника, адже такі висновки є неприпустимими до розгляду справи по суті на стадії вирішення питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та додатково свідчать про фактичне вирішення позивних вимог на користь Позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства недопустимим є забезпечення адміністративного позову шляхом звуження прав та інтересів третіх осіб. В даному ж випадку судом першої інстанції було прийнято рішення, яким порушено інтереси невизначеного кола осіб, адже вжиті заходи забезпечення позову у спосіб, визначений у спірній ухвалі, фактично виходять за межі розглядуваного позову та стосуються осіб, які не залучались до участі у справі.

До того ж, відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскаржувана ухвала вказаним приписам не відповідає, тому як, не зазначивши конкретних осіб та конкретні дії, а заборонивши, зокрема, укладення та/або виконання договорів з банками, підприємствами, установами всіх форм власності, спрямованих на приймання платежів від споживачів за житлово-комунальні послуги на користь КП Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради та КП Жилсервіс-15 Дніпропетровської міської ради та перераховувати кошти на рахунки вказаних осіб, отриманих від споживачів як оплату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій тощо без належної конкретизації відповідних осіб та дій, суд першої інстанції фактично унеможливив його виконання, тому як у відповідності до ч. 5 ст. 118 КАС України виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційних скарг стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції, та відсутності правових підстав для вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову у даній справі, зокрема, у спосіб заявлений Позивачем.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Позивачем вже подавалася заява про забезпечення адміністративного позову, якій вже надано правову оцінку судом, та прийнято рішення про безпідставність та необґрунтованість таких вимог, яке набрало законної сили.

При цьому подання Позивачем заяви про збільшення позовних вимог та, як наслідок, розширення прохальної частини клопотання про забезпечення адміністративного позову не приймається колегією суддів з огляду на те, що фактично заявлено тотожні вимоги, яким вже надана відповідна правова оцінка, що помилково було залишено поза увагою судом першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання і є підставою для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.

Керуючись ст. 117, 118, ст.195, ст.196, 199, ст.202, ст.205КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Дніпровської міської ради, Комунального підприємства Жилсервіс-6 Дніпропетровської міської ради - задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2016 року у справі № 200/14422/16-а (2аз/200/3/16) - скасувати.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 01 червня 2017 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова