Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/5947/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 Справа №910/5947/17 За позовом Приватного підприємства Торговий Дім ПОЛЯКОВ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Олександріна консалт

про стягнення 27 121,36грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Іванченко І.М. - по дов. №313 від 03.10.2106р.

від відповідача: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олекснадріна консалт" 27 121, 36 грн., із яких: 20 220, 26 грн. основний борг, 835, 03 грн. - 20% річних, 6 066, 07 грн. - штраф .

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №5661 від 29.12.2016р. - в частині оплати товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року було порушено провадження по справі № 910/5947/17 та призначено її розгляд на 15.05.2017 року.

У зв язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та витребування від позивача додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 31.03.2017р.

Представник позивача в даному судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 12.04.2017р. та ухвали від 15.05.2017р. про відкладення розгляду справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Наразі, з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 31.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

29.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Олександріна консалт (надалі відповідач ) та Приватним підприємством Торговий Дім Поляков (надалі позивач ) укладено договір поставки №5661.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукти харчування та інші товари, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити їх на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки № 5661 сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Відповідно до п. 3.5 Договору поставки № 5661 при прийомі товару оформлюється накладна, що підписується представниками сторін. Накладна засвідчує: факт поставки товару, його якість та кількість. Сторони у цьому Договорі погодили, що представник покупця, який підписав накладну, є уповноваженою особою на підписання накладних з урахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

Згідно з п. 3.12 Договору поставки № 5661 постачальник має право надавати покупцю комерційний кредит відповідно до ст. 1057 Цивільного кодексу України шляхом поставки продукції з відстрочкою оплати її вартості строком до 14 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця. Сума комерційного кредиту не може перевищувати 6 000 грн. 00 коп. У разі потреби покупця в поставках продукції з перевищенням ліміту кредиту покупець зобов'язаний зробити 100% попередньої оплати суми, на яку поставляється продукція з перевищенням ліміту кредиту. Ліміт кредиту не звільняє покупця від виконання зобов'язань по розрахунках передбачених у п. 4.2 Договору. На суму ліміту кредиту розповсюджується відповідальність покупця, передбачена розділом 5 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 5661 ціна на товар є вільною та встановлюється постачальником. Ціна товару визначається у національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 4.4 Договору поставки № 5661 товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок або до каси постачальника.

Згідно з п. 5.4 Договору поставки № 5661 при порушенні покупцем умов п. 4.2 Договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30% від простроченої суми.

Згідно з п. 6.1 Договору поставки № 5661 даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання. В разі, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання Договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 06.01.2017 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 25 390,26 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою продавця і штампом покупця видатковими накладними №АКФ-003564 від 06.01.2017, №А КФ-003615 від 06.01.2017, №А КФ-003614 від 06.01.2017, №А КФ-003642 від 06.01.2017, (належним чином засвідчені копії долучені позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 Договору поставки № 5661 покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару окремо шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати товару, поставленого 06.01.2017 за видатковими накладними №А КФ-003564 від 06.01.2017, №А КФ-003615 від 06.01.2017, №А КФ-003614 від 06.01.2017, №А КФ-003642 від 06.01.2017, відповідач повинен був виконати в строк до 21.01.2017 (включно).

Як встановлено судом, 06.01.2017 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 25 390,26 грн. 74 коп., тоді як відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 5170 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20 220 грн. 26 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 06.01.2017 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 25 390 грн. 26 коп., тоді як відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар у розмірі 5170 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 20 220 грн. 26 коп.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександріна консалт" з оплати товару, поставленого Приватним підприємством "Торговий Дім Поляков", за видатковими накладними, що долучені до матеріалів, у розмірі 20 220 грн. 26 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не заперечено, у зв'язку з вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 20 220 грн. 26 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати товару, поставленого позивачем, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 6 066 грн. 07 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 5.3 Договору поставки № 5651 при порушенні покупцем умов п. 4.2 Договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 30% від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, оскільки станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду розмір заборгованості відповідача складав 20 220 грн. 26 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександріна консалт" штрафу у розмірі 6 066 грн. 07 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 835 грн. 03 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони передбачили, що при порушенні відповідачем п. 4.2 договору, останній сплачує 20% річних від суми боргу за весь день прострочення.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних приходить до висновку про його правильність, а тому позовні вимоги в часині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 708, 24 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Кофе" (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10-Г, корпус "Б", а/с 26; ідентифікаційний код: 37853335) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18005, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 41; ідентифікаційний код: 32268131) суму основного боргу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., штраф у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складно 06.06.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.