Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/7608/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа №910/7608/17

За позовомМіністерства охорони здоров'я України до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед -Трейд" стягнення пені у розмірі 33 171,89 грн. Суддя ТрофименкоТ.Ю.

Представники:

від позивача від відповідача Мампуха А.В. - по дов. №14.02/37 від 29.05.2017р. Маковецька- Саєнко І.М. - по дов. 14.02./48 від 12.12.2106р. не з явилися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Міністерства охорони здоров'я України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед -Трейд" пені у розмірі 33 171,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №90/21-24 від 10.11.2015 щодо здійснення своєчасної поставки товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на відсутність вини відповідача у несвоєчасній поставці товару, оскільки виробник товару повідомив про неможливість поставити препарат "Церезим 200 ОД" у кількості 55 флаконів у зв'язку з його відсутністю на складі. Замість препарату "Церезим 200 ОД" у кількості 55 флаконів відповідач запропонував позивачу поставити препарат "Церезим 400 ОД" у кількості 28 флаконів, на що позивач спочатку погодився, а потім відізвав свого листа. За таких обставин відповідач вважає, що його вина у не поставці препарату "Церезим 200 ОД" у кількості 55 флаконів відсутня та, відповідно, відсутні підстави для притягнення до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

10.11.2015 між Міністерством охорони здоров'я України , як замовником (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕД - ТРЕЙД", як постачальником (відповідач) укладений договір № про закупівлю товарів за державні кошти №90/21-24.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов2язується поставити лікарські засобі, зазначені в Специфікації (Додаток №1), а позивач оплатити такий товар на умовах договору. Закупівля здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 Забезпечення медичних заходів окремими державних програм та комплексних заходів програмного характеру за напрямком Централізовані заходи з трансплантації в частині Цернтралізована закупівля медикаментів та виррбів медичного призначення для хворих у до - та післяопераційний період трансплантації.

Найменування товару : 21.20.1 Ліки ( медикаментиі для хворих у до - та післяопераційний період трансплантації -14 лотів), відповіднго Додатку 1.

Лот 12- Мофетилу мікофенолат, табл., капс., 250,0 мг. Кліькість товару :334 670 од.

Згнідно п. 3.1 договору сума договору становить 2 218 862, 10 грн.

Ддодатковою угодою від 10.11.2015 №1 до договору внесено зміни в частині кількості товару та ціни договору, а саме :

Лот -1 змінено кількість товару на 334 200 одиниць.

Сума договору становить 2 215 746,00 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди №2 від 23.12.2015 роук до договору змінено графік поставки , зокрема встановлено строк поставки - 90 днів з дня оплати.

На викоаннян умов договору позивачем платіжним дорученням від 24.12.2015р. №10020 здійснено оплату товару у сумі 2 215 746,00 грн.

З урахуванням викладеного відповідач повинен був здійснити поставку в строк до 23.03.2016р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснив поставку позивачу з порушенням строку поставки, що підтверджується актами:

від 14.04.2016 на суму 58 344, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 729 300, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 87 516, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 81 549, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 33 150, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 9 282, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 27 183, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 36 465, 00 грн.

від 14.04.2016 на суму 85 527, 00 грн.

від 15.04.2016 на суму 43 095, 00 грн.

від 18.04.2016 на суму 531 063,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем строку поставки товар.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 617 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь -які умови договору, що не суперечать законодавству.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до положень частин 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов'язання передбачена договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Розрахунок пені, наведений позивачем, є вірним, а тому вимоги про стягнення пені у розмірі 33 171,89 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед -Трейд" (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54, оф. 501, код 38899590, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. М. Грушевського,7, код 00012925) пеню у розмірі 33 171 грн. 89 коп. та 1 600 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2017 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.