Рішення

від 30.05.2017 по справі 922/1244/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р.Справа № 922/1244/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Металан", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Комсомольське про стягнення грошових коштів в розмірі 10500,00 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Любич В.О., дов. від 10.04.2017р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Металан", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Комсомольське, про стягнення грошових коштів в розмірі 10500,00 грн., сплачені ТОВ "Інженерно-будівельна компанія "Металан" на користь ФОП ОСОБА_1, в якості передоплати за договором поставки № 24/02 від 24.02.2017р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2017р. об 11:30 год.

Ухвалами господарського суду від 27.04.2017р., 11.05.2017р., розгляд справи викладався.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2017р. позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 17721), які судом долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. , про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані додаткові докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

24.02.2017 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Металан (позивач, покупець) було укладено договір поставки №24/02 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити на умовах, передбачених цим договором, листовий металопрокат ст 0,8 кп (продукція) в асортименті, кількості, за ціною та у строки, визначені у специфікації та рахунках.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що строк поставки продукції за цим договором складає 30 календарних днів, з дати отримання попередньої оплати за продукцію.

Відповідно до п. 6.1 договору, покупець зобов'язаний перерахувати постачальнику передплату за продукцію у розмірі 10% вартості продукції, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку покупцю. Решта 90% оплати за продукцію здійснюється після отримання продукції покупцем.

Як свідчать матеріали справи, після отримання позивачем рахунка-фактури №9 від 24.02.2017р., TOB "Інженерно-будівельна компанія "Металан" перерахувало за вказаними відповідачем у рахунку-фактурі платіжними реквізитами суму передплати за замовлену продукцію у розмірі 10500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 139 від 24.02.2017р.

Таким чином, протягом 30 календарних днів з дня отримання вказаної суми грошових коштів відповідач повинен був здійснити поставку замовленої позивачем продукції на склад покупця. Кінцевий термін поставки - 27.03.2017 р.

Натомість, як зазначає позивач, відповідач, в терміни, передбачені умовами договору, не поставив позивачу продукцію, у зв'язку з чим, 28.03.2017р. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору та повернення отриманої передплати в розмірі 10500,00 грн. Вказану вимогу-повідомлення відповідачем було отримано 01.04.2017р., про що свідчить інформація, розміщена на офіційному веб-порталі УДППЗ "Укрпошта".

Однак, відповідач не відреагував на направлену на його адресу вимогу, суму передоплати за договором в розмірі 10500,00 грн. позивачу не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2017р. позивачем було здійснено передплату у розмірі 10% вартості продукції, шляхом перерахування 10500,00 грн. на рахунок відповідача. Факт перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням № 139 від 24.02.2017р.

Проте, відповідач, станом на час розгляду справи, продукцію за спірним договором позивачу не поставив.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці товару в строк, встановлений договором. Таким чином, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу товару в строк та у повному обсязі, а також не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу зазначеної суми, сплаченої позивачем, як передплата за поставлений товар, сума основної заборгованості в розмірі 10500,00 грн., є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Металан" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (63460, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Металан" (61124, м. Харків, вул. Зернова, 4-В, код ЄДРПОУ 37574810) грошові кошти у розмірі 10500,00 грн., сплачені в якості передплати за договором поставки № 24/02 від 24.02.2017р., судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.06.2017 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1244/17