Рішення

від 29.05.2017 по справі 916/628/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2017 р.Справа № 916/628/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Ігнатишеній А.О.

розглянувши справу №916/628/17

за позовом Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон»

про витребування земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 адвокат (ордер №041409 від 05.04.2017р.)

Суть спору: Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської звернулась до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області припинити право власності відповідача на земельну ділянку площею 1,508 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0542), розташовану за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Ангарська, 5; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.12.2008р. серія ЯЖ №474833; передати земельну ділянку площею 1,508 га до комунальної власності територіальної громади смт. Авангард Овідіопольського р-ну Одеської обл.

05.04.2017р. за вх.№2-1914/17 господарський суд одержав клопотання про розгляд питання про зобов'язання позивача доплатити належну суму судового збору, в якому відповідач просив суд розглянути питання про зобов'язання Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області доплатити належну суму судового збору і подати суду докази сплати судового збору. До клопотання відповідач надав копію звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 1,508 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Ангарська, 5, кадастровий номер 5123755200:02:001:0542 станом на дату оцінки - 04.04.2017р.

Вказане клопотання відповідача задоволено господарським судом у судовому засіданні 05.04.2017р. та зобов'язано позивача здійснити доплату судового збору згідно з роз'ясненнями, що містяться у пп.2.2.1 п.2 Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» та докази доплати надати до суду, про що 05.04.2017р. винесено відповідну ухвалу.

У відзиві на позовну заяву від 26.042017р. за вх.№9717/17 відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Авангардівської селищної ради Овідіопольского району Одеської області повністю із посиланням на те, що спірна земельна ділянка належить відповідачу на праві приватної власності; право приватної власності є непорушним; відчуження земельної ділянки у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням не передбачене як підстава примусового відчуження об'єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності; під примусовим припиненням прав на земельну ділянку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, передбаченим підпунктом «а» статті 143 Земельного кодексу України слід розуміти припинення права користування земельною ділянкою, але ніяк не припинення права власності на земельну ділянку.

Ухвалою від 26.04.2017р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 30.05.2017р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання відповідача.

Позивач у судові засідання не з'явився, про причини свого нез'явлення суд не повідомив. При цьому позивач належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення від 16.03.2017р., 07.04.2017р. та 27.04.2017р. Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Рішенням Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 08.04.2008р. №552-IV "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для розміщення виробничої бази та ринку по продажу сільськогосподарських тварин та супутніх товарів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» в смт. Авангард по вул. Ангарській 5" вирішено затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» на території Авангардівської селищної ради смт. Авангард по вул. Ангарській 5 Овідіопольского району Одеської області; продати у власність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,5080 га, яка розташована на території Авангардівської селищної ради смт. Авангард по вул. Ангарській 5 для ведення комерційної діяльності - розміщення виробничої бази та ринку по продажу сільськогосподарських тварин та супутніх товарів на затверджених у пунктах 3,5,6,7 цього рішення умовах купівлі-продажу.

20.05.2008р. між Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області (Продавець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» (Покупець, відповідач ) укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого Продавець на підставі рішення сесії від 08.04.2008р. продав, а Покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1,5080 га (у тому числі під забудовою - 1,5080 га), кадастровий №5123755200:02:001:0542, розміщену на території Авангардівської селищної ради, смт. Авангард по вул. Ангарській 5, Овідіопольского району Одеської області, для ведення комерційної діяльності - розміщення виробничої бази та ринку по продажу сільськогосподарських тварин та супутніх товарів. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3Ф.Є, зареєстрований в реєстрі №1831.

На даний час земельна ділянка загальною площею 1,508 га, кадастровий номер: 5123755200:02:001:0542, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 5, належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» на праві власності, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 474833 від 05.12.2008р. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення виробничої бази та ринку по продажу сільськогосподарських тварин та супутніх товарів.

Звертаючись з даним позовом до господарського суду позивач посилається на те, що:

- в період з дати реєстрації права власності на земельну ділянку по теперішній час відповідач не використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням;

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням "для розміщення виробничої бази та ринку по продажу сільськогосподарських тварин та супутніх товарів" передбачає використання в межах категорії земель промисловості та повинно узгоджуватись із містобудівною документацією та документацією із землеустрою, а у разі використання для інших цілей - повинно узгоджуватись із містобудівною документацією, що передбачає зміну виду цільового призначення земельної ділянки;

- зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не проводилась, у зв'язку з чим фактичне її використання за цілями не пов'язаними із визначеними в Державному акті про право власності на земельну ділянку є нецільовим використанням земельної ділянки.

При цьому в якості правових підстав даного позову позивач посилається, зокрема, на положення пункту а, частини 1 ст.143 Земельного кодексу України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних мотивів.

Згідно з ч.2 ст.1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно зі ст.18 Земельного кодексу України До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Частиною першою ст.82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Як вище встановлено господарським судом, земельна ділянка загальною площею 1,508 га, кадастровий номер: 5123755200:02:001:0542, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 5, належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» на праві власності, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 474833 від 05.12.2008р. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення виробничої бази та ринку по продажу сільськогосподарських тварин та супутніх товарів.

Відповідно до п.а ч.1 ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Так, позивач в якості фактичних підстав позову посилається на невикористання відповідачем земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази невикористання відповідачем земельної ділянки за її цільовим призначенням в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Статтею 140 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності " у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об'єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.

Ст. 140 ЗК України не містить таких підстав, як нецільове призначення чи неусунення допущених порушень. Ці порушення відповідно до ст. 141 ЗК України є підставами лише для припинення права користування земельною ділянкою, а ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» володіє спірною землею на підставі державного акта на право власності на землю. Тобто використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень може бути підставою лише для примусового припинення права користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2010р. у справі №6-21895св09.

Окрім того, господарським судом враховано наступне.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982р., «Новоселецький проти України» від 11.03.2003р., «Федоренко проти України» від 01.06.2006р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вказана правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 18.09.2013р. у справі №6-92цс13.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004р. категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог про припинення права власності відповідача на земельну ділянку площею 1,508 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0542), розташовану за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Ангарська, 5; скасування державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.12.2008р. серія ЯЖ №474833, а відтак і про відмову в їх задоволенні.

Щодо решти позовних вимог господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VІ.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240000 грн.), позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1600 грн.).

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Вказана правова позиція викладена в п.2.2.1 п.2 Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» .

Враховуючи заявлення позивачем у даній справі позовної вимоги про передачу земельної ділянки площею 1,508 га до комунальної власності територіальної громади смт. Авангард Овідіопольського р-ну Одеської обл., судовий збір за подання даної позовної вимоги визначається з урахуванням вартості спірної земельної ділянки, тобто як зі спору майнового характеру.

Ухвалами від 05.04.2017р., 26.04.2017р. та 17.05.2017р. суд зобов'язав позивача здійснити доплату судового збору згідно з роз'ясненнями, що містяться у пп.2.2.1 п.2 Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» та докази доплати надати до суду.

Між тим, позивач витребуваних судом доказів доплати судового збору до суду не надав, що в свою чергу унеможливлює розгляд даної справи в частині позовних вимог про передачу земельної ділянки площею 1,508 га до комунальної власності територіальної громади смт. Авангард Овідіопольського р-ну Одеської обл. по суті.

За таких обставин, позов Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області в частині позовних вимог про передачу земельної ділянки площею 1,508 га до комунальної власності територіальної громади смт. Авангард Овідіопольського р-ну Одеської обл. залишений без розгляду господарським судом на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

На підставі ст.44,49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 5 ч.1 ст.81, ст.ст.82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області у задоволенні позову в частині позовних про припинення права власності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Циклон» на земельну ділянку площею 1,508 га (кадастровий номер 5123755200:02:001:0542), яка розташована за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Ангарська, 5, та про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.12.2008р. серія ЯЖ №474833.

2. Позов Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області в частині позовних вимог про передачу земельної ділянки площею 1,508 га до комунальної власності територіальної громади смт. Авангард Овідіопольського р-ну Одеської обл. залишити без розгляду

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 06.06.2017р.

Суддя Г.Є. Смелянець