Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/7441/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017 Справа №910/7441/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістік

До Товариства з обмеженою відповідальністю Дейлі ЛЕЙТ

про стягнення 57 375,89 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Громова І.В. - по дов. №б/н від 01.09.2016р.

від відповідача: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістік" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Лейт" про стягнення 22 616,32 грн. суми основного боргу за договором поставки № БП21695 від 09.06.2015р. та договору про переведення боргу від 25.10.2014р. , а також пеню в сумі 13 698,54 грн., 14 685,25 - 40% річних, та 6 375,78 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7441/17, розгляд справи призначено на 29.05.2017.

У судовому засіданні 29.05.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2017 не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п.п. 3.9.1.-3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 29.05.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дейлі Лейт" (надалі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Лрогістик" (надалі - продавець, позивач) було укладено договір поставки № БН121695 за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар в асортименті, у кількості та за цінами, вказаними в накладних постачальника, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму (ціну).

За умовами п. 4.4. договору, постачання товару здійснюється за складу постачальника в межах асортименту та кількості товару визначеного у накладних.

За умовами п. 2.1. договору, загальна ціна договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата вартості відповідної партії товару здійснюється покупцем протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту поставки товару.

28.10.2014р. між сторонами по справі та Товариством з обмеженою відповідальністю Дейла Бар було укладено договір про переведення боргу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Дейлі Бар перевело на Товариством з обмеженою відповідальністю Дейлі ЛЕЙТ грошове зобов язання у розмірі 122 299, 64 грн., що виникло перед позивачем на підставі договору поставки БІ 120745 від 01.07.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на виконання умов договору поставки № БН1216955 від 09.06.2015 відповідно до видаткових накладних, які долучені до матеріалів справи позивачем було поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 122 184, 78 грн.

В свою чергу, відповідачем поставлений товар оплачено не було, у зв'язку з чим сума заборгованості останнього перед позивачем згідно договору поставки № БН 121 695 від 09.06.2015р. становить 16 401,00 грн. та до договору про переведення боргу в сумі в 6 512,32 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків підписаним уповноваженими представниками обох сторін.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Лейт" про стягнення 22 616,32 грн. суми основного боргу за договором поставки № БН 121 695 від 09.06.2015р. та договору про переведення боргу, пені в сумі 13 698,54 грн., 14 685,25 - 40% річних, та 6 375,78 грн. інфляційних збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністюз наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата вартості відповідної партії товару здійснюється покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання умов договору поставки позивачем відповідачу був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, які залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач за товар поставлений згідно вищезазначених накладних не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати поставленого товару на суму 16 104.00 грн.

Крім того, за відповідачем рахується заборгованість по договору про переведення боргу в сумі 6 512, 32 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного підлягають задоволенню повністю в сумі 22 616,32 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.3 та 7.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 13 698 54 грн. пені.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором, адже всупереч умов договору не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Судом було здійснено перевірку нарахування штрафних санкцій у відповідності до якої з відповідача на корить позивача підлягає до стягненню 13 698,64 грн. пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баяденра Логістик" просить суд також стягнути з відповідача 14 685,25 грн. 40% річних та 6 375,78 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме п. 7.6 договору сторони передбачили інший розмір процентів, а саме : 40%.

Здійснивши перерахунок відсотків річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 14 685,25 грн. та 6 375,78 грн. відповідно.

Відповідно до п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

З огляду на викладене з урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату судового збору.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейлі Лейт" (місцезнаходження : 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 39202454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (місцезнаходження: 02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 22 616 грн. 32 коп. - основного боргу, 13 698 грн. 54 коп. - пені, 14 965 грн. 25 коп. - 40% річних, 6 375 грн. 78 клоп. - інфляційні, та 1600 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 06.06.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.