Рішення

від 29.05.2017 по справі 913/247/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 травня 2017 року Справа № 913/247/17

Провадження №33/913/247/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 27495 грн 00 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про стягнення штрафу в розмірі 27495 грн 00 коп. за неправильно зазначену масу вантажу в накладній.

Господарський суд звертає увагу на те, що у вступній частині позовної заяви зазначено, що позивачем є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» . Водночас позов підписано представниками Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повноваження яких підтверджуються долученими довіреностями, посвідченими 25.10.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованими у реєстрі за № 2093 та №2037, які видані безпосередньо Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» для представництва інтересів довірителя. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» .

Як вбачається, позовні вимоги з посиланням на статтю 307 Господарського кодексу України, статті 118, 122 Статуту залізниць України обґрунтовані неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у вагоні №53197182 за накладною №50737477 від 04.09.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області 21.03.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.04.2017.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 05.04.2017, 20.04.2017 розгляд справи двічі відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та не надання всіх необхідних документів для розгляду справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.05.2017 б/н, не заперечуючи факт невідповідності маси вантажу зазначеної в накладній, просив суд врахувати, що відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі через те, що активи підприємства знаходяться на території зони проведення антитерористичної операції, діяльність підприємства була майже повністю припинена, порушено справу про банкрутство, а також 15.03.2017 невідомими особами було захоплено приміщення та майно відповідача, що розміщено за адресою в м.Сорокине (Краснодон) Луганської області.

За таких обставин, відповідач просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій у п'ять разів з посиланням на ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.05.2017 за клопотанням позивача, на підставі ст.69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.05.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача та не надання документів на підтвердження наведених в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій обставин.

Сторони не забезпечили явку своїх представників в судове засідання 29.05.2017, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Однак, представником відповідача на виконання вимог ухвали суду через канцелярію суду подані додаткові документи на підтвердження заявленого раніше клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, які розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що на адресу суду не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, ухвалою суду явка не визнавалася обов'язковою, відповідачем надано відзив із викладенням правової позиції, а позивачем надано документи, необхідні для правильного вирішення спору, за висновком суду неприбуття представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 29.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, надані докази представниками сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" (надалі - ПрАТ "Краснодонвугілля", відповідач у справі) у вересні 2016 року зі станції відправлення Краснодон Донецької залізниці на станцію Правда Придніпровської залізниці за накладною №50737477 відправило вантаж (концентрат вугільний) у вагоні №53197182, одержувачем вантажу за накладною відповідачем зазначено ПАТ ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ (а.с.8 ).

Під час контрольного зважування на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізних документах.

В накладній № 50737477 зазначено, що у вагоні № 53197182 нетто вантажу становить 70000 кг. Натомість за результатами перевірки, проведеного контрольного зважування вантажу на справних вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, державна повірка проведена 15.01.2016, виявлено, що маса вантажу в зазначеному вагоні становила 66800 кг, що на 3200 кг менше ваги вантажу, вказаного в залізничній накладній.

По даному факту складено комерційний акт РА № 015750/485/97 від 21.09.2016 та акт загальної форми № 600/ваги від 21.09.2016 (а.с.9-10).

В комерційному акті РА № 015750/485/97 від 21.09.2016, в розділі Д, зокрема, містяться відомості про те, що завантаження здійснено на рівні бортів, без поглиблень. Маркування із застосуванням катку, не порушено, що відповідає провізному документу. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає, в технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася (а.с.9).

Враховуючи вищевикладене, позивачем на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у сумі 27495 грн 00 коп. за невірне зазначення маси вантажу в залізничній накладній, за стягненням якого він звернувся до суду із відповідним позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази в обґрунтування власних позицій, суд дійшов висновку про наступне.

Спір між сторонами виник з договору перевезення, у зв'язку з порушеннями, допущеними відповідачем при оформленні перевізних документів.

Правовідносини між сторонами, що пов'язані з перевезенням, регулюються Цивільним кодексом України (далі по тексту ЦК України); Господарським кодексом України (далі по тексту ГК України); Статутом залізниць України (далі по тексту Статут залізниць); Правилами перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.10.2014 № 513), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.2014 за № 1395/26172 (далі по тексту Правила перевезення вантажів).

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).

Статтею 23 Статуту залізниць та Правилами оформлення перевізних документів, які є розділом 3 Правил перевезення вантажів, передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами перевезення вантажів може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Статутом, а саме статтею 24, передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.

Статтею 56 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).

Відповідно до п. 2.1 Правил перевезення вантажів, графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником.

Згідно п. 1.3 Правил усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

В залізничній накладній (вагон №53197182) вантажовідправником вказана маса вантажу 70000 кг, спосіб визначення маси - на електронних вагах, заводський №386, у графі "Відправник" вказано найменування відправника - ПрАТ "Краснодонвугілля", тобто відповідача у справі.

Представник відправника у графі 55 залізничних накладних своїм електронним цифровим підписом підтвердив правильність внесених у накладні відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів (розділ 1 Правил перевезення вантажів) вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Згідно ч. 3 п. 3.19 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу на око.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне зважування вантажу проводилось на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на справних вагонних електронно-тензометричних вагах станції (державна повірка яких проводилась 15.01.2016).

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні №53197182, що була зазначена відповідачем у перевізних документах в розмірі 70000 кг, фактичній масі вантажу 66800 кг.

Згідно ст. 129 Статуту, акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Акт загальної форми №600/ваги від 21.09.2016 та комерційний акт РА №015750/485/97 від 21.09.2016 складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати. У встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а, отже, недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.

Суд зазначає, що розходження визначення маси нетто, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній №50737477 у вагоні №53197182 - 70000 кг та масою, визначеною на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці - 66800 кг, у даному випадку перевищує норму природної втрати та граничного розходження на 3200 кг, що дорівнює 4,57 %, тобто перевищує норму, яка передбачена для вантажів такого типу - 0,5%.

Відповідно до ст. 921 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У відповідності зі ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань.

При чому штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Провізна плата за вагон №53197182 становить 5499 грн 00 коп., яка розрахована позивачем на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіціентів, що застосовуються до Збірника, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356. Враховуючи розмір провізної плати, позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничних накладних маси вантажу, що складає загалом 27495 грн 00 коп. (5499 грн 00 коп. * 5 ).

У відповідності зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в заявленому розмірі.

Вирішуючи заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу у п'ять разів, господарський суд виходить з наступного.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що останній знаходиться на території зони проведення антитерористичної операції; що з березня 2017 по теперішній час повністю припинено відвантаження споживачем продукції, а також отримання обладнання та інших засобів і матеріалів необхідних для здійснення господарської діяльності; що чисті збитки підприємства за 2016 становлять 757813 тис. грн.; що за 2016 сума дебіторської заборгованості контрагентів перед відповідачем становить 188908 тис. грн.; що стосовно відповідача господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство №21/52б. Крім того 15.03.2017 невідомими особами було захоплено приміщення та майно відповідача, що розміщено за адресою в м.Сорокине (Краснодон) Луганської області.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Підпунктом 6.4 п.6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею передбачено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи зі змісту ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Суд враховує, що відносно відповідача, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, порушена справа про банкрутство. Наданими документами на обґрунтування заявленого клопотання, відповідачем підтверджено складнощі в господарській діяльності підприємства; знаходження на території зони проведення антитерористичної операції, яка триває, у зв'язку з чим на підприємстві внесено зміни в організацію виробництва та праці, введено режим неповного робочого часу; протиправне заволодіння невідомими особами майном, яке належить відповідачу.

Згідно доводів відповідача, з травня 2016 року по теперішній час структурні підрозділи перебувають у простої, неодноразово зупинялася виробнича діяльність. З березня 2017 підприємство повністю припинило відвантаження споживачам продукції, а також отримання обладнання та інших засобів необхідних для господарської діяльності. Збитки у діяльності підприємства за 2016 рік становлять 757813 тис.грн. згідно даних бухгалтерської звітності, окрім зазначеного станом на 31.12.2016 непокритий збиток складає 3702699 тис. грн., на підтвердження чого відповідачем надані копії Балансу, Звіту про фінансовий стан. На підтвердження звернення відповідачем до правоохоронних органів за фактом захоплення в березні 2017 невідомими особами приміщення та майна відповідача, що розміщено за адресою в м.Сорокине (Краснодон) Луганської області, надано відповідь слідчого відділу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 03.04.2017, яким підтверджено внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Судом приймається до уваги також те, що позивач не зазнав збитків від неправильного зазначення маси вантажу в залізничних накладних (яка є фактично меншою, ніж вказано в накладних), встановлений факт недовантаження не завдав загрози залізничному руху, відповідач повністю розрахувався з позивачем за надані послуги, а скрутне фінансове становище відповідача у справі документально підтверджене.

Враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу частково та реалізувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, зменшивши його розмір на 50%, тобто до 13747 грн 50 коп.

На підставі викладеного, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю. Однак, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, а тому позов слід задовольнити частково в розмірі 13747 грн 50 коп., в іншій частині позову - відмовити.

У резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення (абз. 4 п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Судовий збір в сумі 1600 грн покладається на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.33-34, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про стягнення 27495 грн 00 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» , Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 54, ідентифікаційний код 32363486, на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , 03680 м. Київ, вул. Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , Дніпропетровьска область, 49602 м.Дніпро , пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237, штраф у сумі 13747 грн 50 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.06.2017

Суддя О.В. Драгнєвіч