Рішення від 01.06.2017 по справі 902/366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2017 р. Справа № 902/366/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

ОСОБА_1 Матущак

за участю представників :

позивача : ОСОБА_2- згідно довіреності;

відповідача : не з'явився.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Бродецьке МГП" (вул. Білляр,1, смт. Бродецьке, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22115)

до :Комунального підприємства "Козятинська районна аптека Козятинської районної ради" (вул. Незалежності,75, м. Козятин, Вінницька область, 22100)

про стягнення 80000 грн. поворотної фінансової допомоги згідно Договору № 1 від 17.07.2014

ВСТАНОВИВ :

01.06.2017 о 09:29, тобто за пів години до судового засідання, відповідачем до суду подано нарочно клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання мотивоване тим, що відповідач 31.05.2017 дізнався про призначення справи до розгляду на 01.06.2017 о 10:00. Посилається на те, що не отримував ні позовної заяви ні повістки та не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи, підготувати відзив та знайти фахівця в галузі права для надання правової допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до приписів ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Суд, ухвалою від 25.04.2017 зобов'язував відповідача забезпечити явку в судове засідання 01.06.2017 уповноваженого представника відповідача, а не конкретно представника відповідача.

Відповідач вимог ухвали суду від 25.04.2017 про явку в судове засідання повноважного представника, надання додаткових доказів, в тому рахунку відзиву на позовну заяву, контррозрахунку позовних вимог не виконав. Копія вказаної ухвали направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу вказану в позовній заяві.

Копія вказаної ухвали, яку було направлено на адресу відповідача, повернута до суду разом із довідкою органу поштового зв'язку ф.20 із зазначенням причини повернення:"За закінченням терміну зберігання".

Окрім того, позивачем в судовому засіданні 01.06.2017 подано поштові конверти з матеріалами позовної заяви які були направлені ним на адресу відповідача та повернуті позивачу разом із довідкою органу поштового зв'язку ф.20 із зазначенням причини повернення:"За закінченням терміну зберігання".

Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається також із п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена частиною третьою статті 129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Частиною 4 статті 129 Конституції України встановлено, що за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Статтею 11 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, зокрема, що:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України;

- невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Відповідно до статті 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В абз.1-3 п.3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" наголошено на тому, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК).

При цьому слід мати на увазі, що передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторони штраф у доход державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/або неподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).

Згідно ч.2 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Окрім того, твердження відповідача в клопотанні про відкладення розгляду справи щодо того, що йому стало відомо про розгляд справи лише 31.05.2017 не відповідають дійсності, оскільки ним та позивачем підписано акт звірки розрахунків від 24.05.2017 в якому є посилання на те, що вказаний акт підписується на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2017 у справі № 902/366/17 (а.с.78).

Тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач вчиняє дії щодо неотримання поштової кореспонденції направленої позивачем та судом та нехтує своїми процесуальними обов'язками та зловживає правами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстав викладених в цьому клопотанні підлягає відхиленню.

Вказане розцінюється судом як вручення рекомендованого листа із копією ухвали відповідачу та, як належне його повідомлення про час і місце судового розгляду справи за його участю. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача, відповідача про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів, в тому рахунку відзиву на позов, контррозрахунку позовних вимог не перешкоджає вирішенню спору, та на підставі ст.75 ГПК України прийшов до висновку про розгляд справи за наявними в справі доказами у відсутність представника відповідача.

Повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, оглянувши оригінали документів, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги, на підставі ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 1046, 1049 ЦК України підлягають задоволенню.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи 17.07.2014 між позивачем (в Договорі Позикодавець) та відповідачем (в Договорі Позичальник) було укладено Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги.

Згідно п.1.1 Договору ТзОВ Бродецьке МГП надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на. умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п.1.2 Договору поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. (Згідно Пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно п.2.1 Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень без ПДВ.

Згідно п.2.3 Договору поворотна фінансова допомога надається, одноразово після підписання даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з особового або іншого рахунку Позикодавця.

Згідно п.3.1 Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до З1 грудня 2016 року.

Згідно п.3.2 Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав в повному обсязі, надав відповідачеві позику в розмірі 80 000 грн., що стверджується копією виписки по особовому рахунку позивача за 17.07.2014 (а.с.75) та обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 24.05.2017 (а.с.78).

Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, що і стало причиною виникнення спору.

Таким чином, станом на день розгляду справи, борг позивача перед відповідачем за вказаним Договором про надання поворотної фінансової допомоги становить 80 000 грн..

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі основного боргу з неповернутої фінансової допомоги в розмірі 80 000 грн., а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню в повній сумі.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість належними доказами вимог позивача про стягнення боргу з неповернутої фінансової допомоги в розмірі 80 000 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на задоволення позовних вимог на підставі ст.49 ГПК України судові витрати на судовий збір в сумі 1 600 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 80 000 грн.- неповернутої фінансової допомоги. Судові витрати на судовий збір в сумі 1 600 грн. покласти на відповідача.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Козятинська районна аптека Козятинської районної ради", код ЄДРПОУ 35526524 (вул. Незалежності,75, м. Козятин, Вінницька область, 22100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бродецьке МГП", код ЄДРПОУ 34377401 (вул. Білляр,1, смт. Бродецьке, Козятинський р-н., Вінницька обл., 22115) 80 000 грн.- неповернутої фінансової допомоги, 1 600 грн. для відшкодування витрат на судових витрат на судовий збір. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

3. Копію даного рішення направити відповідачу рекомендованим листом або вручити його повноважному представнику під розписку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01.06.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 06 червня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Незалежності,75, м. Козятин, Вінницька область, 22100)