Рішення

від 22.05.2017 по справі 914/724/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2017р.                                                              Справа № 914/724/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний Дизайн”, м. Львів

до відповідача: Дрогобицького меблевого підприємства “Карпати” Українського товариства глухих”, м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 50 668,48 грн.

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Прокопів І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: не з’явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз‘яснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний Дизайн” до Дрогобицького меблевого підприємства “Карпати” Українського товариства глухих” про стягнення 50 668,48 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду судом, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.04.2017 № 79014 1109809 0, про причини неявки уповноваженого представника суд не повідомив, вимоги суду зазначені в ухвалах не виконав, витребуваних доказів та відзиву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сучасний Дизайн” (надалі – позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Дрогобицького меблевого підприємства “Карпати” Українського товариства глухих” (надалі – відповідач) про стягнення 50 668,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 26 лютого 2016 року між сторонами у справі було укладено договір № 260216 (надалі – договір). Як стверджує позивач, взяті на себе зобов’язання згідно п. 1.1 договору щодо поставки і передачі товару у власність покупцю (відповідачу), продавець (позивач) виконав. Однак, відповідач досі в повному обсязі не розрахувався за поставлений йому товару, чим порушив п. 1.1, 3.1., 3.2. договору, згідно яких покупець зобов’язувався оплатити за поставку товару з відтермінуванням платежу на 5 календарних днів з моменту виписки товарних накладних. Станом на момент подання позову неоплаченою є сума заборгованості в розмірі 37 649, 98 грн.

Крім того, згідно з п. 5.2. договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, за кожний день прострочення оплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % процентів річних від простроченої суми. Враховуючи вищенаведене, позивач крім основної суми заборгованості нараховав відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 в розмірі 5 423, 66 грн, а також інфляційні втрати за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 у розмірі 1 839, 03 грн та 30% річних передбачених в договорі від простроченої суми за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 в розмірі 5 755, 81 грн.

Оскільки станом на момент розгляду справи відповідачем не погашено основну заборгованість в розмірі 37 649, 98 грн та нараховані позивачем санкції, останній просить стягнути їх з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи із таких мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 26 лютого 2016 року між сторонами у справі було укладено договір № 260216. Згідно з п. 1.1 договору, продавець (позивач) зобов’язується передати товар, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, асортимент якого конкретизується у рахунку. Товар поставляється продавцем партіями згідно замовлень покупця (п. 1.2. договору).

Як вбачається з виписаних та підписаних сторонами накладних (від 26.02.16 № 2719; від 26.02.16 № 2722; від 26.02.16 № 2723; від 26.02.16 № 2724; від 26.02.16 № 2731; від 02.03.16 № 3079; від 02.03.16 № 3080; від 25.03.16 № 4485; від 01.04.16 № 49014 ВІД 06.04.16 № 5172; ВІД 14.04.16 № 6191; ВІД 28.04.16 № 6590; від 12.05.16 № 7055; від 12.05.16 № 7057; від 12.05.16 № 7100; від 20.05.16 № 7495; від 10.06.16 № 8601; від 10.06.16 № 8606; від 14.07.16 № 10220; від 25.07.16 № 10738; від 01.08.16 № 11085; від 10.08.16 № 11632; від 16.08.16 № 12009; від 22.08.16 № 12393; від 23.08.16 № 12496; від 15.09.16 № 13838; від 15.09.16 № 13839; від 15.09.16 № 13840; від 15.09.17 № 417; від 27.09.16 № 14525) позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 185 493, 99 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується також довіреностями виданими повноваженому представнику Дрогобицьким меблевим підприємством “Карпати” Українського товариства глухих”, копії яких долучені до матеріалів справи.

Станом на момент звернення з позовом до суду, відповідач частково провів оплату за отриманий товар. Таким чином, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 37 649, 98 грн.

Стаття 693 ЦК України, що згідно зі ст. 712 ЦК України, поширюється на договірні відносини пов’язані з поставкою передбачає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу

23.01.2017 позивач скеровував на адресу відповідача претензію про сплату грошових коштів, яка станом на момент розгляду справи судом, відповідачем залишена без відповіді та розгляду.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а ст. 599 ЦК України передбачено що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів сплати коштів чи повернення товару позивачу не представив, позовні вимоги не заперечив.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з’ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Відповідачем не представлено доказів сплати заборгованості за поставлений товару на суму 37 649, 98 грн, що є предметом розгляду даної справи, а тому, позовна вимога в цій частині є обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Крім того, згідно з п. 5.2. договору за несвоєчасну оплату покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, за кожний день прострочення оплати, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % процентів річних від простроченої суми. Враховуючи вищенаведене, позивач крім основної суми заборгованості нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 в розмірі 5 423,66 грн, а також інфляційні збитки за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 у розмірі 1 839,03 грн та 30% річних передбачених в договорі від простроченої суми за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 в сумі 5 755,81 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми ЦК України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені проведений позивачем, суд встановив помилку при їх розрахунку, тому обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 в розмірі 5 414, 37 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат та 30 % річних, суд встановив, що обґрунтованими є вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 у розмірі 1 839, 03 грн та 30 % річних передбачених в договорі від простроченої суми за період з 03.10.2016 по 06.04.2017 в сумі 5 748, 20 грн.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

                                                  в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дрогобицького меблевого підприємства “Карпати” Українського товариства глухих” (82106, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 03972658) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасний Дизайн” (79052, м. Львів, вул. Гніздовського, 2, код ЄДРПОУ 30204008) суму в розмірі 52 251, 04 грн, з яких:

- 37 649, 98 грн заборгованості;

- 5 414, 37 грн – пені;

- 1 839,03 грн інфляційних втрат;

- 5 748, 20 грн - 30% річних.

- 1 599, 46 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно з ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повне рішення складено 26.05.2017.

Суддя Манюк П.Т.