КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" травня 2017 р. Справа№ 910/13333/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Жук Г.А.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Степанець О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися,
від відповідача - Журавель Р.О., довіреність №139 від 05.12.2016 року,
від третьої особи - Григоренко І.В., довіреність №39 від 19.05.2017 року,
розглядає апеляційну скаргу
Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна"
на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2016
у справі №910/13333/16 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Національної телекомпанії України в особі філії Національної телекомпанії України "Центральна дирекція "Українське радіо"
до Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про стягнення 262674,61 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Національна телекомпанія України в особі філії Національної телекомпанії України "Центральна дирекція "Українське радіо" звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 265 674, 55 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі №910/13333/16 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" на користь Національної телекомпанії України в особі філії Національної телекомпанії України "Центральна дирекція "Українське радіо" 234069,06 грн. заборгованості з орендної плати, 0,50 грн. пені, 0,50 грн. штраф, 1695,00 грн. 3% річних та 3985,12 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва, Державне підприємство "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в частинні заборгованості за договором №6371 від 31.01.2013 року у період з грудня 2015 року по січень 2016 року, а в іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи. Зокрема скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги факт того, що починаючи з 31.01.2016 року договір оренди №6371 від 31.01.2013 року є припиненим, а відтак відповідач не має підстав для сплати за оренду спірного приміщення за період з лютого 2015 року по травень 2016 рік. Також, апелянт зазначає, що надані позивачем акти звірки взаємної заборгованості підписані лише позивачем у період з лютого 2016 року по травень 2016 рік, а тому вказані документи не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача за вказаний період.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 року колегією суддів у складі головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Станік С.Р., Яковлєв М.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження.
21.11.2016 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
21.11.2016 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи надішли письмові пояснення.
22.11.2016 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
06.04.2017 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи заяви про відстрочку виконання судового рішення по справі №910/13333/16 з додатками.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 07.04.2017 року №09-52/311/17, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13333/16.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2017 року, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва у справі №910/13333/16 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" прийнято до провадження колегією суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий суддя, судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 31.05.2017 року.
В судовому засіданні 31.05.2017 року, представники третьої особи та відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).
Враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.01.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Державним підприємством "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" (надалі - орендар) було укладено договір оренди № 6371 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір). (том 1, а.с. 14-19).
Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення апаратної та студії літературно-драматичного блоку (далі - майно) загальною площею 306,00 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 5-а, на другому поверсі триповерхової адміністративної будівлі будинку звукозапису, що перебуває на балансі Національної Радіокомпанії України (надалі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2012 і становить 2 481 593,00 грн.
Згідно з пунктом 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2012 року 31 019,91 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди січень 2013 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень 2013 року.
Відповідно до пункту 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно з пунктом 3.7. договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.8. договору сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Також, відповідно до п. 3.11. договору у разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 31.01.2013 по 30.01.2016 включно (п. 10.1 договору).
Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Пунктом 10.9. договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.
За умовами п. 10.10 договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
В матеріалах справи наявний акт приймання-передавання орендованого майна від 31.01.2013 року, що підтверджує виконання сторонами п. 2.1. договору. (том 1, а.с. 21).
Спір у справі на думку позивача виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за надане в оренду майно за період за грудень 2015 рік, січень-травень 2016 рік.
В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання наданих послуг з оренди нерухомого майна за грудень 2015 року у сумі 39 011, 51 грн., за січень 2016 року у сумі 39 011, 51 грн., за лютий 2016 року у сумі 39 011, 51 грн., за березень 2016 року у сумі 39 011, 51 грн., за квітень 2016 року у сумі 39 011, 51 грн., за травень 2016 року у сумі 39 011, 51 грн., а у загальному розмірі на суму 234 069, 06 грн. (том 1, а.с. 68-73).
Третя особа, у зв`язку із закінченням 30.01.2016 року терміну дії договору оренди за №6371 від 31.10.2013 року направив відповідачу заяву №30-06/1206 від 04.02.2016 року про припинення чинності договору. (том 1, а.с. 81).
Відповідач в свою чергу, листом №28 від 09.03.2016 року просив Фонд державного майна України розглянути питання щодо можливості реструктуризації боргу, а також надати відповідні доручення позивачу переукласти договір оренди на 2016 рік. (том 1, а.с. 82).
Також, в матеріалах справи наявний лист відповідача №29 від 10.03.2016 року до Філії Національної телекомпанії України Центральна дирекція Українське радіо , в якому останній просив позивача розглянути питання щодо можливості реструктуризації боргу, а також надати відповідні доручення переукласти договір оренди на 2016 рік. (том 1, а.с. 83).
В свою чергу, позивач направив лист №62-1-301/1 від 11.03.2016 року третій особі, в якому у зв`язку з відмовою відповідача від передачі майна по договору №6371 від 31.01.2013 року просив врегулювати питання щодо передачі майна відповідно до вимог чинного законодавства. (том 1, а.с. 84).
Фонд державного майна України, повторно направив відповідачу заяву №30-06/4306 від 19.04.2016 року про припинення договору оренди нерухомого майна №6371 від 31.01.2013 року. (том 1, а.с. 85).
Позивач повторно направив лист №62-1-546/18 від 11.05.2016 року третій особі, в якому у зв`язку з відмовою відповідача від передачі майна по договору №6371 від 31.01.2013 року просив врегулювати питання щодо передачі майна відповідно до вимог чинного законодавства. (том 1, а.с. 86).
Також, позивач направив відповідачу лист №62-1-526/18 від 05.05.2016 року, в якому просив повернути нерухоме майно, що належить до державної власності у строк до 10.05.2016 року. (том 1, а.с. 87).
Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом та своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди державного майна.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Як передбачено ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Стаття 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів досліджено, що згідно з умовами договору оренди (п.3.11.) після його припинення нарахування орендної плати не припиняється, а здійснюється за весь час фактичного користування майном і припиняється лише з моменту повернення майна та підписання акта приймання-передачі приміщення позивачеві.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази повернення спірного майна позивачу, як того вимагає п. 10.9. договору.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач, станом на травень 2016 рік фактично користувався спірним майном.
Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2016 року у справі №910/19943/16 зобов`язано виселити відповідача зі спірного майна, що говорить про те, що відповідач станом на день винесення рішення (28.11.2016 року) також фактично користувався спірним майном.
Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача щодо безпідставного нарахування орендної плати позивачем за період з лютого по травень 2016 року колегією суддів відхиляються.
Щодо доводів скаржника, що ним не підписані акти здачі-приймання наданих послуг з оренди нерухомого майна за лютий 2016 рік по травень 2016 рік колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.9. договору орендар зобов`язаний щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Отже, колегія суддів, встановивши фактичне користування спірним майном у період з грудня 2015 року по травень 2016 рік зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за вказаний період, а також відсутні будь-які заперечення на надані позивачем акти здачі-приймання наданих послуг з оренди нерухомого майна у період з лютого 2016 року по травень 2016 рік, навпаки, як вбачається з листів відповідача №28 від 09.03.2016 року, №29 від 10.03.2016 року, останній визнає заборгованість по договору та просить про реструктуризації боргу. Також, зі змісту вказаних листів вбачається, що відповідач має намір продовжувати користуватись спірним майном та просить позивача переукласти договір на 2016 рік.
Відтак, доводи скаржника щодо відсутності доказів користування відповідачем спірним майном у період з лютого 2016 року по травень 2016 рік та підстав нараховувати останньому орендну плату за вказаний період колегією суддів відхиляються.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 22 888, 45 грн., 3% річних в розмірі 1 695, 00 грн. за період з грудня 2015 року по травень 2016 рік та штрафу на підставі п. 3.8. договору в розмірі 7 022, 10 грн.
Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 3.7. договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.8. договору сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
На підставі вищезазначених норм позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі 22 888, 45 грн. пені, 3% річних в розмірі 1 695, 00 грн. за період з грудня 2015 року по травень 2016 рік та штрафу на підставі п. 3.8. договору в розмірі 7 022, 10 грн.
Судом першої інстанції задоволено заяву відповідача - Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" про зменшення суми штрафних санкцій.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Місцевий господарський суд прийняв до уваги майновий стан відповідача та врахував, що товариство засноване на державній власності і підпорядковане Державному комітету телебачення і радіомовлення України, а заборгованість виникла у зв'язку із недофінансуванням із бюджету міста, відповідач вчасно надає звіти щодо відповідної заборгованості, звертається до керівництва Київської міської державної адміністрації щодо необхідності негайного вирішення даного питання та термінового погашення заборгованості.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення клопотання відповідача - Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" про зменшення суми штрафних санкцій.
Щодо стягнення з відповідача 1 695, 00 грн. 3% річних, що нараховані позивачем в період з грудня 2015 року по травень 2016 рік колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом першої інстанції враховано наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнано обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши перевірку наданого позивачем та прийнятого місцевим господарським судом розгорнутого розрахунку 3% річних, колегія суддів прийшла до висновку, що заявлені суми 3% річних у розмірі 1 695, 00 грн. є обґрунтованими та арифметично правильними.
Щодо заяви відповідача - Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" про відстрочку виконання судового рішення колегія суддів зазначає, що вказана заява не була предметом розгляду у суді першої інстанції, а відтак не можу бути розглянута колегією суддів.
Посилання відповідача у вказаній заяві на п. 13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 7 та п. 7.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 р. N 9 колегією суддів не беруться до уваги, оскільки у вказаних пунктах мова йдеться саме про відстрочення постанови апеляційної чи касаційної інстанції, а не рішення суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2016 року у справі №910/13333/16.
Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.
Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про часткове задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний академічний оркестр "РадіоБенд Олександра Фокіна" на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2016 року у справі № 910/13333/16 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2016 року у справі № 910/13333/16 залишити без змін.
3.Матеріали справи № 910/13333/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Г.А. Жук
М.Г. Чорногуз
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2017 |
Оприлюднено | 09.06.2017 |
Номер документу | 66926427 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Агрикова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні