Постанова

від 01.06.2017 по справі 902/238/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2017 р. Справа № 902/238/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Маціщук А.В.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - КП "Житлокомунсервіс-Т"

на рішення господарського суду Вінницької області від 04.04.2017

у справі № 902/238/17

за позовом ДП "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до відповідача КП "Житлокомунсервіс-Т"

про стягнення 127 400 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 у справі №902/238/17 за позовом Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Комунального підприємства "Житлокомунсервіс-Т" про стягнення 127 400 грн. 20 коп., позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Житлокомунсервіс-Т" на користь Дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 61 405 грн. 00 коп. - основного боргу, 51 600 грн. 64 коп. - інфляційних втрат, 4 850 грн. 15 коп. - 3 % річних, 1 767 грн. 84 коп.- витрат зі сплати судового збору. В позові в частині стягнення 5 грн. 05 коп. - 3 % річних та 9 539 грн. 37 коп. - інфляційних втрат відмовлено .

Рішення господарського суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 підприємство "Житлокомунсервіс-Т" взяті на себе зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за договорами №1 - №9 про виконання робіт по ямковому ремонту проїздної частини в смт. Теплик, своєчасно та в повному обсязі не виконало. Оплату провело частково в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою від 15.07.2014. Доказів сплати боргу ОСОБА_1 підприємство "Житлокомунсервіс-Т" суду не надало. За неналежне виконання своїх зобов`язань Дочірнім підприємством "Вінницький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Комунальному підприємству "Житлокомунсервіс-Т" було нараховано 4 855, 20 грн. 3% річних та 61 140, 01 грн. інфляційних витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_1 підприємство "Житлокомунсервіс-Т" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 у справі №902/238/17 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Зокрема, скаржник зазначає, що приймаючи рішення по даній справі, судом першої інстанції не враховано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке надійшло до господарського суду Вінницької області 03.04.2017.

Скаржник зауважує, що явку представника відповідача неможливо було забезпечити, оскільки відповідно до рішення №5 від 10.11.2015 директор КП Житлокомунсервіс-Т входить до складу виконавчого комітету Теплицької селищної ради. Згідно розпорядження №23 від 29.03.2017 скликалося засідання виконкому селищної ради на 04.04.2017 на 14:00 год. в приміщенні селищної ради з питань організації проведення місячника благоустрою та озеленення території селища.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позиція суду щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з обмеженим строком розгляду справи, не відповідає дійсності. Оскільки у відповідності до звіту про автоматизований розподіл судової справи між суддями авторозподіл справи проведено 09.03.2017. Тобто двох місячний строк передбачений ст. 69 ГПК України у даній справі закінчується 09.05.2017.

Скаржник зауважив, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку щодо прийняття рішення по справі не вислухавши позиції відповідача по даній справі.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на ст.ст. 69, 91, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.05.2017 поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 01.06.2017.

29.05.2017 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу №328 від 25.05.2017, в якому позивач просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 у справі №902/238/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу КП Житлокомунсервіс-Т без задоволення, розгляд справи призначену на 01.06.2017 о 10:30 провести без участі позивача.

29.05.2017 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 26.05.2017 про долучення до матеріалів справи ОСОБА_2 з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та квитанції №197 від 24.05.2017 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

Представник відповідача в судове засідання 01.06.2017 не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2018 на фактичну адресу Комунального підприємства Житлокомунсервіс-Т (вул. Аерофлотська, буд. 2, смт. Теплик, Вінницька обл.) Рівненським апеляційним господарським судом була направлена ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження, яку відповідач 22.05.2017 отримав, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 143). Тобто відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, що і підтверджується отриманням ухвали.

Представник позивача в судове засідання 01.06.2017 не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином. Про неприбуття на судове засідання повідомив у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 29.05.2017.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та за наявними в матеріалах справи доказами.

Судова колегія обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 у справі №902/238/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Філією «Теплицький райавтодор» ДП «Вінницький облавтодор» та КП «Житлокомунсервіс-Т» 19.11.2014 укладено ряд договорів про виконання робіт, а саме:

17.06.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 1.

18.06.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 2.

19.06.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 3.

20.06.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 4.

23.06.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 5.

24.06.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 6.

25.06.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 7.

01.07.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 8.

02.07.2014р. між Сторонами укладено Договір про виконання робіт № 9.

Відповідно до умов договорів відповідач за Договорами Замовник доручає, а позивач за Договорами ОСОБА_3 зобов'язується виконати роботи по ямковому ремонту проїзної частини в смт. Теплик, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договорів).

Пунктом 1.2. Договорів визначено найменування робіт: поточний ремонт дорожнього покриття (ліквідація ямковості) по вул. І. Франка, вул. ОСОБА_2, вул. Незалежності, вул. Коцюбинського. Склад та обсяги робіт, а також основні параметри робіт, що доручаються ОСОБА_3 визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договорів, у порядку, встановленому чинним законодавством України або іншими документами (в разі, якщо це передбачено законодавством України).

Пунктом 2.1. визначено ціну кожного з договорів.

Договірна ціна динамічна, якщо інше не погоджено письмово Сторонами (п. 2.2. Договорів).

Пунктом 2.3. Договорів передбачено, що якщо під час виконання робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих кошторисною документацією, ОСОБА_3 зобов'язаний повідомити Замовника про обставини, що призвели до виконання таких робіт, та подати йому пропозиції з відповідними розрахунками. Виконання робіт є погодженим Замовником, а такі додаткові роботи підлягають оплаті згідно з розрахунками ОСОБА_3.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 протягом 3 днів після одержання від ОСОБА_3 приймання виконаних робіт (п. 3.1. Договорів).

Акти виконаних робіт готує ОСОБА_3 і разом з представником Замовника звіряє акти з фактично виконаними обсягами робіт протягом 3 днів з моменту підготовки акту. (п. 3.2. Договорів).

Відповідно до п. 3.3. Договорів вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, згідно вимог ДБН та ВБН.

Пунктом 4.1. Договорів передбачено, що роботи вважаються виконаними після підписання ОСОБА_3 приймання виконаних робіт. Якщо інше не встановлено чинним законодавством та/або Договором, строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою Сторін шляхом підписання додаткових угод.

Згідно з п. 5.1, пп. 5.1.1 Договорів замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі провести оплату виконаних робіт ОСОБА_3 згідно з Актами приймання виконаних робіт.

ОСОБА_3 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи, а також компенсацію понесених витрат, шкоди, тощо (п.5.4 пп.5.4.1 Договорів).

У відповідності до п. 8.1. Договори набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами та скріплення їх печатками Сторін і діють до 31.12.2014, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

Загальна вартість робіт за Договорами складає 71 405,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладених Договорів позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 71 405, 00 грн., про що сторонами складено акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме:

№ 1 від 17.06.2014;

№ 2 від 18.06.2014;

№ 3 від 19.06.2014;

№ 4 від 20.06.2014;

№ 5 від 23.06.2014;

№ 6 від 24.06.2014;

№ 7 від 25.06.2014;

№ 8 від 01.07.2014;

№ 9 від 02.07.2014.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.1. Договорів розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 протягом 3 днів після одержання від ОСОБА_3 приймання виконаних робіт.

Враховуючи умови п. 3.1 Договорів та дати підписання сторонами актів виконаних робіт, відповідач повинен був оплатити виконані роботи у такі строки:

За актом № 1 від 17.06.2014р. у строк до 20.06.2014р. (включно);

За актом № 2 від 18.06.2014р. у строк до 21.06.2014р. (включно);

За актом № 3 від 19.06.2014р. у строк до 22.06.2014р. (включно);

За актом № 4 від 20.06.2014р. у строк до 23.06.2014р. (включно);

За актом № 5 від 23.06.2014р. у строк до 26.06.2014р. (включно);

За актом № 6 від 24.06.2014р. у строк до 27.06.2014р. (включно);

За актом № 7 від 25.06.2014р. у строк до 28.06.2014р. (включно);

За актом № 8 від 01.07.2014р. у строк до 04.07.2014р. (включно);

За актом № 9 від 02.07.2014р. у строк до 05.07.2014р. (включно).

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт своєчасно та в повному обсязі не виконав, оплату провів частково в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 15.07.2014, копія якої долучено до позовної заяви ( а.с. 97).

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті виконаних робіт на момент звернення позивача до суду з даним позовом склала 61 405,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між стронами виникли на підставі договорів підряду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Позивач виконав зобов'язання належним чином відповідно до умов договорів, що підтверджується:

Договором про виконання робіт № 1 від 17.06.2014;

Договором про виконання робіт № 2 від 18.06.2014;

Договором про виконання робіт № 3 від 19.06.2014;

Договором про виконання робіт № 4 від 20.06.2014;

Договором про виконання робіт № 5 від 23.06.2014;

Договором про виконання робіт № 6 від 24.06.2014;

Договором про виконання робіт № 7 від 25.06.2014;

Договором про виконання робіт № 8 від 01.07.2014;

Договором про виконання робіт № 9 від 02.07.2014;

- актами приймання виконаних будівельних робіт, а саме:

№ 1 від 17.06.2014;

№ 2 від 18.06.2014;

№ 3 від 19.06.2014;

№ 4 від 20.06.2014;

№ 5 від 23.06.2014;

№ 6 від 24.06.2014;

№ 7 від 25.06.2014;

№ 8 від 01.07.2014;

№ 9 від 02.07.2014.

Відповідач не належно виконав зобов'язання відповідно до умов договорів.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за договорами про виконання робіт становить 61 405, 00 грн. та підлягає до стягнення з Комунального підприємства Житлокомунсервіс-Т /

Окрім того в позовній заяві позивач нарахував 3% річних в сумі 4 855, 20 грн. та інфляційних витрат в сумі 61 140, 01 грн.

Враховуючи умови передбачені Договорами про надання послуг, та докази наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач допустив порушення умов договорів підряду, оскільки свої зобов'язання по оплаті за виконані роботи своєчасно та в повному обсязі не виконав.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія відзначає, що пунктом 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (пункти 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Таким чином колегія судді вважає, що вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат (а.с. 5), прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по оплаті за виконані роботи підлягає до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 51 600, 64 грн. за період з 15.07.2014 по 02.03.2017, що підтверджується розрахунками суду першої інстанції (а.с. 114). Однак, позивачем заявлена сума 61 140, 01 грн. інфляційних втрат, тому до стягнення підлягає 51 600, 64 грн. В частині стягнення 9 539,37 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних (а.с. 5), прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по оплаті за виконані роботи підлягає до стягнення сума 3% річних у розмірі 4 850, 15 грн. за період з 15.07.2014 по 02.03.2017, що підтверджується розрахунками суду першої інстанції (а.с. 113). Однак, позивачем заявлена сума 4 855, 20 грн. 3% річних, тому до стягнення підлягає 4 850, 15 грн. В частині стягнення 5,05 грн. 3% річних слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо обгрунтованості нарахувань відповідачу 3 % річних в сумі 4 850, 15 грн. за період з 15.07.2014 по 02.03.2017, інфляційні нарахування в сумі 51 600, 64 грн. за період з 15.07.2014 по 02.03.2017, які підлягають до стягнення з Комунального підприємства «Житлокомунсервіс - Т» та правомірно відмовлено судом в частині стягнення 5,05 грн. 3% річних та 9 539,37 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку щодо прийняття рішення по справі, не взявши до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Колегія суддів відзначає, що за приписами ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом суду, а не обов'язком. Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах статті 32-34 ГПК, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.04.2017 у справі № 902/238/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Житлокомунсервіс - Т» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу №902/238/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.