Рішення

від 29.05.2017 по справі 916/616/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2017 р.Справа № 916/616/17

За позовом : Селянського фермерського господарства „Елена»

До відповідача : Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області (ОСОБА_1 сільської ради)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про визнання незаконними та скасування рішень

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, за довіреністю, ОСОБА_4, за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест» : не з'явився

від третьої особи ОСОБА_2: не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2017р., відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву з 12 год. 30 хв. до 14 год. 30 хв.

Суть спору: Позивач - Селянське фермерське господарство „Елена» звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. ГСОО №654/17), у якій просить суд:

- визнати незаконними та скасувати у повному обсязі рішення позачергової сесії ОСОБА_1 (нині Трояндівської) сільської ради сьомого скликання Лиманського району Одеської області №115-УІІ від 29.08.2016р. про розірвання договору сезонного використання земель для вирощування сільськогосподарських культур №14 від 20.04.2016р., укладеного між Селянським фермерським господарством „Елена» , в особі голови Фермерського господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_1 сільською радою в особі Голови сільської ради ОСОБА_6;

- визнати незаконним та скасувати у повному обсязі рішення позачергової сесії ОСОБА_1 (нині Трояндівської) сільської ради сьомого скликання Лиманського району Одеської області №№122-УІІ від 21.09.2016р. про укладання договору сезонного використання земель для вирощування сільськогосподарських культур №17 від 22.09.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест» , в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (нині Трояндівської) сільською радою Лиманського району Одеської області, в особі голови сільської ради ОСОБА_6

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2017р. порушено провадження у справі №916/616/17, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні відповідача, та призначено розгляд даної справи у судовому засіданні.

10.04.2017р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест» надано відзив на позовну заяву, відповідного до якого 3-я особа заперечує проти заявлених вимог позивача, зазначаючи суду, що ОСОБА_1 сільською радою було правомірно використано право на одностороннє припинення договору, що передбачено п. 8.1. Договору про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур №14 від 20.04.2016р.

Також, суду було зазначено, що у позивача - Селянського фермерського господарства „Елена» відсутні докази реєстрації речового права користання земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, у зв'язку з чим у позивача, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест» , відсутнє порушене право та у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

10.04.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача надано клопотання про залучення копій документів до матеріалів справи.

12.04.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача на виконання вимог ухвали суду надано відомості щодо місяця проживання (реєстрації) ОСОБА_2.

Листом господарського суду Одеської області від 14.04.2017р. для належного повідомлення ОСОБА_2 про час, дату та місце проведення судового засіданні по справі №916/616/17 на адресу, повідомлену позивачем, були скеровані ухвали господарського суду Одеської області.

24.04.2017р. та 10.05.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача надано клопотання про залучення копій документів до матеріалів справи.

10.05.2017р. представником відповідача - Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області (ОСОБА_1 сільської ради) до господарського суду Одеської області надано клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2017р. розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України було відкладено на 24.05.2017р. та ухвалою господарського суду Одеської області від 10.05.2017р. відповідно до положень ст. 69 ГПК України строк розгляду даної справи було продовжено на 15 днів - до 29.05.2017р.

19.05.2017р. до господарського суду Одеської області представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Трояндівська сільська рада Лиманського району Одеської області заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.

26.05.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача надано заяву про залучення до матеріалів справи копій документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, суд встановив.

20 квітня 2014 року між ОСОБА_1 сільською радою, в особі голови сільської ради ОСОБА_6 (Рада) відповідно до Рішення сесії №77-УІІ від 20.04.2016р. з одного боку та Селянським фермерським господарством „Елена» , особі голови фермерського господарства ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено Договір про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур, за умовами якого на підставі взаємної згоди Сторін, Рада надає, а Виконавець приймає право вирощувати сільськогосподарську продукцію на належних Раді землях у розмірі 177 га ріллі. Місце розташування території, яка належить Раді відповідно до Закону, визначається як землі запасу.

Відповідно до п. 1.2. Договору, передача Радою Виконавцеві права на вирощування сільськогосподарської продукції не може вести до переходу прав власності на землю.

Згідно до п. 2.1. Договору, Виконавець зобов'язується не пізніше 20.04.2016р. приступити до вирощування сільськогосподарської продукції, на умовах визначених Договором.

Вирощування сільськогосподарської продукції на території Ради здійснюється за умов платного користування (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1.1. Договору, плата за Договором становить 202488 гр. за весь період його дії.

Положеннями п. 7.1. та п. 7.2. Договору сторони погодили, що строк дії Договору - з дати укладання до 31.12.2016р. Сторона, яка бажає припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу Сторону. Термін дії договору не підлягає подовженню за будь-яких підстав.

Відповідно до п. 8.1. Договору, Власник має право на одностороннє дострокове припинення дії Договору. При цьому Власник надсилає Виконавцю попередження про припинення дії Договору не пізніше ніж за місяць до дати припинення.

Позивачем було зазначено суду, що у вересні 2016 року йому стало відомо про те, що на позачерговій сесії ОСОБА_1 сільської ради №115-УІІ від 29.08.2016 року було прийнято рішення про розірвання з Селянським фермерським господарством „Елена» Договору №14 про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур від 20.04.2016р., так як земельна ділянка переводиться до земель запасу сільської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2016р. ОСОБА_1 сільською радою Лиманського району Одеської області прийнято рішення №115-УІІ „Про розірвання договору про сезонне використання земель для вирощування сільськогосподарських культур з Селянським фермерським господарством „Елена» , відповідно до якого вирішено розірвати договір про сезонне використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур з Селянським фермерським господарством „Елена» від 20.04.2016р, земельну ділянку загальною площею 177 га перевести до земель запасу сільської ради та контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію по земельним ресурсам, екології та раціональному природовикористанню.

Позивачем було зазначено, що підставою для розірвання Договору №14 про сезонне використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур від 20.04.2016р. з Селянським фермерським господарством „Елена» , як було зазначно у відповіді ОСОБА_1 сільської ради №02/СР-11-548/1 від 22.09.2016р., були постійні погрози депутатському корпусу та голові ОСОБА_1 сільської ради ОСОБА_6 з лютого місяця 2016 року та 16.08.2016 року, які організовані Селянським фермерським господарством „Елена» , Селянським фермерським господарством „Назари» і ОСОБА_8, та побиття голови ОСОБА_1 сільської ради ОСОБА_6

Позивач - Селянське фермерське господарство „Елена» зазначає суду, що рішення ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району № №115-УІІ про розірвання договору №14 від 20.04.2016р. має бути скасоване, оскільки відповідно до п.8.1. Договору, укладеного між сторонами, відповідачем не було дотримано порядку щодо направлення попередження про припинення дії договору, не пізніше, ніж за місяць до дати такого припинення.

Як стверджує позивач, на підставі взаємної згоди сторін, Селянське фермерське господарство „Елена» на землях запасу загальною площею 177 га вирощувало сільськогосподарську продукцію, а також справно здійснювало щомісячну плату на рахунок відповідача за користування земельною ділянкою з 01.05.2016 року, відповідно до п. 3.2. Договору. Тобто, позивачем повністю виконані покладені на нього обов'язки згідно умов Договору №14 щодо сплати коштів, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а також виконано усі обов'язки покладені на нього за умовами укладеного договору.

Під час розгляду справи, позивачем було залучено до матеріалів справи ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району Одеської області від 30.08.2016р. №02/ВК-11-499, з якого вбачається, що Рішенням сесії ОСОБА_1 сільської ради №115-УІІ від 29.08.2016р. було прийнято рішення розірвати договір про сезонне використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур від 20.04.2016 року загальною площею 177 га. На підставі даного рішення сесії, позивачу - Селянському фермерському господарству „Елена» необхідно в термін до 29.09.2016р. звільнити вказану земельну ділянку та провести розрахунки по договору. Звільнену земельну ділянку необхідно залишити в належному для подальшого використання стані. (а.с. 110).

В подальшому, 21.09.2016р. ОСОБА_1 сільською радою Лиманського району Одеської області прийнято рішення №122-УІІ „Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» , відповідно до якого вирішено зобов'язати сільського голову ОСОБА_1 сільської ради укласти договори сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур терміном (з вересня по вересень) з наступними суб'єктами господарювання: Товариством з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвст» директор ОСОБА_7 - 142 за землі запасу ( з них 8,0 га не витребувані паї, 74,0 га землі залуження та ОСОБА_2 - 13,2 га (з них 8,0 га землі залуження). Встановлено плату за користування земельними ділянками 2100 грн. за 1 га згідно поданих заяв. Зобов'язано землекористувачів приймати активну участь в житті громади та контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію по земельним ресурсам, екології та раціональному природовикористання.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, позивачем було зазначено суду, що рішення ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району від 21.09.2016р №122-УІІ порушує права та інтереси Селянського фермерського господарства „Елена» , оскільки вищезазначеним рішенням саме та земельна ділянка, яка перебувала у користуванні у позивача за Договором №14 про сезонне використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур від 20.04.2016р., була передана у користування Товариству з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвст» .

Позовні вимоги позивача у даній справі - Селянського фермерського господарства „Елена» направлені на визнання незаконними та скасування у повному обсязі рішення позачергової сесії ОСОБА_1 (нині Трояндівської) сільської ради сьомого скликання Лиманського району Одеської області №115-УІІ від 29.08.2016р. Про розірвання договору про сезонне використання земель для вирощування сільськогосподарських культур з СФГ „Елена» та визнання незаконним та скасування у повному обсязі рішення позачергової сесії ОСОБА_1 (нині Трояндівської) сільської ради сьомого скликання Лиманського району Одеської області №122-УІІ від 21.09.2016р. Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур №17 від 22.09.2016 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест» , проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ч. 1 ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Судом встановлено, що 29.08.2016р. ОСОБА_1 сільською радою Лиманського району Одеської області було прийнято рішення №115-УІІ „Про розірвання договору про сезонне використання земель для вирощування сільськогосподарських культур з Селянським фермерським господарством „Елена» , відповідно до якого, вирішено: розірвати договір про сезонне використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур з Селянським фермерським господарством „Елена» від 20.04.2016р, земельну ділянку загальною площею 177 га перевести до земель запасу сільської ради та покласти контроль за виконанням рішення на постійну комісію по земельним ресурсам, екології та раціональному природовикористанню.

Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У ОСОБА_9 комітету ОСОБА_1 сільської ради №02/СР-11-548/1 від 22.09.2016р. було зазначено, що відповідно до Договору про сезонне використання земель сільськогосподарського призначення №14 від 20.04.2016р., укладеного між ОСОБА_1 сільською радою та Селянським фермерським господарством „Елена» , ОСОБА_1 сільська рада має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Однак, відповідно до п. 8.1. Договору № 14 від 20.04.2016р. „Про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» , укладеного між ОСОБА_1 сільською радою та Селянським фермерським господарством „Елена» , визначено, що Власник має право на одностороннє дострокове припинення дії Договору. При цьому Власник надсилає Виконавцю попередження про припинення дії Договору не пізніше ніж за місяць до дати припинення.

Судом встановлено, що відповідне письмове повідомлення про розірвання Договору №14 від 20.04.2016р. було скеровано на адресу Селянського фермерського господарства „Елена» 30.08.2016р .

Однак, рішення ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району Одеської області №115-УІІ, на підставі якого Радою вирішено розірвати договір про сезонне використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур з Селянським фермерським господарством „Елена» від 20.04.2016р. та переведено земельну ділянку загальною площею 177 га, яка перебувала в користуванні Позивача, до земель запасу сільської ради, було прийнято 29.08.2016р.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів належного попередження позивача - Селянського фермерського господарства „Елена» про припинення дії Договору №14 не пізніше, ніж за місяць до дати такого припинення, у відповідності до умов п.8.1 Договору, Рішення ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району Одеської області від 29.08.2016р. №115-УІІ визнається судом незаконним і підлягає скасуванню, як таке, що порушує цивільні права або інтереси Позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування рішення ОСОБА_1 (нині Трояндівської) сільської ради Лиманського району Одеської області №115-УІІ від 29.08.2016р. „Про розірвання договору про сезонне використання земель для вирощування сільськогосподарських культур з СФГ „Елена» - підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню судом.

Щодо заявлених позовних вимог Селянського фермерського господарства „Елена» про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради (нині Троянівської) Лиманського району Одеської області „Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» від 21.09.2016р. №122-УІІ суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Статтею 55 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про судоустрій України» гарантовано право кожному захищати свої права та інтереси у суді. Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

З вищенаведеного слідує, що задля заявлення відповідної вимоги та захисту свого порушеного права або інтересу, у особи повинне бути порушено таке право (інтерес), за захистом якого вона звертається до суду.

Обов'язковою умовою задля визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району Одеської області від 21.09.2016р. №122-УІІ „Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» судом повинно бути встановлено, що таке рішення порушує права та інтереси особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ОСОБА_1 сільської ради (нині Трояндівської) Лиманського району Одеської області від 21.09.2016р. №122-УІІ „Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» вирішено: зобов'язати сільського голову ОСОБА_1 сільської ради укласти договори сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур терміном (з вересня по вересень) з наступними об'єктами господарювання: Товариством з обмеженою відповідальністю „Куріс-Інвест» , директор ОСОБА_7 - 142 га земель запасу ( з них 8,0 га не витребувані паї, 74,0 га землі залуження) та ОСОБА_2 - 13,2 га (з них 8,0 за землі залуження), встановити плату за користування земельними ділянками 2100 грн. за 1 га згідно поданих заяв, зобов'язати землекористувачів приймати активну участь в житті громади, контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію по земельним ресурсам, екології та раціональному природовикористанню.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, акт визнається недійсним, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Положеннями абзацу 1 пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. №02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі . Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За матеріалам даної справи, не підтверджується наявність фактів, які свідчать, що рішення ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району Одеської області від 21.09.2016р. №122-УІІ „Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» порушує права Селянського фермерського господарства „Елена» , яке є позивачем у даній справі.

З наданих суду документів не є можливим встановити та визначити, щодо яких саме земельних ділянок, відповідно до рішення ОСОБА_1 сільської ради (нині Троянівської) Лиманського району Одеської області від 21.09.2016р. №122-УІІ „Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» , було прийнято відповідне рішення Ради, та чи є такі земельні ділянки тотожними з земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні позивача за умовами Договору №14 Про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур від 20.04.2016р.

Отже, Позивачем у встановленому законом порядку не доведено суду наявність зв'язку з відповідними діями ОСОБА_1 сільської ради (нині Троянівської) Лиманського району Одеської області, які полягали у винесенні оскаржуваного Позивачем рішення Ради від 21.09.2016р., та наявність у Позивача порушеного права та інтересу прийняттям рішення ОСОБА_1 сільської ради Лиманського району Одеської області №122-УІІ від 21.09.2016р. „Про укладання договорів сезонного використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» , у зв'язку з чим, суд доходить до висновку щодо відмови в позові в цій частині позовних вимог Селянському фермерському господарству „Елена» .

Крім зазначеного, суд з урахуванням вимог п.1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Згідно до п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що 20 квітня 2014 року між ОСОБА_1 сільською радою, в особі голови сільської ради ОСОБА_10 (Рада) відповідно до Рішення сесії №77-УІІ від 20.04.2016р. з одного боку, та Селянським фермерським господарством „Елена» , особі голови фермерського господарства ОСОБА_5 (Виконавець) з іншого боку, було укладено Договір про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур, за умовами якого на підставі взаємної згоди Сторін, Рада надала, а Виконавець прийняв право вирощувати сільськогосподарську продукцію на належних Раді землі у розмірі 177 га ріллі. Місце розташування території, яка належить Раді відповідно до Закону, визначається як землі запасу.

За умовами п. 3.1.1. цього Договору, плата за Договором становить 202488 гр. за весь період його дії. Строк дії договору - з дати укладання до 31.12.2016р. Термін дії договору не підлягає продовженню за будь - яких підстав (п.7.2. договору).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із ч. ч. 1,3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (ч. 7 статті 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Проте, надання земельної ділянки у користування повинно відбуватись із дотриманням положень земельного законодавства, зокрема, частин першої, другої статті 124 Земельного кодексу України, відповідно до яких, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки .

Отже, як вбачається зі змісту Договору №14 від 20.04.2016р., Селянське фермерське господарство „Елена» на підставі укладеної угоди, фактично отримало земельні ділянки в оренду, оскільки чинним законодавством не передбачений такий вид договору, як сезонне використання земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 Земельного кодексу України).

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, в редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI, встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 3, п. 2 ч. 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, з наступними змінами та доповненнями, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Отже, правочин, який вчинено сторонами - ОСОБА_1 сільською радою та Селянським (фермерським) господарством „Елена» при укладенні договору №14 від 20.04.2016р., суперечить чинному законодавству та спрямований на приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, який сторони насправді вчинили, тобто, спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 статті 235 Цивільного кодексу України, у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, до правочину слід застосувати правила, передбачені для договору оренди землі.

Згідно ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Однак, в матеріалах справи відсутнє прийняте відповідачем рішення про надання земельних ділянок в оренду позивачу, відсутні докази проведення аукціону про надання позивачу земельних ділянок.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 19 Закону України "Про оренду землі", при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що Договір №14 від 20.04.2016р. „Про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» , укладений між ОСОБА_1 сільською радою та Селянським (фермерським) господарством „Елена» , було укладено сторонами строком дії з 20.04.2016р. до 31.12.2016р., що суперечить вимогам ст.19 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В Договорі №14 від 20.04.2016р. „Про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» сторони передбачили фіксовану суму плати у розмірі 202488 грн. за весь період дії Договору, що також суперечить вимогам ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

В матеріалах справи відсутні докази реєстрації права Селянського (фермерського) господарства „Елена» за Договором №14 від 20.04.2016р., що суперечить ст.125 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, укладений між ОСОБА_1 сільською радою та Селянським (фермерським) господарством „Елена» Договір №14 від 20.04.2016р. „Про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур» не відповідає вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України визнати такий договір недійсним.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Селянського фермерського господарства „Елена» про визнати незаконними та скасування рішення ОСОБА_1 сільської ради (нині Трояндівської) Лиманського району Одеської області №115-УІІ від 29.08.2016р. „Про розірвання договору про сезонне використання земель для вирощування сільськогосподарських культур з СФГ „Елена» , в іншій частині позову - позивачу слід відмовити.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_1 сільської ради (нині Трояндівської) Лиманського району Одеської області №115-УІІ від 29.08.2016р. „Про розірвання договору про сезонне використання земель для вирощування сільськогосподарських культур з СФГ „Елена» .

3.В решті позовних вимог - відмовити.

4.Визнати Договір Про сезонне використання земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур №14 від 20.04.2016р., укладений між Селянським фермерським господарством „Елена» та ОСОБА_1 сільською радою - недійсним.

5.Стягнути з Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області (67520, Одеська обл., Лиманський район, село Трояндове, вул. Сонячна, буд. 4; код 04379686) на користь Селянського фермерського господарства „Елена» (67520, Одеська обл., Лиманський район, село Трояндове, вул. Новоселів, буд. 28; код 25048367) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Повний текст рішення складено 06 червня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко