Рішення

від 30.05.2017 по справі 910/5451/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017Справа № 910/5451/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Косан-Транс"

до Приватного підприємства "Норд Інтер Транс-ЛТД"

про стягнення 30 271,33 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Косан-Транс" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Норд Інтер Транс-ЛТД" надалі (відповідач) суми заборгованості за Договором-Заявкою №11/15-51 від 26.11.2015р., в розмірі 30 271,33 грн. з яких 29 000,00 грн. сума основного боргу, 1 102,00 грн. інфляційних втрат та 169,23 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного Договору-Заявки № 11/15-51 від 26.11.2015р. позивач здійснив перевезення вантажу, натомість відповідач за надані позивачем послуги з перевезення вантажу розрахувався не в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Протягом перебування справи у провадженні суду позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму в розмірі 18 222,71 грн., з яких 16 800,00 грн. сума основного боргу, 1 142,40 грн. інфляційних втрат та 280,31 грн. 3% річних.

Судом, з урахуванням положень ст. ст. 22, 54-57 ГПК України, прийнято до розгляду зменшені позовні вимоги, отже має місце нова ціна позову, з якої і вирішується спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 16.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017р. розгляд справи відкладено до 30.05.2017р.

В судове засідання 16.05.2017р. представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 30 травня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2015р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено Договір-Заявку № 11/15-51 (надалі - Договір або Заявка), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених Заявкою, перевізник бере на себе зобов'язання доставити з місця призначення до пункту призначення наданий йому для перевезення вантаж у строки, погоджені сторонами та вказані у Заявці, справним вантажним транспортом відповідної вантажності, та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов'язується прийняти послуги перевізника, на умовах та у строки, передбачені Заявкою.

Згідно складеної Заявки, перевізник зобов'язався організувати перевезення вантажу вантажним автомобілем "DAF", державний номер НОМЕР_1, державний номер причепа НОМЕР_2, водій ОСОБА_2, за маршрутом: Литва (Клайпеда) - Україна (Київ). У Заявці також визначена вартість перевезення в розмірі 30 000,00 грн. та зазначено, що оплата здійснюється через 14 (чотирнадцять) днів після отримання оригіналів документів.

27.11.2015р., на виконання умов Заявки, позивач надав відповідачу під завантаження вантажний автомобіль "DAF", державний номер НОМЕР_1, державний номер причепа НОМЕР_2, а відповідач, в свою чергу, надав під завантаження позивачу вантаж для організації перевезення згідно Заявки по маршруту Литва (Клайпеда) - Україна (Київ).

Позивач зазначив, що 27.11.2015р. вантаж був завантажений, а 30.11.2015р. вантаж був розвантажений.

Пунктом 5 Заявки сторони узгодили, що необхідними документами для обробки бухгалтерії на оплату є: акт виконаних робіт, довідка про ТР, договір, заявка, рахунок (оригінали), податкова накладна (якщо платник ПДВ), копії статутних документів з мокрою печаткою. Обов'язковим є надання двох примірників оригіналів CMR.

Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного пункту Заявки направив відповідачу вищезазначені документи, що підтверджується фіскальним чеком № 5240 від 10.12.2015р., списком № 173 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, реєстром відправленої поштової кореспонденції від 10.12.2015р., які отримані відповідачем 14.12.2015р. (докази містяться у матеріалах справи).

Крім того, позивачем було повторно надіслано на адресу відповідача передбачені п. 5 Заявки документи, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями фіскального чеку № 0893 від 22.04.2016р. та опису вкладень у цінний лист та вказане поштове відправлення вручене відповідачу 26.04.2016р.

Зважаючи на наведені обставини та докази, позивач стверджує, що своє зобов'язання щодо здійснення організації перевезення на підставі Заявки виконано ним вчасно та належним чином, а відповідач, в свою чергу, отримав надані позивачем послуги з перевезення у повному обсязі, прийняв їх шляхом забезпечення надання вантажу до перевезення та прийняття в місці доставки.

Заявка також містить "Додаткові умови", якими, серед іншого, сторони передбачили, що "строк оплати за перевезення може бути здійснений з можливою затримкою у триста десять календарних днів".

Враховуючи умови Заявки, позивач вважає, що граничним днем розрахунку за договором є 19.10.2016р. (14.12.2015р. + 310 календарних днів).

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав та оплатив вартість послуг з перевезення вантажу на суму 13 200,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 329 від 24.02.2016р. на суму 1 500,00 грн., № 362 від 02.03.2016р. на суму 1 000,00 грн., № 436 від 18.03.2016р. на суму 500,00 грн., № 475 від 31.03.2016р. на суму 1 500,00 грн., № 524 від 04.04.2016р. на суму 1 000,00 грн., № 548 від 12.04.2016р. на суму 1 500,00 грн., № 585 від 15.04.2016р. на суму 1 000,00 грн., № 642 від 22.04.2016р. на суму 1 000,00 грн., № 649 від 18.05.2016р. на суму 1 000,00 грн., № 677 від 20.05.2016р. на суму 500,00 грн., № 720 від 30.05.2016р. на суму 500,00 грн., № 792 від 14.06.2016р. на суму 800,00 грн., № 829 від 21.06.2016р. на суму 500,00 грн., № 878 від 30.06.2016р. на суму 500,00 грн. та № 1073 від 21.09.2016р. на суму 400,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на суму 16 800,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за послуги з перевезення вантажу, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором міжнародного перевезення.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як встановлено положеннями ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору - Заявки № 11/15-51 від 26.11.2015р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) cepiї А № 000188, яка містить відмітку про одержання вантажу вантажоодержувачем 03.12.2015 в графі 24 вказаної товарно-транспортної накладної.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу на виконання умов Договору - Заявки № 11/15-51 від 26.11.2015 на суму 30 000,00 грн. доведено суду первинним доказами та відповідачем належним засобами доказування не спростовано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 5 Заявки сторони визначили, що необхідними документами для обробки бухгалтерії на оплату є: акт виконаних робіт, довідка про ТР, договір, заявка, рахунок (оригінали), податкова накладна (якщо платник ПДВ), копії статутних документів з мокрою печаткою. Обов'язковим є надання двох примірників оригіналів CMR.

Також, у Заявці сторони визначили строк та умови оплати наступним чином: "б/г 14 днів після отримання оригіналів документів".

Разом з тим, як встановлено судом, Заявка містить "Додаткові умови", якими, серед іншого, сторони передбачили, що "строк оплати за перевезення може бути здійснений з можливою затримкою у триста десять календарних днів".

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що оригінали документів, після отримання яких здійснюється оплата за перевезення, відповідачем були отримані 14.12.2015р., а отже, з урахуванням "Додаткових умов" Заявки про узгоджену сторонами можливу затримку оплати за перевезення у триста десять календарних днів, суд дійшов висновку, що обов'язок з оплати послуг з перевезення вантажу за договором мав бути виконаний відповідачем у строк до 19.10.2016р. (14.12.2015р. + 310 календарних днів), а прострочення виконання зобов'язання відповідачем виникло з 20.10.2016р.

Вказані обставини (факт отримання відповідачем документів, після яких здійснюється оплата за перевезення та строк виконання зобов'язання) встановлені також в рішенні Господарського суду міста Києва від 05.09.2016р. у справі № 910/10871/16, яке набрало законної сили та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Як було зазначено вище свої зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг відповідач виконав на суму 13 200,00 грн.

Доказів на підтвердження сплати повної вартості послуг, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16 800,00 грн. (30 000,00 - 13 200,00) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 142,40 грн. інфляційних втрат та 280,31 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат (за період листопад 2016р. - березень 2017р.) та 3% річних (за період з 20.10.2016р. по 10.05.2017р.) та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору та є арифметично вірними, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 142,40 грн. інфляційних втрат та 280,31 грн. 3% річних також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/5451/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 16 800,00 грн. суми основного боргу, 1 142,40 грн. інфляційних втрат та 280,31 грн. 3% річних.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Норд Інтер Транс-ЛТД" (ідентифікаційний код 39634310, адреса: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 23, оф. 17) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Косан-Транс" (ідентифікаційний код 38472681, адреса: 77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Каракая, буд. 34) 16 800,00 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) суми основного боргу, 1 142,40 грн. (одну тисячу сто сорок дві гривні 40 коп.) інфляційних втрат, 280,31 грн. (двісті вісімдесят гривень 31 коп.) 3% річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2017р.

Суддя С.М. Морозов