Ухвала

від 06.06.2017 по справі 904/507/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 червня 2017 року Справа № 904/507/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Малетича М.М.,

Плюшка І.А.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профит"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017

та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017

у справі № 904/507/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профит"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Л-Профит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 у справі № 904/507/17.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.

Відповідно до ч. 4 ст. 131 2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді , а також захист від кримінального обвинувачення.

Крім того, згідно з пп. 11 п. 16 1 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 1 та ст. 131 2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року .

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон № 1401), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім ч. 6 ст. 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Офіційне опублікування Закону відбулося 29.06.2016 (Голос України, 2016, 06, 29.06.2016 № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30.09.2016 .

Отже, з 01.01.2017 представництво у Вищому господарському суді України як суді касаційної інстанції у справах, провадження яких порушено після 30.09.2016, має здійснюватися адвокатами.

Провадження по справі № 904/507/17 було порушено господарським судом Дніпропетровської області 19.01.2017, тобто після набрання чинності Закону № 1401. Відтак, при оскарженні судових рішень у даній справі в касаційному порядку, сторони повинні були враховувати вказані приписи Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Як зазначено в ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги . Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, остання підписана представником ТОВ "Л-Профит" ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № б/д від 09.06.2016 (наявної в матеріалах справи). Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси скаржника як адвокат, до касаційної скарги не додано (належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та/або посвідчення адвоката України, оригінал чи належним чином засвідчена копія договору про надання правової допомоги тощо).

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (24.03.2017), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, вказаним підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено розмір ставки судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню , незалежно від того, чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Виняток з цього правила наведено в підпункті 3.9 пункту 3 даної постанови. (п. 2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить 1 600,00 грн.

З урахуванням наведеного, розмір судового збору на момент подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (якою залишено без змін ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017) відповідно до редакції Закону України "Про судовий збір" від 06.12.2016 становить 1 600,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору, проте наявне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профит" про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування наведеного скаржник посилається, що ТОВ "Л-Профит" на даний момент знаходиться у тяжкому майновому стані, тому не має можливості сплатити судові витрати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Згідно з абзацом 2 п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не надано доказів існування складної фінансово-економічної ситуації на ТОВ "Л-Профит", а також доказів відсутності можливості сплатити судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі.

Крім того, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву (в т.ч. касаційну скаргу) заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи викладене клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Профит" про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 у справі № № 904/507/17 відхилити.

Касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 у справі № № 904/507/17 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Л-Профит".

Головуючий суддя: В. Картере Судді: М. Малетич І. Плюшко