Постанова

від 16.05.2007 по справі 8/150-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М      У К Р А Ї Н И

"16" травня 2007 р.                                                        

  Справа № 8/150-АП-07

Господарський суд Херсонської

області у складі судді  Хом"якової В.В. при секретарі

Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у

м.Херсоні 

про  визнання нечинними податкових повідомлень -

рішень

за участю представників

сторін: 

від 

позивача - представник ОСОБА_5, дов. від 03.05.07..

від 

відповідача - ДПІ Архіпова С.К., дов. №4477/9/10-105 від 27.04.07.,

ГДПРІ Гайворонська Т.В., дов. №4478/9/10-105 від 27.04.07., СДПІ Лазарчук Р.О.,

дов. №3160/9/10-026 від 20.03.07.

Приватний підприємець ОСОБА_1

(позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними

податкових повідомлень - рішень 

Державної податкової інспекції у м. Херсоні ІНФОРМАЦІЯ_1, якими було

визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 633034 грн.

та застосовані штрафні санкції в сумі 316517 грн. Рішення  не 

відповідають  дійсним  обставинам 

господарських відносин, суперечать нормам діючого законодавства. Позивач

посилається на порушення ДПІ 

приписів  Положення про порядок

подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової

служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11

грудня 1996 року № 29. Надіслання іншого податкового повідомлення-рішення

можливе лише у разі скасування або зміни оскаржуваного податкового

повідомлення-рішення.  Приватним

підприємцем було отримано від контрагентів на всю кількість продукції належним

чином оформлені податкові накладні, продукція була оплачена  підприємством в повному обсязі, в тому числі

з урахуванням суми податку на додану вартість. Враховуючи, що за змістом Закону

України від 03.04.1997 р. № 168/98-ВР "Про податок на додану

вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише

при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а позивач сплатив

податок на додану вартість у складі ціни придбання, то висновок про

порушення  підприємцем вимог діючого

законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення

про донарахування ПДВ.

Згідно свідоцтва про державну

реєстрацію  суб'єкта підприємницької діяльності

юридичної особи приватне підприємство «Лікон»(постачальник позивача)

зареєстровано за місцезнаходженнямАДРЕСА_1, дата реєстрації підприємства 22.01

2003, є платником податку на додану вартість з лютого 2003 року. Договірні

відносини між позивачем та ПП «Лікон»підтверджуються договорами ІНФОРМАЦІЯ_2

про купівлю-продаж сільгосппродукції. Факт придбання товарів підтверджується

відповідними видатковими накладними, податковими накладними. Податкові накладні

відповідають вимогам чинного законодавства України. Факт визнання установчих

документів ПП «Лікон»недійсними не змінює бази оподаткування та не тягне за

собою обов'язку коригувати  раніш

заявлені показники податкового кредиту, оскільки такий обов'язок не передбачено

законодавством. Якщо факт визнання установчих документів ПП «Лікон»недійсними і

підтверджено відповідним рішенням суду, то ці обставини свідчать про наявність

у ПП «Лікон», а не позивача мети ухилення від сплати податків, яка суперечить

інтересам держави та суспільства. Відвантаження сільгосппродукції позивачу ПОСП

Відродження», ТОВ „Дім”, СФГ „Тунікс”, СПП «Северо-Кримська агропромислова

компанія”, ПП «Прогрес»підтверджується накладними, податковими накладними,

квитанціями до прибуткових касових ордерів. Позивач є добросовісним набувачем товарів.

Державна податкова інспекція у м.

Херсоні (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що  одержані відповіді на запити від інших

податкових органів, з яких вбачається, що ТОВ „Дім”, СТОВ „Таврія” , ПОСП „Відродження",

ПОСП „Красна Баштанка", ЗАТ  

АПО   „Красний   Чабан", СПП „Северо-Кримська

Агропромислова компанія" 

заперечують  взаємовідносини з

позивачем. 03 листопада 2005 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника

податку на додану вартість ПП „Лікон”,  

остання  податкова декларація з

податку на додану вартість надана ним за квітень 2005р. без показників

господарської діяльності, порушено провадження у справі за позовом ДПІ у

Жовтневому районі м. Луганська    щодо

визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації.

Контрагент позивача - СФГ „Туніс" 

не зареєстрований у ДПІ у Білозерському районі Херсонської області.

Інший постачальник позивача -  ПП

„Прогрес" в травні, червні 2006р. надало до інспекції податкові декларації

з податку на додану вартість без зазначення господарської діяльності, порушена

кримінальна справа за статтею 212, статтею 366, статтею 367 Кримінального

Кодексу України.

Контрагенти позивача по

господарським операціям не відповідають статусу платника податку на додану

вартість.  Особа-продавець, зареєстрована

як платник ПДВ, зобов'язана па кожну повну або часткову поставку товарів

(робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і

передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній

суми ПДВ до податкового кредиту.

Відсутність господарських

правовідносин з ТОВ "Дім”, СТОВ „Таврія", ПОСП

"Відродження", ПОСП „Красна Баштанка", ЗАТ АПО „Красний Чабан”

кореспондується у відсутність „операцій платників податку..." у розумінні

визначення Закону „Про податок на додану вартість”. Вказане не дає право

позивачу на формування податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В

И В :

Податковим  повідомленням - рішеннямНОМЕР_1  Державна податкова інспекція у м. Херсоні з

посиланням на п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону Украйні від 21.12.

2000р № 2181-Ш  "Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами" та  ст. 10 Закону

України від 03. 04 97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість",

пп. 17.1 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ПІ  визначило приватному підприємцю ОСОБА_1 суму

податкового зобов'язання  з податку на

додану вартість в розмірі 949551 гри, в тому числі 633034 гри. за основним

платежем та 316517 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Рішення було

прийнято  за висновками акту

перевірки  від 16.02.2007, яким було

встановлено порушення пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03 04.97 №

168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Податкове повідомлення-рішення

позивачем було оскаржене до ДПІ у м. Херсоні, але в задоволенні скарги

відмовлено. Позивачу було надіслано податкове повідомлення - рішення НОМЕР_2,

яким залишені нараховані податкові зобов'язання без змін.

Перевіряючи посадові особи ДПІ

встановили, що приватний підприємець ОСОБА_1 мав взаємовідносини з купівлі

сільгосппродукції з ПОСП „Відродження”, ПП „Лікон”, ТОВ „ДІМ”, СТОВ „Таврія”,

СФГ „Тунікс”, СПП „Семеро-Кримська Агропромислова компанія”, ПП „Прогрес”, СВК

„Низине”, АПО „Красний чабан”, ПОСП „Красна Баштанка”, податкові накладні яких

позивач задіяв при  формуванні

податкового кредиту 2005-2006 рр. Позивач задекларував 635164 грн. 45 коп.

податкового кредиту за липень 2005 року -травень 2006 року,  з господарських операцій купівлі пшениці, сої

та соняшника  у приватного підприємства

„Лікон”. Згідно відповіді  МДПІ у

Жовтневому районі м. Луганська, свідоцтво платника ПДВ ПП „Лікон”  анульовано 3 листопада 2005 року.

Підприємницька діяльність ПП "Лікон" припинена рішенням

господарського суду Луганської області від 22 грудня 2006 року за неподання

більше року до органу ДПС податкових декларацій.  Суду надані письмові пояснення гр.-на

ОСОБА_2, який є засновником та власником підприємства, з яких вбачається,

що  підприємницькою діяльністю він не

займався, про що звітував до податкової інспекції шляхом подання декларацій з

нульовими показниками. В червні 2006 року власником підприємства всі документи

ПП „Лікон” та печатка були   загублені в

таксі.

Деякі з підприємств  - ПОСП „Відродження”,  ТОВ „ДІМ”, СТОВ „Таврія”,  СПП „Семеро-Кримська Агропромислова

компанія”,  АПО „Красний чабан”, ПОСП

„Красна Баштанка” -взаємовідносини з позивачем заперечують, що підтверджується

проведеними податковими органами зустрічними перевірками.

Також в акті перевірки зазначено,

що такого постачальника позивача як СФГ „Тунікс” (код 19222648) у ДПІ в

Білозерському районі  на обліку не має,

що підтверджується  відповіддю ДПІ у

Білозерському районі.

Відносно іншого постачальника

позивача ПП „Прогрес” Красноперекопська ОДПІ повідомила про те, що підприємство

є транзитним , має взаємовідносини з фіктивними фірмами, порушено  кримінальну справу за ст.ст. 212, 366, 367 КК

України.

Усього,  ПП ОСОБА_1 занижено ПДВ на суму 633034

грн.  за липень 2005 року -  вересень 2006 року., завищено залишок

від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу

податкового кредиту наступного 

податкового періоду по ПДВ на суму 91155 грн. 

Відповідно до п/п. 7.7.3 ст. 7

Закону про ПДВ, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена

згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума

підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом

місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання

відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

             Підпунктами 7.7.1 та 7.4.1 ст. 7

Закону про ПДВ передбачено: податковий кредит звітного періоду складається із

сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у

зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до

складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних

активів, що підлягають амортизації. Закон про ПДВ не забороняє включати до

податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилом першої події,

визначеному у п. 7.5 ст. 7 цього Закону. Датою виникнення права платника

податку на податковий кредит вважається (п/п. 7.5.1 Закону про ПДВ) дата

здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку

платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);  або дата отримання податкової накладної, що

засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже,  законом про ПДВ визначено дві самостійні підстави

для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику

в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ чи факт отримання

податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт,

послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто, при нарахуванні податкового кредиту

без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). З урахуванням вимог п.

7.1 Закону про ПДВ, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо

продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на

надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

           Нормами Закону про ПДВ визначено, що

нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової

накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування

податкового кредиту. Згідно з пп. 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню

до складу податкового кредиту суми    

сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів

(послуг), не підтверджені податковими накладними чи    митними деклараціями. Таким чином, Законом

про ПДВ встановлено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту

витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав

для такого невключення, як то: зарахування сум податку до бюджету контрагентом

- платником податку - у законодавстві не передбачено. І лише у разі,  коли на момент перевірки платника податку

органом державної податкової служби суми 

податку, попередньо  

включені   до   складу  

податкового   кредиту,  

залишаються   не   підтвердженими   зазначеними  

цим  підпунктом документами,

платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,

установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену

зазначеними вище документами

            Дії позивача по включенню спірних

сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню

бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом

про ПДВ.   Фактичне придбання позивачем

продукції підтверджуються первинними документами, позивач  після одержання від постачальників  податкових накладних відобразив у податковому

обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплачений продавцю у складі ціни придбання

у відповідності до вимог п/п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ.  Якщо контрагенти не виконали свого

зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та

негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для

позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній

виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та

має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

      Матеріали справи свідчать, що податкові

накладні та інші документи від імені ПП „Лікон”, надані при перевірці позивачем

підписано ІНФОРМАЦІЯ_5 -  гр.-ном

ОСОБА_2. Кримінальної справи по факту підробки документів, печаток та з  інших підстав слідчими органами не

порушувалось. Діюче податкове законодавство України не передбачає обов'язку

одного з платників податку (покупця) здійснювати перевірку достовірності даних

первинних документів продавця, контролювати показники податкової звітності

свого контрагента, а також його намірів 

відносно сплати податків. Висновки податкової інспекції щодо

непричетності власника ПП „Лікон” до порушень діючого податкового

законодавства, а також щодо здійснення позивачем ухилення від сплати податків

носять характер припущень, а не точно 

встановлених фактів. Скасування державної реєстрації ПП „Лікон”

внаслідок неподання до податкової інспекції податкової звітності  більше року не тягне недійсності всіх угод,

укладених  таким приватним підприємством

з моменту державної реєстрації, та не позбавляє правового значення виданих за

такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідач також не обґрунтував підстав 

неприйняття до уваги первинних документів інших контрагентів позивача,

які були предметом дослідження при перевірці, не визнанні такими, що

сфальсифіковані або підроблені в установленому законом порядку. Суд вважає, що

податкова інспекція не обґрунтувала, з якої причини  надається перевага будь-якому підприємству в

ситуації, коли одна із сторін угоди заперечує взаємовідносини з іншою стороною.

Відповідачем надано суду  пояснення

головних бухгалтерів підприємств, контрагентів позивача, з яких вбачається, що

деякі  з них заперечують  будь-які відносини з позивачем. Деякі

посадові особи підприємств-продавців сільгосппродукції підтверджують факти

здійснення господарських операцій, відпуску сільгосппродукції, одержання

грошових коштів, але заперечують факт видачі 

податкових накладних (наприклад, ІНФОРМАЦІЯ_3  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4   ОСОБА_4 ) За таких обставин, тільки

призначення судової експертизи по дослідженню бухгалтерських та податкових

документів в межах кримінальної справи 

може бути достовірним доказом фальсифікації  документів та неприйняття них як

підтвердження податкового кредиту. Визначати достовірність тих чи інших

податкових документів не є компетенцією податкової інспекції, оскільки

вирішення цього питання потребує спеціальних познань.

Також відсутні пояснення, чому  запит щодо діяльності  контрагента позивача - СФГ „Тунікс” ( код

19222648) був надісланий ДПІ у Білозерському районі, тоді як в податковій накладній  господарства вказано, що СФГ знаходиться в с.

Буцівське, В.Олександрівського району, Херсонської області.

           Відповідно до ст. 61 Конституції

України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому

позивач не може нести відповідальності за 

можливі протиправні дії інших осіб (юридичних або фізичних). Закон про

ПДВ не пов'язує право платника податку на отримання бюджетного відшкодування

ПДВ із фактичним внесенням його до бюджету його постачальниками. В даному

випадку, податковий орган  визначив суми

податкових зобов'язань  позивача по-суті

за непрямими методами, оцінивши елементи податкових баз  за допомогою інформації, одержаної з джерел

інших, ніж звітність або первинні документи, що 

є безпідставним, оскільки на час перевірки  відсутня методика визначення податкових

зобов'язань  за непрямими методами,

затверджена відповідним законом. ДПІ не враховано принципу індивідуалізації

відповідальності, кожен суб'єкт відповідає за скоєне економічне правопорушення

за наявності складу такого порушення (об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме

в діях, бездіяльності цього суб'єкта. Дії позивача, який надав податкові

накладні щодо спірних у справі операцій, не можна назвати неправомірними,

оскільки не доведено, що дані операції 

суперечать інтересам держави і спрямовані на ухилення від сплати

податків.

Разом з тим, суд вважає

обґрунтованим виключення з податкового кредиту 

травня 2006 року суми 33331 грн. 92 коп. 

та з червня 2006 року суми 13332 грн. 58 коп.  та застосування штрафних санкцій в сумі   23332 грн. 25 коп.  за господарськими операціями з ПП „Прогрес”,

відносно діяльності якого порушена кримінальна справа.

Відповідно до пп.5.2.2. п.5.2. ст.5

Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами»за результатами розгляду скарги

платника податків контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення,

про що повідомити платника податків. Пунктом 5.3 Порядку направлення органами

Державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків,

затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня

2001 року № 253, передбачено, що у разі часткового скасування раніше прийнятого

рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складається та

направляється нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове

повідомлення вважається відкликаним. Якщо за результатами розгляду скарги сума

податкового зобов'язання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення

не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку

сплати податкового зобов'язання податковим органом складається та надсилається

платнику податків податкове повідомлення, при цьому через дріб проставляється

номер скарги, щодо якої воно складене (1 -для першої, 2 -для другої тощо).

Порушень у порядку складання та надіслання платнику податків  податкового повідомлення-рішенняНОМЕР_3 судом

не встановлено.

Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону

України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами

та державними цільовими фондами»податкове повідомлення є письмовим

повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити

суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Отже,  вимоги позивача про скасування податкового

повідомлення-рішенняНОМЕР_3, яке є похідним від податкового

повідомлення-рішення НОМЕР_1, прийнято за висновками того ж самого акту

перевірки,  є підставним. 

Враховуючи викладене, податкові

повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні суд 

визнає нечинними частково  Судові

витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163,

167   КАС України, суд

П О С Т А Н О

В И В :

1. Позов задовольнити частково.

Визнати податкові повідомлення-рішення 

Державної податкової інспекції  у

м. ХерсоніНОМЕР_1, НОМЕР_3 нечинними в частині донарахування приватному

підприємцю ОСОБА_1  586369 грн. 50 коп.

податку на додану вартість та застосування 293184 грн. 75 коп. штрафних

санкцій.

2. Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова

або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього

строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи. 

3. Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                 

В.В. Хом"якова

повний текст постанови підписаний

             25 травня 2007року.