Рішення

від 17.05.2017 по справі 446/1728/16-ц

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа № 446/1728/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017 року м. Кам‘янка-Бузька

Кам‘янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Котормуса Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Коваль В.А.;

позивача ОСОБА_1;

відповідача ОСОБА_2;

представника відповідача ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інформаційна корпорація" про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інформаційна корпорація, в якому просить: 1. Визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію відомості, поширені відповідачами в ефірі програми «Брат за Брата» телеканалу «ZIK»щодо «кришування» ним нелегальних точок прийому металобрухту на території Кам’янка-Бузького району. 2. Зобов’язати відповідачів спростувати дані відомості, шляхом поширення офіційного спростування в ефірі цієї ж програми. Судові витрати стягнути з відповідачів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 04 липня 2016 року в ефірі телеканалу «ZIK» у проекті соціальних журналістських досліджень «Брат за Брата» у сюжеті «криша для металобрухту» кореспондент сказав: «… в цьому переконаний адвокат і це теж підтверджує колишній міліціонер ОСОБА_2В.», який підтвердив: «кришують, значить, це працівники поліції сьогоднішньої…от, зокрема оперуповноважений карного розшуку, значить Бойцун…». Вважає, що такими діями відповідачів відносно нього, старшого оперуповноваженого Кам’янка-Бузького ВП ГУЦНП Львівській області, поширено недостовірну інформацію, внаслідок чого порушені його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації в очах жителів м. Кам’янка-Бузька, колег по роботі, сформовано негативну соціальну оцінку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві, також пояснив, що відповідачу ОСОБА_2 було пред’явлено обвинувачення у скоєнні крадіжки металобрухту, а тому вважає, що залученням журналістів та висловлюванням в інтерв’ю, ОСОБА_2 хотів йому помститись. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, оскільки сказані ним слова щодо «кришування» це його оцінка роботи позивача як працівника поліції. Вважає. що ОСОБА_1 має відношення до одного з пунктів металобрухту, що в м. Кам’янка-Бузька, так як там постійно стоїть його транспортний засіб.

Представник відповідача ОСОБА_4 "Західна інформаційна корпорація" ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, вважає такий безпідставним, оскільки відповідач ОСОБА_2 спірним висловом виразив своє відношення та оцінку до роботи позивача як працівника правоохоронного органу, що є його особистим судженням. Тому, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв’язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 04 липня 2016 року у прямому ефірі телеканалу «ZIK» у проекті соціальних журналістських досліджень «Брат за Брата» (інтернет посилання: http://zik.ua/news/2016/07/04/na_lvivshchyni_politsiyu_pidozryuyut_u_kryshuvanni_nelegalnogo_zbutu_metaliv_713415) у відеосюжеті «На Львівщині поліцію підозрюють у «кришуванні» нелегального збуту металів» кореспондент сказав: «… в цьому переконаний адвокат і це теж підтверджує колишній міліціонер ОСОБА_2В.», який підтвердив: «кришують, значить, це працівники поліції сьогоднішньої…от, зокрема оперуповноважений карного розшуку, значить Бойцун…». Згідно з даними розміщеними на вказану Інтернет сайті інформація «ЗІКу» є інтелектуальною власністю ТОВ «Західна інформаційна корпорація».

Звертаючись до суду з даним позовом позивач як на підставу заявлених вимог вказує на поширена щодо нього інформація є недостовірною та якою порушені його немайнові права – честь, гідність та ділова репутація

У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом з тим, у статті 34 Конституції України закріплено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у абзаці 4 п. 1 зазначено, що беручи до уваги дані конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з даним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначенням недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Визначення оціночного судження розкрито у статті 30 Закону України «Про інформацію», де зазначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з вимогами п. 19 Постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Наведені вимоги в свою чергу відповідають положенням Конвенції про захист прав та основоположних свобод та прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, а тому такі також підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.

Так, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року (заява 12/1984/84/131), у справі «Українська Прес-Група проти України», зазначено: «У своїй практиці суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є- нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя».

Відтак, дослідивши надані сторонами по справі докази, суд дійшов до висновку, що висловлювання відповідача ОСОБА_2 під час інтерв’ю телеканалу «ZIK», яке було висвітлено в ефірі програми «Брат за Брата» 04 липня 2016 року є оціночним судженням з точки зору його суб’єктивного відношення до роботи позивача ОСОБА_1 як працівника поліції і яке знайшло свій вираз у застосуванні ОСОБА_2 такого мовного способу вираження його думок як «кришування». Таке висловлювання не може бути перевірено на предмет відповідності його дійсності чи бути спростованим.

В свою чергу позивач не надав суду жодних належних доказів про те, що поширена про нього інформація є відомостями, які містять фактичні дані та є неправдивою, натомість вказав, що поширення такої вважає помстою відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Разом з тим, суд відзначає, що згідно з положенням абз. 6 п. 6 рішення Конституційного Суду України в справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003, межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Отже, посадова чи службова особа, якою є і позивач, повинна усвідомлювати наявність більшого громадського інтересу до себе та своєї роботи (служби) та бути готовою до критичного реагування з боку суспільства.

Беручи до уваги те, що розповсюджена інформація за своїм характером та формою виразу не містить фактичних даних, з огляду на характер використання мовних засобів, а тому така є оціночним судженням - суб'єктивною думкою відповідача з приводу незадовільної на його погляд роботи позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову позивача про захист честі, гідність та ділової репутації.

Керуючись ст. ст. 8, 11, 15, 88, 208-209, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інформаційна корпорація" про захист честі, гідності та ділової репутації – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Кам‘янка-Бузький районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій рішення.

Суддя