Ухвала

від 31.05.2017 по справі 543/950/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі :

Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В. , Кузнєцова В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім'я до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Солоницьке треті особи: Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Лукім'я (далі - СТОВ Лукім'я ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Солоницьке (далі - ТОВ Солоницьке ) треті особи: Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі Полтавської області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5402 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладений 05 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Солоницьке ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,54 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладений 05 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Солоницьке ;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у справі.

Обґрунтовуючи підстави позову, СТОВ Лукім'я послалося на те, що товариство орендувало вказані вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення у їх попереднього власника ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Строк дії договорів оренди землі, укладених між позивачем та померлим ОСОБА_5 закінчується у 2017, 2018 роках. Відповідач ОСОБА_4 успадкувала права на Ѕ частину спірних земельних ділянок після смерті ОСОБА_5, а в 2014 році на підставі договору міни набула у власність іншу частину спірних земельних ділянок, з 04 вересня 2014 року стала їх одноособовим власником. 05 лютого 2015 року ОСОБА_4 на підставі оспорюваних у даній справі договорів оренди землі передала спірні земельні ділянки в користування відповідача ТОВ Солоницьке .

Позивач вважає, що внаслідок укладення між відповідачами вказаних вище договорів від 05 лютого 2015 року, були порушені його права на користування спірною землею. Такі права у товариства виникли на підставі договірних відносин з попереднім померлим власником землі і не припинилися після його смерті, оскільки ОСОБА_4 успадкувала не лише право власності на землю, а і договірні обов'язки ОСОБА_5. Крім того, умовами договорів оренди землі укладених між позивачем та ОСОБА_5 передбачено, що перехід права власності на орендовану землю до іншої особи не є підставою для зміни їх умов чи розірвання.

Вважаючи, що ОСОБА_4 не мала права укладати оспорювані договори оренди землі з ТОВ Солоницьке до закінчення дії договірних відносин між нею, як спадкоємцем ОСОБА_5, та СТОВ Лукім'я , а також без попереднього їх розірвання у спосіб, передбачений законом, СТОВ Лукім'я просило суд задовольнити позов.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 18 травня 2016 року в позові відмовлено у повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року рішення районного суду в частині відмови в позові про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,54 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладеного 05 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Солоницьке , скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,54 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладений 05 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Солоницьке .

В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року і залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сторони оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок при їх укладенні 05 лютого 2015 року діяли добросовісно, відкрито та на законних підставах. При цьому, судом встановлено, що на момент укладення таких договорів 05 лютого 2015 року їх сторонам не було відомо, що спірні земельні ділянки перебувають в користуванні позивача у справі, оскільки при формуванні витягів з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок, необхідних для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6, до цих витягів помилково не було включено дані про оренду землі позивачем у справі. У рішенні суд зазначив, що відповідачі не можуть відповідати за помилки державного органу, а тому підстави для визнання недійсними оскаржуваних договорів відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками районного суду не погодилася, пославшись на норми ст. ст. 5, 13, 27, 31, 32 Закону України Про оренду землі та п. 39 договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,54 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладеного 16 травня 2012 року між позивачем у справі та померлим ОСОБА_5, якими передбачено відсутність у відповідача ОСОБА_4 одностороннього права на розірвання такого договору до закінчення строку його дії. Апеляційний суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність і інших законних підстав для розірвання вказаного договору.

Оскільки на момент укладення між відповідачами оспорюваного договору земельної ділянки загальною площею 3,54 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2) договірні відносини з позивачем щодо такої земельної ділянки не було розірвано, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про порушення вимог закону з боку відповідачів у справі та наявність підстав для визнання відповідного договору недійсним з підстав, передбачених нормами ст. ст. 203, 215 ЦК України.

При вирішенні спору в частині вимог про визнання недійсним іншого договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,5402 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої в адміністративних межах Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області, укладеного 05 лютого 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ Солоницьке , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про безпідставність позову в цій частині з посиланням на те, що на момент розгляду справи в суді договірні відносини між позивачем та померлим власником такої земельної ділянки ОСОБА_5 щодо оренди вказаної земельної ділянки було розірвано чинним рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 18 грудня 2015 року. Крім того, апеляційним судом встановлено, що умови договору між позивачем та померлим власником такої земельної ділянки ОСОБА_5 мали застереження щодо можливості розірвання договору у разі переходу права власності на землю до іншої особи, чим ОСОБА_4 правомірно скористалася.

Встановивши такі обставини, апеляційний суд дійшов висновків про законність дій відповідачів при укладенні оспорюваного договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,5402 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1) та відсутність підстав для визнання такого договору недійсним.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд не надав оцінки п. 37 договору оренди земельної ділянки загальною площею 3,54 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2), укладеного 16 травня 2012 року між позивачем та попереднім власником землі, а також тому що договірні відносини за таким договором було розірвано за взаємною згодою позивача і ОСОБА_4

Такі посилання заявника не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту розірвання відповідних договірних відносин в розумінні ст. 654 ЦК України.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що позивачем не доведено його права на користування земельною ділянкою загальною площею 3,54 га (земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2).

Такі посилання спростовані встановленими у справі обставинами та наявними у матеріалах справи документами, зокрема умовами договору оренди землі та відомостями про його державну реєстрацію (а. с. 5-12, т. 1).

У зв'язку з наведеним, колегія суддів касаційного суду вважає, що ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і касаційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Т.Л. Ізмайлова

О.В. Кадєтова

В.О. Кузнєцов