Ухвала

від 31.05.2017 по справі 456/756/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

іменем україни

31 травня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

УмновоїО.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до голови Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик Валентини Ярославівни про зобов'язання укласти договір за касаційною скаргою голови Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик Валентини Ярославівни на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року ,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2015 року належить будівля магазину, розташована по АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області. Крім того, вона орендує земельну ділянку площею 0,0850 га, розміщену під вказаним магазином. 16 жовтня 2015 року Дідушицька сільська рада Стрийського району Львівської області затвердила звіт про експертну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки та вирішила продати її ОСОБА_3, проте голова цієї ради Ілик В.Я. 22 лютого 2016 року відмовила їй у продажі земельної ділянки з підстав того, що до її складу увійшла частина проїзду загального користування і запропонувала замовити проект землеустрою щодо відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0720 га.

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що відмова сільського голови є безпідставною, ОСОБА_3 просила зобов'язати голову Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик В.Я. виконати рішення цієї сільської ради від 16 жовтня 2015 року шляхом укладення договору купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано голову Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик В.Я. виконати рішення Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 16 жовтня 2015 року за № 923 шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення під об'єктами нерухомого майна у власність ОСОБА_3 загальною площею 0,0851 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для обслуговування магазину по АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі голова Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик В.Я. просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_3 відповідно до рішення Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 16 жовтня 2015 року зобов'язана укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, проте сільський голова це рішення не виконує.

Проте з таким висновком судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 2015 року є власником будівлі магазину, розташованої по АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області.

02 червня 2005 року між ОСОБА_3 та Дідушицькою сільською радою Стрийського району Львівської області було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0851 га по АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області, розміщеної під вказаним вище магазином, на строк 5 років. В подальшому, 18 травня 2010 року, договір оренди було пролонговано ще на 5 років. 12 травня 2015 року, після закінчення попереднього договору оренди, між ними було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком на 5 років.

Рішенням від 16 липня 2015 року Дідушицька сільська рада Стрийського району Львівської області надала дозвіл ОСОБА_3 на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0851 га по АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області.

25 серпня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю НВП Гео-транс проведено експертну грошову оцінку зазначеної вище земельної ділянки.

Рішенням Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 16 жовтня 2015 року затверджено звіт про експертну грошову оцінку та про продаж у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0851 га по АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області.

ОСОБА_3 неодноразово зверталася до голови Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик В.Я. із заявами про укладення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, проте остання листом від 22 лютого 2016 року їй відмовила з підстав того, що до цієї земельної ділянки увійшла частина проїзду загального користування і запропонувала замовити проект землеустрою щодо відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,0720 га.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що зазначена відмова голови Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик В.Я. є безпідставною, неправомірною та такою, що порушує її права.

Вирішуючи спір, суди не звернули уваги на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права , свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Суди у порушення ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України не перевірили, чи є належним обраний ОСОБА_6 спосіб судового захисту цивільного права та інтересу, зокрема шляхом зобов'язання відповідача укласти із нею договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З аналізу наведених норм матеріального права слід дійти висновку про те, що сторона вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, а не зобов'язання відповідача укласти цей договір.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-110цс12 від 10 жовтня 2012 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.

Суд першої інстанції у порушення наведених норм процесуального права не уточнив у ОСОБА_3 позовних вимог.

Крім того, у порушення п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, який визначає, що, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суди не звернули уваги на те, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, тому суду слід визначитись із тим, хто є належним відповідачем у справі.

Отже, суди у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України доводів сторін по суті позовних вимог не перевірили; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановили; не визначились які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу голови Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області Ілик Валентини Ярославівни задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 серпня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Ткачук

Судді: В.С. Висоцька

О.В.Кафідова

О.В.Умнова

І.М.Фаловська