Рішення

від 30.05.2017 по справі 152/378/17

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/378/17

2/152/167/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого: судді Соколовської Т.О.,

при

секретарі судового засідання Годованюк І.Л.,

з участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді Вінницької області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю БП Добрий Шлях м. Вінниця про розірвання договору оренди землі,

встановив:

02.03.2017 року ОСОБА_3 звернулася до Шаргородського районного суду з позовом до ТОВ "БП "Добрий Шлях" м. Вінниця про розірвання договору оренди землі.

У обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що вона є власником земельної ділянки (ріллі) площею 1,8820 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

27.04.2015 року між нею та відповідачем по справі було укладено договір оренди землі строком на 12 років, який 28.06.2015 року зареєстровано в реєстраційній службі Шаргородського РУЮ, номер запису речового права 10233938. Відповідно до пункту 9 даного договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та в розмірі в грошовій, натуральній, відробітковій (надання послуг) формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 2269,47 грн. за рік. Згідно пункту 11 договору оренди плата вноситься до 30 грудня поточного року.

Однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою в 2015-2016 роках та нехтує терміном виплати, визначеним пунктом 11 договору, який є його істотною умовою.

Станом на 28.02.2017 року відповідачем не сплачено орендну плату за 2015-2016 роки, що є систематичним невиконанням умов договору. Заборгованість становить 4538,94 грн.

На її заяви про дострокове розірвання договору оренди землі відповідач згоди не надає. ОСОБА_3 просить суд розірвати договір оренди землі, укладений між нею та ТОВ "БП Добрий шлях", що зареєстрований 28.06.2015 року в реєстраційній службі Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, номер запису речового права 10233938 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3, яка за клопотанням її представника ОСОБА_1, допитана судом також в якості свідка, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на ті самі обставини, що і в позовній заяві.

ОСОБА_3 та її представник за довіреністю від 07.03.2017 року ОСОБА_1 суду пояснили, що відповідач, в порушення умов договору від 27.04.2015 року не обробляє земельну ділянку, не сплачує оренду плату, у строки визначені договором. На усні і письмові звернення ОСОБА_3 ТОВ " БП "Добрий шлях" не реагувало, і лише після повідомлення про звернення до суду позивачка отримала лист від відповідача із пропозицією приїхати в м. Вінницю і отримати орендну плату за 2015, 2016 роки.

Представник відповідача ТОВ БП Добрий шлях ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач свідомо відмовляється від отримання орендної плати, чим у недобросовісний спосіб, безпідставно хоче звинуватити ТОВ БП Добрий шлях у нібито систематичній невиплаті орендної плати за договором. В дійсності ТОВ БП Добрий шлях допустило невиплату орендної плати лише за 2016 рік, оскільки між позивачкою та відповідачем існувала усна домовленість про те, що у 2015 році орендна плата не буде сплачуватися, оскільки земля не обробляється, а починаючи з 2016 року Товариство мало розпочати сплачувати позивачці орендну плату відповідно до договору. Таким чином, наявний факт одноразового невиконання умов договору в частині невиплати орендної плати, що є підставою для відмови у задоволені позову.

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 11 ЦПК України , суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, за змістом ст.11 ЦПК України , право визначення меж та предмету позову, а також підстав позову, надано позивачеві.

Упродовж всього судового розгляду справи позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 своїх вимог не змінювали, наполягали на їх задоволенні.

Вирішуючи спір суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 937809 від 10.06.2009 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,8820 га, яка розташована на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.3).

27 квітня 2015 року в с. Пеньківка Шаргородського району Вінницької області між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю БП Добрий шлях в особі керівника ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,8820 га, у тому числі рілля - 1,8820 га, кадастровий номер 0525386000:02:001:0121 (а.с.5-6).

28.06.2015 року зазначений договір зареєстрований в Реєстраційній службі Шаргородського РУЮ Вінницької області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 669846605253 (а.с.4).

Строк дії договору - 12 років.

Згідно п. 9 даного Договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій, натуральній, відробітковій (надання послуг) формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі, що становить 2269,47 грн. за рік.

Відповідно до п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 30 грудня поточного року.

Згідно акту прийому - передачі об'єкта оренди від 27 квітня 2015 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1,8820 га, у тому числі: рілля - 1,8820 га, кадастровий номер 0525386000:02:001:0121 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Пеньківської сільської ради терміном на 12 років. Об'єкт оренди відповідає цільовому використанню земель з повним комплектом відповідних документів та перебуває у задовільному стані і особливих зауважень не має (а.с.7).

Позивач виконала своє зобов'язання - передала відповідачеві у строкове платне користування належну їй земельну ділянку, однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності та повноти розрахунку за користування земельною ділянкою в 2015, 2016 роках.

17 січня 2017 року ОСОБА_3 в числі інших орендодавців, а 15 лютого 2017 року самостійно зверталася до відповідача з письмовим зверненням про розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін, у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати (а. с. 8 - 10).

27.02.2017 року ОСОБА_3 отримала від відповідача лист з повідомленням, що їй нараховано орендну плату за 2015 рік в розмірі 1147,33 грн. та 2016 рік в розмірі 2269,47 грн., для отримання якої їй необхідно з'явитися в офіс ТОВ БП Добрий шлях , який знаходиться в м. Вінниця по вул. Порика,7 (а.с.43).

На час звернення ОСОБА_3 до суду відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2015, 2016 роках належною їй земельною ділянкою, не сплачено жодних грошових коштів. До того ж ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2015, 2016 роки позивач від відповідача не отримувала.

Той факт, що відповідач намагався виплатити ОСОБА_3 заборгованість по орендній платі в ході розгляду справи судом підтверджує визнання відповідачем наявності заборгованості перед позивачем і неналежне виконання ним своїх обов'язків перед орендодавцем, і не може розцінюватись як підстава для відмови у задоволенні позову.

Установленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України щодо загальних положень про договір, Земельного кодексу України, а також Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтями 1, 13, 14, 18 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Спір між сторонами виник з приводу порушення істотних умов договору, зокрема щодо несплати орендарем орендної плати за 2015, 2016 роки.

Відповідно до частин першої та другої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умовами договору оренди земельної ділянки від 27.04.2005 року, а саме пунктами 9 та 11 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі, натуральній, відробітковій(надання послуг) в розмірі п'яти відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 2269,47 грн. за рік. Орендна плата вноситься у строк до 30 грудня поточного року.

Згідно п. 37 договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 24 вказаного вище Закону орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із пунктом д частини першої ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 25.06.2011 року (справа №6-17цс11), у разі систематичного невиконання орендарем обов'язків, передбачених ст.ст.24,25 Закону України Про оренду землі та умовами договору оренди земельної ділянки, несплати орендної плати в установлений строк позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року, 28 вересня 2016 року, які прийняті за результатами перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України, у справах № 6 - 146цс12, № 362/5740/15 -ц.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

За змістом ст.360 - 7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

При ухваленні рішення у даній справі суд виходить також з положень ст. ст. 13, 41, 55 Конституції України, ст.6, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.), ст. 3 ЦПК України, ст.ст.3,15,16 ЦК України.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про стягнення боргу.

Згідно з положеннями ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що відповідач взяте на себе зобов'язання щодо виплати орендної плати за 2015, 2016 роки в установлений договором термін не виконав без поважних причин, чим порушив принцип обґрунтованих сподівань позивачки на отримання прибутку, що є істотним порушенням її права власності та порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Частиною 3 ст. 10, ст.ст. 57 - 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч.1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідачем, всупереч вказаним нормам процесуального закону не доведено дотримання умов договору в частині виплати орендної плати протягом 2015, 2016 років, її внесення в порядку, визначеному ст. 22 Закону України Про оренду землі та договором.

Заперечуючи проти позову представник відповідача ОСОБА_2 запевняв суд, що між сторонами даного цивільно - правового спору була усна домовленість про те, що у 2015 році орендна плата не буде сплачуватися, оскільки земля не обробляється, а починаючи з 2016 року Товариство мало розпочати сплачувати позивачці орендну плату відповідно до договору, і тому, в даному випадку наявне лише разове порушення умов договору, а не систематична несплата орендної плати, передбаченої договором.

На підтвердження цієї позиції представник відповідача ТОВ БП Добрий шлях ОСОБА_2 просив суд допитати в якості свідка ОСОБА_5, який суду пояснив, що у 2015 році після індивідуальної бесіди з представником ТОВ БП Добрий шлях , він заключив з відповідачем договір оренди належної йому земельної ділянки. З ним особисто була домовленість, що у 2015 році йому орендну плату не сплачують, оскільки земельна ділянка не обробляється. У 2017 році він разом з іншими орендодавцями неодноразово у телефонному режимі просили відповідача розпочати обробіток земель та сплатити належну їм орендну плату, потім написали письмове звернення про розірвання договору, після чого 28 лютого 2017 року йому додому привезли орендну плату.

Позивач ОСОБА_3 категорично заперечувала ту обставину, що у неї була усна домовленість з відповідачем про те, що у 2015 році орендна плата не буде сплачуватися, натомість пояснила, що дійсно між нею та представниками відповідача була усна домовленість про сплату меншої орендної плати у 2015 році через те, що земля не обробляється.

Суд критично відноситься до свідчень ОСОБА_5 і приймає до уваги ствердження ОСОБА_3, оскільки вони підтверджуються видатковими касовими ордерами (а.с.52 - 56), листом ТОВ БП Добрий шлях від 24.02.2017 року (а.с.43) про нарахування позивачці та іншим орендодавцям, в тому числі і ОСОБА_5 орендної плати як за 2015 рік, так і за 2016 рік і спростовують посилання представника відповідача про лише одноразове невиконання умов договору.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного цивільно - правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та з урахуванням зазначених вище норм Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЦК України, ЗК України, ЗУ Про оренду землі та правових позицій Верховного Суду України, суд приходить до висновку , що відповідач починаючи з часу укладення з позивачем договору оренди земельної ділянки (27.04.2015 року), у строки, обумовлені договором - до 30 грудня поточного року, впродовж 2015, 2016 років не сплачував орендну плату орендодавцеві ОСОБА_3, що свідчить про систематичність її несплати, та дає можливість розірвати такий договір оренди на вимогу сторони за істотне порушення його умов.

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "ОСОБА_2 проти Туреччини")".

Згідно з вимогами ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані із сплатою судового збору в сумі 640 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст.3, 6, 10, 11, 57 - 60, 79, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 214, 355, 360 - 7 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 15, 16, 638, 651, 792 ЦК України, п д ч.1 ст. 141 ЗК України , ст. ст. 1 , 13 - 15 , 18 , 21 , 22 , 24 , 25 , 31 , 32 Закону України Про оренду землі суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БП "Добрий Шлях" м. Вінниця про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БП "Добрий Шлях" 27 квітня 2015 року, зареєстрований 28 червня 2015 року Реєстраційною службою Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, номер запису 10233938, згідно якого ОСОБА_3 передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "БП "Добрий Шлях" земельну ділянку, загальною площею 1,8820 га, кадастровий номер 0525386000:02:001:0121, яка знаходиться на території Пеньківської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БП "Добрий Шлях" на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Згідно ст.ст. 223, 228, 294, 296 ЦПК України, рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Т.О. Соколовська