Постанова

від 25.05.2017 по справі 805/1205/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2017 р. Справа № 805/1205/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0016691404, № 0016701404 від 09.09.2016 року та № 0021171404 від 31.10.2016 року, суд -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2017 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0016691404, № 0016701404 від 09.09.2016 року та № 0021171404 від 31.10.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланових документальних перевірок ТОВ ПХ Груп з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Снабпостач за червень, серпень, вересень та жовтень 2015 року Головним управління ДФС у м. Києві було складено акт № 178/26-15-14-04-03/32950525 від 03.08.2016 року та акт № 247/26-15-14-04-03/32950525 від 12.10.2016 року та прийнято податкові повідомлення - рішення № 00116691404, яким ТОВ ПХ Груп збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3257257,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 814314,00 грн. разом на загальну суму 4071571,00 грн. № 0016701404, яким ТОВ ПХ Груп зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16286214,00 грн. № 0021171404, яким ТОВ ПХ Груп збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16187109,00 грн. та визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4046777,00 грн., разом на загальну суму 20233886,00 грн.

Позивач не погоджується з даними висновками та податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ Снабпостач з контрагентами- постачальниками спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

З огляду на зазначене, вважає доводи податкового органу, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як ТОВ ПХ Груп , так і його контрагентом тільки припущенням контролюючого органу, яке не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Позивач надав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив суд справу розглянути без його участі, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в письмових запереченнях зазначив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ГУ ДФС у м. Києві дотримано процедуру здійснення перевірок ТОВ "ПХ Груп", а дії з їх проведення - відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00116691404, № 0016701404, № 0021171404 винесені на законних підставах, а отже підстав для їх скасування немає. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною шостою статті 12 та частиною першою статті 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ПХ Груп , зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 32950525 (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Вокзальна, буд. 25).

Відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Судом встановлено, що Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПХ Груп (код 32950525) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ Снабпостач (код 38004043) за червень, вересень, жовтень 2015 року та з контрагентами-покупцями.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 12.10.2016 року № 247/26-15-14-03/32950525, яким встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся на загальну суму 16187109 грн. в т.ч. в червні 2015 року на суму 2217617 грн., в вересні 2015 року на суму 7327516 грн. та в жовтні 2015 року на суму 6641976 грн.

За висновками акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.10.2016 року № 0021171404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20233886,00 грн., з яких 16187109,00 грн. - за основним платежем та 4046777,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ПХ Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ Снабпостач за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 03.08.2016 року № 178/26-15-14-04-03/32950525, яким встановлено порушення:

- п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1, п. 134.1, ст. 134, п. 135.1, ст. 135, п. 137.1, ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами, в результаті чого ТОВ ПХ Груп завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 16286214 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами, в результаті чого ТОВ ПХ Груп занижено податок на додану вартість за серпень 2015 року на суму 3257257 грн.

За висновками акту перевірки контролюючим органом прийти податкові повідомлення - рішення № 0016691404, № 0016701404 від 09.09.2016 року.

Зі змісту актів перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами - покупцями.

Зокрема зазначено, що джерелом встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача та його контрагентів - ТОВ Снабпостач , ТОВ Фабіат , ТОВ Роял Трейд , ТОВ Брокер Хаус , ТОВ Інформпромгруп , ТОВ Компанія Турбовектор , ТОВ Флаін , ТОВ Грін-Пасад .

Крім того, відповідачем в актах перевірки було зазначено про не надання позивачем документів на підтвердження транспортування товару, або вони оформлені неналежним чином.

Також, акт перевірки містить посилання на те, що при аналізі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що контрагентами -податкові накладні на реалізований товар в Єдиному реєстрі реєструвались, проте виписані платниками податку на додану вартість, що не знаходяться за місцезнаходженням та/або не провели перереєстрацію свідоцтва платника ПДВ з тимчасово непідконтролній українській владі території на підконтрольну, що в свою чергу не дає право покупцю формувати податковий кредит за вказаними податковими накладними.

Судом встановлено, що 15.12.2014 року між позивачем як покупцем та ТОВ Снабпостач як постачальником укладений договір поставки ТМЦ, з урахуванням додаткових угод (т.1 арк.с.51-55).

Згідно з умовами договору позивачем були отримані видаткові накладні, відомості про вантаж, податкові накладні (т.4 арк.с.25-250, т.5 арк.с.1-250, т.6 арк.с.1-250, т.7 арк.с.1-250, т.8 арк.с.1-250, т.9 акр.с.1-250, т.10 арк.с.1-250, т.11 арк.с.1-250, т.12 акр.с.1-250, т.13 арк.с.1-250, т.14 арк.с.1-250, т.15 арк.с.1-250, т.16 арк.с.1-250, т.17 арк.с.1-250, т.18 арк.с.1-250, т.19 арк.с.1-250, т.20 арк.с.1-250, т.21 арк.с.1-250, т.22 арк.с.1-250, т.23 арк.с.1-250, т.24 арк.с.1-250, т.25 арк.с.1-250, т.25 арк.с.1-250, т.26 арк.с.1-250, т.27 арк.с.1-250, т.28 арк.с.1-250, т.29 арк.с.1-250, т.30 арк.с.1-250, т.31 арк.с.1-250, т.32 арк.с.1-250, т.33 арк.с.1-250, т.34 арк.с.1-250, т.35 арк.с.1-250, т.36 арк.с.1-250, т.37 арк.с.1-250, т.38 арк.с.1-250, т.39 арк.с.1-250, т.40 арк.с.1-147).

Розрахунки між сторонами за зазначеним правочином проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Снабпостач , що підтверджується виписками банку, та не є спірним в даній справі. (т.3 арк.с.79-250, т.4 арк.с.1-24).

Суд дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість по договорам укладеним з контрагентами-постачальниками, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності .

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Всупереч зазначеним нормам, в податкових інформаціях зазначалось, що господарські операції з контрагентами позивача не підтверджуються, оскільки вони не знаходяться за юридичною адресою або знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, що унеможливлює направлення на адресу цих підприємств запитів та відповідно отримання відповідей з метою проведення податкового контролю.

Суд зазначає, що в вищевказаних податкових інформаціях відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання контрагентів - постачальників позивача.

Так, встановлення ознак нереальності правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нереальності здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо висновків актів перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентами через відсутність у останніх необхідних трудових ресурсів, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами податковим органом не надано.

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом - постачальником ТОВ Снабпостач за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Згідно п.п.134.1 ст.134 Податкового кодексу україни об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем в порушення вищенаведених норм Податкового кодексу України до складу валових витрат віднесено витрати з отримання товарів/послуг від контрагентів-постачальників, яки мали нереальний характер.

З урахуванням попередніх висновків суду стосовно підтвердження фактичними обставинами справи реальності укладених правочинів з контрагентами суд зазначає, що валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг). Такої підстави, як висновок податкового органу про нікчемність/ безтоварність правочину для виключення витрат Податковий кодекс України не передбачає.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню..

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ТОВ ПХ Груп є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХ Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0016691404, № 0016701404 від 09.09.2016 року та № 0021171404 від 31.10.2016 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0016691404, № 0016701404 від 09.09.2016 року та № 0021171404 від 31.10.2016 року

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПХ Груп судові витрати в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Галатіна О.О.