Постанова

від 16.05.2017 по справі 826/11037/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 травня 2017 року 09:15 справа №826/11037/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Варяг" доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві прозняття арешту, визнання дій протиправними О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Варяг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Варяг") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у зняті арешту з нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 710,2 кв.м за адресою м. Київ, вул. Антоновича, будинок 115-Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 905844380361, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Варяг", код ЄДРПОУ 16290738, накладеного постановою 14525254 від 23 жовтня 2009 року державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Журавльова P.O.; 2) зняти арешт та скасувати заборону відчуження з нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 710,2 кв. м за адресою м. Київ, вул. Антоновича, будинок 115- Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 905844380361, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Варяг", код ЄДРПОУ 16290738. накладені постановою 14525254 від 23 жовтня 2009 року державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Журавльова P.O.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11037/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 17 жовтня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника до суду не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача та третьої особи, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою про арешт майна боржника від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254 державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Журавльов Р.О. наклав арешт на нежитлове приміщення загальною площею 710,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 115-Д.

Позивач вважає, що арешт накладено відповідачем помилково, оскільки боржником у постанові від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254 зазначено ТОВ "Варяг", код ЄДРПОУ 19119726 місцезнаходження: м. Київ, вул. Д. Запольського, 4, проте, нерухоме майно, на яке накладено арешт належить на праві власності ТОВ "Варяг" код ЄДРПОУ 16290738 місцезнаходження: м. Київ, вул. Горького, будинок 115-Д.

Відповідачем письмові заперечення проти адміністративного позову до суду не надано.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції від 11 червня 2009 року, яка діяла на момент прийняття постанови від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини третьої статті 5 Закону України "про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Частиною першою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до частини восьмої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно частин першої та другої статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналогічні норми містяться у Законі України "Про виконавче провадження", який діє на момент вирішення справи судом.

З аналізу вищезазначених норм Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що арешт у виконавчому провадженні може бути накладений лише на нерухоме майно боржника, яке належить йому на праві власності.

Матеріали справи підтверджують, що 23 жовтня 2009 року на підставі постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві Журавльова Р.О. серії та номер 14525254 накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 710,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 115-Д.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 26 квітня 2016 року №58190575 слідує, що оскаржувана постанова відповідача від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254 прийнята відносно боржника ТОВ "Варяг", код ЄДРПОУ 19119726, адреса: м. Київ, вул. Д. Запольського, 4.

Проте, Інформаційна довідка від 26 квітня 2016 року №58190575 також підтверджує, що власником вищезазначеного нерухомого майна, на яке накладено арешт на підставі постанови відповідача від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254, є ТОВ "Варяг", код ЄДРПОУ 16290738, адреса: м. Київ, вулиця Горького, будинок 115-Д, на підставі розпорядження, серія та номер: 105, виданий 05.02.2009, видавник: Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією; рішення IV сесії V скликання, серія та номер: 549/1210, виданий 24.05.2007, видавник: Київська міська Рада; рішення, серія та номер: по справі №4092/08, виданий 09.07.2007, видавник Голосіївський районний суд міста Києва; ухвала, серія та номер: по справі №4092/08, виданий 17.07.2007, видавник Голосіївський районний суд міста Києва; реєстраційне посвідчення, серія та номер: 007912, виданий 17.08.2009, видавник КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

З листа відповідача від 20 травня 2016 року слідує, що виконавчий документ про стягнення з ТОВ "Варяг" (ЄДРПОУ 16290738) на виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Докази належності вищезазначеного нерухомого майна боржнику за виконавчим провадженням, в рамках якого прийнято постанову від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254, станом на момент прийняття спірної постанови до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Так само, до суду не надано відповідачем докази правомірності накладення арешту на майно позивача в рамках будь-кого відкритого виконавчого провадження.

На підставі вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що відповідачем в порушення порядку накладення арешту відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254 протиправно накладено арешт на майно позивача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на момент звернення позивача до відповідача, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", який діє на момент вирішення справи судом, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позивач звернувся до відповідача з листом, яким ТОВ "Варяг" (ЄДРПОУ 16290738) просило зняти арешт за належного йому нерухомого майна, проте, листом від 20 травня 2016 року відповідач повідомив лише, що виконавчий документ про стягнення з ТОВ "Варяг" (ЄДРПОУ 16290738) на виконання до відділу не надходив.

Листом від 23 червня 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням зняти арешт з майна, яке належить позивачу.

Листом від 13 липня 2016 року відповідач відмовив позивачу у зняті арешту із посиланням Закону України "Про виконавче провадження", що арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем при прийнятті постанови від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254 про арешт майна позивача порушено порядок, визначений Законом України "Про виконавче провадження", начальник Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві міг зняти арешт з майна позивача своєю постановою, проте в порушення статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діє на момент вирішення справи в суді) та статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до відповідача) протиправно відмовив позивачу.

На підставі вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи підтверджують, що позивач дізнався про накладення арешту постановою відповідача від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254 з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 26 квітня 2016 року №58190575.

Докази, які б спростовували вищезазначене твердження позивача відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Доказів надсилання позивачу постанови від 23 жовтня 2009 року серії та номер 14525254 відповідач до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Проте, позивач не є учасником виконавчого провадження, в рамках якого прийнято оскаржувану постанову, та особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, тому до позовної заяви позивача строки передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України застосуванню не підлягають, а мають застосовуватися загальні строки, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов у межах спірних правовідносин подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї відмови щодо зняття арешту з майна позивача, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в той же час, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про зняття арешту з майна, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ТОВ "Варяг" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Варяг" у зняті арешту з нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 710,2 кв.м за адресою м. Київ, вул. Антоновича, будинок 115-Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 905844380361, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Варяг", код ЄДРПОУ 16290738, накладеного постановою 14525254 від 23 жовтня 2009 року державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Журавльова P.O.

3. Зняти арешт та скасувати заборону відчуження з нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 710,2 кв. м за адресою м. Київ, вул. Антоновича, будинок 115- Д, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 905844380361, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Варяг", код ЄДРПОУ 16290738, накладені постановою 14525254 від 23 жовтня 2009 року державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Журавльова P.O.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варяг" (код ЄДРПОУ 16290738) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко