Ухвала

від 30.05.2017 по справі 810/2712/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2712/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Оксененка О.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гобелен" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гобелен" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 19090,00 грн. та пені у розмірі 1165,10 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Гобелен" (ідентифікаційний код 31740601), зареєстроване, як юридична особа 13.12.2001.

У лютому 2016 року ТОВ "Гобелен" подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2015 році становила 20 осіб, з них: середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - не визначено. Проте, суб'єктом господарювання зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" має становити 1 особу. Розмір адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті також не визначено (а.с.6).

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення ТОВ Гобелен працевлаштування 1 (одного) інваліда у 2015 році, оскільки, відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII на вказаному підприємстві повинно бути створено одне робоче місце, яке призначене для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте такої особи відповідачем працевлаштовано не було.

З огляду на зазначене та враховуючи дані щодо розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році контролюючим органом підприємству було визначено адміністративно-господарські санкції у сумі 19090,00 грн., які, на думку позивача, відповідач зобов'язаний був сплатити в добровільному порядку у визначений законодавством строк, а саме до 16.04.2015.

Водночас, у зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII нараховано пеню, яка станом на 15.08.2016 складає 1166,10 грн. (а.с. 7).

Враховуючи, що суму адміністративно - господарських санкцій та пені відповідачем добровільно сплачено не було, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, та таким, що винесене на підставі повного і всебічного вивчення фактичних обставин справи, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 19 Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною третьою та п'ятою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Таким чином, законодавець встановив обов'язок підприємств по працевлаштуванню інвалідів, а в разі ухилення від виконання покладеного обов'язку - встановив санкції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, відповідно до звітності форми 3-ПН (вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями), яка щомісячно, починаючи з березня 2015 року подавалась ТОВ Гобелен до Славутицького міського центру зайнятості на підприємстві передбачалась посада швачки для працевлаштування інвалідів.

Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа від 18.04.2016 № 360/02 впродовж 2015 року, на вакансію, заявлену ТОВ Гобелен для працевлаштування інвалідів Славутицький міський центр зайнятості інвалідів не направляв.

Наведене свідчить, що ТОВ "Гобелен" впродовж 2015 до Славутицького міського центру зайнятості подавалась звітність форми № 3-ПН з проханням направити на підприємство 1 (одну) особу з обмеженими можливостями. У вказаних звітах підприємством відображено інформацію про характеристики вакансії та вимоги до претендента для укомплектування вакансій Державною службою зайнятості.

Про те, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодних доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочого місця для працевлаштування інвалідів Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства у спірний період.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 18 Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Частиною 3 ст. 18-1 Закону Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв'язку з тим, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16 квітня 2013 року № 21-81а13.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач повністю виконав свій обов'язок по створенню робочого місця та надав звіт про існуючу вакансію. Проте пошук інваліда, який погодився б на пропоновану роботу не є обов'язком відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.