Ухвала

від 31.05.2017 по справі 810/4878/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4878/15

Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі представників позивача Литвин В.В. та Шкрума І.П., представника відповідача Богів Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ровена" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Ровена" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.02.2015 № 0001721501.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 0001721501 є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 р. адміністративний позов було задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 0001721501.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, представника позивача заперечували проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, у грудні 2014 року позивачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, згідно якої підприємством задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у загальному розмірі 119256,00 грн. (рядок 23 декларації), у тому числі у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних податкових періодів 119256,00 грн. (рядок 23.2 декларації).

Відповідно до додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року (довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 119256,00 грн. виник у серпні 2012 року.

У січні 2015 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Дочірнім підприємством "РОВЕНА" у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 19.01.2015 № 33/15-01/33337373.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що на формування значення рядка 23.2 декларації за листопад 2014 року вплинула відображена Дочірнім підприємством "РОВЕНА" сума 119256,00 грн. у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Оскільки протягом податкових періодів, що передували липню 2014 року, рішення про збільшення залишку від'ємного значення територіальним органом доходів і зборів не приймалось та відповідне податкове повідомлення-рішення не виносилось, контролюючий орган вважає, що відображення позивачем показника рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року у сумі 119256,00 грн. є порушенням вимог підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, а відтак позивачем завищено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за цей період на зазначену суму.

На підставі акта від 19.01.2015 № 33/15-01/33337373 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 № 0001721501, яким позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року на суму 119256,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59628,00 грн.

Дочірнім підприємством Ровена дане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України.

У наслідок такого оскарження, рішеннями Головного управління ДФС у Київській області від 15.05.2015 № 1407/10/10-36-10-01-04 та Державної фіскальної служби України від 10.08.2015 № 16800/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.02.2015 № 0001721501 залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

У п. 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.7. ст.. 200 ПУ України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.8. цієї ж статті передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що реалізація платником податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість залежить виключно від волі такого платника та за умови, що сума бюджетного відшкодування має дорівнювати сплаті податку на додану вартість постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України у попередніх податкових періодах.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість обмежується лише сумами податку, які фактично сплачені ним у попередніх податкових періодах на користь постачальників товарів/послуг або до Державного бюджету України (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду).

Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

У свою чергу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Це означає, що перевірці на відповідність підлягає сума податку на додану вартість, що заявлена до бюджетного відшкодування на предмет сплати її до бюджету, а також достовірність проведення та правильність математичного та методологічного обрахунку зобов`язань за господарськими операціями, за результатами оподаткування яких утворилась частина від`ємного значення податку на додану вартість, що бере участь у розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірнім підприємством "РОВЕНА" у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року задекларовано залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 119256,00 грн. (т. 1 а.с. 146-147).

За даними, наведеними в довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) додаток 2 до податкової декларації (т. 1 а.с. 149), вказана сума від'ємного значення податку на додану вартість виникла у серпні 2012 року.

Податкову звітність позивача з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень та жовтень 2014 року контролюючим органом прийнято, за наслідками проведення камеральних перевірок зазначених у ній даних акти про виявлені порушення не складались, податкові повідомлення-рішення не приймались.

Суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 119256,00 грн., враховуючи відсутність перешкод, пов'язаних із застосуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, заявлено позивачем до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів та відображено її у рядках 23.2 та 23 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.

Позивачем також подано довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2), показники якої відповідають числовому значенню рядка 22, та кореспондують із значенням рядка 23 декларації.

З акта перевірки вбачається, що у ході контролюючого заходу визначених пунктом 102.5 статті 102 та пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України обмежень, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, посадовими особами контролюючого органу не встановлено.

Підставою для зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 119256,00 грн. є висновки контролюючого органу стосовно порушення платником податків вимог підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678, тобто методологічна помилка.

Водночас, методологічна помилка, якої припустився позивач при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року, не повинна призводити до позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.

Отже, під час перевірки відповідачем виявлено, що підприємством помилково відображено залишок від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 119256,00 грн. в рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість твердження органу доходів і зборів про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 119256,00 грн. та, як наслідок, про завищення позивачем розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року на вказану суму.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2017 р

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Ровена" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.