Постанова

від 01.06.2017 по справі 918/1243/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року Справа № 918/1243/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Домінус" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі№918/1243/16 Господарського суду Рівненської області за позовомРівненської міської ради до 1. Приватного підприємства "Домінус"; 2. Приватного підприємства "Марк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" проусунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за зустрічним позовомПриватного підприємства "Домінус" до 1. Рівненської міської ради; 2. Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" провизначення розміру земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном

за участю представників сторін від:

позивача : Мовчун А.І. (дов. від 15.03.2017),

третьої особи (позивача) : Мушкеєв В.В. (дов. від 04.01.2017)

Представники відповідачів - 1, 2 в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада звернулась з позовом до Приватного підприємства "Домінус" та Приватного підприємства "Марк", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівного", в якому просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою Рівненської міської ради, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 3Д, площею 22,7739 га, кадастровий номер 5610100000:01:039:0124 шляхом знесення (демонтажу) збудованих на ній кафетерію, навісу та літніх павільйонів та приведення земельної ділянки у стан, який існував до будівництва зазначених об'єктів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на обставини самочинного будівництва кафетерію, навісу та літніх павільйонів, що знаходяться на земельній ділянці рекреаційного призначення, яка є власністю територіальної громади м. Рівного та перебуває у постійному користуванні третьої особи у справі. Водночас позивач наголошував на відсутності у відповідача права власності чи права користування спірною земельною ділянкою. При цьому позивач посилався на приписи статей 376, 391, 837 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України.

Водночас до суду першої інстанції із зустрічним позовом до Рівненської міської ради та Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" звернулось Приватне підприємство "Домінус", в якому, з урахуванням уточнення вимог, просило визначити площу земельної ділянки, необхідної для вільного користування та розпорядження Приватним підприємством "Домінус" новоствореними об'єктами нерухомого майна, частину земельної ділянки за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 3Д, що є власністю територіальної громади м. Рівне та перебуває у постійному користуванні Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" та усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні новоствореним нерухомим майном шляхом визнання недійсною відмову Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівного" у розгляді клопотання про надання згоди на вилучення із постійного користування цього підприємства земельної ділянки площею 0,1125 га з подальшою передачею в оренду Приватному підприємству "Домінус". В обґрунтування зустрічних позовних вимог Приватне підприємство "Домінус" посилалось на те, що у зв'язку із скасуванням державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення кафетерію та літніх павільйонів, що розташовані у м. Рівне, по вул. Соборна, 3д, Приватне підприємство "Домінус" обмежене у здійсненні права власності на вказані об'єкти через відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, для прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів будівництва та проведення державної реєстрації новоствореного об'єкта нерухомого майна. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статей 317, 319, 321, 331, 391 Цивільного кодексу України, статей 149, 158 Земельного кодексу України, статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.01.2017, ухваленим суддею Гудзенко Я.О., первісний позов задоволено частково, в частині вимог, заявлених до Приватного підприємства "Домінус"; в частині вимог до Приватного підприємства "Марк" у позові відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що збудовані кафетерій, навіс та літні павільйони, є самочинним будівництвом, що знаходяться на земельній ділянці рекреаційного призначення, яка є власністю територіальної громади м.Рівного та перебуває у постійному користуванні Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного", а оскільки Приватне підприємство "Домінус" не набуло права власності чи права користування земельною ділянкою, - наявність самочинного будівництва порушує право власності територіальної громади та позбавляє власника можливостей щодо її використання та розпорядження нею. В частині відмови у задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства "Марк", рішення суду мотивоване тим, що позивачем за первісним позовом не доведено чинення відповідачем-2 дій, які перешкоджають раді вільно користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога Приватного підприємства "Домінус" про визначення площі земельної ділянки необхідної для вільного користування та розпорядження підприємством новоствореним об'єктом не відповідає способам захисту порушених прав визначених чинним законодавством. При цьому суд керувався приписами статей 15, 16, 328, 331, 376, 386, 391, 785 Цивільного кодексу України, статей 116, 123, 125, 149, 152 Земельного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статті 22 Закону України "Про основи містобудування", статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій".

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Демидюк О.О. - головуючий, Павлюк І. Ю.,Савченко Г.І., постановою від 13.03.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "Домінус" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням поданих письмових пояснень, просить рішення та постанову у справі скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на помилковий висновок судів попередніх інстанцій щодо здійснення Приватним підприємством "Домінус" самочинного будівництва на спірній земельній ділянці. Окрім цього, скаржник вказує на недослідження судами обставин можливості здійснення знесення (демонтажу) збудованих на спірній земельні ділянці кафетерію, навісу та літніх павільйонів та приведення земельної ділянки у стан, який існував до будівництва зазначений об'єктів, без ушкодження орендованого майна. На думку скаржника, зазначене не лише порушує майнові права Приватного підприємства "Домінус" на матеріали, за рахунок яких здійснено поліпшення орендованого майна, а й порушує право територіальної громади на власність об'єкту, що є нерухомим майном. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 15, 16, 20, 316, 318, 327, 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 123, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 4 2 , 35, 43, 82, 84 82, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою від 23.05.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Домінус" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.06.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Рівненської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 03.05.1995 між Державно-комунальним підприємством "Міське об'єднання парків культури та відпочинку" (орендодавець) та Приватною фірмою "Dominus" (орендар) (правонаступником якої з 07.08.2003 є Приватне підприємство "Домінус") укладено договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець здає орендарю приміщення кафе "Вітерець", а також нежитлове підсобне приміщення танцмайданчика парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, загальною площею 30,6 кв.м., для здійснення торгівельної діяльності та інших цілей, визначених статутом орендаря, та територію танцмайданчика з правом суборенди. Згідно з пунктом 1.3. договору, термін оренди встановлюється на 20 років із дня підписання даного договору. На виконання умов договору Приватне підприємство "Домінус" листом від 19.07.1995 №149 клопотало перед орендодавцем про отримання дозволу на реконструкцію та ремонт орендованого приміщення. Згода була отримана, як від орендодавця, так і від виконавчого органу Рівненської міської ради, уповноваженому на управління комунального майна - ФДКМ м. Рівне. Після виконання будівельних робіт з реконструкції, що передбачала повне відновлення об'єкту оренди у жовтні 1995 року, було відкрито та розпочато діяльність кафе "Домінус" на території танцмайданчику в парку культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка. Згідно з додатком №1 до договору, який датований 25.12.1996, сторони змінили пункт 1.1. договору оренди нежитлового приміщення від 03.05.1995, виклавши його в наступній редакції: "орендодавець здав орендарю приміщення кафе "Вітерець" загальною площею 34,7 м.кв., а також нежиле приміщення танцмайданчика парку культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка загальною площею 30,6 кв.м., для здійснення торгівельної діяльності та інших цілей, визначених статутом орендаря з правом суборенди. Дозволити реконструкцію та використання споруди і території колишнього танцмайданчика для цілей орендаря, визначених дійсним договором. Реконструкцію споруди та території танцмайданчика дозволити тільки при умові погодження її в департаменті архітектури м. Рівне." В подальшому в 2006 році Комунальне підприємство "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Домінус" про зміну договору оренди нежитлового приміщення. Ухвалою суду від 17.11.2006 у справі №14/264 призначено будівельно-технічну експертизу, у висновку якої від 27.03.2007 №0022 встановлено, що приміщення кафе "Вітерець" за своїм функціональним призначенням, розмірами та конструктивними елементами відповідає його призначенню і параметрам, існуючим на дату передачі в оренду 03.05.1995, а нежиле підсобне приміщення танцмайданчика парку культури і відпочинку площею 30,6 м.кв. не існує, а на його місці та на місці танцмайданчику збудовано кафе "Домінус" з літніми павільйонами. Ухвалою суду від 05.06.2007 у вказаній справі затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі. В мировій угоді сторони визнали, що в ході виконання договору відповідачем за власні кошти створено нову річ, а саме: будівлю кафетерію та літні павільйони. Водночас відповідно до рішення Рівненської міської ради від 17.10.2006 №290, спірна земельна ділянка була передана в постійне користування Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного", що посвідчується Державним актом про право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №262085 від 14.06.2007. Між тим, 27.09.2012 реєстратором КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" Крук В.Р. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення кафетерію та літніх павільйонів за адресою м. Рівне, вул. Соборна, буд. 3д, за Приватним підприємством "Домінус" на підставі ухвали Господарського суду Рівненської області від 05.06.2007 у справі №14/264. Проте, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі №817/254/16, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016, скасовано рішення реєстратора КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", від 27.09.2012 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення кафетерію та літніх павільйонів за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, буд. 3д, за Приватним підприємством "Домінус". З постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 у справі №817/254/16 вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 3д, (площею 22,7739 га, кадастровий номер 5610100000:01:039:0124) перебуває у власності територіальної громади міста Рівне в особі Рівненської міської ради. Зазначене підтверджується також листом Управління Держгеокадастру у м. Рівному від 21.01.2016 №18-1716-0.3-72/2-16. Відповідно до рішення Рівненської міської ради від 28.07.2005 №1545 вказана земельна ділянка має рекреаційне призначення. Окрім цього, судами встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.07.2015 у справі №918/578/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2015, Приватному підприємству "Домінус" відмовлено у позові до Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" та Рівненської міської ради про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою та про встановлення земельного сервітуту. Водночас 05.08.2015 Приватне підприємство "Домінус" зверталось до Рівненської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 3д. Однак, як установлено судами, Рівненською міською радою рішення із вказаного питання не приймалось, оскільки усупереч приписам статті 123 Земельного кодексу України заявником не було додано нотаріально засвідченої письмової згоди постійного землекористувача (Державного комунального підприємства "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного"), на вилучення цієї земельної ділянки. Окрім цього, відповідно до наявного у матеріалах справи листа управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 11.10.2016 №1017-2986-16, у єдиному реєстрі документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт не міститься інформації щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію відносно об'єкта за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 3д, де замовником виступало Приватне підприємство "Домінус". Відповідно до листа управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.10.2016 №01-1005/389, Приватне підприємство "Домінус" не зверталось до управління містобудування та архітектури щодо отримання дозволу на будівництво нежитлових приміщень кафетерію та літніх павільйонів на вул. Соборна, 3д в м. Рівне. Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суди попередніх інстанцій виходили з наступного. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Захист від порушень права володіння здійснюється за допомогою негаторного позову про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний володілець). За своєю правовою природою поданий первісний позов полягає в усуненні перешкод в користуванні упорядкованими площадками, тобто є негаторним. Предметом негаторного позову (усунення будь-яких порушень права) становить вимога володіючого майном власника (титульного володільця) до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою ж такого позову (негаторного) є належне право позивача користуватися і розпоряджатися майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Оскільки особливістю негаторного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна на праві власності чи іншому титулі, то позивачем цього позову може бути лише власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. В силу статті 391 вказаного Кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. За приписами статті 785 названого Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Враховуючи, те що Приватне підприємство "Домінус" користується новоствореним приміщенням кафетерію, місцева рада використала своє право на звернення до суду в спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Частиною 4 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Статтею 22 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції чинній на час укладання договору від 03.05.1995) встановлено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Згідно із частиною 3 статті 837 Цивільного кодексу України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. Частинами 1 та 2 статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Згідно із частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальне власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до статті 125 цього ж Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації. Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Відтак, установивши те, що територія танцмайданчику не була виділена у натурі (на місцевості), як земельна ділянка із встановленням меж, а Рівненською міською радою рішення щодо передачі спірної земельної ділянки Приватному підприємству "Домінус" для проведення реконструкції чи будівництва не приймалось, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначене підприємство не набуло законного права власності чи права користування спірною земельною ділянкою, а наявність самочинного будівництва порушує право власності територіальної громади та позбавляє власника земельної ділянки можливостей щодо її використання та розпорядження нею. Водночас, оскільки позивачем за первісним позовом не було доведено вчинення відповідачем-2 у справі - Приватним підприємством "Марк" дій, які перешкоджають раді вільно користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог первісного позову Рівненської міської ради про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою лише до Приватного підприємства "Домінус". З огляду на що, відмова у зустрічному позові також визнається правомірною. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Домінус" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №918/1243/16 Господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга