Рішення

від 06.06.2017 по справі 904/5250/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2017 Справа № 904/5250/17

За позовом Уманського районного центру зайнятості, м.Умань, Черкаська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС", м.Дніпро

про стягнення заборгованості та пені (договір поставки №65/12-16 від 16.12.2016)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Уманський районний центр зайнятості, м.Умань, Черкаська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 645,00грн. основної заборгованості; 52,45грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

16.12.2016 між сторонами укладено договір поставки №65/12-16, з метою придбання бензину А-95.

16.12.2016 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №0168/0000398 на придбання бензину А-95 у кількості 30,00 літрів на загальну суму 645,00грн. Позивач здійснив платіж.

Станом на дату подачі позовної заяви відповідач поставку товару не здійснив, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

Досудовий порядок вирішення спору не дав бажаного результату.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2017 справу №904/5250/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 04.04.2017 за вих.№01-20/673 ухвалою суду від 04.05.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 06.06.2017.

31.05.2017 отримано відзив відповідача в якому останній визнав факт укладення договору та факт не передачі товару та не повернення грошових коштів.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 17.05.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 10.05.2017.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.05.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 12.05.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судове засідання, яке відбулося 06.06.2017 позивач не забезпечив явку свого представника, через канцелярію суду отримано заяву в якій просить суд розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримав; відповідач не забезпечив явку свого представника, у відзиві на позов просить суд розглянути справу без участі представника.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

16.12.2016 між Уманським районним центром зайнятості (далі по тексту - позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (далі по тексту - відповідач, постачальник) укладено договір поставки №65/12-16, за умовами пункту 1.1 якого відповідач приймає на себе зобов'язання передати позивачу у власність товар, а позивач зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару: Бензин А-95.

Пунктом 3.2 договору визначено, що загальна сума договору 645,00грн., у тому числі ПДВ.

Пунктом 4.1 договору визначено умови оплати, а саме оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку та накладних на товар, за цінами, що діють на момент надходження коштів. Ціна одного літру товару вказується в рахунку і дійсна протягом дня їх виписки.

Пунктом 4.3 договору визначено, що при ненадходженні оплати у термін, вказаний в пункті 4.1 договору, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця або здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідної видаткової накладної. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним.

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).

Пунктом 10.2 договору визначено, що даний договір укладений терміном до 31.12.2016.

Відповідач виставив рахунок-фактуру №0168/0000398 від 16.12.2016 на суму 645,00грн. в якому визначено кількість та вартість Бензину А-95.

Платіжним дорученням №888 від 16.12.2016 на суму 645,00грн. позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 645,00грн. за вказаний товар.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач товар не поставив.

07.03.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№01-20/424 від 06.03.2017 з вимогою здійснити поставку товару або повернути грошові кошти. Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 14.03.2017 представнику відповідача.

Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Підтвердив факт укладення договору та факт не передачі товару та не повернення грошових коштів.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити бензин відповідає обов'язок покупця оплатити його вартість.

Позивач свій обов'язок з оплати Бензину А-95 виконав, грошові кошти у розмірі 645,00грн. на користь відповідача перерахував, що підтверджується платіжним дорученням №888 від 16.12.2016 на суму 645,00грн.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору господарський суд встановив, що строк поставки товару не визначений.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи факт перерахування покупцем суми попередньої оплати за Бензин А-95, у нього виникло право вимагати від відповідача здійснити поставку товару, а у відповідача - відповідний обов'язок поставити товар.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№01-20/424 від 06.03.2017 здійснити поставку товару або повернути грошові кошти. Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення .

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Претензію за вих.№01-20/424 від 06.03.2017 позивача відповідач одержав 14.03.2017 , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, обов'язок з поставки товару або повернення грошових коштів у розмірі 645,00грн. повинен бути виконаним в строк до 21.03.2017 (включно).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 645,00грн.

Враховуючи, що доказів поставки товару або повернення грошових коштів відповідач не надав господарський суд вимогу про стягнення з відповідача 645,00грн. визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо пені.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.2 договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Прострочення відповідача виникло з 22.03.2017. Позивач нарахував пеню з 20.12.2016 по 04.04.2017. Отже, правомірним періодом для нарахування пені є з 22.03.2017 по 04.04.2017. Господарський суд здійснив власне перерахування пені.

Вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 6,93грн.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Отже, стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1496,48грн. , з урахуванням того, що 93,53% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Плюс" (49051, м.Дніпро, пр.Слобожанський, 40-А; ідентифікаційний код 39726851) на користь Уманського районного центру зайнятості (20300, Черкаська область, м.Умань, вул.Воїнів-Інтернаціоналістів, буд.1; ідентифікаційний код 21368537) 645,00грн. (шістсот сорок п'ять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 6,93грн. (шість грн. 93 коп.) пені.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ПЛЮС" (49051, м.Дніпро, пр.Слобожанський, буд. 40-А; ідентифікаційний код 39726851) в дохід Державного бюджету України (отримувач: Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДПРОУ отримувача: 37989269, рахунок отримувача 312114206783005, назва банку: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155, МФО банку 805012) 1496,48грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість грн. 48 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

07.06.2017

Суддя ОСОБА_2