Рішення

від 12.05.2017 по справі 910/2355/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2017Справа №910/2355/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжлогістик"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС"

про стягнення 435 966,22 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Ратушняк П.В., довіреність №б/н від 17.01.2017

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжлогістик" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-ТРАНС" про стягнення заборгованості 435 966,22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2355/17 та призначено розгляд на 13.03.2017.

13.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримані документи на вимогу ухвали суду та клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

В судове засідання 13.03.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.03.2017 розгляд справи відкладено на 03.04.2017.

22.03.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення позовних вимог.

03.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.04.2017 призначено розгляд справи на 12.05.2017.

03.05.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

12.05.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи у справі.

В судове засідання 12.05.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог поданої до відділу діловодства суду 03.05.2017.

В судове засідання 12.05.2017 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжлогістик , як експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Лан-Транс , як замовником було укладено договір № 36 від 24.02.2016 року на транспортне експедирування (надалі також - Договір ).

Згідно п. 1.1. Договору: Замовник доручає Експедитору від імені Експедитора, організувати транспортно-експедиторські послуги (надалі ТЕП) із перевезення вантажів Замовника по території України, а також в міжнародному сполученні автомобільним або іншими видами транспорту по маршруту, вказаному в транспортній заявці, на передбачених цим договором умовах .

На виконання умов Договору між Позивачем та Відповідачем було узгоджено та підписано 4 (чотири) Заявки: №1 від 24.02.2016 року, №2 від 24.02.2016 року, №3 від 24.02.2016 року та №4 від 24.02.2016 року на здійснення міжнародного перевезення вантажів по напрямку: Україна, місто Житомир - Республіка Казахстан, Алма-атинська область, Карасайський район, село Кокотоган .

Факт здійснення перевезень за вказаними заявками Позивачем підтверджується товарно- транспортними накладними (CMR) . Отримання вантажу за місцем призначення підтверджується підписами уповноважених осіб вантажоодержувача.

Оплата послуг Позивача Відповідачем здійснювалась на підставі актів надання послуг та виставлених до них рахунків. Згідно п. 7.1. Договору: Остаточна вартість послуг Експедитора вказується в Акті виконаних робіт . Підставою для оплати транспортно- експедиційних послуг, винагороди Експедитора і інших витрат, понесених Експедитором, Замовником є Акт виконаних робіт (п. 7.2. Договору).

Позивач зазначив, що погодив із відповідачем та підписав 4 (чотири) акти надання послуг, згідно яких були виставлені 4 (чотири) рахунки на оплату послуг.

Згідно акту надання послуг №104 від 02.04.2016 року (рахунок № 55 від 02.04.2016 року) сума до сплати склала 183 527 (сто вісімдесят три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

Згідно акту надання послуг №105 від 02.04.2016 року (рахунок № 67 от 02.04.2016 року) сума до сплати склала 196 636 (сто дев'яносто шість тисяч шістсот тридцять шість) грн. 61 коп.

Згідно акту надання послуг №106 від 03.04.2016 року (рахунок № 53 від 03.04.2016 року) сума до сплати склала 183 527 (сто вісімдесят три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

Згідно акту надання послуг №107 від 04.04.2016 року (рахунок № 68 від 04.04.2016 року) сума до сплати склала 169 705 (сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 09 коп.

Позивачем надано відповідачеві послуг на суму 733 396,70 грн.

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання за Договором в повному обсязі надавши відповідачеві послуги перевезення, тоді як відповідач виконує зобов'язання з порушенням в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 283 396,70 грн.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, Позивачем пред'являлись численні претензії до Позивача, в тому числі: 20.09.2016 року та 06.10.2016 року Позивач звернувся до Відповідача з письмовою претензією, вимагаючи погашення існуючої заборгованості та пені, нарахованої за порушення термінів оплати наданих транспортно- експедиційних послуг у порядку п. 7.8. Договору.

У своїй відповіді на претензію №1 від 06.10.201р. , листом №303 від 12.12.2016 року Відповідач власний борг визнав, проте повідомив Позивача про неможливість його погашення у зв'язку з відсутністю коштів (копія листа-відповіді додається).

Друга претензія Позивача №1 від 17.01.2017 року з вимогою здійснення повної оплати транспортно-експедиторських послуг залишилась без уваги Відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Враховуючи вище зазначене вимога позивач про стягнення із відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню с у розмірі 283 396,70грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов'язання взяті за Договором належним чином, оскільки не здійснив оплату в установлений строк, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку із чим позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 114979,32 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідальність за порушення Замовником (Відповідачем) порядку і термінів оплати передбачено п. 7.8. Договору відповідно до якого останній зобов'язаний виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення .

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 114979,32 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 10671,75 грн., інфляційні нарахування в розмірі 58367,48 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних 10671,75 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 58367,48 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи характер спору, обсяг наданих позивачу по справі правової допомоги, суд вважає, що витрати по її оплаті підлягають відшкодуванню в розмірі 13860,77 грн.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Транс (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, ідентифікаційний код 38781618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжлогістик (69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 94, оф.1, ідентифікаційний код 37835227) основну заборгованість в розмірі 283 396 (двісті вісімдесят три тисячі триста дев'яносто шість) грн. 70 коп., пеню в розмірі 114 979 (сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 32 коп., 3% річних в розмірі 10 671 (десять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 58 367 (п'ятдесят вісім тисяч триста шістдесят сім) грн. 48 коп., правова допомога в розмірі 13860 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 77 коп. судовий збір в розмірі 7011 (сім тисяч одинадцять) грн. 23 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017

Суддя Мельник В.І.