Рішення

від 29.05.2017 по справі 910/6772/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017Справа №910/6772/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агросільпром

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Аркадія

про стягнення заборгованості в сумі 82 030,12 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Куткова Н.Б., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агросільпром (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Аркадія (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 82 030,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Дилерського договору поставки № 18-ДТ/15/ТВ від 01.01.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 76 090,86 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 369,64 грн., 10 % річних в розмірі 1 209,11 грн. та пеню в розмірі 3 360,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6772/17, розгляд справи призначено на 29.05.2017.

22.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав..

Представник відповідача у судове засідання 29.05.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агросільпром (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Аркадія (далі - дилер, відповідач) укладено Дилерський договір поставки № 18-ДТ/15/ТВ (далі - Договір).

За умовами пунктів 1.1, 1.2 та 1.3 Договору постачальнику призначає дилера своїм офіційним представником з продажу товарів торгової арки Golden Kings of Ukreine .

Постачальник на умовах, визначених даним Договором, надає дилеру право представляти інтереси постачальника з продажу товарів в локальних торгових мережах та магазинах на території, на якій дилер здійснює свою господарську діяльність, та в якій товар постачальника ще не присутній (далі - торгові мережі).

Дилер купує товар у постачальника та організовує постачання товару в торгові мережі шляхом укладення з ними прямих договорів поставки, а також в межах договорів комісії (доручення) або інших посередницьких договорів у відповідності до вимог, викладених в даному Договорі та Доповненнях до нього, а також виконує всі інші обов'язки, визначені даним Договором.

Відповідно до п 2.2 Договору асортимент товару, його кількість та ціна з урахуванням НДС 20 % викладені в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна за одиницю встановлюється у гривні та фіксується в відповідних рахунках та видаткових накладних на товар.

Згідно до п. 4.1 Договору поставка товару відбувається на умовах DDP (Инкотермс-2010) на склад дилера транспортом постачальника та за його рахунок. Місцезнаходження складу дилера: м. Одеса, вул. Балтійська дорога, 1.

Пунктами 4.6 та 4.7 Договору визначено, що право власності на конкретну партію товару переходить до дилера з моменту підписання ним видаткової накладної на поставку.

Сторони дійшли згоди, що поставки по даному Договору будуть відбуватися без довіреностей на отримання товару зі сторони дилера. Достатнім підтвердженням приймання дилером кожної конкретної партії товару, поставленого по даному Договору, буде відповідна видаткова накладна з відтиском печатки чи штампа з зазначенням найменування та коду ЄДРПОУ дилера.

За умовами пункту 4.9 Договору дилер має право повернути постачальнику товар, який не користується попитом у споживачів протягом 180 днів з дати поставки даного Договору.

У відповідності до пунктів 7.1 та 7.2 Договору оплата за поставлений товар відбувається на наступних умовах:

- оплата кожної партії товару відбувається на умові відстрочки платежу на 75 календарних днів з дати поставки.

Форма оплати - безготівковий розрахунок шляхом перерахування дилером грошових коштів на поточний розрахунок постачальника.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016. У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про його припинення, даний Договір вважається пролонгованим на один рік та на тих же умовах (п. 10.1 та 10.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено специфікацію до Договору.

На виконання умов даного договору, ТОВ Агросільпром поставило ТОВ ТД Аркадія узгоджений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним, утворилася заборгованість, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в розмірі 76 090,86 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 639 від 23.02.2015 на суму 64 253,16 грн., № 741 від 03.03.2015 на суму 48 435,54 грн., №1153 від 01.04.2015 на суму 110 049,52 грн., № 1365 від 17.04.2015 на суму 35 682,36 грн., № 2095 від 24.06.2015 на суму 109 068,12 грн., № 2589 від 13.08.2015 на суму 112 667,52 грн., № 2786 від 03.09.2015 на суму 47 228,40 грн., № 3238 від 20.10.2015 на суму 65 411,16 грн., № 3834 від 15.12.2015 на суму 157 070,64 грн., № 3988 від 28.12.2015 на суму 19 147,56 грн., № 1299 від 28.04.2016 на суму 52 362,48 грн., № 1650 від 01.06.2016 на суму 42 164,40 грн., № 1933 від 30.06.2016 на суму 55 612,62 грн., № 2403 від 22.08.2016 на суму 81 094,50 грн., № 2549 від 06.09.2016 на суму 29 975,28 грн., № 2975 від 20.10.2016 на суму 49 211,04 грн., №3169 від 04.11.2016 на суму 19 565,88 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами сторін без заперечень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 10 139,70 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною (повернення) № ВП-0000223 від 01.10.2016.

На підтвердження здійснених відповідачем часткових оплат за товар, матеріали справи містять банківські виписки по особових рахунках позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особових рахунках позивача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість по вищевказаних видаткових накладних у розмірі 76 090,86 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 76 090,86 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 360,51 грн., 10 % річних в розмірі 1 209,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 369,64 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку порушення строків оплати передбачених даним Договором, дилер сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійно облікової ставки НБУ, діючої на момент здійснення нарахування пені, від суми боргу за кожний день прострочення платежу, а також відсотки за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 10 % річних від вартості товару, оплата якого прострочено, за весь час такого користування. Для стягнення пені встановлюється строк позовної давності три роки.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 3 360,51 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

З умов Договору вбачається, що сторони, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України погодили, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання на користь постачальника за даним Договором також сплатити на користь постачальника 10 процентів річних від простроченої суми.

Здійснивши власний розрахунок 10% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 369,64 грн. та 10 % річних у розмірі 1 209,11 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Аркадія (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 7 А; ідентифікаційний код: 36622035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агросільпром (52035, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, село Горянівське, вулиця Нагорна, будинок 3-А; ідентифікаційний код: 24239651) заборгованість у розмірі 76 090 (сімдесят шість тисяч дев'яносто) грн. 86 коп., пеню в розмірі 3 360 (три тисячі триста шістдесят) грн. 51 коп., 10 % річних в розмірі 1 209 (одна тисяча двісті дев'ять) грн. 11 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.06.2017.

Суддя О.А. Грєхова