Рішення

від 01.06.2017 по справі 910/6047/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа №910/6047/17 За позовом Фірми КРОК ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕСАНС ТРАСТ

про стягнення 173 422,37 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача Чугуєнко Д.В. (дов. від 27.03.2017);

від відповідача не з'явився.

встановив :

12.04.2017 Фірма КРОК ЛТД Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕСАНС ТРАСТ про стягнення заборгованості у розмірі 173 422,37 грн., з яких: 120 000 грн. - основний борг, 26 915,07 грн. - пеня, 5 319,45 грн. - 3% річних та 21 187,85 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №2205 від 22.05.2012 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2017 порушено провадження у справі №910/6047/17, розгляд справи призначено на 16.05.2017.

04.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 13.04.2017, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 01.06.2017.

01.06.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання 01.06.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 01.06.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 01.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

22.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю КРОК ЛТД (далі - позивач, продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю ЖЛ (далі - покупець) було укладено договір №2205 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити сировину для харчової промисловості - какао-масло дезодорироване (далі - продукція).

Номенклатура, асортимент, кількість, найменування кожної партії продукції визначаються згідно заявок покупця, які той може передавати по телефону чи факсом (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту фактичної передачі йому разом з необхідними супроводжуючими документами та підписання покупцем видаткової та податкової накладної продавця про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію. Ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від продавця до покупця з моменту набуття ним права власності.

Поставка продукції здійснюється на умовах доставки продавцем на склад покупця (п. 3.2 договору).

За умовами п. 4.1 договору ціна за одиницю продукції узгоджується сторонами при подачі-прийнятті заявок.

Згідно з п. 4.2 договору розрахунки за вказану у п. 1.1 продукцію покупець здійснює безпосередньо з продавцем, у безготівковому порядку, у термін 14 банківських днів.

Днем оплати рахується день списання банком коштів з рахунку покупця (п.4.3 договору).

Загальна сума договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних (п.4.4 договору).

Пунктом 10.4 договору сторони погодили, що в разі порушення грошових зобов'язань - оплата за товар п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу і перераховує повну суму боргу згідно накладних тих, що є невід'ємною частиною цього договору, що додається.

Договір укладений на засадах добровільності сторін, набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору. Закінчення терміну чинності договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору. У разі, якщо за десять календарних днів до закінчення дії цього договору жодна зі сторін не заявила про свій намір розірвати цей договір, останній вважається подовжений на наступний календарний рік (п. 11.1 договору).

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару на загальну суму 190 000,00 грн., що підтверджується рахунком №69 від 05.10.2015, видатковою накладною №65 від 06.10.2015, підписаною представниками обох сторін, а також довіреністю №2910 від 05.10.2015, вданою ТзДВ ЖЛ на отримання товарно-матеріальних цінностей по рахунку №69 від 05.10.2015.

ТзДВ ЖЛ було частково оплачено отриману продукцію на загальну суму 70 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

26.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю КРОК ЛТД (кредитор), Товариством з додатковою відповідальністю ЖЛ (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНЕСАНС ТРАСТ (новий боржник) було укладено договір б/н про заміну боржника у зобов'язанні, відповідно до п.1 якого первісний боржник передає, а новий боржник приймає грошові зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу №2205 від 22.05.2012, укладеного між первісним божником та кредитором, а також зобов'язання по оплаті неустойки та інших сум, які підлягають оплаті у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Станом на час передачі вказаного обов'язку заборгованість первісного боржника перед кредитором по основному договору по оплаті вартості поставленого товару становить 120 000,00 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 26.11.2015.

Відповідно до п. 3 вказаного договору з моменту набуття чинності даним договором зоюов1язаною стороною по оплаті основного боргу в розмірі 120 000 грн., неустойки та інших грошових сум, які підлягають сплаті на користь кредитора за основним договором, стає новий боржник.

Матеріали справи містять претензію позивача від 23.01.2017 №23/01 про сплату заборгованості на суму 166 063,55 грн., з яких 120 000,00 грн. - основна заборгованість, 4 313,43 грн. - 3% річних, 14 880,00 грн. інфляційні втрати та 26 870,12 грн. - пеня.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не здійснив своєчасну оплату за товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 120 000,00 грн., а тому ним нараховано та заявлено до стягнення 26 915,07 грн. - пені, 5 319,45 грн. - 3% річних та 21 187,85 грн. - інфляційних втрат.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором №2205 від 22.05.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт здійснення поставки товару на загальну суму 190 000,00 грн., що підтверджується рахунком №69 від 05.10.2015, видатковою накладною №65 від 06.10.2015, підписаною представниками обох сторін, а також довіреністю №2910 від 05.10.2015, вданою ТзДВ ЖЛ на отримання товарно-матеріальних цінностей по рахунку №69 від 05.10.2015.

ТзДВ ЖЛ було частково оплачено отриману продукцію на загальну суму 70 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК України).

За змістом ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 ЦК України.

26.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю КРОК ЛТД (кредитор), Товариством з додатковою відповідальністю ЖЛ (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНЕСАНС ТРАСТ (новий боржник) було укладено договір б/н про заміну боржника у зобов'язанні, відповідно до п.1 якого первісний боржник передає, а новий боржник приймає грошові зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого за договором купівлі-продажу №2205 від 22.05.2012, укладеного між первісним божником та кредитором, а також зобов'язання по оплаті неустойки та інших сум, які підлягають оплаті у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання.

Станом на час передачі вказаного обов'язку заборгованість первісного боржника перед кредитором по основному договору по оплаті вартості поставленого товару становить 120 000,00 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків від 26.11.2015.

Відповідно до п. 3 вказаного договору з моменту набуття чинності даним договором зоюов1язаною стороною по оплаті основного боргу в розмірі 120 000 грн., неустойки та інших грошових сум, які підлягають сплаті на користь кредитора за основним договором, стає новий боржник.

Таким чином матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача на суму 120 000 грн. за договором №2205 від 22.05.2012.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 120 000 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 26 915,07 грн. - пені, 5 319,45 грн. - 3% річних та 21 187,85 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 10.4 договору сторони погодили, що в разі порушення грошових зобов'язань - оплата за товар п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу і перераховує повну суму боргу згідно накладних тих, що є невід'ємною частиною цього договору, що додається.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних від суми боргу та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26 915,07 грн. - пені, 5 319,45 грн. - 3% річних та 21 187,85 грн. - інфляційних втрат.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНЕСАНС ТРАСТ (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, буд. 3/2 літ. А, офіс 21, код 34415593) на користь Фірми КРОК ЛТД Товариства з обмеженою відповідальністю (65045, м. Одеса, вул. Новосельського, 91, кв. 9, код 14364763) суму основного боргу у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 26 915 (двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 5 319 (п'ять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 187 (двадцять одну тисячу сто вісімдесят сім) грн. 85 коп. та судовий збір у розмірі 2 601 (дві тисячі шістсот одну) грн. 34 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 06.06.2017.

Суддя В.О. Демидов