Рішення

від 01.06.2017 по справі 906/315/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" червня 2017 р. Справа № 906/315/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Україна"

про стягнення 2841,00грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача нарахованих платежів за час затримки вагону в розмірі 2841,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми законодавства, які регулюють питання перевезення вантажів залізничним транспортом, положення про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якими передбачено право залізниці на відшкодування всіх витрат, пов'язаних із митними формальностями, положення ст.218 Митного кодексу України, яким регламентовано питання про віднесення вартості робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 22.05.2017 на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2017 надіслав до суду письмове пояснення №ДН-5-ДНЮ/183 від 18.05.2017, в якому зазначено, що борг у розмірі 2367,50грн сплачено відповідачем 06.03.2017, тобто ще до подачі позову до суду позивачем. Разом з тим, вказано, що сума ПДВ, яка нарахована на 2367,50грн заборгованості, з рахунку відповідача не списано, тому позивач просить суд стягнути з відповідача 473,50грн ПДВ. Також, надіслано копію виписки з рахунку ТОВ "ОГМ Україна" за період 02.03.2017-01.04.2017.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, сторони у справі були належним чином повідомлені судом про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.10.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОГМ Україна" (відповідач) відправлено зі станції ОСОБА_1 залізниці на станцію Вашарошнамень (Угорщина) вагон №60444460 з вантажем "колоди із сосни" відправки №499590.

15.10.2016 даний вагон прибув на станцію Батьово та був затриманий для здійснення митного огляду на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС №140/16 від 15.10.2016 (а.с. 17), про що складено акт загальної форми №11185 від 15.10.2016 (а.с. 15), та дано телеграфне повідомлення №81 від 16.10.2016 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника (а.с. 18).

17.10.2016 залізницею складено акт загальної форми №707 на випуск вагона №60444460 з нарахуванням належних зборів за затримку вагона згідно зі ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта, на суму 2367,50грн (без врахування ПДВ) (а.с. 16).

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі змістом ст.908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут залізниць).

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

Зазначеними Правилами передбачено, зокрема, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Крім того, варто зауважити, що перевезення вантажів у міжнародному сполученні (яке має місце у спірних правовідносинах) здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - СМГС), до якої Україна приєдналася 05.06.1992.

За змістом ст.32 СМГС перевізникові мають бути відшкодовані усі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені вживаними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Зокрема, якщо перешкода до перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізникові мають бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством (§ 6 ст.28 СМГС).

При цьому, згідно п.5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Відповідно до ч.1 ст.4 Митного кодексу України митним контролем є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (ч.5 ст.338 Митного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст.ст.325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 "Організація митного контролю" та 48 "Зони митного контролю" - відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролюю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст.218 Митного кодексу України включена у главу 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", яка має спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Таким чином, дії щодо здійснення Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст.218 Митного кодексу України.

Необхідно зауважити, що відповідач є вантажовласником, якому позивач надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

Отже, обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений нормами чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України у справі №908/356/14 від 11.12.2014.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (ч.2 ст.129 Статуту залізниць).

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (ч.4 ст.129 Статуту залізниць).

Так, залізницею складено акт загальної форми №707 від 17.10.2016 на випуск вагону №60444460 з нарахуванням належних зборів за затримку вагону згідно зі ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта, на суму 2367,50грн, про що суд зазначав вище.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що платежі за час затримки вагону №60444460 в розмірі 2841,00грн (з ПДВ) нараховані позивачем вірно.

Водночас, судом встановлено, що заборгованість з платежів за час затримки вагону №60444460 в розмірі 2367,50грн відповідачем погашено 06.03.2017, тобто, ще до подання 07.04.2017 позивачем відповідної позовної заяви до суду, про що, зокрема, свідчить копія виписки з рахунку ТОВ "ОГМ Україна" за період 02.03.2017-01.04.2017 (а.с. 45) та підтверджується самим позивачем у письмовому поясненні №ДН-5-ДНЮ/183 від 18.05.2017 (а.с. 44).

Таким чином, станом на день звернення позивача з відповідною позовною заявою до суду, у ТОВ "ОГМ Україна" перед ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" боргу зі сплати 2367,50грн не існувало.

При цьому, відповідно до абз.3 п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був в і д с у т н і й і д о п о р у ш е н н я п р о в а д ж е н н я у с п р а в і, то зазначена обставина тягне за собою в і д м о в у в п о з о в і, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення боргу в сумі 2367,50грн.

Разом з тим, несплаченою залишився податок на додану вартість у розмірі 473,50грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з наступних підстав.

Як судом зазначалося вище, нарахування належних зборів за затримку вагону здійснюється згідно зі ставками Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317, із застосуванням коригувального коефіцієнта.

Відповідно до п.10 вказаного Збірника ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у цьому Збірнику, є базовими та визначені без урахування податку на додану вартість.

Водночас, за змістом п.п.2 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України (яка знаходиться в розділі V кодексу "Податок на додану вартість") для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом (ст.185 Податкового кодексу України).

Згідно ст.194.1 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (ст.194.1.1. Податкового кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що сума платежів за затримку вагону №60444460 в розмірі 2367,50грн становить, розмір ПДВ складає 473,50грн (2367,50грн х 20%).

Отже, з огляду на зазначене вище, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача ПДВ у розмірі 473,50грн, нарахованого на суму вартості за користування вагонами й інших послуг на залізничній станції.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення ПДВ у розмірі 473,50грн, нарахованого на суму вартості за користування вагонами й інших послуг на залізничній станції, є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОГМ Україна" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, буд. 12; ідентифікаційний код 40145049) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195):

- 473,50грн - боргу;

- 266,67грн - судових витрат.

3. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.06.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - ПАТ "Українська залізниця" - 03680, м.Київ, вул.Тверська, 5 (рек. з пов.);

3 - Регіональній філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" - 79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1 (рек. з пов.);

4 - відповідачу (рек.з пов.)