Рішення

від 06.06.2017 по справі 910/6498/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа № 910/6498/17 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Експерттранском" доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" простягнення 246 030 грн 02 коп. Представники: від позивача:Крупей М.С. - адвокат на підставі договору; від відповідача:не з'явились, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерттранском" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" про стягнення 246 030 грн 02 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 05-11/15-ТО від 05.11.2015, в тому числі: 160 908 грн 00 коп. пені, 59 349 грн 64 коп. інфляційних втрат, 25 772 грн 38 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 05-11/15-ТО від 05.11.2015 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим позивачем нараховано 160 908 грн 00 коп. пені, 59 349 грн 64 коп. інфляційних втрат, 25 772 грн 38 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6498/17, розгляд справи призначений на 06.06.2017.

31.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

06.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41988006.

У судове засідання 06.06.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 160 908 грн 00 коп. пені, 120 677 грн 61 коп. інфляційних втрат, 30 894,33 грн 38 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином суд приймає відповідне збільшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 908 грн 00 коп. пені, 120 677 грн 61 коп. інфляційних втрат, 30 894,33 грн 38 коп. 3 % річних.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.

У судовому засіданні 06.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2015 між Державним підприємством "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерттранском" (підрядник за договором) укладено договір на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 05-11/15-ТО, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд відокремлених підрозділів ДТГО "Львівська залізниця", а замовник - прийняти і оплатити дані послуги. Виконавець зобов'язується виконати послуги з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд відповідно до вимог "Правил обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 №32/288.

Додатковою угодою № 1 від 03.12.2015 було внесено зміни до договору у частині заміни замовника - Державного підприємства "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України" на нового замовника - філію "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Відповідно до пункту 3.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 3.6. договору оплата за надані послуги провадиться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 ти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг та після отримання коштів на розрахунковий рахунок замовника від генерального замовника ДТГО "Львівська залізниця".

У відповідності до пункту 5.1. договору здавання наданих виконавцем послуг та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 календарних днів після фактичного надання послуг, тобто передання технічних звітів та паспортів технічного стану будівлі або споруди у відокремлений підрозділ.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 у справі № 910/2686/17, що набрало законної сили 26.05.2017, встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 05-11/15-ТО від 05.11.2015 щодо оплати наданих позивачем послуг у розмірі 989 160 грн 71 коп. на підставі акту-передачі наданих послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 10-3/16 від 25.03.2016.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 05-11/15-ТО від 05.11.2015 позивачем нараховано відповідачу за період прострочення з 12.05.2016 по 12.11.2016 пеню у розмірі 160 908 грн 00 коп., а також 120 677 грн 61 коп. інфляційних втрат та 30 894 грн 33 коп. 3 % річних за період прострочення з 12.05.2016 по 26.05.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань " встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 7.3 договору замовник за порушення строків оплати вартості послуг сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день сплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.3 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та доведенням факту несвоєчасності виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 05-11/15-ТО від 05.11.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 908 грн 00 коп. пені, 120 677 грн 61 коп. інфляційних втрат, 30 894 грн 33 коп. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Представником позивача також заявлено вимоги про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000 грн 00 коп., в також витрат, пов'язаних з явкою представника до суду у розмірі 654 грн 10 коп.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, стосовно того,що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 20 000 грн 00 коп., позивач надав договір про надання правової допомоги від 12.04.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерттранском" та адвокатом Крупеєм Мирославом Степановичем, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 від 22.02.2016, акт виконання робіт (надання послуг) від 06.06.2017 та платіжне доручення № 263 від 31.05.2017.

Отже, враховуючи наявність договору про надання правової допомоги від 12.04.2017 та вищезазначених документів, участь адвоката Крупея Мирославом Степановичем в судовому засіданні, надання пояснень по суті спору, що підтверджує факт виконання адвокатом Крупеєм М.С. зобов'язань, передбачених договором про надання правової допомоги, витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають покладенню на відповідача у розмірі 20 000 грн 00 коп., що співрозмірно ціні позову та складності справи.

Щодо вимог представника позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з явкою представника до суду у розмірі 654 грн 10 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 Господарського процесуального кодексу України); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, те що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 явку сторін не було визнано обов'язковою, а також з урахуванням того позивач не скористався правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд прийшов до висновку про те, що витрати пов'язані з явкою представника до суду у розмірі 654 грн 10 коп. не можуть бути включені до складу судових витрат у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 35756966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерттранском" (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Коціловського, будинок 12 А, кімната 8, ідентифікаційний код 23958600) пеню в розмірі 160 908 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот вісім) грн 00 коп., інфляційних втрат в розмірі 120 677 (сто двадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн 61 коп., 3 % річних в розмірі 30 894 (тридцять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн 33 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 687 (чотири тисячі шістсот вісімдесят сім) грн 20 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.06.2017

Суддя Н.Б. Плотницька