Рішення

від 29.05.2017 по справі 914/693/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017р. Справа № 914/693/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс , м. Львів,

до Відповідача: Державної інспекції сільського господарства в Львівській області, м. Львів,

про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ціна позову: 34983,92 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 01.06.2016р. б/н);

Відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс до Державної інспекції сільського господарства в Львівській області про стягнення 29144,49 грн. інфляційних втрат та 5839,43 грн. трьох процентів річних. Ціна позову 34983,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 10.04.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2017р.. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду від 25.04.2016р. та від 16.05.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву.

Представнику Позивача оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

Представник Відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79020, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.57.

Окрім того, як встановлено судом, Державна інспекція сільського господарства в Львівській області зареєстрована за адресою: 79020, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.57.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі скеровано Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду, проте, повернуто відділенням поштового зв'язку із відміткою Ліквідовано .

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі, беручи до уваги копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду у справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновків, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач втретє не забезпечив явку представника в судове засідання та не виконав вимог ухвал суду, в тому числі щодо подання відзиву, та не повідомив суд про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або пр.рор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або пр.рора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи судом оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Крім того, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

09.09.2014р. Господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі №914/3047/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про стягнення 1007073 грн. 63 коп., яким позовні вимоги задоволено повністю та вирішено стягнути з Державної інспекції сільського господарства у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс 356342,86 грн. основного боргу, 45590,50 грн. інфляційних втрат, 18174,91 грн. 3% річних за договором на проведення капітального ремонту приміщення №15/10, 498949,64 грн. основного боргу, 63835,62 грн. інфляційних втрат, 24236,65 грн. 3% річних за договором на проведення капітального ремонту приміщення №14/12 та 20141,50 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014р. рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14 залишено без змін.

Таким чином, вказане Рішення набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України 05.11.2014р., та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

26.09.2014р. Господарським судом Львівської області видано Наказ про примусове виконання рішення від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14 встановлено, що 15 жовтня 2012р. між Державною інспекцією сільського господарства в Львівській області і Товариством з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс укладено договір на проведення капітального ремонту приміщення №15/10.

Згідно з підпунктами 1.1 та 1.2 пункту 1 даного договору, ТзОВ Квік-Сервіс Плюс , як генпідрядник зобов'язується у відповідності до проектно-кошторисної документації та умов цього договору виконати своїми силами та засобами комплекс робіт по капітальному ремонту приміщення третього поверху адміністративного будинку за адресою м. Львів, пр. Чорновола, 57, який перебуває в аварійному стані відповідно до технічного висновку. Державна інспекція сільського господарства у Львівській області зобовязалася прийняти та сплатити генпідряднику за виконані роботи визначену цим договором грошову суму в порядку та строки, визначені цим договором.

У підпункті 2.2 пункту 2 договору №1 сторони обумовили, що загальна вартість договору становить 736383,60 грн., у тому числі згідно з кошторисними призначеннями на 2012 рік - 380040,00 грн. Сума виконання робіт по договору на 2012 рік може змінюватися згідно з додатково виділеними коштами.

Згідно з п.п.3.1 п.3 Договору, повний платіж вартості робіт здійснюється замовником з моменту підписання Акту приймання-передачі ф. КБ-2, КБ-3.

Генпідрядником виконано взяті на себе зобов'язання згідно з договором та виконано роботи по капітальному ремонту приміщень, підтвердженням чого є акт приймання виконаних будівельних робіт № 23/10 за жовтень 2012р. на суму 380040,00 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за листопад 2012р. на суму 356342,86 грн. Натомість замовником оплачено лише частину виконаних робіт, у зв'язку з чим неоплаченими є роботи на суму 356342,86 грн.

Крім цього, Сторони 14.12.2012р. уклали договір на проведення капітального ремонту приміщення № 14/12, відповідно до пп. 1.1 та 1.2 п. 1 якого ТзОВ Квік-Сервіс Плюс , як генпідрядник зобов'язався у відповідності до проектно-кошторисної документації та умов цього договору виконати своїми силами та засобами комплекс робіт по капітальному ремонту приміщення п'ятого поверху адміністративного будинку за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, 57, який перебуває в аварійному стані відповідно до технічного висновку.

У пп.2.2 п.2 договору №2 сторони обумовили, що загальна вартість договору становить 628368,82 грн.

На виконання умов договору № 14/12 генпідрядником виконано відповідні роботи, про що свідчить підписання сторонами 27.12.2012р. акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012р. на суму 628368,82 грн.

Як підтверджується листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 31.01.2014р. №37-33-15/1320 та не заперечується сторонами, у зв'язку з неякісним виконанням зобов'язань ТзОВ Квік-Сервіс Плюс загальну суму договору №14/12 від 14.12.2012р. зменшено на 129419,18 грн., що узгоджено додатком від 28.12.2012р. №1 до договору від 14.12.2012р. № 14/12, Актом розбіжностей від 28.12.2012р.. Враховуючи наведене та відсутність часткової оплати, заборгованість Відповідача по договору № 14/12 становить 498949,64 грн.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що зазначені вище встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 17.09.2014р. у справі №914/2827/14 обставини не підлягають доказуванню.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2015р. змінено спосіб виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14 про стягнення з Державно інспекції сільського господарства у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс 356342,86грн. основного боргу, 45590,50грн. інфляційних втрат, 18174,91грн. 3% річних за договором на проведення капітального ремонту приміщення №15/10, 498949,64грн. основного боргу, 63835,62грн. інфляційних втрат, 24236,65грн. 3% річних за договором на проведення капітального ремонту приміщення №14/12 та 20141,50грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору шляхом звернення стягнення на належне Державній інспекції сільського господарства у Львівській області (79020, м.Львів, просп.Чорновола, 57, код ЄДРПОУ 38057289) нерухоме майно.

23.07.2015р. Господарським судом Львівської області було видано наказ щодо зміни способу виконання рішення господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14 про стягнення з Державно інспекції сільського господарства у Львівській області (79020, м. Львів, просп. Чорновола, 57, код ЄДРПОУ 38057289) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс (79011, м. Львів, вул. І. Франка, 105, код ЄДРПОУ 37484167) 356342,86 грн. основного боргу, 45590,50 грн. інфляційних втрат, 18174,91 3% річних за договором на проведення капітального ремонту приміщення №15/10, 498949,64 грн. основного боргу, 63835,62 грн. інфляційних втрат, 24236,65 грн. 3% річних за договором на проведення капітального ремонту приміщення №14/12 та 20141,50 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору шляхом звернення стягнення на належне Державній інспекції сільського господарства у Львівській області (79020, м. Львів, просп. Чорновола, 57, код ЄДРПОУ 38057289) нерухоме майно.

Окрім того, Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2016р. у справі №914/1418/16, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р., позовні вимоги ТзОВ Квік-Сервіс Плюс задоволено частково, вирішено стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Львівській області на користь ТзОВ Квік-Сервіс Плюс 43865,96 трьох відсотків річних, 570227,33 грн. інфляційних втрат та 3211,40 судового збору за прострочення виконання Рішення Господарського суду Львівської області за період з 10.09.2014р. по 25.05.2016р..

Відповідачем Рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14 виконано частково, 28.12.2016р. сплачено на користь Позивача 970271,66 грн., що підтверджується Банківською випискою з рахунку Позивача.

Окрім того, Позивач зазначає, що 16.11.2016р. Відповідачем сплачено на користь Позивача 39652,53 грн., 27.12.2016р. - 583652,16 грн. в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Львівської області від 01.11.2016р. у справі №914/1418/16.

З підстав невиконання у повному обсязі зобов'язання, встановленого рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14 Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 5939,43 грн. трьох відсотків річних та 29144,49 грн. інфляційних втрат за період з 25.10.2016р. по 31.03.2017р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період, протягом якого зобов'язання Відповідача належним чином не було виконано.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічної правової позиції дотримується також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011р. по справі №16/164 (2010)).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2014р. у справі №914/3047/14 встановлено розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем, беручи до уваги відсутність станом на час розгляду справи по суті належних достатніх та допустимих доказів повного погашення боргу, суд дійшов висновків про наявність прострочення виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем, а відтак, перевіривши правильність проведених розрахунків, судом встановлено, що сума трьох відсотків річних за визначений Позивачем період становить 5829,30 грн., інфляційних втрат - 30153,68 грн., проте, із врахуванням відсутності клопотання Позивача про збільшення розміру позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 29144,49 грн. інфляційних втрат є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог, позовні вимоги про стягнення 5839,43 грн. трьох відсотків річних - частково шляхом стягнення 5829,30 грн. В решті позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

29.05.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 06.06.2017р.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1599,54 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Львівській області (79020, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.57; ідентифікаційний код 38057289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квік-Сервіс Плюс (79011, Львівська область, м.Львів, вул.І.Франка, буд.105; ідентифікаційний код 37484167) 5829,30 грн. трьох відсотків річних, 29144,49 грн. інфляційних втрат та 1599,54 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення стр. на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.