Рішення

від 31.05.2017 по справі 910/5822/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017Справа № 910/5822/17

За позовомПідприємства Департамент правового захисту Міжнародної благодійної організації Комітет сприяння правоохоронним органам України доТовариства з обмеженою відповідальністю Вайн Хаус Групп простягнення 55 724,21 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Кононенко В.А.; відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство Департамент правового захисту Міжнародної благодійної організації Комітет сприяння правоохоронним органам України (надалі - Підприємство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вайн Хаус Групп (надалі - Товариство ) про стягнення 55 724,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 22/07/4 від 22.07.2014 позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг виконав не належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 40 320,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 308,95 грн., 3% річних у розмірі 949,00 грн. та пені у розмірі 10 146,26 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.05.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2017 розгляд справи відкладено на 31.05.2017 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103042012185, № 0103042012193, № 0103042038664 та № 0103042038672.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2014 між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) був укладений договір № 22/07/4 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по забезпеченню комплексної безпеки: Об'єкту нерухомості розміщену за адресою: м. Київ, вул. Передова, 3.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що щомісяця, не пізніше 5 числа, замовник та виконавець підписують акт про належне виконання умов договору. Вказаний акт являтиме собою невід'ємну частину договору і слугуватиме підставою для оплати замовником, при відсутності заперечень щодо якості наданих послуг, за наявності відповідних рахунків виконавця.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата за перший місяць за надання послуг з комплексної безпеки здійснюється шляхом попередньої оплати (замовником) суми, вказаної в протоколі узгодження договірної ціни (Додаток 1), згідно наданого рахунку, але не пізніше семи робочих днів після підписання Договору. В подальшому оплата за надання послуг комплексної безпеки здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та виставлених виконавцем рахунків.

На виконання умов Договору позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на суму 47 520,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 4 від 31.01.2016, № 14 від 29.02.2016 та № 22 від 31.03.2016.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 40 320,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з січня по березень 2016 року позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на суму 47 520,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № 4 від 31.01.2016, № 14 від 29.02.2016 та № 22 від 31.03.2016, які підписані та скріплені печатками підприємств обома сторонами.

В свою чергу, відповідачем частково оплачувались надані послуги, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2016 - 23.11.2016, підписаним та скріпленим печатками підприємств обома сторонами.

Так, відповідно до акта звіряння взаємних розрахунків, з урахуванням оплат, сторони дійшли згоди про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 40 320,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане протягом 5 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та виставлення виконавцем рахунків.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 40 320,00 грн., і строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 40 320,00 грн.

В судовому засіданні 31.05.2017, представником позивача подано до суду довідку про те, що станом на 31.05.2017 відповідач має заборгованість перед позивачем по оплаті послуг охорони згідно Договору у розмірі 30 000,00 грн.

Зокрема, позивачем надано виписку по рахунку відповідно до якої 20.04.2017 відповідачем сплачено 10 320,00 грн. боргу за охоронні послуги за січень 2016 року.

При цьому, позовну заяву позивачем було подано до суду 07.04.2017, що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 320,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оплату здійснено після звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Відтак, правомірними та обґрунтованими є позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4 308,95 грн., 3% річних у розмірі 949,00 грн. та пені у розмірі 10 146,26 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 06.03.2016 по 21.03.2017.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за прострочення у виплаті виконавцю передбачених договором сум, замовник за кожен день прострочення платежу сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період нарахування пені, від суми заборгованості, у відповідності з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Є правомірною заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних, 3% річних та пені, однак, суд здійснює перерахунок виходячи з наступного.

Відповідно до умов Договору (п. 5.2) кінцевою датою оплати за надані послуги за актом № 14 від 29.02.2016 є 09.03.2016 (оскільки 05.03.2016, 06.03.2016, 07.03.2017 та 08.03.2017 є вихідними днями, а тому строк виконання зобов'язання за приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на перший робочий день).

Тобто, прострочення виконання зобов'язання слід обраховувати з 10.03.2016, а не з 06.03.2016, як зазначено в розрахунку позивача.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 1 401,78 грн., 3% річних у розмірі 477,80 грн. та пеню у розмірі 5 640,94 грн. В іншій частині інфляційні, 3% річних та пеня нараховані безпідставно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 30 000,00 грн., інфляційних у розмірі 1 401,78 грн., 3% річних у розмірі 477,80 грн. та пені у розмірі 5 640,94 грн.

В іншій частині (інфляційні у розмірі 2 907,17 грн., 3% річних у розмірі 471,20 грн. та пеня у розмірі 4505,32 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

В частині стягнення 10 320,00 грн. заборгованості суд припиняє провадження у справі відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Підприємства Департамент правового захисту Міжнародної благодійної організації Комітет сприяння правоохоронним органам України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вайн Хаус Групп (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, будинок 37/48, квартира 1; ідентифікаційний код 35363688) на користь Підприємства Департамент правового захисту Міжнародної благодійної організації Комітет сприяння правоохоронним органам України (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код 31955687) заборгованість у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5 640 (п'ять тисяч шістсот сорок) грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 477 (чотириста сімдесят сім) грн. 80 коп., інфляційні у розмірі 1 401 (одна тисяча чотириста одна) грн. 78 коп. та судовий збір у розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 64 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 10 320,00 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2017.

Суддя В.П. Босий