Рішення

від 06.06.2017 по справі 911/805/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2017 р. Справа № 911/805/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт", 02125, місто Київ, проспект Визволителів, будинок 13, офіс 103

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль дизайн", 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Білоцерківська, будинок 1

про стягнення 6866,30 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дог. б/н від 19.01.2017);

від відповідача: ОСОБА_2 (витяг дог. №75 від 12.05.2017).

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" звернулось у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль дизайн", в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить суд стягнути в відповідача заборгованості у сумі 6866,30 грн., а також судові витрати в тому числі і на правову допомогу у розмірі 3840 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку по оплаті товару, отриманого ним згідно видаткових накладних №336 від 01.11.2016 та №355 від 10.11.2016.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що поставлений товар містить недоліки (є неналежної якаості), про що він неодноразово повідомляв позивача з метою зменшення суми вартості поставленого товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Текстиль дизайн" товар на суму 13866,30 грн. згідно підписаних та скріплених печатками сторін видаткових накладних №336 від 01.11.2016 на суму 1266,30 грн. та №355 від 10.11.2016 на суму 12600 грн. (а.с. 10-11).

Позивач стверджує, що відповідач здійснив лише часткову оплату товару в розмірі 7000 грн. згідно платіжного доручення №1522 від 18.10.2016 (а.с. 9), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 6866,30 грн., на підтвердження чого додає до позовної заяви виписки з власного банківського рахунку.

Листами №5 від 16.01.2016 та №24/01 від 24.01.2017 ТОВ "Текстиль дизайн" повідомило ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт" про те, що отриманий товар виявився неналежної якості, у зв'язку з чим просило зменшити вартість поставленого товару до 9706,41 грн.

Не погоджуючись з даною пропозицією позивач направив відповідачу претензію б/н від 09.02.2017, в якій вимагав в семиденний термін повернути отриманий згідно видаткових накладних №336 від 01.11.2016 та №355 від 10.11.2016 товар для його заміни у разі виявлення існуючого дефекту або сплатити всю суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 6866,30 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази неналежної якості товару, поставленого згідно видаткових накладних №336 від 01.11.2016 та №355 від 10.11.2016, відсутні.

Отриманий по вказаних накладних товар відповідачем не був повернутий.

Відповідачем здійснена часткова оплата товару у сумі 7000 грн. згідно платіжного доручення №1522 від 18.10.2016.

Докази оплати заборгованості за отриманий товар у сумі 6866,90грн відсутні,

Враховуючи, що заборгованість за поставлений товар на час прийняття рішення відповідачем не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 6866,30 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 3840 грн.

Згідно із приписами пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 (зі змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав договір б/н від 19.01.2017 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ "Виробнича компанія "Артпласт" та адвокатом ОСОБА_1, ордер серії КС№281608 від 01.03.2017, акт виконаних робіт б/н від 16.05.2017 та квитанцію до прибуткового касового ордера №14 від 16.05.2017.

Проте, дані документи не є доказами надання послуг адвокатом ОСОБА_1, які були б пов'язані з розглядом цієї справи, оскільки в переліку послуг, наданих відповідно до акта виконаних робіт б/н від 16.05.2017, відсутні посилання на те, що вказані послуги надавались у зв'язку з веденням справи № 911/805/17 у господарському суді Київської області. Вказані посилання відсутні і у графі Підстава квитанції до прибуткового касового ордера №14 від 16.05.2017.

За таких обставин підстав для покладення на відповідача витрат по оплаті за послуги адвоката у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль дизайн" (код 39140752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Артпласт" (код 40295018) заборгованість по оплаті за товар у сумі 6866 грн. (шість тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 07.06.2017