Рішення

від 31.05.2017 по справі 924/357/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2017 р.Справа № 924/357/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна", м. Жашків Черкаської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС", м. Хмельницький

про стягнення 62198,97 грн. заборгованості, з яких 43556,47 грн. - основний борг, 15982,50 грн. - інфляційних втрат, 2660,00 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність №9 від 29.03.16р.

відповідача: не з'явився

Повне рішення складено 31.05.2017р.

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС" 43556,47 грн. основного боргу, 15982,50 грн. інфляційних втрат, 2660,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на те, що 04.06.2014р. згідно з рахунком № СФ-0000740 від 04.06.2014р. позивачем здійснено відповідачу передоплату за металеві вироби в розмірі 247579,94 грн. Однак, товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС" отримано товар на загальну вартість 154023,47 грн. та оплачено доставку в розмірі 2000,00 грн., а іншу частину товару на сьогоднішній день відповідачем не поставлено.

Крім того, позивачем зазначено, що у період з 12.09.2014р. по 31.03.2015р. відповідачем було повернуто на користь позивача кошти за непоставлений товар у сумі 50000,00 грн. Таким чином, станом на 12.04.2017р. заборгованість відповідача складає 43556,47 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 62198,97 грн. заборгованості, з яких 43556,47 грн. - основний борг, 15982,50 грн. - інфляційних втрат, 2660,00 грн. - 3% річних.

Позивачем надано суду додаткові письмові пояснення від 16.05.2017р., в яких вказує, що ним здійснено на користь відповідача 100% передоплату за металеві вироби в розмірі 247579,94 грн., проте позивач отримав товар на загальну вартість 154023,47 грн. та оплатив доставку в розмірі 2000,00 грн. Крім того, відзначає, що іншу частину товару до сьогоднішнього дня відповідач не поставив, підтвердженням чого є акт звірки за 01.01.2014р. - 15.05.2017р. по клієнту ТОВ "ТК ВІМАКС". Також 03.02.2017р. позивач направляв рекомендованим листом з повідомлення про вручення акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. - 31.01.2017р. в двох примірниках для підписання, але даний лист 21.03.2017р. повернувся позивачу у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання. На думку позивача, відповідач свідомо не отримує листи, щоб уникнути відповідальності.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує у повному об'ємі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, вимоги ухвали суду не виконано.

Ухвала про порушення провадження у справі від 19.04.2017р., ухвала від 11.05.2017р. надіслані на юридичну адресу відповідача. При цьому приймається до уваги, що якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, згідно п. 3.9.2 вказаної постанови неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Справа підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив таке.

Як вбачається з банківської виписки (рух коштів за інтервал дат по контрагентам) за період з 04.06.2014р. по 31.05.2015р. іноземним підприємством "Агро-Вільд Україна" перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС" згідно рахунку № СФ-740 від 04.06.2014р. 247579,94 грн. за поставку металевих виробів (кутники, труби) та 2000,00 грн. за послуги доставки вищевказаних матеріалів згідно рахунку № СФ-742 від 04.06.2016р. Всього на суму 249579,94 грн. Відповідачем перераховано на користь позивача кошти за непоставлений товар в розмірі 50000,00 грн., а саме: 12.09.2014р. - 25000,00 грн., 10.10.2014р. - 10000,00 грн., 03.02.2015р. - 5000,00 грн., 31.03.2015р. - 10000,00 грн.

Як вбачається з платіжних доручень № 249348 від 04.06.2014р. на суму 2000,00 грн., № 249349 від 04.06.2014р. на суму 247579,94 грн. позивачем перераховано відповідачу грошові кошти за послуги доставки матеріалів та за матеріали (кутник, труби).

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000027 від 01.07.2014р. товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС" (постачальник) поставлено іноземному підприємству "Агро-Вільд Україна" (одержувач) згідно рахунку-фактури № СФ-0000740 від 04.06.2014р. металеві вироби (кутники, листи, труби, арматуру, швелера) на загальну суму 154023,47 грн.

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000007 від 01.07.2014р., підписаного сторонами, виконавцем, ТОВ "ТК ВІМАКС", проведено роботи (надано послуги) ІП "Агро-Вільд Україна" по рахунку № СФ-0000742 від 04.06.2014р., а саме послуги доставки на суму 2000,00 грн.

Згідно податкових накладних №№ 5, 6 від 04.06.2014р. загальна сума коштів, що підлягає сплаті покупцем (ІП "Агро-Вільд Україна") за поставку товарів продавцем (ТОВ "ТК ВІМАКС") становить 247579,94 грн.

Іноземним підприємством "Агро-Вільд Україна" надіслано ТОВ "ТК ВІМАКС" претензію № 343 від 18.08.2014р. із вимогою у триденний термін з моменту отримання даної претензії перерахувати кошти у розмірі 93556,47 грн. за товар, який не відповідає умовам, визначеним за домовленістю між постачальником і покупцем (товар мав неналежні розміри). Факт надіслання претензії підтверджується фіскальним чеком від 19.08.2014р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 19.08.2014р.

Відповідачем частково повернуто позивачу кошти за непоставлений товар на суму 50000,00 грн., що підтверджується випискою руху коштів "Креді ОСОБА_2".

Актом звірки за 01.01.2014р. - 15.05.2017р., підписаного іноземним підприємством "Агро-Вільд Україна", встановлено, що заборгованість клієнта (ТОВ "ТК ВІМАКС") за недопоставлений товар з врахуванням повернення надлишково перерахованих коштів становить 43556,47 грн.

Листом № 95 від 03.02.2017р. іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна" звернулось до ТОВ "ТК ВІМАКС" для підписання акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2014р. по 31.01.2017р., що підтверджується списком № 64 згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 13.02.2017р.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.04.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, офіс 17, ідентифікаційний код 39099230.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою боргу за недопоставлений товар, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 15982,50 грн. інфляційних втрат, 2660,00 грн. 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивачем перераховано в якості передоплати за поставлений відповідачем в майбутньому товар 247579,94 грн. згідно рахунку № СФ-740 від 04.06.2014 року. На виконання своїх зобов'язань відповідачем здійснено поставку товару, проте, позивачем прийнято товар на загальну суму 154023,47 грн. (видаткова накладна № РН-0000027 від 01.07.2014 року).

У зв'язку із поставкою решти товару неналежної якості, позивач надіслав відповідачу претензію № 7 з вимогою, у відповідності до ст. 672 ЦК України, повернути 93556,47 грн. сплаченої передоплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт недопоставки відповідачем товару на суму 43556,47 грн., наявність претензії про повернення коштів, зважаючи на вказані вище норми цивільного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних інфляційних втрат, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача кошти, які були перераховані позивачем у якості попередньої оплати за товар.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата за товар, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, у зв'язку з чим підстави для нарахування і стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Наведена позиція також викладена і у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 43556,47 грн. попередньої оплати.

В стягненні 2660,00 грн. 3% річних та 15982,50 грн. втрат від інфляції суд відмовляє.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна", м. Жашків Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС", м. Хмельницький про стягнення 62198,97 грн. заборгованості, з яких 43556,47 грн. - основний борг, 15982,50 грн. - інфляційних втрат, 2660,00 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ВІМАКС" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 2/1, офіс 17, ідентифікаційний код 39099230) на користь іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" (Черкаська область, м. Жашків, вул. Давиденко, 48, ідентифікаційний код 33353730) 43556,47 грн. (сорок три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень 47 коп.) попередньої оплати, 1120,44 грн. (одна тисяча сто двадцять грн. 44 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 2660,00 грн. 3% річних та 15982,50 грн. втрат від інфляції відмовити.

Повне рішення складено 31.05.2017р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи;

2 - позивачу (Черкаська обл., м. Жашків, вул. Давиденко, 48);

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 2/1, офіс 17), рекоменд.