Постанова

від 31.05.2017 по справі 914/2968/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа № 914/2968/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Оштук Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л , вх. № ЛАГС 01-05/1611/17 від 04.04.2017 р.,

на рішення Господарського суду Львівської області від 07 лютого 2017 року

у справі № 914/2968/16 (суддя Горецька З.В.),

порушеній за позовом

позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л , м. Львів,

про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8509-12 від 04.12.2012 р.; стягнення орендної плати в сумі 81992,03 грн.; зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 82,0 кв. м., а саме: приміщення 1 поверху площею 70,2 кв. м. та приміщення підвалу площею 11,8 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Святого Теодора, 3. Стягувач - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності № 2302-вих-1659 від 03.04.2017 р.;

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2017 року, справу № 914/2968/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 року апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 07.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л , вх. № ЛАГС 01-05/1611/17 від 04.04.2017 р. до провадження та розгляд скарги призначено на 03.05.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи)(а с. 78-79).

Також вищезазначеною ухвалою Львівського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, Товариству з обмеженою відповідальністю Нерей-Л відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (п. 2 резолютивної частини ухвали )(а. с. 76-77).

У судовому засіданні, яке відбулося 03.05.2017 р., за участю представників обох сторін по справі, оголошено перерву до 31.05.2017 р. на 10 год. 30 хв., про що представники сторін були повідомлені особисто, під розписку (а. с. 98).

В судове засідання, яке відбулось 31.05.2017 р., представник апелянта/відповідача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином під розписку повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а. с. 98). У попередньому судовому засіданні представником скаржника викладене в апеляційній скарзі підтримано в повному обсязі, надано пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача представник прибув, проти апеляційної скарги заперечив, усно зазначив, що відповідачем було порушено умови спірного договору, а саме щодо оплати за користування орендованим майном комунальної власності протягом п'яти місяців, що є підставою для розірвання спірного договору, стягнення коштів та повернення спірного приміщення позивачу, відтак просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду від 07.02.2017 р. по справі № 914/2968/16 залишити без змін.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л , вх. № ЛАГС 01-05/1632/17 від 04.04.2017 р. до провадження та в судовому засіданні 03.05.2017 р. за участю представників сторін судом оголошувалась перерва до 31.05.2017 р., про що сторін було повідомлено особисто під розписку (а. с. 98).

Однак, уповноважений представник апелянта/відповідача в судове засідання не прибув.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 р. участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась (а. с. 76-77).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 р. (пунктом 6 резолютивної частини ухвали) зобов'язано позивача (Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради) подати суду: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду позивачем виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/2968/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника апелянта/відповідача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2017 року у справі № 914/2968/16 (суддя Горецька З.В.), позов задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерей-Л» (79019, м. Львів, пл. Святого Теодора,3; код ЄДРПОУ 34259988) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) - 81992,03 грн. боргу з орендної плати та розірвати Договір оренди №Г-8509-12 від 04.12.2012 року нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Святого Теодора,3, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерей-Л» (п.п. 2, 3 резолютивної частини судового рішення ). Пунктом четвертим та п'ятим резолютивної частини вирішено повернути об'єкт шляхом виселення з об'єкта оренди Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерей-Л» (79019, м. Львів, пл. Святого Теодора,3; код ЄДРПОУ 34259988) з нежитлових приміщень загальною площею 82,0 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Святого Теодора,3. Стягувач: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерей-Л» (79019, м. Львів, пл.Святого Теодора,3; код ЄДРПОУ 34259988) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) 4134,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири грн. 00 коп.) судового збору (а. с. 60, 61-66).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерей-Л» ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 80-84), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2017 р. по справі № 914/2968/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з об'єкта оренди та стягнення заборгованості в розмірі 81992,03 грн. та стягнення судових витрат (п. п. 3, 4, 5 прохальної частини апеляційної скарги).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, оскільки судом неповно з'ясовано усі фактичні обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Так, апелянт/відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не був дотриманий порядок розірвання договору оренди, який передбачений ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, оскільки, на думку скаржника, одностороння відмова від договору не допускається, а у разі коли одна сторона має намір розірвати договір повинна була надіслати іншій стороні за договором повідомлення про розірвання договору, однак позивачем такого порядку не було дотримано та не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання оскаржуваного договору.

Апелянт також покликається, на те, що сам факт наявності підстав для розірвання договору оренди не спростовує обов'язку дотримання порядку його розірвання, однак, місцевий суд в частині розірвання спірного договору не дослідив та не з'ясував дані обставини справи та дійшов до помилкового висновку, що спірний договір слід розірвати у зв'язку з простроченням оплати за договором оренди протягом п'яти місяців.

Також на думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив та не з'ясував, які правові наслідки порушення порядку розірвання договору оренди позивачем, а відтак і існування предмету спору у даній справі про розірвання договору оренди.

З урахуванням вищенаведеного, на думку скаржника, судом першої інстанції не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому оскаржуване рішення є таким, що прийняте за нез'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору, виходячи з предмету та підстав заявленого позову.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Нерей-Л (скорочене найменування ТзОВ Нерей-Л ) є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 34259988, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79019, Львівська обл., м. Львів, пл. Святого Теодора, буд. 3, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 18-21).

Позивач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 25558625, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Галицька, буд. 15, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а. с. 17).

Як вбачається з матеріалів даної справи, 23.11.2016 р. за вх. № 3081 на розгляд Господарського суду Львівської області Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л про розірвання договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-8509-12 від 04.12.2012 р.; стягнення орендної плати в сумі 81992,03 грн.; зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень загальною площею 82,0 кв. м., а саме: приміщення 1 поверху площею 70,2 кв. м. та приміщення підвалу площею 11,8 кв. м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Святого Теодора, 3. Стягувач - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) та стягнення судових витрат.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до п. 1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради (надалі - Положення), затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 р. № 1100 (із змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно з п. 1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного ОСОБА_1 України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.

З огляду на наведене вище, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є належним позивачем у даній справі та правонаступником Управління ресурсів Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, 04.12.2012 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець - за договором, Позивач - по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Нерей-Л (Орендар - за договором, Відповідач - по справі) укладено Договір оренди № Г-8509-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень)(далі - Договір)(а. с. 13-15).

Зазначений вище договір укладено сторонами в письмовій формі єдиного документа, підписано уповноваженими представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, договір 04.12.2012 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 2151 та зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» номер запису 2151, що не суперечить приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208, 209, 210 ЦК України.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є договором найму (оренди).

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до п. 1.1. Договору оренди, позивач, як орендодавець, відповідно до наказу Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради № 260-О від 05.09.2012 р. та договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-5444-7 від 31.07.2007 р., на умовах визначених цим договором зобов'язується передати, а відповідач, як орендар, прийняти у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 82,0 кв. м., а саме: приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 25-1, 25-2, 25-3, 25-4, 25-5, площею 70,2 кв.м. та приміщення підвалу. що позначені в технічній документації під індексом IX, площею 11,8 кв. м., які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, пл. Святого Теодора, буд. 3 (далі - Об'єкт оренди), що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства Центральне (надалі - Балансоутримувач) і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м. Львова № 192 від 14.04.1987 р.

Цільове використання об'єкту оренди - використання для аптеки (п. 2.1. договору).

За приписами п. 3.1., 3.3. договору приймання-передачу об'єкта оренди здійснюють орендар та балансоутримувач і оформлюється актом приймання-передачі. При передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписує орендар та балансоутримувач.

Відповідно до п. 4.1. договору його термін визначений на 5 років з 04.12.2012р. до 04.12.2017р. Перебіг терміну дії Договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі (п. 4.2. договору).

У розділі 5. Договору оренди № Г-8509-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 04.12.2012 р. сторони передбачили Орендну плату та порядок розрахунків .

Розмір орендної плати за об'єкт оренди (п. 5.1. Договору) визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.062007 р. (із змінами та доповненнями внесеними ухвалою Львівської міської ради № 2569 від 09.04.2009 р. і № 3432 від 25.03.2010 р.) і складає 1900,95 грн. без ПДВ за перший місяць оренди (або на момент переукладення договору) з врахуванням індексу інфляції. Врахувати індекс інфляції за листопад та грудень 2012 р.

Загальна сума річної орендної плати на момент укладення цього договору без врахування індексу інфляції становить 22788,60 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У пункті 5.2. Договору оренди визначено, що орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць .

В абзаці третьому п. 5.2. Договору оренди, сторони вільно укладаючи цей Договір передбачили, що Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди .

У розділі 6 договору передбачено Права та обов'язки орендодавця , зокрема, в п. 6.6. Договору передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, а п. 6.7. Договору визначено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану об'єкта оренди внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

В свою чергу, розділом 7 Договору оренди визначено Права та обов'язки орендаря , зокрема, п. 7.2. Договору, передбачено обов'язком орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а п. 7.4. Договору, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт об'єкта оренди. При проведенні орендарем капітального ремонту (у випадку покладення на нього обов'язку за його згодою) чи переобладнання приміщення, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом будинку, де знаходиться об'єкт оренди. Капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об'єкта оренди, проводиться тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за власний рахунок до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (абзац перший п. 7.5. Договору оренди).

З наявних в матеріалах платіжних доручень (а. с. 38-43) вбачається, що відповідачем було сплачено кошти за орендоване майно у різні періоди, а саме: платіжним дорученням № 80 від 13.05.2016 р. на суму 2000,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за червень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0010855 ПДВ 400,00 грн.);); платіжним дорученням № 92 від 03.06.2016 р. на суму 1994,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за червень, липень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0010855 та № СФ-0012891); платіжним дорученням № 109 від 06.07.2016 р. на суму 1500,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за липень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0012891 ПДВ 300,00 грн.); платіжним дорученням № 140 від 08.09.2016 р. на суму 5000,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за липень, серпень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0012891); платіжним дорученням № 157 від 10.10.2016 р. на суму 5000,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за серпень - жовтень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0014938, № СФ-0016987, № СФ-19100 з ПДВ 1000,00 грн.), що становить 16994,00 грн.

Однак, відповідно до матеріалів справи та довідки позивача від 08.11.2016 р. № 4-2302-1508 про заборгованість з орендної плати відповідача, ТзОВ Нерей-Л орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась невчасно та не в повному обсязі, тобто з порушеннями умов Договору оренди, та станом на станом на 28.10.2016 року у останнього перед позивачем утворилася заборгованість з орендних платежів в розмірі 81992,03 грн. за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року , враховуючи часткові проплати, що є підставою для розірвання оскаржуваного договору та є одним із предметів спору у даній справі.

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди № Г-8509-12 нерухомого майна від 04.12.2012 р., даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.

Відповідно до п. 11.2 Договору оренди, він може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених законодавством України.

З наявних в матеріалах платіжних доручень (а. с. 38-43) вбачається, що відповідачем було сплачено кошти за орендоване майно у різні періоди, а саме: платіжним дорученням № 80 від 13.05.2016 р. на суму 2000,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за червень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0010855 ПДВ 400,00 грн.);); платіжним дорученням № 92 від 03.06.2016 р. на суму 1994,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за червень, липень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0010855 та № СФ-0012891); платіжним дорученням № 109 від 06.07.2016 р. на суму 1500,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за липень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0012891 ПДВ 300,00 грн.); платіжним дорученням № 140 від 08.09.2016 р. на суму 5000,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за липень, серпень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0012891); платіжним дорученням № 157 від 10.10.2016 р. на суму 5000,00 грн. відповідач сплатив кошти за оренду приміщення за серпень - жовтень 2015 року (підстава рахунок № СФ-0014938, № СФ-0016987, № СФ-19100 з ПДВ 1000,00 грн.), що становить 16994,00 грн.

Отже, як вбачається з представлених суду доказів, боргу з орендної плати станом на день звернення позивач до суду (23.11.16) в сумі 81992,03 грн. - не сплачена, оскільки доказів протилежного, апелянтом/відповідачем, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не представлено, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості з орендної плати є документально обгрунтованою.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд розірвати договір оренди, зобов'язання повернути об'єкт шляхом виселення з об'єкта оренди та стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 81992,03 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму.

При цьому повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених Договором або Законом.

Станом на день подання позовної заяви (23.11.2016 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю Нерей-Л не сплатило позивачу орендної плати в повному обсязі, допустило несплату орендної плати за Договором оренди № Г-8509-12 від 04.12.2012 р., за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року , тобто апелянтом допущено прострочення виконання зобов'язання зі сплати оренди понад п'яти місяців підряд, що встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно п. 5.2 Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Зі змісту вищезазначених положень Договору оренди (п. 5.2.) та норм Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 782) вбачається, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. Визначальним, у даному випадку, є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.

Орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України Про оренду державного та комунального майна , згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, апелянт/відповідач, за час дії договору оренди № Г-8509-12, допусти порушення строків внесення орендної плати за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року, понад 5 місяці підряд.

Положеннями ч. 1 ст. 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Отже, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як сплата орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року у справі № 5021/966/2011.

Не заслуговує на увагу суду покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що так як позивачем не врегульовано спір відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України, вимоги щодо розірвання договору є безпідставними, оскільки, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Стаття 782 ЦК України передбачає можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, тим більше, що на дату звернення позивача з позовом до місцевого суду, апелянт/відповідач понад п'ять місяців підряд не сплачував орендних платежів орендодавцю.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

За таких умов для цієї справи не мають істотного значення доводи заявника з приводу не з'ясування судом першої інстанції щодо ненаправлення орендодавцем орендарю повідомлення про односторонню відмову від договору оренди через несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд, що є підставою вважати договір оренди розірваним в позасудовому порядку в силу ст. 782 ЦК України.

Місцевим господарським судом на підставі правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди та інших наявних у справі доказів встановлено, а заявником (орендарем) не спростовано факти систематичного порушення ним обов'язків щодо внесення орендної плати, що згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 785 ЦК України є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України.

Також, відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Розділом 9 Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди. Так, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди протягом 15 днів за актом приймання - передачі у належному стані (п. 9.3, п. 9.6. Договору).

Таким чином, порушення орендарем (наймачем) такої умови Договору оренди майна, як недопущення невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором оренди № Г-8509-12 від 04.12.2012 року належним чином не виконував, орендну плату в повному обсязі не сплачував, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду у нього, неодноразово, мали місце факти невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, то, згідно з ст. ст. 782, 785 ЦК України та п. п. 5.2. Договору оренди № Г-8509-12, Договір оренди підлягає розірванню, а приміщення звільненню і поверненню орендодавцю - Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, при цьому чинним законодавством України не передбачено в цьому випадку ні наявність у орендодавця збитків від такої поведінки орендаря, ні обов'язковість виконання процедури, що визначена ст. 188 ГК України, без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Адже згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2001 № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, сплата заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта за спірний період та не змінює вимог закону та умов Договору щодо розірвання договору у випадку невнесення плати за користування майном протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач без належних на те правових підстав своєчасно не сплачував орендну плату, в результаті чого у нього виникла заборгованість. За таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 81992,03 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас суд зазначає, що орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ).

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди .

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про розірвання договору є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Згідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як зазначив Верховний суд України в постанові №3-26гс12 від 08.05.2012р. можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору у позасудовому порядку, передбачена ст. 782 ЦК є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, встановлене ч. 1 ст. 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

З огляду на викладені положення законодавства, враховуючи те, що протягом періоду з 01.01.2015 р. по 30.09.2016 р. відповідачем здійснювалися проплати в неповному обсязі, що в свою чергу є істотним порушенням умов договору, а тому вимоги позивача про розірвання Договору та виселення відповідача з приміщень є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Щодо тверджень апелянта, які викладені у апеляційній скарзі, що позивачем не був дотриманий порядок розірвання договору оренди, який передбачений ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, оскільки, на думку скаржника, одностороння відмова від договору не допускається, а у разі коли одна сторона має намір розірвати договір повинна була надіслати іншій стороні за договором повідомлення про розірвання договору, колегія суддів вважає безпідставними, так таким, що суперечить вищенаведеним положенням, оскільки дії позивача в частині повідомлення відповідача про наміри розірвати договір в односторонньому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця, що і зазначено вище у цій постанові.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Також слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л , вх. № ЛАГС 01-05/1611/17 від 04.04.2017 р. до провадження та п. 2 резолютивної частини ухвали відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття судом відповідного процесуального документа (а. с. 76-77).

Станом на час прийняття постанови по справі № 914/2968/16 скаржником не було сплачено судового збору в сумі 4547,40 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л (79019, Львівська обл., м. Львів, пл. Святого Теодора, 3, код ЄДРПОУ 34259988) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 4547,40 грн. за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2017 року у справі № 914/2968/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нерей-Л (79019, Львівська обл., м. Львів, пл. Святого Теодора, 3, код ЄДРПОУ 34259988) на користь на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 4547,40 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

31.05.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 07.06.2017 р.