Постанова

від 30.05.2017 по справі 914/998/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа № 914/998/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2,ОСОБА_3 (пред-ки за довіреністю)

від відповідача - ОСОБА_4 (пред-к за довіреністю)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівдах» , б/н, від 24.03.2017 року

на рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017року (суддя Горецька З.В)

у справі № 914/998/16

за позовом Підприємства «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України, с. Яворів Турківського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства «Львівдах» , м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» (код ЄДРПОУ 14321570, 79053, м. Львів, вул. В.Великого, 10)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.06.2016 року, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Постановою Вищого Господарського суду України від 10.01.2017 року у справі № 914/998/16 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 29.06.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Згідно з частиною першою статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України, скасовуючи рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції у цій справі у постанові від 10.01.2017 р., зокрема, зазначив, що «приватне підприємство "Львівдах" вказало про те, що крім договору підряду № 01-12/с від 31.05.2012, між сторонами було укладено договір № 16/12-с від 17.12.2012 про закупівлю робіт за державні кошти за наслідком перемоги приватного підприємства "Львівдах" в процедурі держзакупівель на "Будівництво житлового корпусу для проживання інвалідів з їдальнею за адресою с. Яворів, вул. Рівних прав та можливостей, 1, Турківського району Львівської області". На виконання даного договору приватне підприємство "Львівдах" отримало від підприємства "Західний реабілітаційно-спортивний центр" Національного комітету спорту інвалідів України до монтажу 2 автоматики до набірної установки, які не були встановлені на об'єкті, проте вони видавалися та залишилися на об'єкті, в 2014 році відповідач втратив доступ до об'єкту, оскільки відповідний договір на закупівлю робіт за державні кошти на "Будівництво житлового корпусу для проживання інвалідів з їдальнею за адресою с. Яворів, вул. Рівних прав та можливостей, 1, Турківського району Львівської області" позивачем було укладено із іншим підрядником - державним підприємством "Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України", яке фактично продовжило виконання розпочатих відповідачем підрядних робіт на об'єкті і ввело його в експлуатацію. Крім того, у листі № 158 від 27.11.2015 позивач просив приватне підприємство "Львівдах" на протязі тижня змонтувати шафи автоматики на вентиляційних системах у житловому корпусі, згідно умов договору № 16/12-с від 17.12.2012. Коли працівники приватного підприємства "Львівдах" приїхали на вказаний об'єкт з метою виконання вимог цього листа, то їм було відмовлено у доступі і повідомлено, що даний об'єкт введено в експлуатацію в 2015 році. Коли працівники приватного підприємства "Львівдах" приїхали на вказаний об'єкт з метою виконання вимог цього листа, то їм було відмовлено у доступі і повідомлено, що даний об'єкт введено в експлуатацію в 2015 році. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки цим твердженням приватного підприємства "Львівдах", всупереч вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного, об'єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності, не дослідили, під час якого договору підряду, що укладено між сторонами, було передано позивачем спірне обладнання відповідачу до монтажу (на якому етапі будівельних робіт на зазначеному вище об'єкті планувались роботи з монтажу автоматики до набірної установки у кількості 2 шт.), чи закінчилась його дія або розірвано цей договір сторонами, якщо розірвано, то яким чином поверталось це устаткування позивачу, або передавалось до іншого виконавця підрядних робіт на вказаному вище об'єкті, чи здійснювались такі роботи другим підрядником, чи було змонтоване спірне обладнання на об'єкті до введення об'єкту будівництва в експлуатацію, у зв'язку з чим необхідно залучити до участі у справі другого підрядника як третю особу.»

На виконання вказівки Вищого господарського суду України, господарським судом першої інстанції при новому розгляді справи залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» .

Згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відтак, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» - на стороні позивача.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Львівської області від 14.03.2017р. у справі № 914/998/16 позов задоволено. Витребувано майно шляхом зобов»язання Приватного підприємство «Львівдах» повернути Підприємству «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України (82536, Львівська область, Турківський район, с.Яворів, вул.Рівних прав та можливостей, 1, код ЄДРПОУ 34105878) автоматик до набірної установки у кількості 2 шт. за ціною 21920,40грн. з ПДВ 3653,40грн. за одиницю на загальну суму 43840,80грн. з ПДВ, придбаних згідно видаткової накладної № РН-0000041 від 13.12.2012р. та видаткової накладної № РН-0000043 від 13.12.2012р.

Рішення суду мотивоване тим, що під час дії договору підряду від 31.05.2012 року, що укладено між сторонами, було передано позивачем спірне обладнання відповідачу до монтажу, дія договору закінчилася, проте це устаткування позивачу не поверталося, та не передавалось до іншого виконавця підрядних робіт на вказаному вище об'єкті, такі роботи іншим підрядником не здійснювалися, спірне обладнання на об'єкті до введення об'єкту будівництва в експлуатацію змонтовано не було.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, мотивуючи це тим, що 1) судом не було враховано того, що скаржником обрано неправильний спосіб захисту. Дві автоматики були отримані відповідачем з волі позивача на виконання умов договору № 16,12-с від 17.12.2012 року, а відтак, це виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, і пред'явлення позову на підставі ст. 1212 ЦК України є неналежним способом захисту. 2). У відповідача відсутнє майно на дату розгляду справи. Отримане відповідачем від позивача майно залишилося на об'єкті позивача, а у 2014 році відповідач втратив доступ до об'єкту, оскільки позивач уклав договір з третьою особою, яка фактично продовжила виконання розпочатих відповідачем підрядних робіт на об'єкті. 3). Судом першої інстанції не взято до уваги письмові пояснення відповідача від 14.03.2017 року та не наведено мотивів про їх відхилення.

Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору не забезпечила участі уповноваженого представника в судове засідання, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Однак, враховуючи відсутність процесуальних перешкод для розгляду справи, а також встановлені строки розгляду апеляційної скарги, враховуючи думку представників сторін, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що між Підприємством «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України (надалі - позивач, по договору - замовник) та Приватним підприємством «Львівдах» (надалі - відповідач, по договору - виконавець) укладено договір № 01/12-С від 31.05.2012 року про закупівлю робіт за державні кошти.

Згідно із п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Найменування робіт: «Будівництво житлового корпусу для проживання інвалідів з їдальнею - V черга» за адресою с. Яворів, вул. Рівних прав та можливостей, Турківського району, Львівської області. Обсяг, види, ціна та строки виконання робіт, а також ціна обладнання визначаються сторонами в Договорі та додатках до нього: додаток №1. Договірна ціна, додаток № 2. Детальний графік виконання робіт, а також іншій документації узгодженій сторонами, що є невід'ємними додатками до Договору та не суперечать положенням Закону України «Про здійснення державних закупівель» .

Відповідно до п.п. 7.3.4. та 7.3.5. договору виконавець зобов'язаний поставити на будівельний майданчик всі необхідні для виконання робіт матеріали, устаткування, вироби, конструкції, комплектуючі вироби, здійснити їх складування, а також поставити будівельну техніку, необхідну для виконання робіт за договором. Забезпечити належне збереження матеріалів, устаткування, будівельної техніки та іншого майна у межах території будівельного майданчика об'єкту «Будівництво житлового корпусу для проживання інвалідів з їдальнею - V черга» , шляхом спорудження тимчасової огорожі, освітлення на весь період виконання робіт згідно даного договору.

Згідно із п. 7.2.8. договору замовник має право вимагати від виконавця у розумний строк виправити й усунути збиток, заподіяний в результаті порушення виконавцем зазначених у п 7.3 даного Договору зобов'язання або якщо відбулася втрата, псування результату вже виконаних будівельних робіт, матеріалів та /або устаткування.

Відповідно до Розділу VI Договору визначено строки початку та закінчення робіт. Термін звершення робіт - 31.10.2012 року.

Відповідно до розділу XII договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 30.10.2012р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідачем не заперечується, що дія даного договору закінчилася.

Згідно Cпецифікації, яка є додатком до договору № 01/12-С від 31.05.12р., серед інших визначено найменування устаткування - автоматика до набірної установки в кількості 3 шт. за ціною 18 567,00 грн. на загальну суму 55 701,00 грн. (т.1, а.с.19).

Додатком до Договору також передбачено детальний графік виконання робіт, проте сторонами такого не долучено.

Підприємство «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України придбало у приватного підприємства «Львівдах» автоматику до набірної установки в кількості 2 шт. за ціною 21 920,40грн. з ПДВ 3 653,40грн. за одиницю на загальну суму 43 840,80грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000041 від 13.12.2012р. та №РН-0000043 від 13.12.2012р. Дані документи підписані та скріплені печатками обох сторін.

Апеляційним судом також встановлено, що надалі, за результатами тендерної процедури, на виконання наступного комплексу будівельних робіт, між сторонами було укладено Договір про закупівлю робіт за державні кошти № 16/12-С від 17.12.2012 року , за яким виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Найменування робіт - роботи по проекту будівництво житлового корпусу для проживання інвалідів з їдальнею . Обсяг, види, ціна та строки виконання робіт, а також ціна обладнання визначаються сторонами в договорі та додатках до нього, Додаток № 1, Договірна ціна, Додаток № 2, детальний графік виконання робіт, Додаток № 2, Специфікація обладнання.

З Додатків до вказаного Договору до справи долучено Специфікацію (а.с. 139-141, Т.1), в якій не зазначено спірного обладнання. Детальний графік виконання робіт (як Додаток) сторонами не долучено.

До цього Договору сторонами укладено Додаткову угоду № 4 від 17.12.2013 року.

Розділом 6 Договору передбачено строки початку та закінчення робіт. Термін завершення робіт за цим Договором - до 31.12.2013 року.

Розділом 12 Договору передбачено строк дії Договору. Зокрема, цей Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

18.11.2013р. сторонами було підписано акт приймання-передачі устаткування до монтажу №ЗЦ000000019 від 18.11.2013р. про передачу замовником - Підприємством «Західний реабілітаційно - спортивний центр» Національного комітету спору інвалідів України, підрядній організації приватному підприємству «Львівдах» автоматику до набірної установки номенклатурний номер 000002070 в кількості 2 одиниці на загальну суму 43 840,80грн., яка була придбана підприємством «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України згідно видаткових накладних №РН-0000041 від 13.12.2012р. та №РН-0000043 від 13.12.2012р. Даний документ підписаний та скріплений печатками обох сторін. (а.с. 22 Т.1). Зазначено, що перелічені нижче устаткування - для монтажу в житловий корпус.

У позовній заяві позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов'язань по договору підряду №01/12-С від 31.05.2012р. щодо виконання будівельних робіт, приватне підприємство «Львівдах» не виконало роботи по монтажу отриманих двох автоматик до набірної установки та не повернуло їх замовнику - підприємству «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України після закінчення дії договорів підряду.

27.11.2015р. за вих. №158 позивач направив відповідачу лист-претензію з вимогою змонтувати шафи управління автоматикою.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору №01/12-С від 31.05.2012р. сторонами складено акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №1, №2, №3 за серпень 2012р., №4, №5, №6 за вересень 2012р., №7, №8 за жовтень 2012р., №9, №10, №11, №12 за листопад 2012р., №13, №14 за грудень 2012р., в яких відсутні посилання на монтаж автоматик до набірних установок в кількості 2 одиниці на загальну суму 43 840,80 грн., що не заперечується відповідачем.

07.06.16р. листами №52 та № 353 позивач повідомляв відповідача про необхідність забезпечити явку повноважного представника на територію підприємства «Західний реабілітаційно-спортивний центр «національного комітету спорту інвалідів України» з метою участі у роботі комісії на предмет реальності монтажу трьох шаф автоматики систем вентиляції житлового корпусу та фактично їх наявності на об'єкті будівництва підприємства позивача, що підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення від 09.06.16р., копії яких долучені до справи.

Представник позивача зазначив, що представники відповідача для роботи комісії, не з'явились, відтак, акт було складено без участі представника відповідача, який належним чином був повідомлений про час та місце роботи комісії.

Позивачем надано ОСОБА_4 №1 від 14.06.2016р. обстеження наявності змонтованих шаф автоматики до набірних приточних вентиляційних установок, який складено за участі заступника директора з питань капітального будівництва, заступника директора з експлуатації, головного енергетика, електрика та ОСОБА_5, який є інженером з технічного нагляду згідно кваліфікаційного сертифікату серія АТ №005495 відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг) пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури від 08.04.16р.

Зі змісту даного акту №1 від14.06.16р. вбачається, що система ПЗ: припливна установка ЕК.АЕ 250-4 - відсутня шафа автоматики до набірної установки, система ПЗ не була введена у експлуатацію (відсутня документація про введення, відсутній звіт про виконання пуско-налагоджувальних робіт, інша виконавча документація). Шафа автоматики до набірної установки не була змонтована, оскільки на будівельних конструкціях у місці проектного розташування шафи автоматики, відсутні сліди кріплень вказаної шафи, та не були прокладені комунікації інженерних мереж до цієї шафи автоматики. ОСОБА_6 виконаних робіт на монтаж вказаної шафи автоматики. Система П4: припливна установка ЕК.АЕ 225-4 - відсутня шафа автоматики до набірної установки, система не працює і не була введена у експлуатацію (відсутня документація про введення), шафа автоматики не була змонтована, оскільки на будівельних конструкціях відсутні сліди кріплень вказаної шафи, та прокладення комунікації до неї. ОСОБА_6 виконаних робіт на монтаж шафи автоматики, підписаний Замовником. Система П5 - аналогічно із ПЗ і П4.

Також, встановлено, що у 2014 році підприємство «Західний реабілітаційно-спортивний центр НКСІУ» оголосило тендер на здійснення визначеного обсягу робіт по об'єкту «Житловий корпус для проживання інвалідів з їдальнею» . Державне підприємство «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» прийняло участь в тендерній процедурі, за результати якої оголошено переможцем.

20 червня 2014 року між Державним підприємством «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» та підприємством «Західний реабілітаційно-спортивний центр НКСІУ» був підписаний договір № 05/14-С про закупівлю робіт за державні кошти для будівництва об'єкту «Житловий корпус для проживання інвалідів з їдальнею» . Сума договору склала 3 321 756,00 грн., в тому числі 510 333,60грн.

Як зазначає третя особа без самостійних вимог на предмет спору у своїх пояснення, вказаний об'єкт будувався декілька років різними підрядними організаціями, які ставали переможцями тендерних процедур, що проводи лись замовником на визначені обсяги робіт в межах бюджетного фінансування. Обладнання, яке передбачалось придбати для здійснення будівельних робіт сторонами договору чітко визначалось в Специфікації до договору №05/14-С про закупівлю робіт за державні кошти від 20.06.2014 року. Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами стосується обладнання, а саме, автоматик до набірної установки у кількості 2 шт. за ціною 21 920,40грн. з ПДВ 3653,40грн. за одиницю на загальну суму 43 840,80грн. з ПДВ, придбаних згідно Видаткової накладної № РН-0000041 від 13.12.2012 року та Ви даткової накладної № РН-0000043 від 13.12.2012 року, яке Замовник - підприємство «Західний реабілітаційно-спортивний центр НКСІУ» придбало від колишнього забудовника - ПП «Львівдах» , яке зазначено у Специфікації до Договору 01,12-С від 31.05.2012 року. Державне підприємство «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» зазначило, що ним не здійснювалось придбання для підприємства «Західний реабілітаційно-спортивний центр НКСІУ» вказаного обладнання. Окрім того, замовником будівництва підприємством «Західний ре абілітаційно-спортивний центр НКСІУ» не передавалось третій особі вказане обладнання - автоматики до набірної установки у кількості 2 шт. за ціною 21 920,40грн. з ПДВ 3 653,40грн. для системи вентиляції та кондицьонування. Організацією не проводився монтаж автоматик до набірної установки у кількості 2 шт. за ціною 21 920,40грн. з ПДВ 3 653,40грн. за одиницю на загальну суму 43 840,80грн. ПДВ на об'єкті «Житловий корпус для проживання інвалідів з їдальнею» .

Предметом позову є вимога про витребування з чужого незаконного володіння шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, яке було передане йому для здійснення монтажних робіт, а саме автоматик до набірної установки у кількості 2 шт. за ціною 21920,40грн. з ПДВ 3653,40грн. за одиницю на загальну суму 43840,80грн. з ПДВ, придбаних згідно видаткової накладної № РН-0000041 від 13.12.2012р. та видаткової накладної № РН-0000043 від 13.12.2012р.

Нормативна підстава позову, зазначена позивачем, - ст. ст. 841, 1212 ЦК України.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 841 ЦК України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або у повному обсязі з матеріалів замовника, підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Згідно ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Частина 1 ст. 398 ЦК України вказує, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Згідно ст. 399 ЦК України Право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 400 ЦК України встановлено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Правомочність володіння визначається, як юридично забезпечена можливість здійснювати панування над річчю.

Статті 397- 400 ЦК України регулюють правовідносини з приводу володіння чужим майном (як окремого речового права), яке є незалежним від права на річ, тобто фактичного панування над річчю. У ч. 3 ст. 397 ЦК встановлено презумпцію правомірності фактичного володіння майном, тобто, якщо не доведено інше, фактичне володіння має визнаватись правомірним. Правомірне фактичне володіння є достатньою підставою для захисту володільцем свого речового права на володіння чужим майном.

Зі ст. 400 ЦК вбачається, що володіння може бути добросовісне та недобросовісне.

Законом встановлено обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Позивачеві в таких справах належить довести наявність недобросовісності з боку володільця і наявність власного володіння майном до його порушення.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором.

Наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розд. ІІІ кн. 5 ЦК.

Отже, як встановлено, між сторонами, існували договірні відносини на підставі Договорів про закупівлю робіт за державні кошти № 16/12-С від 17.12.2012 та № 01/12-С від 31.05.2012 року.

Специфікацією до Договору від 31.05.2012 року було передбачено встановлення автоматики до набірної установки.

Позивач придбав зазначене обладнання у відповідача на підставі видаткових накладних №РН-0000041 від 13.12.2012р. та №РН-0000043 від 13.12.2012р., тобто позивач набув право власності на зазначене спірне обладнання до укладення та підписання другого договору з відповідачем від 17.12.2012.

Доказів доставки, транспортування придбаного спірного обладнання на територію будівельного майданчика сторонами не надано.

Так, під час дії Договору від 17.12.2012 року, а саме 18.11.2013р., сторонами було підписано акт приймання-передачі устаткування до монтажу №ЗЦ000000019 про передачу замовником - Підприємством «Західний реабілітаційно - спортивний центр» Національного комітету спору інвалідів України, підрядній організації приватному підприємству «Львівдах» автоматику до набірної установки номенклатурний номер 000002070 в кількості 2 одиниці на загальну суму 43 840,80грн.

Отже, згідно вищезазначеного ОСОБА_6 відповідач став володільцем спірного устаткування з метою його монтажу.

Разом з тим, доказів монтажу чи повернення відповідачем позивачу автоматик до набірної установки номенклатурний номер 000002070 в кількості 2 одиниці на загальну суму 43840,80грн., яка була придбана підприємством «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України згідно видаткових накладних №РН-0000041 від 13.12.2012р. та №РН-0000043 від 13.12.2012р., судам не подано.

Позивачем були надані на вимогу суду копії всіх актів виконаних робіт до договору 01/12-С від 31.05.2012 року, які підтвердили відсутність відомостей про монтаж спірного обладнання.

Також згідно з актами виконаних робіт підрядною організацією Державне підприємство «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» , монтажні роботи по встановленню спірного обладнання, а саме, автоматик до набірної установки у кількості 2 шт. за ціною 21920,40грн. з ПДВ 3653,40грн. за одиницю на загальну суму 43840,80 грн. ПДВ, придбаних згідно Видаткової накладної № РН-0000041 від 13.12.2012 року та Видаткової накладної № РН0000043 від 13.12.2012 року, не виконувались.

Отже, у матеріалах справи відсутні акти приймання змонтованого обладнання або акти повернення обладнання без монтажу.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що, незважаючи на те, що відповідачу спірне обладнання було передано під час дії Договору від 17.12.2012 року, проте таке було передане на виконання договору від 31.05.2012 року, який припинив свою дію у зв'язку з оголошенням наступного тендеру на виконання робіт за державні кошти та укладенням нового договору з відповідачем.

Як також свідчать матеріали справи, між сторонами припинилися господарські відносини та зобов'язання за договорами, оскільки позивач 20.06.2014 уклав договір на продовження виконання робіт з третьою особою.

Отже, правова підстава, на основі якої між сторонами виникли господарські відносини, відпала та на підставі якої було передано спірне обладнання, відпала. Таким чином, відповідач вважається таким, що володів на момент подачі позову до суду та володіє спірним майном без правової підстави.

Крім того, не заслуговує на увагу твердження відповідача, що працівникам приватного підприємства "Львівдах" було відмовлено у доступі до об'єкта і повідомлено, що даний об'єкт введено в експлуатацію в 2015 році, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують дані обставини.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що у даному випадку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, відтак апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Доводи скаржника про обрання позивачем неправильного способу захисту не є обґрунтованими, оскільки згідно ст. 1212 ЦК України особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, що мало місце у даному випадку. Доводи скаржника щодо відсутності у нього спірного майна не підтверджуються належними доказами. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.03.2017р. у справі № 914/998/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівдах» , б/н, від 24.03.2017 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 06.06.2017 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1