Постанова

від 30.05.2017 по справі 909/59/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р. Справа № 909/59/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Долина" (надалі ТзОВ "Вектор-Долина"), б/н від 27.03.2017р. (вх. № ЛАГС 01-05/1531/17 від 31.03.2017р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2017р.

у справі № 909/59/17

за позовом: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі, м. Долина, Івано-Франківська область

до відповідача: ТзОВ "Вектор-Долина", смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область

про стягнення у порядку регресу надмірно виплачених коштів щомісячної страхової виплати в сумі 17 216,55 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2017р. у справі № 909/59/17 (суддя Калашник В.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто ТзОВ "Вектор-Долина" на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі у порядку регресу шкоду у вигляді надмірно виплачених коштів щомісячної страхової виплати в сумі 17 216,55 грн. Стягнуто з ТзОВ "Вектор-Долина" в дохід державного бюджету 1 600,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що враховуючи доведеність протиправної поведінки відповідача, а саме подання недостовірних відомостей щодо відпрацьованих календарних днів ОСОБА_2, наявність шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини, суд дійшов висновку, що у позивача є всі правові підстави для стягнення з відповідача заподіяної шкоди.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ "Вектор-Долина" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що здійснення відділенням виконавчої дирекції Фонду виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, відповідно Фонд не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому, згідно з ч.1 ст. 1191 ЦК України не набуває права зворотної вимоги до винної особи.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 31.03.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_3, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.04.2017р.

В судовому засіданні 25.04.2017р. оголошено перерву до 30.05.2017р., про що сторони повідомлені під розписку.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання 30.05.2017р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні представник позивача проти доводів скаржника заперечив, просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання 30.05.2017р. також не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду від 14.03.2017 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2014р. на товаристві з обмеженою відпловідальністю "Вектор-Долина" з працівником ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві. 13.10.2014р. територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області створено комісію проведення спеціального розслідування. За результатами розслідування складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1) та акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку (форма Н-5) (а.с. 28-34).

Згідно з постановою № 0906/495/495/1 від 20.11.2014р. відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві потерпілого ОСОБА_2 було взято на облік

На підставі заяви потерпілого ОСОБА_2 від 16.01.2015р. та виписки з акту огляду МСЕК серія АБ № 0012475 від 24.11.2014р. постановами №0906/495/495.1/8 та №0906/495/495.1/9 відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Долинському районі Івано-Франківської області проведено нарахування та виплату одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності, щомісячні страхові виплати в розмірі 2 858,68 грн. (а.с. 49-51).

Вказані страхові виплати нараховані згідно довідки про середню заробітну плату, виданої ТзОВ "Вектор-Долина" №05-12 від 05.12.2014р., де розмір середньої заробітної плати складав 4 397,97 грн. (а.с. 7).

23.03.2016р. потерпілий ОСОБА_2 звернувся до відділення Фонду із заявою про нарахування та виплату індексації його страхових виплат.

Перевіркою правильності нарахування та виплати щомісячної страхової виплати та сум індексації по справі потерпілого ОСОБА_2 було виявлено помилку в розрахунку середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку, яка впливає на суму призначеної щомісячної страхової виплати. Зокрема встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу машиністом екскаватора 6-го розряду з 06.08.2014р. згідно наказу ТзОВ "Вектор- Долина" "Про прийом на роботу" № 11 від 06.08.2014р., нещасний випадок стався 11.08.2014р., що склало 5 фактично відпрацьованих календарних днів (а.с. 56-60).

Згідно довідки, виданої ТзОВ "Вектор-Долина" № 05-12 від 05.12.2014р. вказано, що за період роботи потерпілим ОСОБА_2 відпрацьовано 3 календарні дні. Відповідно до п.6 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, (затвердженого Постановою КМУ № 1266 від 26.09.2001р. із змінами), у разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачували страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Відділенням виявлена розбіжність між довідкою про середню заробітну плату для розрахунку страхових виплат, виданою ТзОВ "Вектор-Долина" №05-12 від 05.12.2014р., та записом у трудовій книжці потерпілого, а саме щодо відпрацьованих календарних днів.

В зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з листом № 202/03-12 від 12.04.2014р. для з'ясування правильності кількості відпрацьованих календарних днів потерпілим ОСОБА_2М.(а.с. 35).

У відповідь на вказаний лист відповідач видав нову довідку №22/04-03 від 22.04.2016 де вказав кількість календарних днів 5 (а.с. 36, 42).

У зв'язку з помилкою щодо кількості відпрацьованих днів виникла переплата за період з 24.11.2014р. по 28.03.2016р. у розмірі 17 216,55 грн.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі №0906/495/495.1.18 від 28.03.2016р. постановлено відрахувати із суми страхової виплати "щомісячна страхова виплата в разі стійкої втрати професійної працездатності" потерпілого ОСОБА_2 суму в розмірі 4 152,91 грн. за кожний місяць, починаючи з 01.03.2016р. до погашення суми зайво виплачених коштів в розмірі 4 152,91 грн.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі № 0906/495/495.1.19 від 28.03.2016р. постановлено відрахувати із суми страхової виплати "щомісячна страхова виплата в разі стійкої втрати професійної працездатності" потерпілого ОСОБА_2 суму в розмірі 20% за кожний місяць, починаючи з 01.03.2016р. до погашення суми зайво виплачених коштів в розмірі 13 063,64 грн.

Однак, постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2016р., яка залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2016р. вказані вище постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Долинському районі скасовані (а.с. 9-15).

В зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з ТзОВ "Вектор-Долина" у порядку регресу шкоди у вигляді надмірно виплачених коштів щомісячної страхової виплати в сумі 17 216,55 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначеною нормою передбачене виникнення у особи права регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Разом з тим, правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 Цивільного кодексу України .

Частиною 1 ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування).

Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абз.5 ч.1 ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності (Преамбула Закону).

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (ст. 2 Закону). А відтак, відповідно до правил конкуренції норм, що узгоджується зі ст. 999 Цивільного кодексу України, переважному застосуванню підлягають норми спеціального закону, тобто у даному випадку Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України".

За приписами ст. 8 даного Закону, обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

Таким чином, відносини між Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Долинському районі Івано-Франківської області та ОСОБА_2, як працівником ТзОВ Вектор-Долина , є правовідносинами з обов'язкового особистого соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

За змістом ст. 11 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності", страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

ОСОБА_5 законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено право Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який здійснив страхову виплату потерпілій особі в межах відносин з особистого загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності", на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.

Таке право, про яке зазначено в ст. 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі сплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування .

Позивач, як страховик, не може реалізувати своє право на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому за договором загальнообов'язкового державного соціального страхування страхових сум, оскільки ст. 515 ЦК України не допускає заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач обґрунтовує свою позицію з посиланням на норми ст.1166, ст. 1191 ЦК України.

Однак, колегія суддів зазначає, що здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплат у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, а отже, відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і тому, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України не набуває права зворотної вимоги до винної особи.

Вказану правову позицію викладено Верховним судом України в постановах від 05.02.2013р. у справі № 5028/6/34/2012, від 05.09.2012р. у справі № 9/17-1131-2011, від 06.11.2012р. у справі № 5028/18/110/2011, які є обов'язковими для всіх судів України відповідно до ст. 111 28 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в порушення норм матеріального та процесуального права, задовольняючи позовні вимоги, не врахував спеціальних норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, відтак, дійшов неправомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст. 4 3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2017р. у справі № 909/59/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4. Справу передати до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Т.Б. Бонк

ОСОБА_1