Рішення

від 31.05.2017 по справі 924/243/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2017 р.Справа № 924/243/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-Бетон", м. Київ

до приватної фірми "А І Є", м. Хмельницький

про стягнення 560272,56 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1/11-12 від 12.11.2007р.

Суддя Смаровоз М. В.

Представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1 - керівник, ОСОБА_2 - за довіреністю від 16.08.2016р.

У судовому засіданні 31.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Як зазначено у позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 560272,56 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1/11-12 від 12.11.2007р. В обгрунтування позовної заяви представник позивача відзначив, зокрема, що 12.11.2007р. між ТОВ „КМБ-Бетон» (продавцем) та ПФ „АіЄ» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу бетону/будівельних матеріалів № 1/12-11. Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його. Як вказує позивач, продавець передає покупцю накладні на переданий товар, в яких визначає асортимент, кількість, ціну одиниці товару (п. 1.2. договору). На виконання вищевказаного пункту, між ТОВ „КМБ-Бетон» та ПФ „АіЄ» було складено та підписано накладні № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р. Представник позивача зазначив, що пунктом 5.3. договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити вартість поставленого товару протягом 15 календарних днів з дати здійснення поставки. В порушення відповідачем зобов'язань за договором він не здійснив оплату за поставку товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 560272,56 грн. Представник позивача відзначив, що відповідачу неодноразово надсилались претензії про сплату заборгованості. Також представник позивача вказує на те, що згідно з листом приватної фірми „АіЄ» від 19.10.2011р., відповідачем визнано заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "КМБ-Бетон" у сумі 560272,56 грн.

Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 18.05.2016р. по справі № 355/1937/15-ц було скасовано рішення Баришівського районного суду Київської області від 04.01.2016р. в частині вимог ТОВ „КМБ-Бетон" до приватної фірми „АіЄ" про стягнення заборгованості та закрито провадження у справі і цій частині. Крім того, рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спірні правовідносини ґрунтуються на договорі купівлі-продажу, укладеному між ТОВ „КМБ-Бетон" і приватною фірмою „АіЄ", тобто, між юридичними особами, а отже, за змістом ст. 15 ЦПК України, такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, як вказує представник позивача, посилаючись на зміст ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2016р. у справі № 910/7150/16 за позовом приватної фірми „АіЄ" до товариства з обмеженою відповідальністю „КМБ-Бетон" про визнання договору недійсним у задоволенні позову відмовлено повністю на підставі того, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 04.01.2016р. та рішенням апеляційного суду Київської області від 18.05.2016р. по справі № 355/1937/15-ц встановлено укладеність договору № 1/12-11 купівлі-продажу бетону/будівельних матеріалів від 12.11.2007р. між ПФ „АіЄ" та ТОВ "КМБ-Бетон".

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд задовольнити позов.

Крім того, позивач у своєму зверненні до суду, отриманому судом 18.05.2017р., просив суд розглядати справу за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-Бетон". При цьому, позивач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду (в тому числі щодо відкладення розгляду справи на 31.05.2017р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення).

17.05.2017р. представником відповідача подано заяву про залишення позову без розгляду, посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України та зазначивши про те, що у зв'язку із тим, що позивач без поважних причин не надає на вимогу суду оригінал договору та додатків до нього, не з'являється до суду на судові засідання, а відповідач повністю заперечує існування такого договору, відповідач вважає, що неподання документів до суду та нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору.

З приводу вищезазначеного клопотання судом відзначається, що відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору

Судом відзначається, що, виходячи зі змісту означеної норми та наявних матеріалів справи, не підлягає задоволенню заявлене представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду з огляду на ненаведення відповідачем достатніх підстав для вчинення судом передбаченої вищевказаним положенням ГПК України процесуальної дії (враховуючи при цьому, що зміст наданих представниками сторін доказів в їх сукупності дає можливість розглянути даний спір по суті за наявними матеріалами справи).

Крім того, по суті спору відповідачем відзначено, зокрема, що підставою для звернення до суду за захистом своїх прав є договір № 1/12-11 купівлі-продажу бетону/будівельних матеріалів від 12.11.2007р., який приватна Фірма „АіЄ» ніколи не укладала і подібний товар ніколи не отримувала. Про існування такої юридичної особи як ТОВ „КМБ-Бетон» до січня 2016 року ніхто і не здогадувався. Також, як вказує представник відповідача, договір № 1/12-11 купівлі-продажу бетону/будівельних матеріалів від 12.11.2007р. ніколи не укладався ОСОБА_3 від імені ПФ „АіЄ» . Крім того, як вважає представник відповідача, підписи, які містяться на фотокопіях, не належать колишньому власнику ПФ „АіЄ» ОСОБА_3.

Разом з тим, як стверджує представник відповідача, приватна фірма „АіЄ» ніколи не займалась будівництвом, тому необхідності в подібних будівельних матеріалах ніколи не було. Також, як зазначив представник відповідача, приватна фірма „АіЄ» ніколи нічого не будувала у м. Києві та не укладала в м. Києві угоди.

Крім того, як стверджує представник відповідача, директор ПФ „АіЄ» ОСОБА_1 працює на фірмі з 1996 року. Директором і єдиним власником до 2008 року був його батько ОСОБА_3. ОСОБА_1 був обізнаний про усі договори, які укладалися на даній фірмі. Будь-яких відносин ПФ „АіЄ» з відповідачем ніколи не мала. Разом з тим, відзначено, що копії накладних, які були додані позивачем до позовної заяви, містять інформацію про те, що товар отримав ОСОБА_4 за довіреністю ЕАЗ № 56 від 20.11.07р. Однак, як стверджує представник відповідача, така особа, як ОСОБА_4, на фірмі ніколи не працювала. Крім того, на фірмі є журнал реєстрації довіреностей за період з 1996 по 2009 рік. Довіреності на ім'я ОСОБА_4 фірмою ніколи не видавалися.

Також, представник відповідача вважає, що позов поданий з пропущенням строку позовної давності, який встановлений у ст. 257 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, представники відповідача вважають, що підстави для задоволення позову відсутні.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

Як зазначено у наданій представником позивача копії договору купівлі-продажу бетону/будівельних матеріалів № 1/12-11 від 12.11.2007р., даний договір укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "КМБ-Бетон" (продавцем) та приватною фірмою "АіЄ" (покупцем).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору продавець передає покупцю накладні на переданий товар, в яких визначає асортимент, кількість, ціну одиниці товару.

Як передбачено п. 2.1. договору, асортимент, найменування, ціна товару визначається у специфікації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати вимогам ГОСТам.

Згідно з п. 4.1. договору загальна ціна формується на підставі замовлень, наданих продавцем, відповідно до специфікації товару, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Як передбачено п. 4.2. договору, доставка товару здійснюється покупцем власними силами та за власний рахунок.

Відповідно до п. 5.1. договору кошти за проданий товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця в передбачені договором терміни.

Згідно з п. 5.3. договору покупець зобов'язується оплатити вартість поставленого товару протягом 15 календарних днів з дати здійснення поставки.

Як передбачено п. 6.2. договору, передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі, що підписується сторонами або належним чином оформлених накладних.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1. договору).

Як зазначено у наданих представником позивача копіях видаткових накладних № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р. ТОВ „КМБ-Бетон» (постачальником) передано ПФ "АіЄ" (одержувачу) товар (будівельні матеріали) на загальну суму 560272,56 грн. Означені накладні скріплено зі сторони постачальника - підписом ОСОБА_5, а зі сторони одержувача - підписом ОСОБА_4 за довіреністю ЕАЗ № 56 від 14.11.2007р.

19.04.2017р. керівником ПФ "АіЄ" ОСОБА_1 було видано довідку, в якій повідомлено про те, що з моменту заснування фірми така особа як ОСОБА_4 на фірмі ніколи не працювала та не уповноважувалась керівництвом фірми на отримання для фірми товарно-матеріальних цінностей.

У наданій суду копії журналу реєстрації довіреностей за період з 1996 по 2009 рік відсутні відомості про видачу приватною фірмою "АіЄ" довіреності ОСОБА_4 для отримання товару.

Як вбачається зі змісту довідки приватної фірми "АіЄ" від 31.05.2017р. та витягу з трудової книжки ОСОБА_6, названа особа 01.10.2005р. була переведена з посади директора на посаду виконавчого директора приватної фірми "АіЄ".

В матеріалах справи також наявні: лист Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.05.2017р., копії: судових рішень, претензій ТОВ „КМБ-Бетон» від 11.09.2011р. та від 09.12.2013р., листа ПФ "АіЄ" від 19.10.2011р., статуту товариства з обмеженою відповідальністю „КМБ-Бетон» , затвердженого загальними зборами учасників протоколом № 2/10 від 14.06.2010р. тощо.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Також судом відзначається, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час, яким датовано видаткові накладні) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до пункту 8 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (чинної на час, яким датовано видаткові накладні), довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Як встановлено судом, в обгрунтування позову позивач посилається на нездійснення приватною фірмою "АіЄ" оплати за товар на загальну суму 560272,56 грн., переданий відповідачеві відповідно до видаткових накладних № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р. та відповідних довіреностей.

Однак, як встановлено судом, позивачем на вимогу суду не надано довіреностей на отримання товару, зазначеного у накладних № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р. При цьому, посилання позивача у наданих суду 18.05.2017р. поясненнях на те, що ним надаються суду вищезазначені довіреності, є безпідставним, оскільки відповідні довіреності суду не надано (наведене також підтверджується складеним 18.05.2017р. актом працівників апарату господарського суду).

Беручи до уваги, що 19.04.2017р. керівником ПФ "АіЄ" ОСОБА_1, яким заперечуються факти поставки товару, було видано довідку, в якій повідомлено про те, що з моменту заснування фірми така особа як ОСОБА_4 (яка вказана в означених накладних отримувачем товару від імені ПФ "АіЄ" за довіреністю ЕАЗ № 56 від 14.11.2007р.) на фірмі ніколи не працювала та не уповноважувалась керівництвом фірми на отримання для фірми товарно-матеріальних цінностей, враховуючи, що у наданій суду копії журналу реєстрації довіреностей за період з 1996 по 2009 рік відсутні відомості про видачу приватною фірмою "АіЄ" довіреності ОСОБА_4 для отримання товару, також з огляду на відсутність у матеріалах справи виданих приватною фірмою "АіЄ" довіреностей на отримання товару, зазначеного у видаткових накладних № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р., суд вважає, що позивачем всупереч вимогам ст.33 ГПК України не доведено наявність волевиявлення приватної фірми "АіЄ", спрямованого на уповноваження тієї чи іншої конкретної особи одержати для вказаної фірми визначений перелік та кількість цінностей, означених у відповідних накладних. Відтак, у суду відсутні підстави для констатації факту отримання зазначеного у видаткових накладних № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р. товару приватною фірмою "АіЄ".

Крім того, посилання відповідача на зміст листа ПФ "АіЄ" від 19.10.2011р. (щодо визнання заборгованості відповідачем) також не може слугувати підтвердженням здійснення господарських операцій щодо поставки відповідачеві товару на суму 560272,56 грн., оскільки вказаний лист не є первинним документом в розумінні статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» . Також, означений лист від 19.10.2011р. не містить жодного посилання на договір № 1/12-11 від 12.11.2007р. чи накладні № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р., що унеможливлює встановлення конкретних договірних правовідносин, яких стосувався вказаний лист.

Беручи до уваги наведені вище положення закону (у тому числі ст.ст. 655, 692 Цивільного кодексу України), враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів, які би засвідчували факти отримання зазначеного у видаткових накладних № Б-00000001 від 14.11.2007р., № Б-00000002 від 15.11.2007р., № Б-00000003 від 19.11.2007р., № Б-00000004 від 20.11.2007р., № Б-00000005 від 21.11.2007р. товару приватною фірмою "АіЄ", підстави для задоволення позову відсутні.

Також судом зауважується, що позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 560272,56 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1/11-12 від 12.11.2007р., для чого відсутні будь-які підстави (незалежно від інших обставин справи), оскільки договір з таким номером суду не надано.

Крім того, при прийнятті рішення судом відзначається, що не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування строку позовної давності з огляду на наступне.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В свою чергу, можливість захисту цивільного права або інтересу породжується лише його порушенням. Зважаючи на те, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд відмовляє.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 560272,56 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 1/11-12 від 12.11.2007р. необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Доводи позивача не можуть слугувати підставою для задоволення позову. Тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення складено 06.06.2017р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддрук. 2 прим. (рек. з пов. про вруч.): 1- до справи; 2 - позивачу (04073, Київ, вул. Куренівська, буд. 27-А).