Рішення

від 01.06.2017 по справі 910/4770/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2017Справа №910/4770/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково- дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація"

про стягнення 23 287,32 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Адаменко А.О. (довіреність № 18 від 13.05.2017)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація" (відповідач) 23287,32 грн. заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 881 від 13.01.2014, з яких: 15 738,65 грн. - заборгованість по орендній платі та комунальним платежам, 574,07 грн. - 3 % річних, 6 543,83 грн. - пеня, 430,77 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень № 881 від 13.01.2014 в частині сплати орендної плати та комунальних платежів за період з лютого 2014 по грудень 2015 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 15 738,65 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4770/17 та призначено її до розгляду на 20.04.2017.

10.04.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 відкладено розгляд справи № 910/4770/17 на 18.05.2017.

17.05.2017 від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 18.05.2017 з'явились представники позивача.

Представники позивача надали суду пояснення щодо обставин справи та заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/4770/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 01.06.2017.

31.05.2017 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, серед яких розрахунки позовних вимог. У поданих розрахунках суми орендної плати, комунальних платежів, інфляційних втрат, пені та 3% річних є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, оскільки відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог не заявлялось, суд здійснює розгляд справи в межах заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2017 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 01.06.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 01.06.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" - ПАТ "КиївЗНДІЕП" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація" (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 881 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування об'єкт оренди, визначений у розділі 2 даного договору, необхідний орендарю для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.1 договору визначено, що об'єктом оренди відповідно до даного договору є нежитлове приміщення, а саме - кімната №3 загальною площею 4,2 кв.м, що розташована на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Згідно з п. 4.1 договору, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату. Розмір орендної плати за 1 календарний місяць визначається з розрахунку: за 1 кв.м. загальної площі об'єкта оренди становить 83,33 грн., крім того ПДВ 20%, що складає 16,67 грн., а разом з ПДВ - 100,00 грн. Розмір орендної плати щомісяця індексується з моменту підписання даного договору з індексом інфляції за даним Держкомстату України, якщо індекс інфляції більше ніж одиниця.

За змістом п. 4.2 договору, орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем у термін до 5 числа кожного поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата вноситься відповідно до рахунків, що виставляються орендодавцем. Орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендній платі ті інших платежів і оформляти відповідні акти звірки.

Відповідно до п. 4.4 договору, вартість комунальних послуг, плата за землю не входять у розмір орендної плати і щомісяця відшкодовуються орендарем, виходячи з фактичних витрат, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця щомісяця протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку орендарю.

Положеннями п. 6.4 договору встановлено, що об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акта приймання-передачі.

01.02.2014 між сторонами підписано Акт № 1 приймання-передачі нежитлового приміщення, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, а саме: № 3, загальною площею 4,2 кв.м., що розташоване на 4-му поверсі корпусу прибудови(інвентарний номер 571) за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Відповідно до п. 11.1 договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2014, договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач в порушення взятого на себе зобов'язання у період з лютого 2014 року по грудень 2015 не здійснив сплати орендних платежів та комунальних платежів, у зв'язку із чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 15 738,65 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 6543,83 грн., інфляційних втрат у сумі 430,77 грн. та 3% річних в сумі 574,04 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем, у період з лютого 2014 по грудень 2015 нежитловим приміщенням, а саме - кімнатою №3 загальною площею 4,2 кв.м, що розташована на 4-му поверсі корпусу прибудови (інвентарний номер №571) орендодавця за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26.

Доказів повернення відповідачем об'єкта оренди по акту приймання-передачі матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати орендної плати та комунальних платежів погоджений сторонами у п. 4.2, 4.4 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з лютого 2014 по грудень 2015 позивач виставляв відповідачу, відповідно до умов договору, рахунки для оплати орендної плати та комунальних платежів, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків на оплату, а також реєстрами відправки рекомендованих листів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, в порушення умов договору оренди нежитлових приміщень, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати та комунальних платежів за період з лютого 2014 по грудень 2015 належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за договором оренди в частині сплати орендних та комунальних платежів становить 15 738,65 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості у сумі 15 738,65 грн. по сплаті орендних та комунальних платежів за період з лютого 2014 по грудень 2015 року.

Оскільки, заборгованість відповідача по орендній платі та комунальним платежам у сумі 15 738,65 грн. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем орендних та комунальних платежів у строки, встановлені договором, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 15 738,65 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 6 543,83 грн., нараховану на прострочення заборгованості з орендної плати та комунальним платежам за період з 01.01.2016 по 20.03.2017.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 13.1.2 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором припиняється у день виконання таких зобов'язань.

У разі невиконання або неналежного виконання орендарем будь-якого із зобов'язань, зазначених в п.п. 4.2, та/або 4.3, та/або 4.5 договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст.232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14).

Сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, умовами п. 13.1.2 договору передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені.

Таким чином, в даному випадку, період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком, оскільки, пункт 13.1.2 договору включає в себе строк нарахування, що відповідно до ст. 252 ЦК України визначається в днях - "за кожен день", а також період такого нарахування -"до дня виконання зобов'язань ".

Однак, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення сплати орендної плати, а також за прострочення сплати комунальних послуг.

В пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що п. 13.1.4 не встановлює відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення строків сплати комунальних платежів.

Оскільки, сторони укладаючи договір, не погодили відповідальність відповідача за порушення строків сплати комунальних платежів у вигляді пені, то вимоги про стягнення пені, нарахованої на заборгованість зі сплати комунальних платежів, задоволенню не підлягають.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що розмір пені складає 4 888,16 грн. (за період з 01.01.2016 по 20.03.2017 на суму 11742,31 грн.).

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 888,16 грн.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що останні є вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 574,07 грн. 3% річних та 430,77 грн. інфляційних втрат, у заявлених позивачем розмірах.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Новація" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, 4 поверх, приміщення № 3, код 31838547) на користь Публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (01133, м. Київ, бульвар Лесі українки, буд. 26, код 01422826) 15 738,65 грн. основного боргу, 4888,16 грн. пені, 574,07 грн. 3% річних, 430,77 грн. інфляційних втрат та 1486,24 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2017.

Суддя С.О. Турчин