Рішення

від 01.06.2017 по справі 555/1051/14-ц

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/1051/14-ц

Номер провадження 2/555/15/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі :

головуючого - судді Собчука А.Ю.

при секретарі Кравчук С.Я.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради №202 від 14 вересня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м., визнання недійсним державного акта серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, право власності на яку посвідчене державним актом серія ЯМ №267097 від 09 листопада 2012 року, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради № 42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в с. Моквин, вул. Надслучанська, визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради №183 від 22 червня 2012 року в частині затвердження акту по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6 сільської ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради №202 від 14 вересня 2012 року, визнання недійсним державного акта серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради № 42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради №183 від 22 червня 2012 року в частині затвердження акту по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів Березнівського району Рівненської області від 30 липня 1996 року № 27 їй передано безоплатно в особисту приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га для обслуговування житлового будинку, який знаходиться в с. Моквин, Березнівського району Рівненської області, по вул. Надслучанській. У земельно-кадастрових документах ОСОБА_6 сільської ради за громадянкою ОСОБА_5 обліковується земельна ділянка для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,16 га, про що зазначено у відповіді від 07 лютого 2014 року № 63 на запит адвоката.

Земельна ділянка площею 0,16 га, передана їй у власність, вилучена у встановленому законом порядку не була, будь-які рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади щодо вилучення у позивача земельної ділянки відсутні. Добровільної відмови від переданої позивачу у власність земельної ділянки вона не надавала.

Рішенням ОСОБА_6 сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по вул. Надслучанській 119 в с. Моквин, Березнівського району, Рівненської області. Зазначена ділянка межує із її земельною ділянкою. У кінці 2013 року відповідач розпочала огородження виділеної земельної ділянки та, порушивши межу, побудувала частину паркана на належній їй на праві власності земельній ділянці. З огляду на порушення відповідачем її права власності на земельну ділянку площею 0,16 га вона звернулася до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та з вимогою зобов'язати ОСОБА_3 знести паркан, побудований нею на земельній ділянці, переданій їй у власність рішенням ОСОБА_6 сільської ради народних депутатів Березнівського району Рівненської області від 30 липня 1996 року № 27 (справа № 555/618/14-ц, № провадження 2/555/282/14). З матеріалів вказаної справи вона дізналася про те, що відповідач замовила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,24 га. Рішенням ОСОБА_6 сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 була затверджена вищевказана технічна документація та передана у власність відповідача земельна ділянка площею 0,24 га та 09 листопада 2012 року виданий державний акт серії ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 562 048 7001:01:003-.0131. Позивач вважає, що оскаржуване рішення ОСОБА_6 сільської ради є незаконним і підлягає скасуванню та, відповідно, є підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, який виданий на підставі оскаржуваного рішення.

Як зазначала ОСОБА_3, у письмовому запереченні на позов у справі № 555/618/14-4 (№ провадження 2/555/282/14) 27 березня 2012 року було встановлено і погоджено межі земельної ділянки в натурі, яка передавалася їй у власність. При обстеженні земельної ділянки виявилося, що у неї не вистачає 0,04 га, її земельна ділянка складала всього 0,20 га. До приватизації її земельна ділянка становила 0,20 га замість 0,24 га за законом. Отже, ОСОБА_3 було встановлено, що фактично в її користуванні перебуває 0,20 га, проте технічна документація із землеустрою була виготовлена на 0,24 га.

Технічну документацію ОСОБА_5 не погодила, її підписи відсутні на наступних документах: протоколі від 21 березня 2012 року встановлення і погодження меж земельної ділянки в натурі, яка передається у власність громадянину ОСОБА_3; акті погодження межі земельної ділянки між сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_9 по вул. Надслучанській 119 в с. Моквин.

Ухвалення ОСОБА_6 сільською радою оскаржуваного рішення та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2 400 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку при тому, що фактично вона використовувала земельну ділянку, площа якої в натурі становила 0,20 га, порушує її право власності на належну їй земельну ділянку, яке вона набула в 1996 році.

Крім того, позивач стверджує, що рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради № 42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в с. Моквин, вул. Надслучанська є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки в 1996 році в Україні діяв Закон «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування » від 07 грудня 1990 року N 533-XII. Статтею 23 даного Закону було визначено повноваження Голови сільської Ради народних депутатів. Серед них було відсутнє повноваження одноосібно приймати рішення виконавчого комітету сільської ради. Поруч з цим главами 3 та 4 наведеного Закону визначено загальну, галузеву та делеговану компетенцію виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад. Серед них відсутнє повноваження передавати у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Ухвалою Березнівського районного суду від 15.07.2016р. із районного архівного відділу було витребувано оригінал рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради №42 від 26.11.1996р.; оригінали протоколів засідань виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради за жовтень, листопад, грудень 1996 року. В довідці архіву (аркуш справи 173 том 2) вказано, що протокол засідання виконавчого комітету за листопад 1996 року до архіву не надходив. При цьому інші протоколи (жовтень, грудень 1996 року) передані у встановленому порядку. Отже, протокол засідання виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради за 26 листопада 1996 року разом із оскаржуваним рішенням №42 за його дійсної наявності повинен був бути переданий до районного архівного відділу не пізніше 28 листопада 2001 року. За відсутності такого протоколу на зберіганні в районному архіві, слідує, що оскаржуване рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради №42 від 26.11.1996р. має ознаки підробленого та не створює відповідних юридичних наслідків для вказаних в ньому осіб.

Також, позивач вказує, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_6 сільської ради №183 від 22 червня 2012 року затверджено в тому числі акт комісії по вирішенню земельних спорів від 23.05.2012р. щодо відмови ОСОБА_5 погоджувати межі земельної ділянки ОСОБА_3. Вважає, що дане рішення в частині затвердження акту комісії по вирішенню земельних спорів від 23.05.2012р. щодо відмови ОСОБА_5 погоджувати межі земельної ділянки ОСОБА_3, ухвалене з грубим порушенням вимог законодавства. Акт комісії по вирішенню земельних спорів відсутній як такий, оскільки не створений компетентний орган - згідно п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні » виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішується таке питання, як утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій. Дотримання ОСОБА_6 сільською радою встановленої законом процедури вирішення земельного спору надало би можливість ОСОБА_5 реалізувати своє право на оскарження рішення сільської ради №183 від 22.06.2012р. в судовому порядку та реалізувати можливість призупинення ухвалення послідуючого оскаржуваного позивачем рішення №202 від 14.09.2012р. в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м. - згідно ч.4 ст.161 ЗК України виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продовжений вищестоящим органом або судом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати незаконним і скасувати рішення ОСОБА_6 сільської ради №202 від 14 вересня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м., визнати недійсним державний акт серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, право власності на яку посвідчене державним актом серія ЯМ №267097 від 09 листопада 2012 року, визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради № 42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в с. Моквин, вул. Надслучанська, визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_6 сільської ради №183 від 22 червня 2012 року в частині затвердження акту по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року, стягнути із відповідачів на її користь судові витрати по справі та суму судового збору.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві та в матеріалах справи. Вважають позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Представник відповідача ОСОБА_6 сільської Ради Березнівського району, сільський голова ОСОБА_10 в судовому засіданні 02.03.2017р. позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити, рахує, що позовні вимоги є безпідставними, сільською радою прийнято законні та обґрунтовані рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, рахують їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, просили суд відмовити в задоволенні позову, крім того застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_7 в судові засідання не з'являлася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що в період оформлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку в с. Моквин по вул. Надслучанська,119, вона працювала землевпорядником ОСОБА_6 сільської ради. Відповідачу, як спадкоємиці померлого ОСОБА_8, за її заявою, рішенням сільської ради було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою. Межові знаки були встановлені згідно діючого порядку. Оскільки сусіди ОСОБА_13 та ОСОБА_5 відмовлялись погоджувати межі, то було складено акти про це, які затверджені на сесії сільської ради. Після затвердження технічної документації ОСОБА_3 отримала акт на право власності на земельну ділянку. В період користування померлим ОСОБА_8 належна йому земельна ділянка мала прямокутну форму. Розміри ділянок жителів села сільською радою також зазначались в погосподарських книгах.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що як депутат сільської ради підписувала лише один акт про відмову ОСОБА_13 від погодження межі земельної ділянки її сусідки ОСОБА_3 Це було в кабінеті сільського голови. В її присутності ОСОБА_5 не пропонувалось погодити технічну документацію ділянки, розташованої в с. Моквин по вул. Надслучанська 119.

Свідок ОСОБА_15 , дочка померлого ОСОБА_8, в судовому засіданні пояснила, що огорожі між земельними ділянками її батька та ОСОБА_5 ніколи не було. ОСОБА_5 постійно заорювалась в батькову землю. Через це в сім'ї постійно сварились.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №29315538 від 11.11.2014 р. ОСОБА_5 є власником (частка 1/1) житлового будинку, розміщеного за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с.Моквин, вул. Надслучанська, будинок №117а. (т.1 а.с.155).

Рішенням виконкому ОСОБА_6 сільської ради №27 від 30.07.1996р. ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,16 га. (Т.1 а.с. 140).

У довідці ОСОБА_6 сільської ради №63 від 07.02.2014р. вказано, що у земельно-кадастрових документах сільської ради за громадянкою ОСОБА_5 обліковується земельна ділянка для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,16 га. (Т.1 а.с.11).

Земельна ділянка площею 0,16 га, передана їй у власність, вилучена у встановленому законом порядку не була, будь-які рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади щодо вилучення у позивача земельної ділянки відсутні. Добровільної відмови від переданої позивачу у власність земельної ділянки вона не надавала.

Рішенням ОСОБА_6 сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по вул. Надслучанській 119 в с. Моквин, Березнівського району, Рівненської області (Т.1 а.с.20.) Зазначена ділянка межує із земельною ділянкою позивача.

Рішенням ОСОБА_6 сільської ради від 14 вересня 2012 року № 202 була затверджена вищевказана технічна документація та передана у власність відповідача земельна ділянка площею 0,24 га та 09 листопада 2012 року виданий державний акт серії ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року кадастровий номер земельної ділянки 562 048 7001:01:003-.0131.

ОСОБА_5 є власником житлового будинку № 117 по вул. Надслучанській в с. Моквин Березнівського району, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11 листопада 2014 року (Т.1 а.с.).

Житлововий будинок № 117 по вул. Надслучанській в с.Моквин, Березнівського району, належить ОСОБА_9

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 8 свого ОСОБА_16 Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року за № 24-150/0/4-13 роз'яснив, що вирішуючи спори про захист права власності на майно, суди повинні виходити з того, що правовий режим майна визначається з урахуванням законодавства, яке було чинним на момент створення (набуття) відповідного майна. Подальша зміна законодавства не повинна призводити до погіршення становища володільця майна, оскільки інакше порушуватиметься конституційний принцип про незворотність дії закону у часі.

Пунктом 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок , який втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України , але був чинний на момент ухвалення рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради №27 від 30.07.1996р. про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0,16 га, визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

В зв'язку з цим, дія ст. 23 діючого в 1996 році Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року), якою було передбачено, що право власності та право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, радами народних депутатів - було зупинено, щодо власників земельних ділянок, визначених ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 року, на підставі цього ж Декрету.

Таким чином, враховуючи те, що на час прийняття 30 липня 1996 року рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради про передачу земельної ділянки у власність позивача, дію ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 18 грудня 1990 року), було зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 року, отримання позивачем державного акту на право власності на земельну ділянку Законом не вимагалось, а право власності на земельну ділянку посвідчувалось ОСОБА_6 сільською радою, на підставі ст. 3 вказаного Декрету, шляхом вчинення запису у земельно-кадастрових документах, що свідчило про набуття позивачем права власності на землю.

У відповідності до пункту 7 розділу Х "Перехідні положення" діючого на даний час Земельного кодексу України від 25.10.2001р. громадяни, які одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. В той час, п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 25 жовтня 2001 року) встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Верховний суд України в п.п. г п. 18 Постанови Пленуму Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року за № 7 роз'яснив, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розд. X "Перехідні положення" ЗК ), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Правова позиція з приводу того, що запис у земельно-кадастрових документах є належним доказом, що посвідчує право приватної власності громадян на земельні ділянки (пункт 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок"), висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 р., справа № 6-31 цс 12; пункті 4 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012р. »Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування » .

Відповідно до п.2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України »Про державний земельний кадастр » земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно із статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтею 28 Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII (яка діяла на дату оскаржуваного рішення виконкому - листопад 1996 рік) було встановлено вичерпний перелік підстав для припинення права приватної власності на землю, а саме в разі: добровільної відмови від земельної ділянки; відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу ( 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб). Право власності на землю могло бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу. Суд рахує, що жодної із вищенаведених підстав відносно належної на праві приватної власності земельної ділянки ОСОБА_5 площею 0,16 га. не існувало.

Статтею 152 діючого на даний час Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, передбачено способи захисту прав на земельні ділянки. Отже, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що на підставі рішення Березнівського районного суду від 20.01.2014р. у справі №555/3366/13-ц, ОСОБА_9 є власником (частка 1/1) житлового будинку, розміщеного за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська, будинок №117 (Т.3 а.с. 56). Як вбачається із вказаного рішення, ОСОБА_9 набула у власність будинок в порядку спадкування, після смерті баби ОСОБА_17, померлої 02.03.1991р.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В довідці ОСОБА_6 сільської ради №269 від 23.08.2012р. вказано, що за померлою ОСОБА_17 до дня її смерті 02.03.1991р. обліковувалась земельна ділянка в с.Моквин по вул. Надслучанська, 117, орієнтовною площею 0,17 га. (Т.1 а.с. 142).

У відповідності до ст.30 діючого в період прийняття спадщини в 1991 році Земельного Кодексу України від 18.12.1990р., при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Отже, суд рахує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 набули прав на дві земельні ділянки загальною площею 0,33 га (0,16+0,17).

З оглянутих та досліджених в судовому засіданні погосподарських книг за період з 1955 року по теперішній час вбачається, що за ОСОБА_8 (дід відповідача ОСОБА_3Г.) особистий рахунок № 65 обраховується 0,15 га, за ОСОБА_18 (дід ОСОБА_9Б.) особистий рахунок № 64, обраховується 0.15 га, за ОСОБА_5, особистий рахунок № 850, обраховується 0,15 га, за ОСОБА_8 (дід відповідача ОСОБА_3Г.), особистий рахунок № 460, обраховується 0,15 га. землі, за ОСОБА_5, особистий рахунок № 459, обраховується землі 0,15 га., за ОСОБА_17 (баба ОСОБА_19Б.), особистий рахунок № 458, обраховується землі 0.15 га, за ОСОБА_8 (дід відповідача ОСОБА_3Г.), особистий рахунок № 58, стало обраховуватися 0,24 га. землі, за ОСОБА_5, особистий рахунок № 57, обраховується 0,16 га. землі, за ОСОБА_17 (баба ОСОБА_9Б.), особистий рахунок № 56, обраховується 0.17 га. землі.

Тобто судом встановлено, що із погосподарських книг з 1955 року у діда відповідача ОСОБА_3 у користуванні до 1991 року була земельна ділянка площею 0.15 га., а в по господарській книзі 1991 року її площа збільшується до 0.24 га. тобто на 0.09 га., жодних рішень по вказаним обставинам відповідними органами місцевого самоврядування не приймалося.

Після приведення площі ділянки відповідача до 0,24 га у відповідність до оскаржуваних рішення ОСОБА_6 сільської ради № 202 від 14.09.2012р., державного акту серії ЯМ №267097, загальна площа земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зменшилась до 0,2614 га - додаток №4 Експертного висновку №41010/2_ПС (Т.1 а.с. 132-136).

Конституція проголошує і гарантує саме громадянам право власності на землю (ст. 14).

Згідно із статтею 152 Земельного Кодексу України гарантує, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 154 Земельного Кодексу України органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Згідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України в своєму рішенні N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року вказав, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, та цивільно-правових угод.

Вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтею 116 Земельного кодексу України. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом підстави є неправомірною.

Є обґрунтованим визнання недійсним державного акта, виданого на підставі недійсного рішення органу місцевого самоврядування або акта, виданого з порушеннями вимог статей 116, 118 Земельного кодексу України.

У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Дана правова позиція стверджується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішеннях № 6-146цс14 від 24.09.2014, № 6-67цс14 від 25.06.2014, № 6-57цс13 від 19.06.2013, № 6-46цс14 від 04.06.2014, № 6-14цс13від 24.04.2013, № 6-123ц13 від 13.11.2013, № 6-93цс13 від 23.10.2013, № 6-92цс13 від 23.10.2013, № 6-33цс13 від 22.05.2013, № 6-169цс12 від 06.02.2013, № 6-103цс12 від 26.09.2012р.

Згідно статті 337 ЦПК України висновки і мотиви суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

За таких обставин суд рахує, що рішення ОСОБА_6 сільської ради №202 від 14 вересня 2012 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки" в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м., підлягає скасуванню та слід визнати недійсним державного акта серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131.

Крім того, суд рахує, що рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради №42 від 26.11.1996р. є таким, що не відповідає закону та підлягає скасуванню з наступних підстав.

В 1996 році в Україні діяв Закон «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування » від 07 грудня 1990 року N 533-XII. Статтею 23 даного Закону було визначено повноваження Голови сільської Ради народних депутатів. Серед них було відсутнє повноваження одноосібно приймати рішення виконавчого комітету сільської ради. Поруч з цим главами 3 та 4 наведеного Закону визначено загальну, галузеву та делеговану компетенцію виконавчих комітетів сільських, селищних та міських рад. Серед них відсутнє повноваження передавати у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку. Відповідно до ст..31 вищенаведеного Закону виконавчий комітет утворювався Радою на строк її повноважень і формувався одноосібно головою Ради у складі заступника (заступників) голови, керуючого справами (секретаря) і членів виконавчого комітету. Отже, виконком - це колегіальний орган. Виконавчий комітет Ради народних депутатів у межах своїх повноважень приймав рішення, які приймались більшістю від загального складу виконавчого комітету (ст..49 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування » ). Основною формою роботи виконавчого комітету Ради народних депутатів були його засідання. Засідання виконавчого комітету скликались його головою в міру необхідності і були правомочними при наявності не менш як двох третин від загального складу виконавчого комітету (ст..43 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування » ).

Ухвалою Березнівського районного суду від 15.07.2016р. із районного архівного відділу було витребувано оригінал рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради № 42 від 26.11.1996р.; оригінали протоколів засідань виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради за жовтень, листопад, грудень 1996 року.

В довідці архіву вказано, що протокол засідання виконавчого комітету за листопад 1996 року до архіву не надходив. При цьому інші протоколи (жовтень, грудень 1996 року) передані у встановленому порядку. (Т.2 а.с. 134-180).

В 1996 році діяло типове положення про архівний підрозділ державного органу, органу місцевого самоврядування, державного підприємства, установи і організації, затверджене наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 16 жовтня 1995 року N 47, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 листопада 1995 р. за N 393/929.

Пунктом 12 даного Типового Положення для документів органів місцевого самоврядування граничний термін тимчасового зберігання документів у архівному підрозділі організації було встановлено 5 років. Отже, протокол засідання виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради за 26 листопада 1996 року разом із оскаржуваним рішенням № 42 за його дійсної наявності повинен був бути переданий до районного архівного відділу не пізніше 28 листопада 2001 року. За відсутності такого протоколу на зберіганні в районному архіві, слідує, що оскаржуване рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради №42 від 26.11.1996р. не створює відповідних юридичних наслідків для вказаних в ньому осіб.

Діючим на дату оскаржуваного рішення виконавчого комітету №42 в листопаді 1996 році Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (стаття 58) було передбачено, що органи місцевого та регіонального самоврядування несуть відповідальність за законність та наслідки прийнятих ними рішень. Спори про поновлення порушених прав, що виникають в результаті дій чи бездіяльності органів місцевого та регіонального самоврядування, вирішуються в суді або арбітражному суді.

Згідно із статтею 13 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради №183 від 22 червня 2012 року в частині затвердження акту по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року, то оцінкою досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, оскільки судом було визнано незаконним і скасовано рішення ОСОБА_6 сільської ради № 202 від 14 вересня 2012 року " Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки " в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку та визнано недійсним державний акт серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, тобто судом вирішено вказаний спір, окрім того, в ході судового розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що рішення ОСОБА_6 сільської ради № 183 від 22.06.2012року в частині затвердження акту комісії по вирішенню земельних спорів від 23.05.2012р., щодо відмови ОСОБА_5 погоджувати межі земельної ділянки ОСОБА_3 ухвалене з порушеннями вимог законодавства. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що представник позивача не довів факту порушення прав позивача, які б підлягали захисту у встановленому законом порядку, крім того, позивачем не ставилось питання про скасування чи визнання недійсним акту комісії по вирішенню земельного спору від 23.05.2012р.

Щодо застосування строків позовної давності до позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради №42 від 26.11.1996р, у відповідності до клопотання представника відповідача, то в задоволенні вказаного клопотання, слід відмовити, оскільки позивач належними та допустимим доказами обґрунтовано пропуск строків, а саме про оскаржуване рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради №42 від 26.11.1996р. (Т.1 а.с.45) . Позивачу стало відомо лише із письмових пояснень ОСОБА_3 у цивільній справі №555/618/14-ц , які надійшли до суду 02.04.2014р . Водночас позов у цивільній №555/1051/14-ц подано до канцелярії суду 14.05.2014р. Заяву про збільшення позовних вимог шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 №42 від 26.11.1996р. позивачем подано 15.07.2016р., вказана заява прийнята судом, тобто в межах трирічного строку, встановленого ст.257 ЦК України. Суд рахує, що не заслуговують на увагу висновки відповідача в заяві про застосування наслідків пропуску строків позовної давності щодо того, що перебіг строків позовної давності для ОСОБА_5 для оскарження вказаного рішення виконкому слід рахувати із 28 травня 2012 року, оскільки із довідки ОСОБА_6 сільської ради від 28 травня 2012 року та акту від 30 травня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово зверталася до ОСОБА_5 із трьома екземплярами технічної документації, складовою якої і було рішення виконкому №42 від 26.11.1996р. Суд рахує, що вказана позиція відповідача побудована на припущеннях. Згідно із статтею 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак, порушення ОСОБА_6 сільською радою права приватної власності позивача на землю є триваючим і відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном. Обмеження для здійснення права власності можуть бути фактичними та юридичними.

Оскаржуване рішення виконкому ОСОБА_6 сільської ради №42 від 26.11.1996р. має ознаки юридичного обмеження і дійсно досить тривалий час не спричиняло вибуття частини земельної ділянки із володіння позивача. Фактичні обмеження права власності на частину земельної ділянки ОСОБА_5 виникли лише в 2013 році при оформленні ОСОБА_3 відповідних документів.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 визнає утримання на даний час частини земельної ділянки ОСОБА_5 Таким чином, оскільки в такому разі йде мова про так зване триваюче правопорушення, суд вважає, що позивач, як власник, може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав і в цьому випадку позовна давність не пропущена.

Крім того, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_5 за договором про надання правової допомоги від 13 травня 2015 року надавав адвокат ОСОБА_20 - ОСОБА_16 (Т.2 а.с. 21-25).

Згідно відомостей затраченого адвокатом часу на надання правової допомоги ОСОБА_5 та з урахуванням кількості часу, витраченого нею на участь у судових засіданнях, виходячи з вимог ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 13879 грн. 50 коп., що підтверджується розрахунком витрат на правову допомогу, актом виконаних робіт, квитанціями (Т.2 а.с. 25-30).

Також у відповідності до ст.88 ЦПК України, сторони на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_6 сільської ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме витрати за проведення судової земельно - технічної експертизи в сумі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. (Т.2 а.с.28-29), 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн. 80 коп. судового збору та 121 (сто двадцять одну) грн. 80 коп. за подання до суду заяви про забезпечення позову, стягнення проводити в рівних частках.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 84, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 294, 337 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Березнівського району Рівненської області, ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_7 про визнання незаконним і скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради № 202 від 14 вересня 2012 року " Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки " в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м., визнання недійсним державного акта серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, припинення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, право власності на яку посвідчене державним актом серія ЯМ №267097 від 09 листопада 2012 року, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради № 42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в с. Моквин, вул. Надслучанська, визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_6 сільської ради №183 від 22 червня 2012 року в частині затвердження акту по вирішенню земельного спору від 23 травня 2012 року - задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати рішення ОСОБА_6 сільської ради № 202 від 14 вересня 2012 року " Про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки " в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та передання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2400 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Визнати недійсним державний акт серія ЯМ № 267097 від 09 листопада 2012 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131.

Припинити права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5620487001:01:003:0131, право власності на яку посвідчене державним актом серія ЯМ № 267097 виданим 09 листопада 2012 року.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради № 42 від 26 листопада 1996 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розміщена в Рівненській області, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_6 сільської ради Березнівського району Рівненської області (поч.інд.34634 Рівненська область, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська 4, код.ЄДРПОУ 04387830), ОСОБА_3 (поч.інд.34634, Рівненська область, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська 119, інд.код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (поч.інд.34634, Рівненська область, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська 117а, інд.код НОМЕР_2) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме 13879 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 50 коп. на правову допомогу, 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрати за проведення судової земельно - технічної експертизи, стягнення проводити в рівних частках.

Стягнути із ОСОБА_6 сільської ради Березнівського району Рівненської області (поч.інд. 34634 Рівненська область, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська 4, код.ЄДРПОУ 04387830), ОСОБА_3 (поч.інд. 34634, Рівненська область, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська 119, інд.код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (поч.інд. 34634, Рівненська область, Березнівський район, с. Моквин, вул. Надслучанська 117а, інд.код НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн. 80 коп., 121 (сто двадцять одну) грн. 80 коп. за подання до суду заяви про забезпечення позову, стягнення проводити в рівних частках.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Березнівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.Ю. Собчук