Ухвала

від 07.06.2017 по справі 711/11331/16-а

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11331/16-а

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07.06.2017 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого - судді Шиповича В.В.

секретаря Євтушенко М.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом:

ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області та державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, зобов'язання відновити реєстраційний запис про право власності,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та Приватне підприємство Болід , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 29.12.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області та державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_5 та просив суд, - визнати незаконним рішення державного реєстратора ОСОБА_5 щодо скасування державної реєстрації права власності за рішенням реєстратора №30928519 від 14.08.2016 року відповідно до якого за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення І-го поверху з №1 по №10, приміщення підвалу з №1-1 по 1-10 з №2-1 по №2-5, сходові клітини №І, ІІ заг. площею 500,3 кв.м., які знаходяться по вул. О. Дашковича, 29 у м. Черкаси.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно сформулювавши їх у заяві від 23.05.2017 року та просив суд:

1) визнати протиправною дію державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_5 від 01.09.2016 року, що полягає у видаленні запису про право власності за №15896426 внесеного до державного реєстру речових прав на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30928519 від 14.08.2016 року, відповідно до якого за ОСОБА_6, було зареєстроване право власності на нежитлові приміщення І-поверху з №1 по №10, приміщення підвалу з №1-1 по 1-10 з №2-1 по №2-5, сходові клітини №І, ІІ заг. площею 500,3 кв.м., які знаходяться по вул. О. Дашковича, 29 у м. Черкаси та полягає у скасуванні відкриття розділу реєстрація об'єкта нерухомого майна із прийняттям рішення №30686447 від 01.09.2016 року про скасування;

2) зобов'язати виконавчий комітет Рацівської сільської ради відновити реєстраційний запис про право власності №15896426 від 14.08.2016 року відповідно до якого за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення І-го поверху з №1 по №10, приміщення підвалу з №1-1 по 1-10 з №2-1 по №2-5, сходові клітини №І, ІІ заг. площею 500,3 кв.м., які знаходяться по вул. О. Дашковича, 29 у м. Черкаси.

Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що 14.08.2016 року державний реєстратор ОСОБА_5 прийняв рішення №30928519 яким зареєстрував за ОСОБА_4 право власності на нежитлові приміщення загальною площею 500,3 кв.м. за адресою м. Черкаси вул. О.Дашковича, 29. Однак в подальшому, а саме 01.09.2016 року, той же реєстратор видалив запис про право власності ОСОБА_4. Позивач вважав, що такі дії реєстратора суперечать статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка встановлює, що зміни до Державного реєстру у випадку, якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб вносяться на підставі відповідного рішення суду. Однак будь-яких судових рішень які б або скасовували рішення державного реєстратора ОСОБА_5 від 14.08.2016 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_4, або вносили зміни в реєстраційний запис №15896426 не було, а отже дії реєстратора є протиправними.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Позивач у судове засідання не з'явився.

Відповідач ОСОБА_5 та представники відповідача ОСОБА_7 Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заперечень проти позову ОСОБА_4 суду не подали.

Представник третьої особи - ПП Болід подав суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі та зазначив, що ПП Болід вимоги ОСОБА_4 визнає повністю.

Третя особа ОСОБА_8 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_4 вважали незаконними та необґрунтованими, посилаючись на те, що позивач у непередбачений законом спосіб намагається набути право власності, на нерухоме майно яке належить ОСОБА_8.

07.06.2017 року ОСОБА_2 заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Обґрунтовуючи своє клопотання ОСОБА_2 просив врахувати Постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 року в аналогічний справі та посилався на те, що ОСОБА_4, як іпотекодержатель звернувся до державного реєстратора ОСОБА_5 із заявою про реєстрацію за ним права власності на нерухоме майно у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки. Таким чином спірні правовідносини пов'язані із невиконанням цивільно-правових договорів позики та іпотеки. Спір про звернення стягнення на предмет іпотеки має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Крім того представник ОСОБА_2 просив врахувати, що в адміністративному процесі його довіритель не може належним чином захистити свої права, оскільки не має процесуального статусу сторони.

У своїх письмових запереченнях ОСОБА_2 посилався і на те, що в Договорі застави нерухомого майна (іпотеки) від 21.03.2006 року взагалі відсутнє відповідне застереження про можливість набуття іпотекодержателем (ОСОБА_4О.) права власності на предмет іпотеки у спосіб передбачений ст. 37 Закону України Про іпотеку .

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі, вважаючи, що позов ОСОБА_4 належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, третьої особи ОСОБА_2 та його представника, оголосивши заяву представника третьої особи ПП Болід , дослідивши письмові докази, виходить з наступного.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14.04.2016 року (т.1 а.с. 4-5), - ТОВ Фінансова компанія Некстджен Фінанс відступає ОСОБА_4 права вимоги (права іпотекодержателя) за Договором застави нерухомого майна (іпотеки), що укладений 21.03.2006 року між КБ Західінкомбанк та ПП Болід відповідно до якого в іпотеку було передане нежиле приміщення (частина 1-го пов. прим. з №1 по №10 та частина прим. підвалу з №1 по №15), що розташоване за адресою: Черкаська область місто Черкаси вул. О.Дашковича, будинок 29 загальною площею 429,7 кв.м..

З метою звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, ОСОБА_4 звернувся до державного реєстратора ОСОБА_5 із заявою від 13.08.2016 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення по вул. О. Дашковича, 29 у м. Черкаси (т.1 а.с. 202).

14.08.2016 року державним реєстратором ОСОБА_5 прийнято рішення №30928519 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на нежитлові приміщення по вул. О. Дашковича, 29 у м. Черкаси загальною площею 500,3 кв.м., а саме нежитлові приміщення І-го поверху з №1 по №10, приміщення підвалу з №1-1 по 1-10, з №2-1 по №2-5, сходові клітини №І, ІІ (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №15896426) (т.1 а.с. 204-206).

01.09.2016 року державним реєстратором ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_2 від 30.08.2016 року (т.2 а.с. 38-39) здійснено видалення запису №15896426 про право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно та прийнято рішення №30686447 про скасування (т.1 а.с. 184-185).

Таким чином фактично між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 існує спір, щодо належності їм нерухомого майна по вул. О. Дашковича, 29 у м. Черкаси. При цьому один із них - ОСОБА_2 вважає, що він є власником спірного майна на підставі Договору купівлі-продажу від 09.02.2011 року (т.1 а.с. 56), а ОСОБА_4 в свою чергу претендує на визнання за ним права власності на спірне майно шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за невиконання умов цивільно-правової угоди - Кредитного договору від 21.03.2006 року №4-ЮО.

У Постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року, ухваленої на спільному засіданні Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах, в справі №21-41а16 за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_9, держреєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві ОСОБА_10, ДРСУ, Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: ТОВ Кей-Колект , ТОВ Сол-Істейт , про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, - Верховний Суд України закриваючи провадження в адміністративній справі виходив з того, що:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 36, 37 Закону № 898-IV , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає , що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно суду, встановленого законом . Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції .

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, - висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд у розглядуваній справі не вбачає підстав для відступу від правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі №21-41а16 та приходить до висновку, що справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області та державного реєстратора ОСОБА_7 Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, зобов'язання відновити реєстраційний запис не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд погоджується із доводами ОСОБА_2 та його представника, про те, що фактично в адміністративній справі, де ОСОБА_2 не є відповідачем, може бути вирішено спір про право власності на нерухоме майно, яке він вважає своїм.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість відповідачі не подають жодних заперечень проти позову ОСОБА_4.

В той же час дії державного реєстратора ОСОБА_5 щодо спірного нерухомого майна неможливо розглядати вибірково, як лише реєстрація 14.08.2016 року права власності за ОСОБА_4 та видалення 01.09.2016 року цього запису про право власності, оскільки для того, щоб зареєструвати 14.08.2016 року право власності за ОСОБА_4, цей же державний реєстратор 28.07.2016 року прийняв рішення про скасування права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення по вул. О.Дашковича та припинення іпотеки на вказане майно за Іпотечним договором від 15.05.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (т.2 а.с. 25-26).

Таким чином державним реєстратором ОСОБА_5 у період з 28.07.2016 року по 01.09.2016 року відносно нежитлових приміщень по вул. О. Дашковича, 29 у м. Черкаси була вчинена низка реєстраційних дій та операцій кінцевим результатом яких стало повернення відомостей щодо спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до попереднього стану, який існував на 27.07.2016 року.

За таких обставин розгляд адміністративним судом позовних вимог ОСОБА_4, які фактично зводяться до необхідності відновити запис про його право власності на спірне майно від 14.08.2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на розгляд справи судом, встановленим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, - суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Обставини, які є підставою для закриття провадження у справі були встановлені під час судового розгляду, та не були відомі суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 3, 6, 17, 71, 244-2 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області та державного реєстратора Виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області ОСОБА_5 про визнання дій протиправними, зобов'язання відновити реєстраційний запис, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та Приватне підприємство Болід , у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити ОСОБА_4, що спір про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нерухоме майно може бути вирішено в порядку цивільного судочинства шляхом пред'явлення позову в порядку ЦПК України до місцевого суду за місцезнаходженням нерухомого майна з приводу якого виник спір.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: ОСОБА_12